Рішення № 16095139, 29.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2011Справа №5002-2/68-2009 за позовом - Приватного підприємства "Баядера" (84646, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; поштова адреса: 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хімічна, 3/10)

до відповідача - СПД- фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 3 986,50 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

Обставини справи: Приватне підприємство "Баядера" звернулось до господарського суду АРК із позовом до СПД фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення дебіторської заборгованості за поставлену продукцію у сумі 3 986грн.50коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на адресу відповідача в період з 30.01.2008 року була поставлена продукція по товарним накладним на загальну суму 6 692,44грн. Відповідач отримав продукцію по вищезазначеним товарним накладним, однак, грошове зобовязання по оплаті було виконано частково, у результаті чого склалась заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Ухвалою ГС АР Крим від 02.4.2009 року №2-2/68-2009 копії матеріалів справи надіслано на адресу прокуратури Автономної Республіки Крим для проведення перевірки по факту отримання СПД ОСОБА_2 продукції від Приватного підприємства "Баядера" по накладним №241492 від 30.01.2008 р. на суму 755грн.72коп., №242397 від 06.02.2008 р. на суму 1150грн.09коп., №251020 від 02.04.2008 р. на суму 2590грн.62коп., №254559 від 22.04.2008 р. на суму 2 196грн.01коп., провадження у справі зупинено до закінчення проведення прокуратурою АР Крим перевірки.

Відповідно до листа заступника прокурора Автономної Республіки Крим від 16.4.2009 р. №05/2-95вих/09 копії матеріалів господарської справи за позовом Приватного підприємства "Баядера" до СПД- фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 3 986,00 грн. спрямовані до прокуратури Білогірського району для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України.

13.02.2010 року до господарського суду Автономної Республіки згідно запиту ГС АР Крим від14.12.2009 року від прокуратури Білогірського району надійшло повідомлення про те, що матеріали господарської справи №2-2/68-2009 направлені до розгляду у Білогірське РВ ГУ МВС України в АР Крим.

26.01.2011 року від Головного Управління МВС України в АР Крим Білогірського РВ надійшло повідомлення, в якому зазначено, що по результатам перевірки було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінально справи (відмовний матеріал від 16.7.2009 року №1403). Також повідомлено, що відмовний матеріал №1403 знаходиться архіві.

Ухвалою ГС АР Крим від 14.2.2011 року №2-2/68-2009 провадження у справі було поновлено.

Представник позивача 01.3.2011 року в судовому засіданні надав суду клопотання, яким просить суд запросити в Білогірському РВ ГУ МВС України в АР Крим відмовний матеріал №1403 від 16.7.2009 року.

Відповідно запиту господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.3.2011 року №2-2/68-2009 від Білогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим надійшов відмовний матеріал №1403 від 16.7.2009 року.

Сторони у судове засідання не зявились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз. 4 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши представлені докази, судом встановлено, що позивачем відповідно до видаткових накладних №241492 від 30.01.2008 р. на суму 755грн.72коп., №242397 від 06.02.2008 р. на суму 1150грн.09коп., №251020 від 02.04.2008 р. на суму 2572грн.04коп., №254554 від 22.04.2008 р. на суму 2 196грн.01коп. було поставлено відповідачу товар.

СПД - фізичною особою ОСОБА_2 оплата отриманого товару проведена не була.

Предявлення вимоги про сплату вартості товару було спрямовано позивачем відповідачу телеграмою від 09.10.2008 року із проханням оплатити заборгованість у розмірі 3986грн50коп. за отриманий товар, проте відповіді отримано не було.

У порушення норм діючого законодавства оплата отриманого товару СПД - фізичною особою ОСОБА_2 проведена так і не була, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 3986грн50коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 3986грн50коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Крім того, в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.06.2009 року, зазначено, що в ході проведення Білогірським РВ ГУ МВД України в АР Крим перевірки по факту отримання СПД ОСОБА_2 продукції від Приватного підприємства "Баядера" за накладними №241492 від 30.01.2008 р. на суму 755грн.72коп., №242397 від 06.02.2008 р. на суму 1150грн.09коп., №251020 від 02.04.2008 р. на суму 2590грн.62коп., №254559 від 22.04.2008 р. на суму 2 196грн.01коп. встановлено, що на адресу СПД ОСОБА_2 була поставлена продукція по вищезазначеним накладним на загальну суму 6692грн44коп. Відповідно пояснень СПД ОСОБА_2 грошове зобовязання, яке виникло в результаті поставленої продукції, виконано частково, але від сплати 3986грн50коп. суми, що залишилась, СПД ОСОБА_2 не відмовляється.

З вищевказаної постанови від 16.06.2009 року вбачається, що СПД ОСОБА_2 визнає суму боргу за накладними №241492 від 30.01.2008 р., №242397 від 06.02.2008 р., №251020 від 02.04.2008 р., №254559 від 22.04.2008 р.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3986грн50коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються згідно з ст. 49 ГПК України на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 04.04.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити..

2.Стягнути з СПД - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНННОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Баядера" (84646, Донецька область, м. Горлівка,вул. Озерянівська, 2; поштова адреса: 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хімічна, 3/10; р/р26000301009201 у філії АБ «Південний» м. Сімферополь, МФО 384652, ОКПО13491057) 3986грн50коп. боргу, 102,00грн. державного мита, 118,00 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.