Рішення № 16093263, 03.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2011Справа №5002-26/40-2011 За позовом Науково-виробниче комерційне підприємство «Аероліт», Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Дніпровська, 55.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Обєднання Транс Континенталь» (95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 19/1, кв. 44; 97300, Кіровський район, смт Кіровське, вул. Рози Люксембург, 92-А)

про стягнення 22 145,27 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, директор,паспорт серії НОМЕР_1

від відповідача ОСОБА_2., представник, довіреність №9 від 03.11.2010р.

Суть спору: Позивач - Науково-виробниче комерційне підприємство «Аероліт» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обєднання Транс Континенталь» суми заборгованості у розмірі 22145,27 грн., а також судових витрат.

Вимоги обґрунтовано посиланням на те, що оскільки відповідачу було надано послуги зі зберігання паливно-мастильних матеріалів на АЗС позивача, відповідач відповідно до положень ст. 947 Цивільного кодексу України має відшкодувати позивачу усі здійснені ним витрати на зберігання вказаних матеріалів.

Відповідачем вимоги не визнавались з підстав наведених у відзиві на позов, у якому вказується на те, що наведені позивачем норми матеріального права в обґрунтування вимог, стосуються виконання зобовязань, однак відповідач не приймав на себе жодних зобовязань перед позивачем. Крім того між сторонами не укладалось у письмовій формі ніяких договорів.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні яке відбулося 01.03.2011р. у порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 03.03.2011р. до 11 год. 20 хв.

03.03.2011р. представниками сторін заявлені вимоги та заперечення на них підтримані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

встановив:

За накладними б/н від 20.08.2009р., від 03.09.2009р., від 10.09.2009р., від 19.09.2009р. та від 21.09.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Обєднання Транс Континенталь» було передано Науково-виробничому комерційному підприємству «Аероліт» дизпаливо та бензин у загальній кількості 15046 літрів. (а.с. 17-21). При цьому у зазначених накладних вказується на договір відповідального зберігання від 20.08.2009р.

Як вбачається з листа позивача за № 41 від 02.10.2009р. який було отримано відповідачем 03.10.2009р. (а.с. 11), позивач просив відповідача у звязку із не підписанням останнім договору по зберіганню нафтопродуктів вивезти у триденний строк передані на зберігання позивачу нафтопродукти та здійснити розрахунок за надані послуги в період з 20.08.2009р. по 01.10.2009р. по зберіганню вказаних нафтопродуктів.

У відповідності із відомостями позивача по руху паливно-мастильних матеріалів на належній йому АЗС за період з серпня по листопад 2009р. включно (а.с. 63-67), отримані від відповідача бензин та дизпаливо у кількості 15046 літрів відпущено (повернено) відповідачу повністю.

Факт повернення позивачем вказаних нафтопродуктів відповідачу не заперечується та не спростовується останнім.

Підставою даного позову стала несплата відповідачем понесених позивачем витрат на зберігання переданих відповідачем нафтопродуктів за накладними б/н від 20.08.2009р., від 03.09.2009р., від 10.09.2009р., від 19.09.2009р. та від 21.09.2009р.

Дослідивши у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково у звязку з наступним.

Ст. 937 Цивільного кодексу України визначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Враховуючи те, що накладні б/н від 20.08.2009р., від 03.09.2009р., від 10.09.2009р., від 19.09.2009р. та від 21.09.2009р. за якими відповідач передав позивачу на зберігання нафтопродукти, підписані та скріплені печатками як з боку позивача (зберігача) так і з боку відповідача, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі дотримана письмова форма договору зберігання, а отже відбулося його укладення у формі встановленій законом.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами згоди щодо платного зберігання нафтопродуктів переданих за вказаними накладними, суд робить висновок про те, що позивачем дані нафтопродукти прийняті в безоплатне зберігання.

Ч. 3 ст. 947 Цивільного кодексу України визначено, що при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже обов'язок поклажодавця щодо відшкодування витрат виникає в силу закону.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків витрат на зберігання нафтопродуктів відповідача (а.с. 58-61) за період з 20.08.2009р., тобто з дати передачі першої партії нафтопродуктів по 18.11.2009р., тобто по дату вивезення відповідачем останньої партії нафтопродуктів, витрати позивача склали 22145,27 грн.

Зазначені витрати складаються з: виплат заробітної плати; обовязкових відрахувань до пенсійного фонду, фонду соціального страхування від нещасних випадків, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду соціального страхування з безробіття; комунального податку; послуг на водопостачання, вивіз сміття; сплати земельного податку, податку на додану вартість; послуг з енергопостачання, амортизаційних витрат, а також витрат на послуги звязку.

Понесення відповідачем даних витрат підтверджується наданими до матеріалів справи відомостями про видачу заробітної плати за період з серпня по листопад 2009р. включно (а.с. 68-71), рахунками на сплату відпущеної електричної енергії та водопостачання за вказаний період (а.с. 102,103, 107, 110, 114, 117, 121, 122), податковими деклараціями з податку на додану вартість (111-112), розрахунками амортизації основних засобів за 3-й та 4-й квартали 2009р. (а.с. 97-98).

Також факт понесення позивачем витрат на зберігання нафтопродуктів відповідача на суму 22145,27 грн. відображено у податкових накладних № 222 від 31.08.2009р., № 223 від 30.09.2009р., № 224 від 31.10.2009р., 225 від 18.11.2009р. (а.с. 92-95).

Як вбачається з наданих позивачем відомостей по руху паливно-мастильних матеріалів на належній позивачу АЗС за період з серпня по листопад 2009р. включно (а.с. 63-67), прийняття нафтопродуктів на АЗС та їх відпуск відбувався лише на користь ТОВ «Обєднання Транс Континенталь».

Отже функціонування АЗС позивача як місце зберігання нафтопродуктів переданих відповідачем, необхідно було лише для зберігання цих нафтопродуктів, адже робота АЗС з прийняття та відпущення паливно-мастильних матеріалів на користь третіх осіб не здійснювалась.

Таким чином суд приходить до висновку, що витрати здійсненні позивачем при функціонуванні належної йому АЗС здійснювались лише для зберігання нафтопродуктів переданих відповідачем за накладними б/н від 20.08.2009р., від 03.09.2009р., від 10.09.2009р., від 19.09.2009р. та від 21.09.2009р.

Проте суд не може погодитись із доводами позивача про те, що здійснені ним витрати на телекомунікаційні послуги у сумі 407,17 грн. за період з серпня по листопад 2009р. відносяться до витрат які були здійснені з метою збереження нафтопродуктів відповідача, адже надані до матеріалів справи рахунки та розшифровки по телекомунікаційних послугах (а.с. 108-109, 115-116, 119-120) ніяким чином не доводять даного факту, при цьому з них навіть не вбачається що міжміські розмови здійснювались із відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, повідомлених позивачем не спростував, доказів, що підтверджують відсутність боргу та обгрунтовують заперечення проти позову, не подав. Також суду не надано доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат у сумі 21738,10 грн. на зберігання матеріальних цінностей.

З урахуванням наведеного, оскільки витрати на зберігання нафтопродуктів відповідача які понесені позивачем, підтверджуються у сумі 21738,10 грн. (22145,27 - 407,17), вони у вказаній сумі підлягають стягненню з відповідача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на сторін пропорційно задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обєднання Транс Континенталь» (95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 19/1, кв. 44; 97300, Кіровський район, смт Кіровське, вул. Рози Люксембург, 92-А; ідент. код 32477244) на користь Науково-виробничого комерційного підприємства «Аероліт» (Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Дніпровська, 55; ідент. код 22256846, р/р 26001301301707 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805) заборгованість у сумі 21738,10 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 217,38 грн. та 231,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині вимог про стягнення боргу у сумі 407,17 грн., в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.03.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.