Рішення № 16095666, 11.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

11.04.2011Справа №5002-19/824-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», м.Харків (ідентифікаційний код 32674729)

До відповідача Приватного підприємства «Лідер Крим», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 35984080)

про стягнення 119332,74 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 22.03.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Лідер Крим» та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 101732,40 грн., пеню у розмірі 3357,57 грн., штраф у розмірі 10173,24 грн., 3% річних у розмірі 639,54 грн., індекс інфляції у розмірі 1831,15 грн. та відсотки за весь час користування чужими грошовими коштами у розмірі 1598,84 грн., а всього 119332,74 грн., а також просить суд стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.03.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про причини неявки суд не сповістив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екватор» (Постачальник) та Приватним підприємством «Лідер Крим» (Покупець) укладено договір поставки № ЕК 01/11-46/П/08 (а.с.17-21).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити продукцію. Продукція передається у власність Покупця з метою використання її в комерційній діяльності або з іншою метою, не повязаною з особистим, сімейним, хатнім або іншим подібним використанням.

Згідно п.2.1 договору постачальник поставляє Покупцеві продукцію в кількості та асортименті, які вказані в накладній, що складається на підставі заявки, направленої Покупцем в письмовому вигляді, а також за допомогою електронної пошти, факсимільним звязком або іншим способом, який забезпечує фіксування тексту та дати замовлення. Накладні оформлюються на кожну партію продукції, що поставляється, мають юридичну силу специфікації та є невідємною частиною цього Договору.

Покупець зобовязується оплатити отриману від Постачальника продукцію в термін, обумовлений даним Договором (п.4.2.6 Договору).

Пунктом 5.2, 5.3 Договору встановлено, що асортимент та ціна одиниці продукції, що є предметом поставки за цим Договором, зазначається у специфікації, яка додається до договору (Додаток № 1), з урахуванням термінів оплати за поставлену продукцію. Термін оплати за поставлену продукцію складає 21 календарних днів з дати отримання продукції. При цьому, якщо строк оплати припадає на небанківський день, то датою оплати вважається останній банківський день, що передує строку оплати.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства. Компенсації підлягають збитки, які складаються з прямої шкоди та не отриманої вигоди. У випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію, покупець сплачує Постачальнику пеню 0,5% від суми протермінованого боргу за кожен день протермінування. Крім того, на наступну поставку ціна одиниці продукції збільшується на 2% від ціни, визначеної умовами Договору. В разі протермінування платежу більш ніж на 10 банківських днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми протермінованого боргу (п.8.1 8.4 Договору).

Відповідно до п.9.1 Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2010 р. У будь якому випадку в частині невиконання сторонами своїх обовязків, термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами обовязків.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забовязання щодо сплати у встановлений строк за поставлений товар.

Матеріалами справи, а саме: видатковими накладними № РН*0262/3 від 01.11.2010 р. на суму 71104,80 грн. та № РН-0003020 від 19.11.2010 р. на суму 30627,60 грн. підтверджується факт поставки товару на загальну суму 101732,40 грн. Документально підтверджених відомостей сплати заборгованості відповідачем суду не представлено. Таким чином, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за поставлений товар обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3357,57 грн. за прострочення виконання останнім грошового зобовязання щодо оплати за поставлений товар обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Зазначені вимоги також передбачені ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право продавця вимагати уплати відсотків за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару передбачено також ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями).

Статтею 536 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка Національного банку України визначається як виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші (ст.1 Закону України «Про Національний банк України»).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3357,57 грн., штрафу у розмірі 10173,24 грн., 3% річних у розмірі 639,54 грн., індекс інфляції у розмірі 1831,15 грн. та відсотків за весь час користування чужими грошовими коштами у розмірі 1598,84 грн. обґрунтовані, засновані на законі і підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Відповідачем також не оспорено суму розрахунку позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити повністю.

·Стягнути з Приватного підприємства «Лідер Крим» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Євпаторійське шосе, 53, офіс 9; АР Крим, м.Сімферополь, вул.Крилова, 155; ідентифікаційний код 35984080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (м.Харків, вул.Енгельса, 29-А, кімн.901; ідентифікаційний код 32674729) суму основного боргу у розмірі 101732,40 грн., пеню у розмірі 3357,57 грн., штраф у розмірі 10173,24 грн., 3% річних у розмірі 639,54 грн., індекс інфляції у розмірі 1831,15 грн., відсотки за весь час користування чужими грошовими коштами у розмірі 1598,84 грн., державне мито в розмірі 1193,33 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 12.04.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.