Рішення № 16093523, 10.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2011Справа №5002-33/372-2011 за позовом приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Меценат» (95000, м.Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32-А, кор.5, ком.407)

до виконавчого комітету Масандрівської селищної ради (98650, м.Ялта, смт Масандра, вул. Стахановська, 21)

про стягнення 474332,34 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1, директор, рішення від 03.10.2005 р.; ОСОБА_2 представник, довіреність №10 від 10.01.2011 р., ПП «Науково-виробнича фірма «Меценат».

Відповідача: не зявився, виконавчий комітет Масандрівської селищної ради.

Суть спору: приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Меценат» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, виконавчого комітету Масандрівської селищної ради, та просить суд стягнути неустойку за порушення зобовязань в сумі 474332.34 грн..

Свої вимоги позивач вмотивовує порушенням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором підряду № 5 від 15 вересня 2008 року, укладеного між сторонами у даній справі, в частині своєчасного прийняття робіт за ним та їх оплати.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників позивача відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

встановив:

15 вересня 2008 року між виконавчим комітетом Масандрівської селищної ради (замовник) та приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Меценат» (підрядник) був укладений договір підряду № 5 (а.с. 7-10).

Пунктом 1.1 договору було передбачено, що замовник доручає, а генпідрядник приймає на себе зобовязання по виконанню робіт: будівництво каналізації в с. Нікіта, м. Ялта.

Строки виконання робіт були визначені в пункті 2.1 договору з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В додатковій угоді № 1 від 16 грудня 2008 року до вказаного договору підряду сторони погодили збільшити строки виконання робіт до 31 грудня 2009 року.

Згідно з пунктом 5.2 договору здача- приймання виконаних робіт оформлюється актом форми КБ-2 та КБ-3, підписується сторонами протягом 3-х днів та сплачується замовником у триденний строк після підписання акту.

Судом було також встановлено, що підрядником було виконано будівельні роботи:

-в лютому 2009 року на суму 136598.40 грн.;

-в березні 2009 року на суму 122600.40 грн..

Відмова замовника підписати акти виконаних робіт зявилася підставою для звернення приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Меценат» в серпні 2009 року до господарського суду з позовом про стягнення з виконавчого комітету Масандрівської селищної ради заборгованості за виконані в лютому та березні 2009 року роботи.

Рішенням господарського суду АР Крим від 15 березня 2010 року у справі № 2-24/4509-2009 з виконавчого комітету Масандрівської селищної ради на користь приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Меценат» стягнуто 259198.80 грн. заборгованості (а.с. 31-40).

Як стверджує позивач, на підставі наказу, виданого господарським судом АР Крим у справі № 2-24/4509-2009, Ялтинською ДВС 10 грудня 2010 року з виконавчого комітету Масандрівської селищної ради було здійснене стягнення на користь приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Меценат» в сумі 259198.80 грн. (а.с. 52-53).

Дані обставини також не заперечувалися представниками сторін в процесі розгляду даної справи.

Проте, позивач, вважаючи, що несвоєчасним виконанням відповідачем зобовязань, взятих на себе за договором підряду від 15 вересня 2008 року № 5, останнім було порушено майнові інтереси приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Меценат», у звязку з чим звернувся до господарського суду з даним позовом та просить стягнути з Масандрівської селищної ради неустойку в сумі 474332.34 грн..

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з порушенням зобовязань за договором підряду, вони регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України; розділом І Цивільного кодексу України та глави 19 Господарського кодексу України, якими унормоване чинне законодавство щодо виконання та забезпечення господарських зобовязань, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, згідно з пунктом 1.1 договору підряду від 15 вересня 2008 року № 5 Масандрівська селищна рада (замовник) доручає, а приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Меценат» (генпідрядник) приймає на себе зобовязання по виконанню робіт: будівництво каналізації в с. Нікіта, м. Ялта.

Судом було встановлено, що підрядником було виконано свої обовязки за договором, однак, замовник відмовився підписати акти виконаних робіт за лютий та березень 2009 року.

Така відмова замовника зявилася підставою для звернення приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Меценат» в серпні 2009 року до господарського суду з позовом про стягнення з Масандрівської селищної ради заборгованості за виконані роботи.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду АР Крим від 15 березня 2010 року у справі № 2-24/4509-2009 з виконавчого комітету Масандрівської селищної ради на користь приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Меценат» стягнуто 259198.80 грн. заборгованості (а.с. 31-40).

Як стверджує позивач та не заперечувалося представником відповідача, обовязок щодо сплати вищевказаної заборгованості був виконаний відповідачем лише 10 грудня 2010 року, у звязку з чим приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Меценат» на зазначену суму з посиланнями на пункт 15.2 договору підряду було нараховано неустойку в розмірі 1 % за кожен день затримання.

При цьому, в обґрунтування своїх вимог в позовній заяві позивач посилається на положення статей 232, 225 Господарського кодексу України та статей 549, 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1).

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У звязку із суперечливістю правового обґрунтування позовних вимог судом ухвалою від 21 лютого 2011 року було витребувано у позивача письмові пояснення з посиланнями на норми права щодо періодів та підстав нарахуванням такої неустойки (а.с. 47).

Позивачем на вимогу суду були надані пояснення (а.с. 48-49), з яких вбачається, що ним на суму заборгованості в розмірі 259198.80 грн. було нараховано неустойку:

-за роботи, виконані в лютому 2009 року, за період з 19 березня 2009 року по 17 вересня 2009 року в сумі 249974.34 грн. (136598.40 х 1% х 183 = 249974.34);

-за роботи, виконані в березні 2009 року, за період з 07 квітня 2009 року по 06 жовтня 2009 року в сумі 224358.00 грн. (122600.40 х 1% х 183 = 224358.00).

При цьому, позивач посилається на частину 6 статті 231 Господарського кодексу, згідно з якою штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а також на положення статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Дослідивши зміст договору підряду № 5 від 15 вересня 2008 року суд встановив наступне.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за прострочення договірних зобовязань винна сторона сплачує штрафні санкції за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з пунктом 15.2.1 договору замовник несе відповідальність за затримку приймання виконаних робіт за відсутності відповідного обґрунтування сплачує неустойку в розмірі 1 % від вартості таких робіт за кожний день затримки, а також за порушення грошових зобовязань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, інших платежів) сплачує неустойку в розмірі 1 % від несплаченої суми за кожний день затримки.

Так, позивач просить стягнути неустойку, нараховану відповідно до пункту 15.2.1 договору підряду № 5 від 15 вересня 2008 року на суму заборгованості, у звязку з невиконанням відповідачем свого обовязку щодо своєчасного прийняття виконаних робіт та їх оплати.

Отже, виходячи з того, що позивач здійснив розрахунок неустойки за кожен день прострочення, а також в своєї позовній заяві посилається на положення частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що ним було нараховано неустойку у вигляді пені.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 231 вказаного Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону).

Аналогічне за своїм змістом положення міститься і у статті 4 вказаного Закону.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

За таких обставин, посилання позивача на те, що умовами договору № 5 від 15 вересня 2008 року сторонами погоджено обовязок покупця сплачувати неустойку у розмірі 1 % від вартості виконаних робіт за кожний день затримки їх оплати, не свідчить, що саме такий розмір пені підлягає до стягнення.

Вказана позиція викладена Вищим господарським судом України при розгляді аналогічної категорії спорів (постанови від 02.07.09 у справі № 2-23/11020-2008; від 10.11.10 у справі № 2-31/392-2010; від 30.03.10 у справі № 2-27/2600-2009; від 11.11.10 у справі № 2-24/4664-2009).

Таким чином, враховуючи пряму вказівку закону, суд вбачає правові підставі для стягнення з відповідача, виконавчого комітету Масандрівської селищної ради, неустойки за прострочення виконання грошового зобовязання, але у розмірі, встановленому чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене, судом був проведений розрахунок суми пені за період, визначений позивачем в порядку статті 232 Господарського кодексу України, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період, наступним чином:

-на суму заборгованості 136598.40 грн. за роботи, виконані у лютому 2009 року

за період з 19.03.09 по 17.09.09 облікова ставка НБУ дорівнює 12 %

136598.40 х 2(0.065) х 183 / 100 = 16248.37 грн.

-на суму заборгованості 122600.40 грн. за роботи, виконані в березні 2009 року

за період з 07 квітня 2009 року по 12 серпня 2009 року облікова ставка НБУ дорівнює 11 %

122600.40 х 2(0.060) х 127 / 100 = 9342.15 грн.

за період з 13 серпня 2009 року по 06 жовтня 2009 року облікова ставка НБУ дорівнює 10.25 %

122600.40 х 2(0.056) х 55 / 100 = 3776.09 грн.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача, виконавчого комітету Масандрівської селищної ради, неустойки в сумі 29366.61 грн., в решті позову слід відмовити.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 11 березня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з виконавчого комітету Масандрівської селищної ради (98650, м.Ялта, смт Масандра, вул. Стахановська, 21; р/р не відомі) на користь приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Меценат» (95000, м.Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32-А, корп. 5, ком 407; р/р 26008054904767 в КРУ Приватбанка м.Сімферополь МФО 384436, ОКПО 20707428, ІНН 207074201271) 29366.61 грн. неустойки, 293. 66 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення 444965.73 грн. в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.