Рішення № 16093823, 09.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2011Справа №5002-30/6084-2010 За позовом Державного підприємства «Дельта-лоцман», м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27 (ЄДРПОУ 25374003).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Антарес-Керч», м. Керч, вул. Пошивальнікова, 50, кв. 34 (ЄДРПОУ 36698773).

Про стягнення 1249,40 доларів США

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1., представник за дов. від 31.12.2010р. № 6, у справі.

Відповідач ОСОБА_2 представник за дов., у справі; Бузаджи О.О., керівник, наказ № 1\К, у справі.

Суть спору: позивач Державне підприємство «Дельта-лоцман», м. Миколаїв (ЄДРПОУ 25374003) звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Антарес-Керч», м. Керч (ЄДРПОУ 36698773) про стягнення пені у розмірі 1249,40 доларів США та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобовязань за договором №89/П-09 від 01.10.2009р. в частині своєчасної оплати отриманих від ДП “Дельта - лоцман” послуг служби регулювання руху суден, на оплату яких відповідачу були виставлені рахунки, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Антарес-Керч» оплату виставлених рахунків здійснило несвоєчасно всупереч умовам п.4.2.2 договору, на підставі чого позивачем нарахована пеня за прострочення оплати в сумі 1249,40дол. США, які заявлені ним до стягнення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що послуги позивачем надавались не відповідачу, а судновласникам. Відповідач виконуючи умови договору та приписи чинного законодавства, сплачував лоцманські збори за розпорядженням судновласника та після перерахування агенту грошових коштів. Також ТОВ «Морське агентство «Антарес-Керч» заперечує проти розміру нарахованої пені та її валюти, посилається на те, що сторонами не було узгоджено валюти нарахованої пені. До того ж ТОВ «Морське агентство «Антарес-Керч» зауважує на тому, що договором не встановлено з якого моменту та до якого часу нараховується пеня. Термін прострочення платежу позивачем у розрахунку визначався на дату зарахування грошових коштів на його рахунок, проте моментом грошового зобовязання є дата списання коштів з рахунку платника. Відповідач самостійно розрахував суму пені та вважає, що стягненню підлягає 1187,53грн., в інший частині позов не визнає.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.02.2011р. розгляд справи продовжено до 09.03.2011р. на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Інших доказів представлено в матеріали справи не було.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

в с т а н о в и в:

01 жовтня 2009 року між ДП «Дельта-лоцман» (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Антарес-Керч» (Агент) укладено договір №89/П-09 про надання послуг (а.с. 11-14).

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1 договору якого Підприємство зобовязаний за заявками Агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько Дніпровсько - лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море (далі БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а Агент зобовязується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг Підприємства є Судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України).

Строк дії договору відповідно до п. 8.1 договору, встановлений до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 2.1.2. договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього договору.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, які користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України з погодженням з Міністерством економіки України.

Статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що із суден, які користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за Міністерством економіки України.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Пунктом 4.2 договору, зокрема підпунктами 4.2.1 та 4.2.2 договору передбачено, що до подання заявки Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ послуг, що мають бути надані Підприємством на підставі цієї заявки. Остаточний розрахунок здійснюється Агентом протягом пяти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках.

На підставі договору та заявок відповідача, позивачем у травні липні 2010 року були надані послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден, які знаходились під агентуванням відповідача, на оплату яких відповідачу були виставлені рахунки (т.с. 1 а.с. 87 т.с. 3 а.с. 16).

По підрахунку позивача за період з 02.06.2010 р. по 16.08.2010 р. за відповідачем склався борг з пені в сумі 1249,40 доларів США.

Відповідач заперечуючи проти позову зауважує на тому, що він не повинен нести відповідальність за порушення обовязків за договором оскільки ТОВ «Морське агентство «Антарес-Керч» не приймає дані послуги та не споживає їх.

Однак суд не приймає до уваги посилання відповідача, у звязку з наступним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог.

Пунктом 4.12 Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11 вересня 2000 р. N 498 встановлено, що зобов'язання судновласника щодо сплати лоцманського збору та окремої винагороди за надання лоцманських послуг можуть здійснюватись морським агентом. Останній повинен мати відповідні на те повноваження судновласника (фрахтувальника або оператора) і перебувати в договірних відносинах з лоцманською організацією, яка надала ці послуги.

Відповідно до умов укладеного договору №89/П-09 від 01.10.2009р. саме такі зобовязання взяв на себе ТОВ «Морське агентство «Антарес-Керч».

Згідно пункту 2.2.3. договору відповідач зобов'язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що відповідач повинен сплачувати рахунки відповідача у терміни, визначені цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Обов'язок судновласника визначений статтею 118 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої судновласник або інший довіритель зобов'язані надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій: відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Згідно пункту 2 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року №1544, сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту, а за транзитний прохід Керч-Єнікальського каналу (КЄК) та каналу Прорва - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у КЄК та канал Прорва, якщо при цьому не обумовлено інше.

В п. 4 договору сторони передбачили, що до подання заявки Агент здійснює стовідсоткову передплату. Остаточний розрахунок здійснюється Агентом протягом пяти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках.

У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною та обов'язковою для довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження (стаття 118 Кодексу торговельного мореплавства України).

З аналізу наведених норм вбачається, що правовідносини з морського агентування врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України. Морські агенти діють на підставі договору морського агентування, який вони укладають із судновласником. На яких умовах відповідачем укладені договори з судновласниками не має значення для цієї справи, оскільки не є предметом даного спору.

Морський агент надає послуги судновласнику шляхом реалізації функцій, покладених на нього законом або договором і тому виступає як самостійний суб'єкт у правовідносинах з третіми особами.

Відповідно до ст. 4 Кодексу торговельного мореплавства України до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Так, згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, сторони, уклавши договір, відповідно до якого позивач по справі взяв на себе зобовязання за заявками відповідача надавати послуги з лоцманського проведення суден та послуги з регулювання руху суден, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити надані послуги, врегулювали свої відносини на власний розсуд. При цьому в договором визначено, що споживачем послуг ДП «Дельта-Лоцман» є «судновласник» (в розумінні ст. 20 КМТУ).

Крім того, пунктом 5.4 договору встановлено, що Агент несе повну матеріальну відповідальність перед „Підприємством" за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Відповідачем був підписаний договір №89/П-09 від 01 жовтня 2009 року без подальших протоколів розбіжностей, а отже, враховуючи приписи статті 629 Цивільного кодексу України, такий договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Антарес-Керч» є належним відповідачем по справі та належним субєктом відповідальності.

Позивач у позові зауважував на тому, що оплата наданих послуг була здійснена з простроченням встановлених п. 4.2 договору строків, оскільки кошти перераховані боржником поза граничного строку, встановленого договором.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Наведені норми та обставини справи свідчать про те, що відповідач несе перед позивачем відповідальність за несвоєчасну оплату рахунків у вигляді пені, яка нарахована позивачем в розмірі 1249,40дол. США.

Проте відповідач вважає, що обмеження розміру нарахування пені повинно бути подвійною обліковою ставкою НБУ.

Суд не приймає до уваги позицію відповідача з наступного.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 5.3. договору, в разі порушення взятих на себе за цим договором зобовязань Агент за вимогою Підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

ДП „Дельта-лоцман" є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, що підтверджується його Статутом, а тому становлення у договорі одночасно пені та штрафу відповідає вимогам статті231 Господарського кодексу України. Враховуючи наявність прострочки сплати відповідачем основного зобовязання, вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими та заявлені на підставі пункту 5.3 договору та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Стосовно обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідач вважає, що в даному випадку розмір пені обмежений Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Суд не може погодитись з даним висновком у звязку із наступним.

Оскільки нормами чинного законодавства встановлено, що єдиною національною валютою України є гривня, облікова ставка Національного банку України стосується виключно гривні та її вартості.

У випадку здійснення розрахунків у іноземній валюті, згідно норм статті 231 Господарського кодексу України, підлягають застосуванню умови договору, а не норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Крім того, однією із сторін за договором №89/П-09 від 01.10.2009р. є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки (Державне підприємство "Державна морська лоцманська служба"), який підпадає під дію ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Севастопольським апеляційним господарським судом в постанові від 07.02.2011 р. по справі №2-18/5193-2010.

Отже нарахована позивачем пеня за період з 02.06.2010 р. по 16.08.2010 р. , як вказано в розрахунку, в розмірі 1249,40дол. США, що станом на 15.12.2010р. в еквіваленті складає 9949,10грн. підтверджена матеріалами справи, розрахована позивачем правильно, а тому підлягає стягненню в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.03.2011р. відповідач просив суд зменшити розмір штрафу, посилаючись на правове обґрунтування, викладене у відзиві на позов (т.с. 3, а.с. 32), зокрема на ст. 233 ГК України, відповідно до приписів якої якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Позивач проти зменшення розміру штрафу заперечував.

Суд залишає без задоволення заявлене клопотання про зменшення пені з наступного.

Під час розгляду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд повинен виходити з того, що розмір штрафних санкцій допустим у виняткових винятках. Крім того, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Із змісту вищевикладеної норми зменшення розміру штрафу це виключне право суду. Дослідивши всі пояснення представників позивача та відповідача, суд не убачає підстав для задоволення заявленого клопотання.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 09 березня 2011р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 14 березня 2011р.

З огляду на викладене, керуючись ст. 49, ст. 75, 82 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Антарес-Керч», м. Керч, вул. Пошивальнікова, 50, кв. 34 (ЄДРПОУ 36698773, МФО 324548, р/р 26008301394389 (грн.) р/р 26008301394389/840 (дол. США) філія відділення «ПІБ» у м. Керч) на користь Державного підприємства «Дельта - Лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003 р/р 26007001010084, МФО 326739 філія ВАТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України» у м. Миколаєві р/р26007001010084 вал.980, р/р 26007001010084 вал.840, The State Export-Import Bank of Ukraine Jsc, Nikolaev branch 25-A, Dekabristov str., 54017, Nikolaev, Ukraine, SWIFT: EXBSUAUXMYK, MFO 326739, Account: 26007001010084) пеню в сумі 1249,40 дол. США, що в еквіваленті станом на 15.12.2010р. складає 9949,10грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 12,90 доларів США, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.