Рішення № 16091201, 12.05.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-238/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Папаценко П.І., при секретарі Дандик С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

03.08.2010 року позивач пред`явив власнику квартири АДРЕСА_1 позов про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, яка утворилась в період з 01.08.2006 року по 30.06.2010 року включно у сумі 3230 гривня 98 копійок та судових витрат, посилаючись на ті обставини, що відповідач послуги не сплачує та добровільно заборгованість не погашає. Просить поновити строк позовної давності, причину пропуску визнати поважною, оскільки 5.11.2008 року ККП «Маріупольтепломережа»попередньо зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості, однак ухвалою суду від 19.06.2009 року судовий наказ від 24.11.2008 року був скасований за заявою ОСОБА_1, тому вважає пропуск строку, передбачений ст. 257 ЦПК України пропущеним не з вини позивача.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову на підставах зазначених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на ті обставини, що квартира фактично не опалюється, з позивачем відсутні договірні відносини, розрахунок заборгованості по тепловій енергії не відповідає дійсності, просив суд відмовити позивачу у задоволені позову, та застосувати строк позовної давності.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлені такі факти та відповідні їм відносини.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що не заперечується сторонами та підтверджується особовим рахунком НОМЕР_1 (а.с.4) та договором дарування квартири від 25.09.1998 року.

Оскільки зазначена особа є власником вказаної квартири, то відповідати перед позивачем по заборгованості повинен саме він.

Суд прийшов до такого висновку на підставі наступних норм матеріального права.

Відповідно до ст.151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобовязані забезпечувати його схоронність. Вказане зазначене і в ст.322 ЦК України, якою на власника покладене зобовязання утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми матеріального права встановлюють презумпцію обовязку власника нести всі витрати, повязані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, повязані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обовязок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обовязку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Житловим законодавством встановлюється обовязок власників житлових будинків, квартир забезпечувати утримання, ремонт, експлуатацію тощо цих обєкті за власні кошти. В ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»прямо передбачено, що утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників.

Складовою частиною утримання власником квартири є її опалення. Відповідачем ОСОБА_1 здійснюється опалення квартири за рахунок теплової енергії, яку надає позивач.

Згідно ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Вказаного вимагають «Правила користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями»затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 8.10.1992 року , в п.17 яких зазначено «Власники квартир багатоквартирних будинків зобовязані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Платежі за комунальні і інші послуги власниками квартир вносяться щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлені інші строки»

Наведені вимоги законодавства, а також ст.ст.162,179 ЖК України, вказують на те, що відповідач ОСОБА_1 повинен сплачувати комунальні послуги, в т.ч. за користування тепловою енергією, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Доводи відповідача про відсутність договірних зобов'язань, суд вважає за неспроможні, оскільки|тому що| такі зобов'язання існують, вони витікають з|із| умов приведених раніше норм матеріального права|помешканн . Також відповідачем суду не надано належних доказів не використання ним теплової енергії, так як ці доводи спростовуються наданою позивачем розшифровкою особистого рахунку відповідача, із якої вбачаються відповідні нарахування та їх корегування в залежності від кількості спожитої теплової енергії.

Відповідно до розрахунку Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»заборгованість відповідача за період з серпня 2006 року по червень 2010 року включно складає 3230 гривень 98 копійок. (а.с.3).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 264 ЦК України, за якими позовна давність переривається лише у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, посилання позивача на те, що строк позовної давності про стягнення заборгованості з 2006 року не пропущено у звязку із видачею судового наказу про її стягнення та скасуванням наказу, є неспроможним, оскільки ст. 263, 264 ЦК України така підстава для перебігу строку, його зупинення або продовження, не передбачена.

Підстав для відновлення строку позовної давності суд не знаходить і стягненню підлягає заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01.08.2007 року по 30.06.2010 року включно у розмірі 2547 грн. 90 коп. Також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесенні ним витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення справи у розмірі 30 грн., та судовий збір на користь держави в сумі 51 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.151, 162, 179 ЖК України, ст. ст. 257, 263-264, 267, 322, 509, 526 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»(р/р 26033480234100 ПАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, код ЄДРПОУ 33760279) заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01.08.2007 року по 30.06.2010 року включно у сумі 2547 гривень 90 копійок та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень 00 копійок, а всього - 2577 гривень 90 копійок.

Також з ОСОБА_1 стягнути несплачений позивачем судовий збір на користь держави в сумі по 51 гривня 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя