Рішення № 16093722, 14.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

14.03.2011Справа №5002-15/6211-2010

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5; ЄДРПО 20671506)

До відповідача Комунального підприємства «Молодіжне-1» (97501, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Шкільна, 3, ЄДРПО 34842870)

Про стягнення 156 941,02 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №04 від 05.01.2011

Від відповідача не з'явився

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства «Молодіжне-1» про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водовідведення в сумі 156941,02 грн., в тому числі: 145143,47 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1510,87 грн., інфляції в сумі 5001,82 грн. та пені в сумі 5284,86 грн.

01.03.2010 (вх.№7953) від позивача до суду надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 201,03 грн. основного боргу та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиті послуги з водовідведення в сумі 156739,99 грн., в тому числі: 144942,44 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1510,87 грн., інфляції в сумі 5001,82 грн. та пені в сумі 5284,86 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення 201,03 грн. основного боргу, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник відповідача до судового засідання жодного разу не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не надіслав, надіслав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи, у звязку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Судом не вбачається підстав для відкладення розгляду справи у звязку закінченням строку розгляду даної справи передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України та відсутністю поважних причин неявки відповідача до судового засідання.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008 між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (Водоканал) та Комунальним підприємством «Молодіжне-1» (Абонент) укладено|ув'язнений| договір №5136 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с.9-15).

Згідно з пункту 2.2 Договору, водоканал бере на себе зобовязання забезпечувати Абонента питною холодною водою при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент бере на себе зобовязання споживати вказані послуги в кількості не більше встановленого ліміту та своєчасно їх оплачувати.

Згідно пункту 4.2.1 Договору, оплата проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканалу у розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься Споживачем до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання Абонентом виставленого Водоканалом рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, у якому безпосередньо надавались послуги по дійсному Договору.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки:

·№5136 від 13.04.2010 на суму 24050,51 грн.;

·№5136 від 12.05.2010 на суму 21498,50 грн.;

·№5136 від 11.06.2010 на суму 19786,09 грн.;

·№5136 від 12.07.2010 на суму 21899,29 грн.;

·№5136 від 12.08.2010 на суму 22190,69 грн.;

·№5136 від 10.09.2010 на суму 19145,00 грн.;

·№5136 від 12.10.2010 на суму 23959,84 грн.;

·№5136 від 11.11.2010 на суму 21412,96 грн., на загальну суму 173942,88 грн. (а.с.20-27).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунках.

Також, на підтвердження обємів спожитої води та водовідведення позивачем та відповідачем складались акти виконаних робіт, які підписувались представниками обох сторін (а.с.20-27).

У позовній заяві позивач вказує, що відповідач за надані послуги сплатив лише 27799,41 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за надані послуги у розмірі 145143,47 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення 201,03 грн. основного боргу, підлягає припиненню в звязку з відмовою позивача від заявлених вимог.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимог Договору та чинного законодавства зобовязання за договором щодо оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 144942,44 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, отже підлягає стягненню з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 5001,82 грн. інфляційних втрат та 1510,87 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5001,82 грн. інфляційних втрат та 1510,87 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5284,86 грн. пені.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що після закінчення строку на оплату Абонент сплачує Водоканалу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Приписами пункту 6 статті 231 господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 5284,86 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Молодіжне-1» (97501, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Шкільна, 3, ЄДРПО 34842870) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5; ЄДРПО 20671506) 144942,44 грн. основного боргу, 5001,82 грн. інфляційних втрат, 1510,87 грн. 3% річних, 5284,86 грн. пені, 1567,39 грн. державного мита та 235,69 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 201,03 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 14.03.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.