Рішення № 16096088, 05.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2011Справа №5002-1/640-2011 за позовом Приватного підприємства «Фірма «Мірко», (98600, АР Крим, м. Ялта, смт. Виноградне, вул. Лісова, 10-ж, кв. 2-а; 98635, АР Крим, м. Ялта, вул. Таврійський тупик, 4),

до відповідача Приватного підприємства «ВіВлат», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Винороба Єгорова, 13; 98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Соснова, 21),

про стягнення 19477,86 грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

представники:

від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність від 04.11.2010р.,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Приватне підприємство «Фірма «Мірко» звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Приватного підприємства «ВіВлат» про стягнення 19477,86 грн.

Свої позовні вимоги підприємство обґрунтовує тим, що ПП «ВіВлат», зобов'язано повернути позивачу залишок отриманих в рахунок передоплати по орендній платі грошових коштів, у звязку с тим що договір оренди нежитлових приміщень укладений між ПП «Фірма «Мирко» та ПП «ВіВлат», вважається нікчемним. Також, на думку ПП «Фірма «Мірко» відповідач на підставі частини 2 статті 1214 та статті 536 Цивільного кодексу України повинен сплатити відсотки за користування отриманими в рахунок передоплати по орендній платі грошовими коштами.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2009р. між Приватним підприємством «Фірма «Мірко» (орендар) та Приватним підприємством «ВіВлат» (орендодавець) укладений договір оренди нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Сосновая, 21, (далі - договір).

Пунктом 2 договору сторони обумовили строк дії договору з 11.11.2009р. по 11.11.2014р.

Як свідчать матеріали справи, в момент укладення вищевказаного договору, директором позивача (Бєляєвою Е.М.) в якості передоплати, яка зараховується в рахунок орендної плати, сплачено засновнику відповідача (ОСОБА_2.) 27000 грн., про що складено відповідну розписку, (аркуш справи 29).

За змістом частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 3 статті 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Частиною 1 статті 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Спірний договір оренди сторонами нотаріально не посвідчений, не пройшов державну реєстрацію та не визнаний у судовому порядку дійсним, а отже є нікчемним.

Відтак, слід зробити висновок, що позивач, сплативши орендну плату за користування майном, таке майно не прийняв та не приступив до користування ним, отже з боку ПП «Фірма «Мірко» не виникло зобовязання сплачувати орендні платежі. В свою чергу, у відповідача виниклі зобов'язання повернути підприємству отримані в рахунок передоплати по орендній платі, грошові кошти.

12.04.2010р. позивачем на адресу Приватного підприємства «ВіВлат» направлено вимогу про повернення грошових коштів в розмірі 27000,00грн.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, Приватним підприємством «ВіВлат» повернуто 8000,00грн., у звязку із чим, станом на час звернення підприємства до суду заборгованість відповідача становить 19000,00грн. (27000-8000).

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог і заперечень.

Суд погоджується з тім що, доказами отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 27000,00 грн. і повернення позивачу їх частини в сумі 8000,00грн., є розписка від 11.11.2009р., постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.12.2009р., згідно якої в ході проведення перевірки за заявою Бєляевої Е.М., дільничним інспектором Лівадійського відділу ЯМУ ГУ МВС України в АР Крим, встановлено, що грошові кошти у розмірі 27000 грн. були отримані ОСОБА_2. саме в рахунок передоплати по орендній платі за договором оренди від 11.11.2009р.

Таким чином, вимоги позивача про зобовязання ПП «ВіВлат» повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 19000 грн. є обґрунтованими.

Крім того, суд згоден с вимогами позивача про сплату ПП «ВіВлат» на користь ПП «Фірма «Мірко» відсотків за користування грошовими коштами, які отримані в рахунок передоплати по орендній платі в сумі 477,86грн.

Згідно частини 2 статті 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними, (стаття 536 цього Кодексу)

В свою чергу, відповідно до вищевказаної статті, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний платити відсотки, якщо інше не встановлене договором, при цьому розмір цих відсотків встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 12.04.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача лист з вимогою про повернення грошових коштів, який отриманий ПП «ВиВлат» 13.04.2010р.

Таким чином, ПП «ВиВлат» зобов'язане сплатити позивачу відсотки за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 3% річних, з моменту витребування цих грошових коштів позивачем, а саме з 13.04.2010 року.

Позивачем заявлена до відшкодування сума процентів в розмірі 477,86 грн., яка обчислена правомірно, через що підлягає задоволенню.

Належні до сплати судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 11.04.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49,82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ВіВлат», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Винороба Єгорова, 13; 98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Соснова, 21; банківські реквізити: рахунок 260009515476061 КРФ АКБ УСБ, МФО 324010, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34670600) на користь Приватного підприємства «Фірма «Мірко», (98600, АР Крим, м. Ялта, смт. Виноградне, вул. Лісова, 10-ж, кв. 2-а; 98635, АР Крим, м. Ялта, вул. Таврійський тупик, 4; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20675728) заборгованість в сумі 19477,86 грн., державне мито в сумі 195,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.