Постанова № 16091528, 17.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.05.11 місто СевастопольСправа №2а-1302/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді - Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 14.08.1996,

представника відповідача ОСОБА_2, довіреність № 67 від 18.01.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4408 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом військової частини А4408 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 5120,05 грн. та індексації грошових доходів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час проходження військової служби у військовій частині А3911 (знаходилась на речовому забезпеченні у військовій частині А4408) позивачка речовим майном була забезпечена не у повному обсязі, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 5120,05 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.04.2011 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою від 29.04.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.05.2011 позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з військової частини А4408 суми індексації грошових доходів за неотримане речове майно, залишено без розгляду.

У ході судового розгляду справи позивачка на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі з підстав, викладених у запереченні, але залишила вирішення спору на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 27, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Підпунктом 3.1.12. пункту 3.1 наказу № 45 від 31.01.2006 “Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444” встановлено, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі (додаток 4), яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів. Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року Департамент постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України надає до Центрального управління речового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у військовій частини А3911 та наказом командувача Військово-Морських Сил України № 41-КС від 02.06.2010 звільнена з військової служби у відставку за підпунктом «а»пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу»(за віком) (а.с. 12).

Наказом командира військової частини А3911 № 300 від 30.06.2010 позивачка виключена із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 13).

Згідно з довідками військової частини А4408 №№ 17, 18 від 22.03.2011 позивачці підлягала до виплати при звільненні в запас грошова компенсація за неотримане речове майно на суму 5120,05 грн. (734,42 грн. + 4385,63 грн.), на підставі наказу командира військової частини А3911 від 30.06.2010 № 300.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною пятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтями 1-2, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 3.1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

У пункті 3.2 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002.

Враховуючи вищевказане, безпідставно порушено право позивачки, гарантоване державою, на отримання речового забезпечення за рахунок держави.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А4408 (99035, місто Севастополь, вул.Дибенко, 1-А, код 24291501) на користь ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5120,05 грн. (пять тисяч сто двадцять гривень 05 копійок).

3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 23 травня 2011 року.