Рішення № 16093137, 28.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

28.02.2011Справа №5002-8/6247-2010 За позовом - Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Київ в особі Севастопольської міської дирекції ВАТ НАСК "Оранта", м. Севастополь

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Севастополь", АР Крим, м. Сімферополь

про стягнення 12635,30грн.

Суддя Чумаченко С.А.

Представники сторін не зявилися.

Суть спору: Позивач Відкрите акціонерне товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Київ в особі Севастопольської міської дирекції ВАТ НАСК "Оранта", звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Севастополь", просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 12635,30грн.

Представник відповідача у судові засідання 31 січня 2011 року, 14 лютого 2011 року та 28 лютого 2011 року, не з'явився. Відзив на позовну заяву не представив.

28 лютого 2011 року, через канцелярію суду, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Севастополь" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із відрядженням представника у м. Києві.

Але, суд вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, статтею 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Так, строк розгляду спору №5002-8/6247-2010 закінчився 27 лютого 2011 року, клопотань щодо продовження строку розгляду спору сторонами заявлено не було.

У звязку із чим, суд вважає що позовна заява може бути розглянута за документами наявними у матеріалах справи, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Справа слуханням відкладалася в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільно-правова відповідальність водія «ГАЗ» державний номер НОМЕР_1 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» відповідно до полісу страхування №ВА/ 6524111 від 14 квітня 2007 року, терміном з 16 серпня 2007 року по 15 серпня 2008 року.

11 квітня 2008 року о 10 годині на Камишовому шосе у м. Севастополі з вини водія ОСОБА_3, що керував автомобілем «ГАЗ» державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «Грей-Севастополь» сталась ДТП, в результаті чого були спричинені механічні пошкодження автомобілю «Хундай Акцент» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1., що належить ОСОБА_2

Відповідно до постанови Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 квітня 2008 року по справі №3-6808/08 ОСОБА_3. був визнаний винним у вказаному ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля «Хундай Акцент» державний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП 11 квітня 2008 року був визначений спеціалістом (висновок №207) та, з урахуванням зносу замінюваних деталей, склав 12635,30грн. 14 квітня 2008 року громадянка ОСОБА_2. звернулась до позивача із заявою про страхову виплату суми матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі статті 22.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Севастопольською міською дирекцією ВАТ НАСК «Оранта», відповідно до видаткового касового ордеру № 630 від 21 травня 2008 року, власнику пошкодженого автомобіля «Хундай Акцент» державний номер НОМЕР_2, було сплачене страхове відшкодування в сумі 12635,30 грн. (а.с.37).

01 липня 2008 року ВАТ НАСК «Оранта» звернулось до ТОВ «Грей-Севастополь» із претензією щодо відшкодування 12635,30грн. в порядку регресу, оскільки в порушення вимог п.п. «ґ» п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник (ТОВ «Грей-Севастополь») не повідомив про настання страхового випадку страховика (ВАТ НАСК «Оранта»), з яким у нього був укладений договір страхування, у строки та при умовах визначених п.п. 33.1.2 ст.33 цього Закону, а саме невідкладно але не пізніше ніж 3 робочі дні з настання ДТП.

06 серпня 2008 року ТОВ «Грей-Севастополь» було надано відповідь на претензію, у якій зазначено що вимоги ВАТ НАСК «Оранта» є не обґрунтованими з приводу того, що про настання ДТП страхувальника сповістив другий учасник події, а Закон не ідентифікує безпосереднього учасника ДТП на якого покладені зобов'язання такого сповіщення.

Враховуючи на вищевикладене, Позивач просить суд у порядку регресу стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грей-Севастополь суму 12635,30грн.

Представник відповідача - ТОВ «Грей-Севастополь» в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Виходячи з положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 33.1.2 статті 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники ДТП повинні вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 38.1.1 (г) п. 38.1 статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних належних доказів на підтвердження повідомлення страховика про настання ДТП у строки, визначені у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач не надав суду.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди відповідачем у розмірі 12635,30грн., є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 126,35 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

28 лютого 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 01 березня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 77, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грей-Севастополь» (м. Сімферополь, вул. Ген. Васильєва,44-б; ЗКПО 33064574, Інн. 330645727026) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Севастопольської міської дирекції ВАТ НАСК "Оранта" (м. Севастополь, вул. Комуністична,15-Б; р\р 26502000001043 в АКБ «Укрсоцбанк» МФО 300023, ЄДРПОУ 00034186; Отримувач: НАСК «Оранта»; Призначення плету: регрес Севастопольської дирекції) шкоду в розмірі 12635,30грн.; державне мито в розмірі 126,35 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.