Рішення № 16093520, 10.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2011Справа №5002-33/284-2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Гласс-Крим» (95000, м. Сімферополь, вул. Космічна, 5/13, кв. 110)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро» (95000, м. Сімферополь,вул. Комунальна, 34)

про стягнення 12833,28 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 20.12.2010 р., ТОВ «Пласт-Гласс-Крим».

Відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №1 від 21.02.2011 р., ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агро».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Пласт-Гласс-Крим» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро», відсотки за користування безпідставно отриманими грошами в сумі 6359.19 грн., інфляційні втрати в сумі 5192.07 грн. та 3 % річних в сумі 1281.02 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

При цьому, позивач посилається на рішення господарського суду АРК від 06 травня 2008 року у справі № 2-30/1946-2008, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Гласс-Крим» 23434.00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 397.38 грн. відсотків за користування ними, та зазначає, що оскільки це рішення було виконане відповідачем в примусовому порядку лише 20 липня 2010 року, ним були нараховані штрафні санкції в порядку статей 536 та 625 Цивільного кодексу України за період, протягом якого відповідач безпідставно, з огляду на вимоги статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, користувався належними позивачу грошами.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з тих підстав, що позивачем, на його думку, не було надано доказів користування безпідставно отриманими спірними коштами, як і доказів набуття прибутку від цього, що унеможливлює в розумінні статті 1214 Цивільного кодексу України, нарахування відсотків за таке користування (а.с. 50-51).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Рішенням господарського суду АР Крим від 06 травня 2008 року у справі № 2-30/1946-2008, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 жовтня 2008 року, з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро» стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Гласс-Крим» 23434.00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 397.38 грн. відсотків за користування ними за період з 10 червня 2007 року по 24 січня 2008 року (а.с. 26-32).

31 жовтня 2008 року видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду АР Крим від 06 травня 2008 року, який було предявлено до виконання до ВДВС Центрального РУЮ м. Сімферополя (а.с. 33).

Постановою державного виконавця ВДВС Центрального РУЮ м. Сімферополя від 14 листопада 2008 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення господарського суду АР Крим від 06 травня 2008 року у справі № 2-30/1946-2008 (а.с. 34).

Вищевказане рішення було виконане товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро» 20 липня 2010 року, що підтверджується витягом з особистого рахунку (а.с. 35).

З огляду на вищевказані обставини, позивачем було нараховано за період з дати набуття рішенням господарського суду АР Крим від 06 травня 2008 року у справі № 2-30/1946-2008 законної сили 02 жовтня 2008 року по час його фактичного виконання 20 липня 2010 року відсотки за користування своїми грошами, інфляційні втрати від їх знецінення та 3 % річних, відмова сплатити які зявилася підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Гласс-Крим» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з безпідставним набуттям та користуванням чужих грошових коштів, вони повинні регулюватися положеннями глави 83 Цивільного кодексу України та глави 49 Цивільного кодексу України в частині забезпечення виконання зобовязання щодо їх повернення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду АР Крим від 06 травня 2008 року у справі № 2-30/1946-2008, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 жовтня 2008 року, з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро» стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Гласс-Крим» 23434.00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 397.38 грн. відсотків за користування ними за період з 10 червня 2007 року по 24 січня 2008 року (а.с. 26-32).

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, судом при розгляді справи № 2-30/1946-2008 був встановлений факт безпідставності набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро» грошових коштів в сумі 23434.00 грн., що належали товариству з обмеженою відповідальністю «Пласт-Гласс-Крим».

У звязку з тим, що рішення господарського суду АР Крим від 06 травня 2008 року, що набуло чинності 02 жовтня 2008 року, яким задоволено вимогу про повернення вказаних коштів, було виконано відповідачем лише 20 липня 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Пласт-Гласс-Крим» за період з 02 жовтня 2008 року по 20 липня 2010 року було нараховано товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро» відсотки за користування безпідставно отриманими грошами в сумі 6359.19 грн., інфляційні втрати в сумі 5192.07 грн. та 3 % річних в сумі 1281.02 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроши тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Так, чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання рішення.

Якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, але на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

Тому посилання на обовязковість предявлення письмової вимоги як необхідної умови для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд знаходить такими, що не мають під собою правового обґрунтування.

При цьому, виходячи зі змісту вищенаведених статей Цивільного кодексу України, право кредитора на новий позов про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не ставиться в залежність від зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень щодо боржника.

Аналогічні за своїм змістом висновки викладені в постанови Вищого господарського суду України від 16 вересня 2009 року (справа № 2-11/712-2009).

Так, позивач, посилаючись на приписи статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, вважає, що відповідачем було порушено зобовязання щодо своєчасного повернення коштів в сумі 23434.00 грн., у звязку з чим останньому за період з 02 жовтня 2008 року по 20 липня 2010 року було нараховано відсотки за користування безпідставно отриманими грошами в сумі 6359.19 грн., інфляційні втрати в сумі 5192.07 грн. та 3 % річних в сумі 1281.02 грн..

Згідно з частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, як вбачається зі змісту даної правової норми, вона не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону.

Оскільки у даному випадку мав місце випадок прострочення повернення грошей, який не був передбачений договором, укладеним між сторонами, розмір процентів за користування цими коштами повинен бути визначений законом.

Зокрема, стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, стягувати з нього три проценти річних від простроченої суми.

Однак, позивач, посилаючись на відсутність будь-яких домовленостей з відповідачем щодо розміру процентів, які можуть бути нараховані за користування коштами, при обчисленні виходів з розміру подвійної облікової ставки НБУ (а.с. 36) з огляду на положення постанови правління НБУ № 492 від 29 грудня 2007 року, № 107 від 21 квітня 2008 року «Про регулювання грошово-кредитного ринку».

Одночасно, позивачем з посиланнями на статтю 625 Цивільного кодексу України за цій період (з 02 жовтня 2008 року по 20 липня 2010 року) було нараховано 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати від знецінення коштів на час їх повернення.

Отже, з викладеного слід зробити висновок, що позивач не ототожнює поняття 3 відсотків річних та відсотків за користування грошовими коштами и вважає, що вони можуть бути стягнені одночасно, однак, суд не може погодитися з такою позицією, виходячи з наступного.

Так, необхідно зазначити, що положення статей 536 та 625 Цивільного кодексу України, якими встановлено право вимагати сплати відсотків за користування грошовими коштами, застосовуються за умови настання факту порушення зобовязання, а саме прострочення виконання грошового зобовязання.

При цьому, в розумінні обох статей, відсотки дійсно є не відповідальністю, а платою за весь час користування коштами.

Водночас, положеннями статті 536 Цивільного кодексу України не передбачено право сторін встановлювати відповідний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Тоді як, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторонам надано право встановлювати іншій, ніж 3 % річних розмір процентів в договорі. Наведене свідчить, що статтею 536 Цивільного кодексу України фактично конкретизоване передбачене статтею 625 цього Кодексу право на вимогу сплати відсотків 3 % річних за весь час прострочення, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, зі змісту статей 536, 625 Цивільного кодексу України випливає, що договором може бути встановлений лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, і за своєю правовою природою проценти річних є платою за користування чужими грошовими коштами.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в своєї постанові від 15 квітня 2010 року при розгляді справи № 2-24/2341-2009.

Разом з тим, позивачем не було враховано, що згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у раз порушення зобовязання, що обчислюється у відсотках від сумі несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Аналогічні за своїм змістом положення містяться в статті 230 Господарського кодексу України.

Крім того, статтею 231 цього Кодексу встановлено, що розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до сумі невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Саме частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України.

Таким чином, дослідивши правову природу нарахованих позивачем процентів, суд дійшов висновку, що вказані ним проценти ідентичні та є платою за користування чужими грошовими коштами, у звязку з чим не можуть бути одночасно стягнути з відповідача.

Отже, оскільки як вже було встановлено, позивачем необґрунтовано було здійснено розрахунок процентів за користування коштами виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, а домовленості щодо іншого розміру, ніж передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, сторонами досягнуто не було, суд вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1281.02 грн. за період з 02 жовтня 2008 року по 20 липня 2010 року, в частині стягнення 6359.19 грн. процентів за користування безпідставно отриманими грошами в позові слід відмовити.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 02 жовтня 2008 року по 20 липня 2010 року в сумі 5192.07 грн..

Таке право кредитора, як вже зазначалося, передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України.

Судом був проведений розрахунок інфляційного збільшення суми 23434.00 грн. за період з 02 жовтня 2008 року по 20 липня 2010 року, який склав з урахуванням індексу інфляції за заданий період (1.220) 5155.48 грн., у якому розмірі і підлягає стягненню з відповідача, в частині стягнення 36.59 грн. інфляційних втрат - слід відмовити.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 11 березня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агро» (95000, м.Сімферополь, вул. Комунальна, 34; ЗКПО 19011532, р/р26003003661 в АБ «Морской» МФО 324742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Гласс-Крим» (95000, м.Сімферополь, вул. Космічна, 5/13, кв.110; ЗКПО 33530387, МФО 324010, р/р 26005452269001 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк») інфляційні втрати в сумі 5155.48 грн., 3 % річних в сумі 1281.02 грн., 64.36 державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення 6359.19 грн. процентів за користування грошовими коштами та інфляційних втрат в сумі 36.59 грн. в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.