Рішення № 16095653, 15.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2011Справа №5002-1/673-2010 за позовом Прокурору м. Євпаторія, (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Гоголя, 5/8) в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим, (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 14),

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Іссо», (97420, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Чапаєва, 47),

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо», (01000, м. Київ, вул. Пушкінська, 37а; 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12),

3.Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія», (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Некрасова, 45),

про визнання недійсним договору та спонукання до виконання певних дій,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача не зявився, повідомлений належним чином,

від відповідачів:

1.ОСОБА_1 представник, дов.№04/01 від 04.01.2011р.,

2.не зявився, повідомлений належним чином,

3.не зявився, повідомлений належним чином,

за участю прокурора - Меренцов С.І., прокурор відділу прокуратури АР Крим,

Суть спору: Прокурор м. Євпаторія в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іссо» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, розташованого по пр-ту Леніна, 7 в м. Євпаторія, що складається з: літ. «№1» - дитячий садочок загальною площею 425,5 кв.м., у підвалі приміщення 1-4; на першому поверсі приміщення 1-11; 1-сходний отвір; на другому поверсі приміщення 1-10; 11-східний отвір; в літ. «№12» - склад, загальною площею 37,2 кв.м., приміщення 1,2; в літ. «№3» - кухня, загальною площею 96,0 кв.м. приміщення 1-4; пральня приміщення 1-7, укладеного між відповідачами у справі 19.11.2008р. Також, прокурор просить зобовязати КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо» на обєкт нерухомого майна, розташований по пр-ту Леніна, 7 в м. Євпаторія.

Позовні вимоги мотивовані тим, що обєкт нерухомості в м. Євпаторії по проспекту Леніна, 7 є памятником архітектури місцевого значення (Дача, початок ХХ століття, поставлений на облік Рішенням Кримського облвиконкому від 20.02.1990 року №48), що в силу положень частини 1 статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» унеможливлює відчуження такого обєкту без наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Відсутність на момент укладення спірного договору купівлі-продажу у відповідача такого погодження й стала підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Позивач вимоги прокурору підтримав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.01.2010р. задоволено заяву Прокурору м. Євпаторія щодо вжиття заходів забезпечення позову, накладений арешт на обєкт нерухомого майна комплексу, розташованого по пр. Леніна, 7 в м. Євпаторія АР Крим, що складається з: літ. «№1» - дитячий садочок загальною площею 425,5 кв.м., у підвалі приміщення 1-4; на першому поверсі приміщення 1-11; 1-сходний отвір; на другому поверсі приміщення 1-10; 11-східний отвір; в літ. «№12» - склад, загальною площею 37,2 кв.м., приміщення 1,2; в літ. «№3» - кухня, загальною площею 96,0 кв.м. приміщення 1-4; пральня приміщення 1-7.

Відповідач (ТОВ «Иссо») позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не є стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу, що є підставою для відмови в позові. Крім того, відповідач звертає увагу на постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2010р. у справі №2-1/1564-2008-50/402 за позовом Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим до ТОВ «Иссо», Міністерства оборони України, Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» та Головного експлуатаційного управління Збройних сил України про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна: будівля №1 дитячий садочок, №3 кухня пральня, №12 склад колишнього військового містечка №77, розташованих по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія, відповідно до якої у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що згідно з наказом Міністерства культури і туризму від 18.02.2009р. обєкт по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія занесений до Державного реєстру нерухомих памяток України, отже на вказаний обєкт нерухомого майна до лютого 2009 року не розповсюджувались обмеження, встановлені Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Законом України «Про тимчасову заборону приватизації памяток культурної спадщини».

Інший відповідач, також, позов не визнав, вважає вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа в своїх письмових поясненнях зазначає, що у вирішенні питання покладається на розсуд суду.

Приймаючі до уваги наявність заявлених позовних вимог до Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія», ухвалою господарського суду від 15.03.2011р. підприємство виключено зі складу третіх осіб та залучено до участі у справі іншим відповідачем.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

В С Т А Н О В И В :

22.03.2005 року між Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» (уповноважена організація), що діє від імені Міністерства оборони України та ТОВ «Иссо» (покупець) укладений договір купівлі продажу, (далі договір) та того ж дня зареєстрований реєстратором на Першій Євпаторійській товарній біржі.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору продавець продає, а покупець купує будівлі: у літ. №1 - дитячий садочок, загальною площею 425,5кв.м., у підвалі прим. 1-4; на І поверсі прим. 1-11; І дробинів проліт; на ІІ поверсі прим. 1-10;ІІ дробинів проліт; у літ. №12 склад, загальною площею 37.2кв.м., прим. 1,2 у літ. №3 кухня, загальною площею 96,0кв.м. прим. 1-4; пральня прим. 1-7, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, пр. Леніна, буд. 7.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що нерухомість належить Міністерству оборони України в особі КЕЧ Євпаторійського району на праві державної власності на підставі рішення Євпаторійського міського суду, справа №2-3505 2000р. від 14.09.2000року, записаний в реєстрову книгу №5 під реєстровим №852 від 26.03.2001року.

В розділі 3 договору купівлі-продажу від 22.03.2005р. встановлені гарантії продавця, зокрема продавець гарантує, що нерухомість не входить до переліку обєктів, які не підлягають відчуженню, не є проданим, заставленим, тощо. Здебільшого, продавець відповідно до статті 229 ЦК України несе відповідальність за приховування відомостей про права третіх осіб щодо нерухомості та гарантує, що публічно встановлених обмежень у використанні нерухомості не встановлено.

У пункті 7.2 договору передбачено, що право власності на нерухомість переходить до покупця з моменту повного розрахунку за цим договором та державній реєстрації у Євпаторійському міжміському бюро реєстрації та технічної інвентаризації і права власності на обєкти нерухомого майна.

Відповідно до реєстраційного напису Першої Євпаторійської товарної біржі від 22.03.2005р., договір зареєстрований реєстратором на біржі, Євпаторійською міською радою народних депутатів АР Крим та підписаний сторонами у присутності реєстратора.

Відповідно до витягу Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7060781 від 20.04.2005р. підставою виникнення права власності за ТОВ «Иссо» на нерухоме майно по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія став договір купівлі-продажу від 22.03.2005р., зареєстрований на Першій Євпаторійській товарній біржі.

В подальшому, 19.11.2008р. між ТОВ «Іссо» (продавець) та ТОВ «Елайо» (покупець) укладений договір купівлі-продажу, предметом якого є передача продавцем у власність покупця нерухомого майна комплексу, що розташований за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, пр. Леніна, що складається з: у літ. «№1» дитячий садочок, загальною площею 425,5кв.м., у підвалі прим. 1-4; на І поверсі прим. 1-11; І дробинів проліт; на ІІ поверсі прим. 1-10; ІІ дробинів проліт; у літ. №12 склад, загальною площею 37.2кв.м., прим. 1,2 у літ. №3 кухня, загальною площею 96,0 кв.м. прим. 1-4; пральня прим. 1-7.

У пункті 8 вищевказаного договору зазначено, що продавець свідчить, що вказаний обєкт раніше нікому не проданий, не заставлений, під забороною (арештом) не перебуває. Судового спору щодо нього не має.

21.11.2008р. Кримським республіканським підприємством «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Елайо» на спірне майно, про що свідчить відповідний витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №21008228 від 21.11.2008р., (том 1, аркуш справи 24).

Предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між відповідачами у справі 19.11.2008р.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу, а в разі предявлення позову прокурором прокурору.

Прокурор м. Євпаторії у позовній заяві як на підставу визнання недійсним спірного договору посилається на те, що спірний обєкт нерухомості в м. Євпаторії по проспекту Леніна, 7 є памятником архітектури місцевого значення (Дача, початок ХХ століття), що поставлений на облік Рішенням Кримського облвиконкому від 20.02.1990 року №48 та до затвердження Верховною Радою України переліку памяток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, знаходиться під державною охороною. На думку прокурору, відчуження майна, що є обєктом культурної спадщини в період дії Закону України «Про тимчасову заборону приватизації памяток культурної спадщини» від 01.02.2005р. №2391-IV свідчить про наявність ознак недійсності спірного правочину, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід зясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріли справи, рішенням Виконавчого комітету Кримської обласної ради народних депутатів №48 від 20.02.1990року, взяті під державну охорону памятники історії, культури та архітектури, збудовані та виявлені в 1987-1989р.р., (том 1, аркуш справи 43).

Відповідно до архівної виписки із додатку №3 до рішення №48 від 20.02.1990р. у список памятників архітектури обласного значення по Кримській області, що виявлені в 1986-1989р. увійшов спірний обєкт - Дача (дитячий садочок), початок ХХ століття, (том 1, аркуш справи 42).

Факт віднесення нерухомості по пр. Леніна, 7 в м. Євпаторії за станом на 1994 рік до обєктів архітектурної спадщини України підтверджується й відомостями Міністерства України у справах будівництва і архітектури (том 1, аркуш справи 45-48).

У розумінні діючого законодавства, зокрема статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805- III від 08.06.2000р. пам'ятка визнається об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Втім, пунктом 4 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини», внесених Законом України №2245-IV від 16.12.2004р. зазначено, що обєкти, включені до списків (переліків) памяток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до закону Української РСР «Про охорону і використання памяток історії та культури» до вирішення питання про їх включення (невключення) до реєстру вважаються памятниками відповідно національного чи місцевого значення».

Як вже зазначалось, відповідні списки памяток історії та культури, до яких входить й спірний обєкт, розташований по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія, оглянуті в судовому засіданні та залучені судом до матеріалів справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний обєкт нерухомості в м. Євпаторії по проспекту Леніна, 7 є памятником архітектури місцевого значення (Дача, початок ХХ століття), що включений до списку та поставлений на облік Рішенням Кримського облвиконкому від 20.02.1990 року №48 згідно до пункту 4 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та до затвердження Верховною Радою України переліку памяток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, знаходиться під державною охороною.

Законність та обґрунтованість занесення до списку памяток історії та культури вищевказаного обєкту рішенням Кримського облвиконкому від 20.02.1990 року №48 ніким не спростовано і підтверджено наказом Міністерства культури і туризму від 18.02.2009р., яким спірний обєкт, як обєкт культурної спадщини, занесено до Державного реєстру нерухомих памяток України за категорією місцевого значення.

Крім того, 23.02.2005р. набрав чинність Закон України «Про тимчасову заборону приватизації памяток культурної спадщини» від 01.02.2005р. №2391-IV, яким запроваджено заборону на приватизацію памяток культурної спадщини на період до затвердження Верховною Радою України переліку памяток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Отже, слід зробити висновок, що до законодавчого визначення переліку памяток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, спірне майно знаходилось під особливою правовою охороною держави.

Не зважаючи на законодавчо встановлену заборону щодо відчуження памяток культурної спадщини, Товариством з обмеженою відповідальністю «Іссо» здійснено відчуження спірного майна.

При цьому, судом приймаються до уваги доводи позивача щодо невиконання відповідачем приписів частини 1 статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», (в редакції на момент вчинення правочину), якими передбачено, що об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

На момент укладення спірного договору купівлі-продажу у відповідача (ТОВ Іссо) таке погодження було відсутнє.

Також, суд звертає увагу на пункт 8 спірного договору, яким продавець (ТОВ «Іссо») не зважаючи на розгляд Господарським судом м. Києва спору по справі №2-1/1564-2008-50/402 щодо нерухомості по пр. Леніна, 7 в м. Євпаторія (том 1, аркуш справи 65-66) гарантував покупцю відсутність судових спорів щодо такого обєкту. Зазначене дає підстави для висновку про навмисне приховування продавцем факту наявності спору щодо спірного майна, з метою його найскорішої реалізації.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави недійсності правочину.

Під недійсним правочином законодавець розуміє дії фізичних чи юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Таким чином, враховуючи сукупність порушень відповідачами вимог діючого законодавства, зокрема відчуження спірного майна незважаючи на пряму заборону на це Законом, а також приховування факту щодо наявності судового спору відносно обєкту купівлі-продажу), свідчить про наявність ознак недійсності правочину.

Посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2010р. у справі №2-1/1564-2008-50/402, якою встановлено, що на спірний обєкт нерухомого майна по пр. Леніна, 7 в м. Євпаторія до лютого 2009 року не розповсюджувались обмеження, встановлені Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Законом України «Про тимчасову заборону приватизації памяток культурної спадщини», відхиляються судом, позаяк факти встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь лише ті самі сторони.

Отже, важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Відтак, тільки повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Субєктний склад сторін у справі №1/673-2010 не є тотожним складу сторін у справі №2-1/1564-2008-50/402, отже при розгляді даної справи, відповідачі все одно повинні довести обставини, на які вони посилаються як на підставу наявності права на відчуження майна, включеного до списків (переліків) памяток історії та культури республіканського чи місцевого значення.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів».

Принцип рівності перед законом і судом означає рівність субєктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обовязку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності заперечень відповідача є фактично перекладанням обовязку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

Як вже зазначалось, прокурором та позивачем доведений факт того, що спірний обєкт нерухомості в м. Євпаторії по проспекту Леніна, 7 є памятником архітектури місцевого значення (Дача, початок ХХ століття), відчуження якого здійснено відповідачем у супереч вимогам Закону. Зазначене свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Вимога прокурору про зобовязання КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо» на обєкт нерухомого майна, розташований по пр-ту Леніна, 7 в м. Євпаторія має похідний характер від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.2008р., у звязку із чим, також, підлягає задоволенню.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним укладений 19.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іссо» та Товариством з обмеженою відповідальністю Елайо» договір купівлі-продажу нерухомого майна комплексу, що розташований за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, пр. Леніна, 7, що складається з: у літ. «№1» дитячий садочок, загальною площею 425,5кв.м., у підвалі прим. 1-4; на І поверсі прим. 1-11; І дробинів проліт; на ІІ поверсі прим. 1-10; ІІ дробинів проліт; у літ. №12 склад, загальною площею 37.2кв.м., прим. 1,2 у літ. №3 кухня, загальною площею 96,0 кв.м. прим. 1-4; пральня прим. 1-7.

Зобовязати Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія», (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Некрасова, 45, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 03348011) скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Елайо», (01000, м. Київ, вул. Пушкінська, 37а; 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 31905382) на обєкт нерухомого майна, розташований по пр-ту Леніна, 7 в м. Євпаторія.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.