Рішення № 16094133, 17.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

17.03.2011Справа №5002-16/319-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурскомплект» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, б.10, ідентифікаційний код 35140871)

До відповідача Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр.. Кірова/пр. Совнаркомовський, б.52/1, ідентифікаційний код 00153117)

Про стягнення 188342,47 грн.

Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус

представники:

Від позивача ОСОБА_1. представ., дов.б/н від 20.12.2010р.

Від відповідача - ОСОБА_2. представ., дов. № 11/62 від 03.2010р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрресурскомплект» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 1017 від 05.11.2009р. у розмірі 150636,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 24192,56 грн., 3% річних у сумі 4 023,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 490,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обовязків по повній та своєчасній оплаті отриманого товару за договором поставки № 1017 від 05.11.2009р., через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурскомплект» складає 150636,00 грн., яка в добровільному порядку не погашена.

Заявою від 22.02.2011 року позивач зменшив розмір позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 150636,00 грн., пеню у сумі 14882,01 грн., 3% річних у сумі 4023,84 грн. та інфляційні втрати у сумі 9490,07 грн. (а.с.67)

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, вказував на порушення позивачем 6 місячного строку для нарахування пені, а також зазначив, що строк виконання зобовязання настав 15.02.2010р., а відтак, 3% річних та інфляційні втрати розраховані позивачем є помилковими. (а.с.69-70)

Позивач у судовому засіданні 17.03.2011р. надав додаткові пояснення до позовної заяви, підтримав свої зменшені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку представника до судового засідання забезпечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Проте, не заперечує проти існування основного боргу перед позивачем. (а.с.20).

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

05.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ««Укрресурскомплект» (Постачальник) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Покупець) був укладений договір поставки № 1017, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобовязується передати у встановлений строк у власність Покупця товар на загальну суму 150636,00 грн., а Покупець зобовязується прийняти цей товар та сплатити його на умовах, визначених договором. (а.с.61-63)

Поставка товару здійснюється партіями протягом 15 днів після отримання письмового замовлення від Покупця. Право власності на товар переходить з моменту отримання товару Покупцем та підписанням сторонами акту приймання передачі. (п.2.2. Договору)

Відповідно до п.4.1. Договору сума договору складає 150636,00 грн., у тому числі ПДВ 25106,00 грн. Дана ціна товару є звичайною.

Згідно з п.4.2. Договору сплата за поставлену партію товару провадиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця з відстрочкою платежу на 45 днів з моменту отримання товару і підписання акту звірки та акту приймання передачі.

Договір вступає в діє з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р, а у частині розрахунків до повного виконання зобовязання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрресурскомплект» поставило відповідачеві продукцію на загальну суму 150636,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17 від 11.12.2009р. (а.с.13)

Отримання відповідачем зазначеної продукції підтверджується відповідною довіреністю серії ЯНМ № 367520/470 від 10.12.2009р. на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача. (а.с.15)

Але, відповідач, в свою чергу, допустив порушення умов договору в частині своєчасної сплати отриманого товару на суму 150636,00 грн., а відтак, позивач звернувся до суду з позовом щодо примусового стягнення вказаної суми.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленої йому продукції за договором поставки № 1017 від 05.11.2009р. саме на суму 150636,00 грн., а відтак, вимоги позивача в частині стягнення вказаної суми засновані на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує підписаний між сторонами акти звірки взаємних розрахунків від 31.12.2009р та від 01.11.2010р. на вказану суму. (а.с.23-24).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 7.3. Договору № 1017 від 05.11.2009 р. сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного проведення остаточного розрахунку на отриману партію товару, покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 %, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочки платежу від простроченої суми.

Перевіривши уточнений розрахунок пені позивача на суму 14 882,01 грн. (а.с.68), суд приходить до висновку щодо неправильного його обчислення.

Так, позивач здійснює розрахунок з 25.01.2010р. по 24.07.2010р. Однак вказаний період не є вірним, оскільки згідно з п.4.2. договору передбачена відстрочка платежу на 45 днів, а відтак відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату товару виникла з 15.02.2010р.

Таким чином, вірним періодом для нарахування пені є з 15.02.2010р. по 14.08.2010р..

На вказаний факт звертав увагу й відповідач у своєму письмовому відзиві на позовну заяву, а також був наданий розрахунок штрафних санкцій. (а.с.76)

Перевіривши розрахунок відповідача щодо нарахування штрафних санкцій, суд погоджується з правомірним його здійсненням, а відтак загальна сума пені за договором складає 14547,72 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на вказані норми просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за період у розмірі 9490,07 грн. та 3% річних у розмірі 4 023,84 грн.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем допущені певні помилки при здійсненні вказаного розрахунку, оскільки позивачем невірно вибраний період для обчислення 3% річних без врахування особливостей п.4.2. Договору щодо існування відстрочки платежу терміном у 45 днів. А відтак, періодом, за який нараховується 3% річних, слід вважати з 15.02.2010р. по 15.12.2010р.

Таким чином, сума 3% річних за період з 15.02.2010р. по 15.12.2010р., складає 3763,84 грн.

Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 9 490,07 грн., який зазначений позивачем у позові. Вказаний розрахунок зроблений позивачем правомірно, сума обчислена вірно, а тому підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, зменшені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурскомплект» 178437,63 грн., у тому числі 150636,00 грн. основного боргу, пені у сумі 14547,72 грн., 3% річних у розмірі 3763,84 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 9490,07 грн.

В частині стягнення 594,29 грн., у тому числі 334,29 грн. пені та 3% річних у сумі 260,00 грн. слід відмовити.

Також, з відповідача на користь позивача варто стягнути також державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропрорціно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр.. Кірова/пр. Совнаркомовський, б.52/1, ідентифікаційний код 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурскомплект» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, б.10, ідентифікаційний код 35140871) 178437,63 грн., у тому числі 150636,00 грн. основного боргу, пені у сумі 14547,72 грн., 3% річних у розмірі 3763,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 9490,07 грн., а також 1784,38 грн. державного мита та 223,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 594,29 грн. відмовити.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.