Постанова № 16091514, 18.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.05.11Справа №2а-1266/11/2770

м. Севастополь

10 год. 26 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г. В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 - довіреність б/н від 07.04.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_2доСевастопольської міської Радипро визнання протиправним та скасування рішення ХХ сесії Севастопольської міської Ради V скликання № 11258 від 19.10.2010р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовомдоСевастопольської міської Ради про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради ХХ сесії V скликання від 19.10.2010р. № 11258 “Про повторний розгляд протесту прокуратури м. Севастополя в порядку нагляду № 07-880 вих - 10 від 19.07.2010р. на рішення Севастопольської міської Ради від 16.02.2010р. № 9591 "Про затвердження матеріалів вибору та надання згоди гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованої площі 0,10 га. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка)".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням Севастопольська міська Рада задовольнила протест прокуратури міста Севастополь від 19.07.2010р. та скасувала своє попереднє рішення від 16.02.2010р. № 9591, у звязку з чим були порушені права та інтереси позивача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18.04.2011р. відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справа призначено до судового розгляду.

10.05.2011р. представник позивача уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсним та скасувати рішення відповідача № 11258 від 19.10.2010р.

Відповідно статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, збільшити позов є правом позивача, якщо це, згідно із статтею 137 Кодексу, не зміняє предмет або підстави позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримував позовні вимоги, надав пояснення в обґрунтування вимог, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин не прибуття або про поважність причин не прибуття суд не повідомив. У раніше проведеному судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав, вказаних у запереченнях, надав суду пояснення, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд враховує, що явка у судове засідання є правом на ні обов'язком учасників процесу, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, повідомленого про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень, у яких вони вважають, що субєкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У даній справі предметом оскарження є правові акти індивідуальної дії, дії яких поширені, зокрема, на фізичну особу позивача.

Встановлено, що на підставі рішення Севастопольської міської ради від 16.02.2010р. № 9591 ОСОБА_2 надана згода на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованої площі 0,10 га. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка)".

Рішенням Севастопольської міської ради № 10883 від 15.09.2010р. був відхилений протест прокуратури м. Севастополя в порядку нагляду № 07-880 від 19.07.2010р. на рішення від 16.02.2010р. № 9591.

Відмову у задоволенні протесту Севастопольська міська Рада обґрунтувала тим, що заслання прокуратури м. Севастополі у протесті на пункт 1 рішення Севастопольської міської ради від 12.06.2007р. № 2089 «Про заходи по забезпеченню дотримання містобудівельного і земельного законодавств при передачі земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах кварталів, мікрорайонів наявній забудові» є необґрунтованої, так як вказаним нормативно-правовим актом встановлені умови надання у оренду або власність вільних від забудови земельних ділянок, запитаних юридичними та фізичними особами в межах кварталів, мікрорайонів жилої забудови, тоді як рішенням міської ради лише надано згода ОСОБА_2 на розробку містобудівельного обґрунтування та проекту земелустрію по відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

Прокуратура м. Севастополя зверталася до Севастопольської міської ради з проханням повторно розглянути вищевказаний протест.

Севастопольська міська рада розглянула протест прокуратури м. Севастополя за № 07-880 вих-10 від 19.07.2010р. на рішення від 16.02.2010р. № 9591 повторно, та рішенням від 19.10.2010р. № 11258: скасовано рішення Севастопольської міської ради від 15.09.2010р. № 10883 «Про відхилення протесту прокуратури м. Севастополя у порядку нагляду № 07-880 вих-10 від 19.07.2010р. на рішення Севастопольської міської ради від 16.02.2010р. № 9591 «Про затвердження матеріалів вибору та надання згоди гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованої площі 0,10 га. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка)"; задоволено протест прокуратури м. Севастополя в порядку нагляду № 07-880 вих-10 від 19.07.2010р. на рішення Севастопольської міської ради від 16.02.2010р. № 9591, рішення Севастопольської міської ради від 16.02.2010р. № 9591, скасоване.

Рішення відповідач мотивував з врахуванням висновку постійної комісії з регулювання земельних та водних відносин від 15.10.2010р., та статтями 9, 42, пункту 12 «Перехідних положень Земельного кодексу України, статтею 16 Закону України «Про планування та забудову територій», статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Законом України “Про прокуратуру” (стаття 1) визначене, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Статтею 21 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII “Про прокуратуру” встановлено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Тобто, відповідно до зазначеної норми права протест прокурора повінен бути розглянутий у відповідні строки, та він не є рішенням субєкта владних повноважень, обовязковим для виконання. Це думка прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, а тому не дає підстав цьому органу діяти всупереч закону та з перевищенням наданих повноважень. Крім того, прокуратура м. Севастополя безпідставно не скористалася своїм правом звернутися з цим питанням до органу вищого рівня або до суду.

Як встановлено, земельна ділянка, на якої рішенням сесії Севастопольської міської ради затверджені матеріали вибору та надано згода ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), відповідно містобудівельного обґрунтування, погодженого головним архітектором міста, знаходиться у Гагарінському районі, вул. Єфремова, у межах сформованого житлового кварталу, який входить у функціональну зону м. Севастополя, ділянка знаходиться в межах червоних ліній, передбачених генпланом розвитку міста. Містобудівельне обґрунтування складено у відповідність Закону України «Про планування та забудову територій», генпланом міста

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 116, 118 Земельного кодексу України визначені підстави придбання права на землю та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Оскільки на даний час окремий закон, який регулює здійснення влади органом самоврядування в місті Севастополі, не прийнятий, то суд під час розгляду цієї справи керувався загальними нормами права, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування. Такими нормами є Конституція України та Закон України “Про місцеве самоврядування в України» від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (далі Закон № 280).

Відповідно статті 59 Закону № 280, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 144 Конституції України передбачене, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлений виключний перелік повноважень Севастопольської міської ради у земельних відносинах.

Статтею 42 вказаного Кодексу передбачений порядок використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та при будинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Закон України “Про планування і забудову територій” № 1699 від 20.04.2000р. (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, далі Закон), встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Місцеві правила забудови - нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування (абзац чотирнадцятий статті 1 Закону).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону, планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Статтею 11 Закону № 1699, визначене, що схеми планування територій на місцевому рівні визначають: потреби у зміні меж населених пунктів, потреби в територіях, передбачених для містобудівних потреб; зонування територій для забудови та іншого використання; планувальну структуру території; інші питання, визначені державними будівельними нормами.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах своїх повноважень вирішують питання планування, забудови та іншого використання територій згідно із схемою планування територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Схемами планування територій на місцевому рівні в разі необхідності може визначатися доцільність розроблення генеральних планів окремих населених пунктів.

Згідно статті 16 цього Закону, проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок.

Проектом розподілу території визначаються площі та межі: прибудинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків; земельних ділянок, на яких розміщують громадські споруди та інші об'єкти містобудування; надлишків земельних ділянок, призначених для подальшого спорудження жилих і громадських будинків і споруд та іншого використання (при розподілі території існуючої забудови); територій загального користування; територій обмеженого користування земельною ділянкою, встановленого згідно з договором, рішенням суду або в іншому визначеному законом порядку.

Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами.

Проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на територіях існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Площі окремих земельних ділянок та територій при розробленні проекту розподілу території визначаються з урахуванням державних будівельних норм і детального плану території (проекту забудови території).

Порядок розроблення проектів розподілу території встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

Як було зазначене вище, Севастопольська міська Рада скасувала власне рішення, чим порушила основні принципи та гарантії закріплені Конституцією України.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону (Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є “гарантією стабільності суспільних відносин” між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Абзацом першим, другим пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, передбачено що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень, виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доводи відповідача не знайшли підтвердження у судовому засіданні, в даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Позивач просить визнати недійсним рішення відповідача та скасувати його.

Частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначений перелік вимог, яки може містити адміністративний позов.

Так пунктом 1 вказаної норми, встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Як визначено положеннями частки 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Згідно положень частки 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог.

Враховує зазначене, суд вважає, що право позивача підлягає захисту, тому видане відповідачем рішення визнається протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено та підписано 23.05.2011р.

керуючись, статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської міської Ради ХХ сесії V скликання від 19.10.2010р. № 11258 “Про повторний розгляд протесту прокуратури м. Севастополя в порядку нагляду № 07-880 вих - 10 від 19.07.2010р. на рішення Севастопольської міської Ради від 16.02.2010р. № 9591 "Про затвердження матеріалів вибору та надання згоди гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованої площі 0,10 га. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка)".

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

Судді:Мінько О.В.