Ухвала суду № 16095977, 14.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

УХВАЛА

14.04.2011Справа №5002-7/8258-2008 За скаргою Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)

До Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим (95493, м. Сімферополь, вул. Київська, 150)

Боржник Житлово-комунальне підприємство «Трудове» (97533, Сімферопольський район, с. Трудове, вул. Суспільна, 1-Б, ідентифікаційний код 31217877)

Скарга на дії ДВС.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від заявника ОСОБА_1, предст., дов. №04 від 05.01.2011 р.

Від ДВС не зявився.

Від боржника не зявився.

Сутьспору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Житлово-комунального підприємства «Трудове» про стягнення 13935,23 грн.

Рішенням ГС АР Крим від 18.09.2008 р. позов був задоволений. Стягнуто з Житлово-комунального підприємства «Трудове» на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» суму заборгованості у розмірі 13052,70 грн., 3% річних у сумі 57,81 грн., 395,11 грн. інфляційних втрат, пеню у розмірі 429,61 грн., 139,35 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На примусове виконання рішення був виданий наказ.

23 березня 2011р. до ГС АР Крим від Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим, в якій заявник просить:

- визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим по винесенню постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (дублікат наказу ГС АР Крим від 29.09.2008 р. у справі №2-7/8258-2008) від 09.02.2011 р.

- визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим від 09.02.2011 р. про повернення виконавчого документу (дублікат наказу ГС АР Крим від 29.09.2008 р. у справі №2-7/8258-2008) стягувачеві.

Скарга мотивована тим, що спірна постанова про повернення виконавчого документу була винесена відділом ДВС необґрунтовано, оскільки до каси боржника щодня надходять грошові кошти, на які можна звернути стягнення.

У судове засідання представники ВДВС та боржника не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні підтримав скаргу та заявив клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке було задоволено судом.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості скарги з наступних підстав.

Так, як вже було вказано вище, на виконання рішення ГС АР Крим від 18.09.2008 р. у справі №2-7/8258-2008 був виданий наказ від 29.09.2008 р. про стягнення з Житлово-комунальне підприємство «Трудове» на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» суми заборгованості у розмірі 13052,70 грн., 3% річних у сумі 57,81 грн., 395,11 грн. інфляційних втрат, пені у розмірі 429,61 грн., 139,35 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказаний наказ знаходився на примусовому виконанні в Відділі державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим, однак постановою від 09.02.2011 р. був повернутий стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, передумовою повернення виконавчого документа стягувачу є здійснення державним виконавцем всіх дій, направлених на виявлення належного боржнику майна, тобто сумлінне виконання виконавцем своїх обовязків.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено, що державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

При цьому, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.

Згідно з частинами 2, 3 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника -юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює Державна виконавча служба. Постанова про розшук обов'язкова до виконання.

Проте, зазначені дії державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим виконані не були, а протилежного суду не доведено.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам (ч. 6 ст. 50 Закону).

Частиною 1 статті 53 Закону передбачено, що державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 64 Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Однак, під час розгляду скарги державним виконавцем не були надані суду докази виконання вимог вищевказаних норм та зясування наявності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, у тому числі такого майна, яке не підлягає реєстрації в СМБРТІ, УДАІ тощо побутова техніка, цінні папери, частки в статутних капіталах інших субєктів господарювання. Крім того, не надані докази звернення до територіального відділу органів державного земельного кадастру з вимогою про надання інформації щодо наявності у боржника земельних ділянок.

Також суд зазначає, що характер діяльності боржника повязаний з надходженням грошових коштів безпосередньо в касу підприємства, у звязку з чим постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим від 11.09.2008 р. був накладений арешт на грошові кошти в сумі 156216,72 грн., що знаходяться та надходять до каси ЖКП «Трудове». Постановою було приписано грошові кошти, що знаходяться та надходять до каси підприємства, не пізніше наступного дня перераховувати на розрахунковий рахунок ДВС.

Однак, зі складеного державним виконавцем акта від 22.09.2010 р. вбачається, що в ході перевірки касової книги ЖКП «Трудове» були виявлені порушення вищевказаної постанови. Так, не зважаючи на накладений арешт, грошові кошти на депозитний рахунок ДВС не перераховуються, хоча надходять до каси щоденно.

При цьому суд звертає увагу на те, що зазначений акт був складений державним виконавцем через 2 роки після винесення постанови про накладення арешту, що дозволяє зробити висновок про те, ще надходження коштів до каси боржника 2 роки органом ДВС не контролювалося.

Крім того, суд зазначає, що з аналізу пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що підставою для повернення виконавчого документу є відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, тобто чітка, конкретна та безумовна обставина безперспективності виконання судового рішення. Проте, сам державний виконавець в акті від 22.09.2010 р. зазначив, що грошові кошти надходять до каси щоденно, що свідчить про наявність у боржника майна та неможливість застосування до спірних правовідносин п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказані обставини свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обовязків, у той час як статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження".

Аналогічне положення міститься в ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суд зазначає, що прийняття державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим постанови від 09.02.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувачу без наявності достатніх підстав на це фактично позбавило Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» права на своєчасне отримання присудженої Господарським судом АР Крим у справі №2-7/8258-2008 суми заборгованості за відсутністю достатніх правових підстав на це, що, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства України, є неприпустимим.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Розясненнями Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №04-5/365 від 28.03.2002 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, скарга Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя»» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121-2, 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Скаргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» задовольнити.

2.Визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим по винесенню постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (дублікат наказу ГС АР Крим від 29.09.2008 р. у справі №2-7/8258-2008) від 09.02.2011 р.

3.Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим від 09.02.2011 р. про повернення виконавчого документу (дублікат наказу ГС АР Крим від 29.09.2008 р. у справі №2-7/8258-2008) стягувачеві.

Ухвалу направити на адресу заявника, ДВС та боржника..

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.