Рішення № 16095710, 07.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2011Справа №5002-21/442-2011 за позовом за позовом Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Ігоря Анатолійовича, м. Ялта, вул. Південнобережне шосе, 30;

до відповідачів 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор», м. Ялта, Набережна ім. В.І. Леніна, 11;

про визнання недійсним договору доручення та додаткової угоди до договору.

Суддя Господарського Суду

Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача ОСОБА_3., паспорт НОМЕР_1 від 04.04.1997 р.; ОСОБА_4, довіреність № б/н від 18.02.2011 р., представник;

Від відповідачів 1. не зявився;

2. не зявився;

3. ОСОБА_5., адвокат, довіреність № б/н від 14.12.2010 р., представник;

Сутність спору: Позивач засновник (учасник) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Ігор Анатолійович звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідачів - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор», у якому просить визнати недійсним договір поруки від 12 лютого 2010 р. і додаткову угоду до нього від 15 липня 2010 р., укладені між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ратибор». Крім того, просить стягнути з відповідачів судові витрати, повязані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Відповідачі (ФОП ОСОБА_1., ФОП ОСОБА_2.) у судове засідання не зявилися, про день та місце слухання справи були повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомили, документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надали.

Представник відповідача - ТОВ «Ратибор» у судове засідання зявився, проти позову заперечував. Надав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволені позову.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність першого та другого відповідачів, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у першого та другого відповідачів було достатньо часу для надання документів, необхідних за їх думкою, для розгляду спору. Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення позивача та представника третього відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно пункту 1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» - Товариство створено шляхом обєднання майна засновників і участі в підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Як визначено пунктом 1.2. Статуту засновниками (учасниками) товариства є громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Статтею 50 Закону України «Про господарські товариства» зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно з пунктом 4.3. Статуту для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків засновників статутний капітал збільшується на 625 гривень і становить 10000 грн. Частка кожного з учасників складає: ОСОБА_2. 5000 грн. (50 %), ОСОБА_3. 5000 грн. (50 %).

Учасники товариства володіють кількістю голосів пропорційним їх часткам в статутному капіталі (пункт 6.2. Статуту).

Пунктом 5.1. Статуту визначено права учасників, а саме: учасники мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному чинним законодавством і статутом; брати участь в розподілі прибутку товариства і отримувати свою частку (право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, що є учасниками товариства на початок терміну виплати дивідендів); вийти у встановленому порядку з товариства; отримувати інформацію про діяльністю товариства, у тому числі знайомитися з даними бухгалтерського обліку і звітності і іншої документації; бути носієм інших прав, передбачених цим статутом.

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Згідно вимогам статті 116 Цивільного кодексу України - учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Крім того, статтею 88 Господарського кодексу України обумовлено, що учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства. Учасники товариства мають також інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства. Учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління; вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства; нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.

Відповідно пункту 6.1. Статуту Вищим органом товариства є загальні збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. Представники учасників мажуть бути постійними або призначеними на певний термін. Учасник має право в будь-який час замінити свого представника в зборах учасників, повідомивши про це іншим учасникам. Учасник товариства має право передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представнику іншого учасника. Збори учасників товариства обирають Голову товариства.

До виняткової компетенції загальних зборів учасників відноситься: визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін в статут товариства, зміна розміру його статутного капіталу; призначення і звільнення від посади директора; обрання і відзив ревізійної комісії (ревізора), визначення повноважень ревізійної комісії; затвердження річних звітів і бухгалтерських балансів, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії; розподілу прибутку і збитків товариства; затвердження терміну і порядку виплати частки прибутку; розвязання питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових внесків; створення, реорганізація і ліквідація філіалів, представництв, дочірніх підприємств, затвердження положень (статутів про них); розвязання питань про входження товариства в обєднання і виходу з них, про участь в створенні юридичних осіб відповідно законодавству України; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Законом до виняткової компетенції загальних зборів може бути віднесене розвязання інших питань. Питання, віднесені до винятково компетенції загальних зборів учасників, не можуть бути передані ними для рішення виконавчому органу товариства (пункт 6.3. Статуту).

Згідно з пунктом 6.14. Статуту рішення і пропозиції зборів приймаються шляхом голосування. Рішення з питань, позначених у підпунктах 2), б), з) пункту 6.3. Статуту, віднесених до компетенції зборів, вважаються прийнятими, якщо за них проголосували учасників, які володіють в сукупності більш ніж 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. Рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить пятдесят і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менш ніж 3/4 голосів, якщо інше не встановлене законом. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів. Учасник товариства не має право голосу при рішення загальними зборами товариства питань про здійснення з ним операції і про суперечку між ним і товариством.

Як зазначено статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» Товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (стаття 115 Цивільного кодексу України).

Таким чином, майном товариства є також його грошові кошти.

12 лютого 2010 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем Марущак Наталією Олексіївною був укладений договір займу, що не заперечується відповідачем та підтверджується ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.10.2010 р. у справі № 5002-22/4821-2010.

12 лютого 2010 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ратибор» був підписаний договір поруки, згідно якому Поручитель (ТОВ «Ратибор») зобовязується відповідати за повне і своєчасне виконання Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Боржником) його боргових обовязків перед Займодавцем (ФОП ОСОБА_1.) за договором займу від 12 лютого 2010 р., укладеному між Займодавцем та Боржником, у повному обємі таких обовязків. Під борговими обовязками у даному договорі розуміються всі обовязки Боржника перед Займодавцем з уплати останньому будь-яких сум, які виникають у відповідності з положеннями договору займу.

Як визначено пунктом 2.1. договору поруки порукою за даним договором забезпечуються вимоги Займодавця відносно оплати Боржником кожного та усіх його боргових обовязків за договором займу у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк та у такому порядку, як встановлено в договорі займу. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги з повернення суми займу в розмірі 75000 грн., яку боржник зобовязаний повернути Займодавцю не пізніше 12 червня 2010 р., а також вимоги з уплати штрафних санкцій (пені та відсотків) за прострочення виконання обовязків.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України зазначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, що передбачено частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України.

Таким чином договір поруки передбачає допустимість відчуження майна, у даному випадку грошових коштів.

Також, суд зазначає, що виходячи з пунктів 1.2. та 2.1. договору поруки, остаточна сума поруки не є конкретно визначеною, а, отже, може перевищувати 50 % майна товариства.

Як зазначено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців (серія НОМЕР_2 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» є ОСОБА_2, та, як встановлено пунктом 1.2. Статуту ОСОБА_2. є учасником товариства.

Таким чином, рішення щодо відчуження майна на таких умовах мало прийматися більшістю не менш ніж 3/4 голосів, та при цьому без урахування голосів, що належить ОСОБА_2., оскільки спірний договір укладався стосовно її особистих зобовязань.

Відповідач ТОВ «Ратибор» не надав доказів щодо наявності згоди 3/4 голосів на укладення спірного правочину.

Приймаючи до уваги, відсоток голосів, що належать позивачу (50 %), суд вважає порушеними його корпоративні права щодо вирішення зазначеного питання.

Згідно частині 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як визначено рекомендаціями Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» - до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Відповідно вимогам статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України обумовлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання недійсним договору поруки від 12 лютого 2010 р. та додаткової угоди до договору поруки від 15 липня 2010 р. підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що Фізична особа підприємець ОСОБА_2. та Фізична особа підприємець ОСОБА_1. не є субєктами корпоративних відносин, отже, відповідно ст. ст. 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не має процесуальних підстав розглядати позовні вимоги фізичної особи до субєктів господарювання. Таким чином, провадження у справі у частині вимоги позивача до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2. та Фізичної особи підприємця ОСОБА_1. підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 12 квітня 2011 р.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 116, 115, 546, 553, 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 88, 167 Господарського кодексу України, ст. 50, 10, 12 Закону України «Про господарські товариства», п. 1 ст. 80, ст. ст. 1, 12, 21, ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поруки від 12 лютого 2010 р. та додаткову угоду до договору поруки від 15 липня 2010 р., укладені між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ратибор».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор», м. Ялта (м. Ялта, Набережна імені В.І. Леніна, 11; ідентифікаційний код 24864745, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Марущак Ігоря Анатолійовича, м. Ялта (м. Ялта, вул.. Південнобережне шосе, 30; рік народження не відомий, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути Марущак Ігорю Анатолійовичу, м. Ялта (м. Ялта, вул.. Південнобережне шосе, 30; рік народження не відомий, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) з державного бюджету 1615,00 грн. зайво перерахованого державного мита, сплаченого квитанцією № 22 від 04 лютого 2011 р., та перерахованого за наступними реквізитами - р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405 код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет, м. Сімферополь.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У частині вимог до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 провадження припинити на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧонгова С.І.