Рішення № 16093357, 01.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

01.03.2011Справа №5002-23/403-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковбаси «Сенат» (вул.Гідрографічна, буд. 11/1, м. Севастополь, 99003)

До відповідача Приватного підприємства «Евро-Холод» (вул. Дзержинського, буд. 17, м.Ялта, АР Крим, 98600)

про стягнення 182532,47 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1., представ. за довір. б/н від 16.02.2011 р.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковбаси «Сенат» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Евро-Холод» суми заборгованості у розмірі 182532,47 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки б/н від 28.06.2010 р., укладеного між сторонами, в результаті чого у Приватного підприємства «Евро-Холод» перед позивачем виникла заборгованість у звязку з попередньою оплатою останнім за непоставлений товар у розмірі 158218,79 грн. Крім того, позивачем заявлені до стягнення штрафні санкції у розмірі 22467,07 грн., проценти 1846,61грн.

Також позивачем була надана заява про забезпечення позву шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках на суму 182532,47 грн.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 22.02.2011р. та 01.03.2011р. не зявився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз. 3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі незявлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Суд вважає можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

28.06.2010р. Приватне підприємство «Евро-Холод» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковбаси «Сенат» (Покупець) уклали договір поставки, відповідно до якого Постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, вигорати, поставити і встановити холодильне обладнання, а Покупець зобовязався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити таке обладнання (п.1.1 договору).

Згідно пункту 5.1 договору, розрахунок між Постачальником та Покупцем здійснюється наступним чином: Покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 50% від вартості обладнання згідно підтвердженої Покупцем специфікації протягом 5 днів з моменту надіслання Покупцем письмового підтвердження даного договору відповідно до п.11.1 даного договору; в день надходження обладнання на адресу Покупця в порядку п.4.2 цього договору Покупець здійснює на користь Постачальника платіж у розмірі 25% вартості обладнання згідно підтвердженої Покупцем специфікації; остаточний розрахунок у розмірі 25% вартості обладнання згідно підтвердженої Покупцем специфікації здійснюється Покупцем протягом 3 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

29.06.2010р. позивач здійснив передплату за товар у розмірі 50% від загальної суми поставки, а саме - 158218,79грн., що підтверджується банківською випискою за 29.06.2010р. (а.с.14).

29.09.2010р. відповідачем на адресу позивача був направлений рахунок №27 на загальну суму 316437,58грн.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

19.10.2010р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про виконання зобовязань за договором у строк до 01.11.2010р. Вказана вимога була отримана відповідачем 03.11.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.16).

Однак, станом на день подачі позову відповідач не поставив товар за договором.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума попередньої оплати у розмірі 158218,79грн.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, штраф є неустойка, який стягується одноразово від суми невиконаного зобовязання, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відповідно п.9.1 договору відповідач зобовязаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості затриманого обладнання за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути 22467,07грн. пені, однак, згідно з ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996р. № 543\96-ВР.

Статтями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При таких обставинах, пеня підлягає стягненню частково у сумі 9540,81грн. із рахунку подвійної облікової ставки НБУ, в частині стягнення 12926,26грн. пені суд у позові відмовляє.

Згідно ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Також ст.536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки 3% річних були нараховані позивачем від загальної суми за договором, а не фактично перерахованої позивачем передоплати, вони підлягають перерахунку виходячи з суми 158218,79 грн.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 923,30 грн., у частині стягнення 923,31грн. 3% річних суд у позові відмовляє.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав:

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. позивачем не надано відповідних доказів, які дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення, крім того суд не вбачає розумності, обґрунтованості вимог заявника та керується положенням про забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, позивач не надав доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтував свою вимогу відповідними документами.

Витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.03.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 09.03.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Евро-Холод» (вул. Дзержинського, буд. 17, м.Ялта, АР Крим, 98600, п/р №26007515427841, «Укрсоцбанк», м.Ялта, МФО 324010, ЗКПО 24493438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковбаси «Сенат» (вул.Гідрографічна, буд. 11/1, м. Севастополь, 99003, п/р №26001953573041 у Кримській республіканській філії АКБ «Укрсоцбанк», м.Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 33848101) 158218,79 грн. основного боргу, 9540,81грн. пені, 923,30грн. 3% річних, 1686,82грн. державного мита та 218,09грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення 12926,26грн. пені та 923,31грн. 3% річних у позові відмовити.

5.У забезпеченні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.