Рішення № 16093742, 10.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2011Справа №5002-16/6112-2010

За позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Приватного підприємства «Торгово промислова компанія «Інфокар» (96200, смт. Роздольне, Роздольненський район, вул.. Гоголя, б. 1, ідентифікаційний код 35213106)

Про стягнення 186450,00 грн.

Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус

представники:

Від позивача ОСОБА_1 представ., дов. № 108 від 24.01.2011р.

Від відповідача - Новохатський А.О. директор, наказ № 02-к від 10.10.2007р.; ОСОБА_2. представ., дов. б/н від 10.03.2011р.

Обставини справи: Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Торгово промислова компанія «Інфокар», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за договором б/н від 14.04.2010р. у розмірі 186450,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обовязків по повній та своєчасній оплаті послуг, наданих позивачем щодо збирання риса сирця за договором про надання послуг б/н від 14.04.2010р., через що заборгованість Приватного підприємства «Торгово промислова компанія «Інфокар» перед Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, складає 186450,00 грн., яка в добровільному порядку не сплачена.

Позивач у судовому засіданні 10.03.2011р. підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, а також надав письмові пояснення до позовної заяви, які були залучені судом до матеріалів справи.

Представники відповідача проти позову заперечували, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, вказували на те, що позивач не здійснив своїх зобовязань за договором щодо збирання риса сирцю, а роботи зі збирання врожаю відповідач здійснив власними силами. При цьому, відповідачу невідомо наявність у позивача акту виконаних робіт, а тому звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів (а.с. 24, 60-62 ).

Також представники відповідача просили суд залучити до матеріалів справи копію постанови старшого дознавача Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим про порушення кримінальної справи та прийняття його до провадження від 03.03.2011р.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а також продовжувався строк розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

14.04.2010 р. між Приватним підприємством «Торгово промислова компанія «Інфокар» (Замовник) та Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Виконавець) був укладений договір про надання послуг б/н, згідно п. 1.1 якого відповідно Виконавець зобовязується по замовленню Замовника здійснити послуги щодо збирання риса сирця комбайнами NEW Holland, а Замовник зобовязується сплатити ці послуги. (а.с.10)

Виходячи зі змісту договору, фактично між сторонами укладено договір про надання послуг, правовідносини за яким регулюються нормами глави 63 ЦК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Строк виконання робіт встановлений у п.1.4 Договору, тобто з 01.09.2010р. по 23.10.2010р.

Відповідно до п.1.4.1. Договору, послуги вважається наданими після підписання акту приймання здачі послуг Замовником та його уповноваженим представником.

Як встановлено сторонами у п.2.2.1 Договору, Замовник зобовязаний сплатити роботу по ціні, яка встановлена у п.3. дійсного договору протягом 3 днів з моменту підписання акту приймання - здачі послуг.

Так, ціна договору складає 186450,00 грн. (п.3.1 Договору)

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 були у повному обсязі та у встановлений п.2.1.2 Договору строк надані послуги щодо збирання риса сирця.

Вказаний факт підтверджується актом виконаних робіт від 25.10.2010р., підписаним обома сторонами. (а.с.11)

Позивачем на виконання п.3.3. Договору 14.04.2010р. був виставлений рахунок № 16 на сплату послуг на суму 186450,00 грн.

Вказаний рахунок був отриманий уповноваженим представником Приватного підприємства «Торгово промислова компанія «Інфокар» 07.12.2010р., про що свідчить підпис у поштовому повідомленні. (а.с.15).

Враховуючи те, що надані послуги та рахунок на загальну суму 186450,00 грн. не були сплачені відповідачем своєчасно та у повному обсязі, позивач звернувся до суду для стягнення вказаної суми у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд також приймає до уваги додаткові письмові пояснення позивача, згідно з яких виконання робіт проводилось орендованою позивачем технікою, зокрема, укладеними 01.07.10 р. між ТОВ «Інтер-Зенгин», ПП «Умут», які є орендодавцями та СПД ОСОБА_1. (орендарем) договори оренди майна, предметом якого є оренда комбайнів (а.с. 124,129). Строк оренди визначений з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., тобто співпадає зі строком виконання робіт, встановленим у п.1.4. договору від 14.04.2010р.

За актом приймання передачі від 02.07.2010р. три комбайни марки NEW Holland були передані в оренду СПД ОСОБА_1. ( а.с. 125, 130), які є також предметом договору від 14.04.2010 р. ( п. 2.1 Договору).

А тому, ці документи суд вважає належними доказами, які підтверджують виконання позивачем робіт за договором від 14.04.2010р.

Разом з тим, суд також приймає до уваги, що позивач є субєктом підприємницької діяльності та здійснює свою господарську діяльність відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серія НОМЕР_2 від 14.12.09 р. за видом діяльності надання послуг в рослинництві. ( а.с. 123), а тому повна бухгалтерська документація не велась, оскільки не передбачена законодавством.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих йому послуг за договором від 14.04.2010р., а відтак вимоги позивача засновані на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзивах на позов та під час судового засідання судом не приймаються у звязку з наступним.

Твердження відповідача про те, що СПД ОСОБА_1. фактично не приступив до виконання своїх обовязків, чим порушив п.2.1.4 Договору, яким передбачений обовязок Виконавця здійснити роботу особисто не приймається судом до уваги оскільки, вказаним пунктом договору сторони чітко не визначили що мається на увазі здійснити роботу особисто, а відтак посилання відповідача на укладені з іншими субєктами підприємницької діяльності договори, зокрема, договір від 05.05.2009р, договір купівлі продажу № 22/ВС Имп від 12.05.2010р., що на його думку, свідчить про збирання врожаю власними засобами носить однобічний характер.

Так, дослідивши договір оренди від 05.05.2009р. та договір оренди від 05.07.2010р, наданий відповідачем, суд встановив, що предметом цих договорів є оренда комбайнів з метою збирання сільськогосподарської продукції.

У той же час, у вказаному договору не вказано, що саме ці комбайні будуть здійснювати збирання риса сирця у кількості 219,35 га, що є предметом спору у дійсній справі.

Договір купівлі продажу № 22/Вс Имп від 12.05.2010р, укладений між ТОВ «Торговий дім «Донснаб» та ПП ТПК «Інфокар» суд також не може розцінювати як доказ виконання умов договору власними коштами відповідача, оскільки вказаний договір був укладений 12.05.2010р, проте у п. 1.4. Договору про надання послуг від 14.04.2010р., встановлений строк виконання робіт, а саме з 01.09.2010р по 25.10.2010р.

Отже, укладаючи договір купівлі продажу комбайну СSX 7080 від 12.05.2010р., відповідач нібито наперед передбачив, що Виконавець за договором від 14.04.2010р. не приступить до виконання своїх обовязків.

Довідки відділу Держкомзему в Роздольненському районі АР Крим від 22.11.2010р, які були надані відповідачем (а.с.70-71) свідчать про укладені договори оренди з відповідачем у дійсній справі, в якій міститься інформація про загальну площу орендованих ним угідь та взагалі відсутні дані щодо збирання риса сирця будь - якою технікою.

Більш того, відповідачем не надано доказу звернення до позивача з питанням нездійснення послуг у строки встановлені договором, а також відповідач не відмовився у встановленому порядку від виконання договору, як це передбачено у п. 2.4.2 Договору від 14.04.2010р.

Суд також не приймає в якості доказу аудиторський висновок від 11.02.2011 р., оскільки, по-перше, він не був призначений судом, а здійснений з власної ініціативи ПП «ТПК «Інфокар», по-друге, у вказаному висновку є суперечності, зокрема, по тексту вказується, що для збору врожаю ПП «ТПК «Інфокар» були орендовані комбайни ( а.с. 66), але, у загальному висновку зазначається, що виконання робіт з збирання врожаю 2010 р. ПП «ТПК «Інфокар» було здійснено без залучення найманої техніки ( а.с. 67).

Не приймаються судом як доказ звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про проведення перевірки по факту ненадання позивачем послуг за договором від 14.04.10 р. ( а.с. 108), оскільки з такою заявою відповідач звернувся вже після порушеної господарським судом справи. Вказана заява розглянута Роздольненським РВ та прийнята постанова від 12.02.11 р. про відмову у порушенні кримінальної справи по ст. 190 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_1 ( а.с. 143-146).

Посилання відповідача на порушену кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3. ст. 358 Кримінального кодексу України, за фактом використання невстановленою особою завідомо підробленого документу, про що свідчить копія постанови старшого дознавача Роздольненського РВ від 03.03.2011 р., судом як доказ по справі також не приймається, оскільки вказана справа порушена за фактом, а у чинність ч. 3 ст. 35 ГПК України, преюдиціальним фактом є тільки вирок суду з кримінальної справи, що набув законної сили.

Слід також зазначити, що вказана копія постанови від 03.03.2011 р. належним чином не засвідчена, а відтак не може розцінюватися її як належний доказ у порядку статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд також керувався п. 6 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», згідно з яким постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами у справі на загальних підставах за правилами ст.. 43 ГПК, встановлені у ній факти, - на відміну від органів, про які йдеться річ в частинах 2-4 статті 35 ГПК, - не є преюдиціальними.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у письмових запереченнях відповідач вказує на талон повідомлення № 27 від 03.02.2011р. щодо прийняття заяви до Роздольненського РВ, яка зареєстрована в ЖРЗПЗ під номером 134.

Однак, в матеріалах справи за результатами розгляду заяви від 03.02.2011р., зареєстрованої в ЖРЗПЗ під номером № 134 вже винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 12.02.2011р, яка досліджена судом(а.с.143), а постанова про порушення кримінальної справи від 03.03.2011р. винесена на підставі розглянутих матеріалів, які зареєстровані в ЖРЗПЗ під номером № 244 від 25.02.2011р., проте суду взагалі не відомо на підставі яких документів приймалася вказана постанова.

Крім того, суд звертає увагу, що єдиною та обовязковою умовою при якій послуги за договором від 14.04.2010р. вважаються виконаними, є підписаний між сторонами акт виконаних послуг, який суд розцінює як належний та допустимий доказ, незважаючи на те, що відповідач усно під час судового засідання 01.02.2011 р. вказував на те, що акт не був підписаний з боку представника підприємства.

Проте, не надав своїх обґрунтованих письмових заперечень з цього приводу, а також взагалі не спростував факту існування печатки ПП «ТПК «Інфокар» на акті виконаних робіт від 25.10.10 р. , не вказував відповідач це і під час звернення із заявою до правоохоронних органів.

Слід також зазначити, що оригінали документів, доданих позивачем до позову, судом були оглянуті в судовому засіданні 01.02.2011 р. у присутності сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що сторони вільні в укладені договору та врегульовують свої відносини на власний розсуд, суд вважає, що підписаний між сторонами акт приймання здачі виконаних робіт від 25.10.2010р. свідчить про здійснення послуг Виконавцем, а відтак лише підписаний акт приймання здачі виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків.

Обовязок Замовника своєчасно та в повному обсязі оплатити виконану Виконавцем роботу закріплено також і в п.2.2.1 договору. Даний пункт договору кореспондується з положенням п.1 ст.903 ЦК України, в якому зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу у розмірі 186450,00 грн., а також державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Торгово промислова компанія «Інфокар» (96200, смт. Роздольне, Роздольненський район, вул.. Гоголя, б. 1, ідентифікаційний код 35213106, р/р 2600286083 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436) заборгованість у розмірі 186450,00 грн., а також 1864,50 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.