Рішення № 16094684, 17.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

17.03.2011Справа №5002-1/294-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій», (96143, АР Крим, Джанкойський район, с. Маслово, вул. Шкільна, 1),

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кримрибокомбінат», (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Промислова, 1),

про стягнення 58544,45 грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_1., представник. довіреність від 15.11.2008р.,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Кримрибокомбінат» про стягнення заборгованості в сумі 20485,00 грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1501,82 грн., річних в розмірі 298,03 грн. та штрафу в розмірі 36259,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобовязання за договором № б/н від 22.07.2010р. в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій» (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Кримрибокомбінат» (покупець) укладений договір купівлі-продажу зерновідходів пшениці № б/н, (аркуш справи 9, далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору продавець зобовязується передати у власність покупця зерновідходи пшеничні у кількості 70 тон, а покупець зобовязується прийняти і сплатити вартість товару з відстрочкою платежу до 01.09.2010р.

Розділом 3 договору, сторони обумовили вартість товару (у розмірі 70 тон) в сумі 52500,00 грн. із урахуванням ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору передав товариству «Кримрибокомбінат» товар на загальну суму 40485,00 грн., що підтверджується накладною № 39 від 27.07.2010р. (аркуш справи 10).

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання за договором купівлі-продажу зерновідходів пшениці № б/н від 22.07.2010р. в частині оплати вартості переданого товару виконав частково, у звязку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість товариства становить 20485,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором купівлі-продажу суду не надано.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 20485,00 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 4.5., в випадку несплати за товар до 01.09.2010р. покупець сплачує штраф в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена до відшкодування сума витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1501,82 грн., річних в розмірі 298,03 грн. та штрафу в розмірі 36259,60 грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 585,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 22.03.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримрибокомбінат», (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Промислова, 1; банківські реквізити: р/р 2600112357 в ВАТ ПБ «Укргазбанк», м. Сімферополь, МФО 324797, код ЄДРПОУ 00476702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій», (96143, АР Крим, Джанкойський район, с. Маслово, вул. Шкільна, 1; банківські реквізити: р/р 260065388 в КРД АППБ «Аваль», м. сімферополь, МФО 334021, код ЄДРПОУ 32066228) заборгованості в сумі 20485,00 грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1501,82 грн., річних в розмірі 298,03 грн. та штрафу в розмірі 36259,60 грн., держаного мита в розмірі 585,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.