Рішення № 16093231, 25.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

25.02.2011Справа №5002-23/293-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек» (вул. Ленінградська, буд. 15, м. Ялта, АР Крим, 98612)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1

про стягнення 727,85 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_2., представ. за довір. б/н від 12.11.2010 р.

Від відповідача ОСОБА_3, представ. за довір. б/н від 24.02.2011р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділпек» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 727,85 грн., яка складається з: 649,20 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 60,62 грн. пені, 17,76 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, а саме: оплату послуг адвоката в розмірі 500,00грн., державне мито в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань за укладеним між сторонами договором про надання рекламних послуг № 065-00/34 від 14.10.2009р., в результаті чого у відповідача виникла зазначена в позові заборгованість.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.01.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання зявився, надав клопотання про припинення провадження у справі у частині стягнення основного боргу у сумі 600,00грн. у звязку з відмовою від позову у цієї частині.

Представник відповідача в судове засідання зявився проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

Встановив :

14 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділпек» (Виконавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) було укладено Договір № 065-00/34 про надання рекламних послуг.

Згідно з п. 1.1 договору позивач зобов'язався виконати роботи з розробки, підготовки та розсилання реклами у фірмових конвертах в обсязі, у строки та за ціною, обумовленими у Додатку №1, а відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити роботи відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.п.2.1.1 та 2.1.2 договору обовязками Виконавця за договором були: розроблення два варіанта флаєра у відповідності до вимог Замовника та забезпечення розсилання узгодженого флаєра згідно Додатка № 1 Договору.

Керуючись Додатком № 1 до договору позивач надав відповідачу рекламні послуги з розробки, виготовлення та друку флаєрів, а також розміщення реклами на сайті.

Крім того, відповідачу було надано послуги з розсилання надрукованого тиражу флаєрів. Про надання послуг відповідачу свідчить підписаний сторонами акт приймання - передачі наданих послуг від 24 грудня 2009 року.

Згідно з п 3.5 договору акт виконаних послуг є доказом факту надання послуг.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата послуг Виконавця здійснюється впродовж семи банківських днів після виконання розсилання.

У відповідності з Додатком № 1 до Договору та підписаним сторонами актом приймання-передачі наданих послуг від 24 грудня 2009 року позивач надав відповідачу рекламні послуги з розробки, виготовлення та друку флаєрів у кількості 3000 штук (щомісяця), а також розміщення реклами на сайті та розсилання надрукованого тиражу у грудні 2009 року - на суму 600,00 грн., включаючи ПДВ - 99,58 грн., податок на рекламу 2,49 грн.

Таким чином відповідач повинен був сплатити за послуги до 05.01.2010 року.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої обовязки перед відповідачем виконав у повному обсязі, однак відповідач в порушення своїх договірних зобовязань оплатив надані послуги платіжним дорученням №2 тільки 28.01.2011р.

У звязку з оплатою відповідачем основного боргу, позивач відмовився від позову в цієї частині.

Таким чином, провадження у справі у частині стягнення 600,00грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Відповідно до п.3.2 договору у разі порушення відповідачем встановлених строків оплати послуг позивача, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від вартості замовлення за кожний день прострочення.

Нарахована позивачем пеня у сумі 60,62грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати у розмірі 49,20грн. та 3% річних у розмірі 17,76грн. розраховані позивачем вірно та також підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлена позовна вимога щодо стягнення витрат, повязаних з наданням правової допомоги у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Позивач надав суду договір на надання правової допомоги від 06.12.2010р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 акт наданих послуг №30, копію свідоцтва адвоката ОСОБА_4 та платіжне доручення №285 від 25.01.2011 р. на оплату наданих послуг за договором від 06.12.2010р. у розмірі 500,00 грн. (а.с. 37,38,40,41).

Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань та вартість вказаних послуг становить 500,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката у розмірі 500,00 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Оскільки суму основного боргу відповідачем було сплачено після порушення провадження у справі судові витрати суд покладає на відповідача згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.02.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 02.03.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст. 49, п.4 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Ленінградська, буд. 15, п/р 2600301187965 у центр. філії ПАТ «Кредо банк», МФО 325365, ід. код 36331149) 49,20 грн. інфляційних втрат, 60,62 грн. пені, 17,76 грн. 3% річних, 500,00грн. витрат на правову допомогу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог про стягнення 600,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.