Рішення № 16093952, 03.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2011Справа №5002-2/285-2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про стягнення 4 243,67 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач - ОСОБА_3 представник, довіреність у справі.

Відповідач - не зявився

Суть спору:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 3784грн09коп., 3% річних у сумі 103грн88коп., інфляційних у сумі 355грн70коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір про постачання дитячих іграшок від 11.12.2009 року, відповідно умов якого позивач взяв на себе зобовязання постачати відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити його. Позивач виконав договірні зобовязання, проте, відповідач не оплатив отриманий товар, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не зявлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як продавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як покупцем, був укладений договір №0000086 від 10.12.2009р, відповідно до п.1.1-1.3 якого продавець зобов'язується поставити товар і пов'язані з нього документи покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Під товаром у цьому договорі розуміються дитячі іграшки та супутні товари, кількість і ціна яких зазначаються у товарних накладних і додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальний обсяг товарів, що поставляються за цим договором, визначається протягом терміну його дії з урахуванням кількості і асортименту товарів, що поставляються відповідно до умов цього договору.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами склалися господарські відносини щодо поставки, оскільки відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.4 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в такому порядку: оплата партії товару в разі безготівкового розрахунку і оплата при отриманні у разі готівкового розрахунку повинна бути проведена не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач на виконання зобовязань, прийнятих за договором №0000086 від 10.12.2009р, відповідно до витратної накладної №ОФ-0003097 від 11.12.2009р поставив відповідачу товар на суму 3784,00грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не оплатив належним чином позивачу вартість поставленого товару у зазначений в договорі строк, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 3784,00грн, яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 3784грн09коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3784грн09коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимог про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 103грн88коп. за 334 дня та інфляційних у сумі 355грн70коп.за період з грудня 2009р по листопад 2010р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

У частині стягнення 311грн42коп інфляційних за період січня 2010р по листопад 2010р позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У частині стягнення інфляційних у сумі 44грн28коп позовні вимоги задоволенню не підлягають у звязку з неправомірністю нарахування інфляційних за грудень 2009р, оскільки, відповідно до п.3.4 договору розрахунки здійснюються не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання товару, тоді як поставка була проведена 11.12.2009р, а також у звязку з неправильним застосуванням індексу інфляції за листопад 2010р.

Що ж стосується стягнення 3% річних у сумі 103грн88коп. за 334 дня, то у цій частині позовні вимоги мають бути залишені без розгляду на підставі наступного:

Ухвалами ГС АРК від 24.01.2011р та 10.02.2011р №5002-2/285-2011 суд зобовязав позивача надати суду розрахунок річних з зазначенням періодів нарахування (рік, місяці, дні), але вимоги вказаних ухвал ГС АРК позивачем не виконані, витребуваний судом розрахунок річних з зазначенням періоду нарахування (рік, місяці, дні) не наданий, лише зазначено, що річні нараховані за 334 дня.

За наявними у справі матеріалами розглянути спір у частині стягнення 103грн88коп річних суду не надається можливим і у звязку з цім, керуючись п.5 ст.81 ГПК України, суд позовні вимоги у цій частині залишає без розгляду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 09.3.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,п.5 ст.81,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1 св-во про держреєстрацію НОМЕР_4) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2 св-во про держреєстрацію НОМЕР_3) 3784грн09коп боргу, 311грн42коп інфляційних, 83грн47коп державного мита, 193грн12коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2 св-во про держреєстрацію НОМЕР_3) із держбюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 код платежу 22090200 банку одержувача: ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь одержувача: Держбюджет, м. Сімферополь) надмірно сплачене квитанцією №5332348 від 29.11.2010р держмито в сумі 42грн50коп.

4.У частині стягнення інфляційних у сумі 44грн28коп відмовити.

5.У частині стягнення 3% річних у сумі 103грн88коп. позовні вимоги залишити без розгляду.

6.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.