Постанова № 16087102, 07.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 червня 2011 р. № 2-а- 3953/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

при участі прокурора Якимчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоінвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ТОВ "Укренергоінвест" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 30.03.2011 р. № 0001112302 щодо збільшення товариству суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 733 285 грн. та від 30.03.2011 р. № 0001082302 щодо збільшення йому суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 312 939 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 та прокурор Якимчук О.О., що вступив у справу на стороні відповідача, проти позову заперечували, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони та прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Укренергоінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 25.02.11 р., за результатами якої 16.03.2011 року було складено акт перевірки № 839/23-506, де були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: п. 4.2. ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, в результаті чого, на думку відповідача, ТОВ "Укренергоінвест" було занижено податок на додану вартість на загальну суму 1386628 грн. та зменшене від'ємне значення за перевірений період в сумі 119884 грн., а також Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: пп. 7.4.1 пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.6, п. 5.4, ст. 5, пп. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12, в результаті чого, на думку відповідача, ТОВ "Укренергоінвест" було занижено податок на прибуток за 2010 р. в сумі 1850351 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010 р. на суму 1480806 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 р. № 0001112302, згідно з яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 733 285 грн. та від 30.03.11 р. та від 30.03.2011 р. № 0001082302 щодо збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Укренергоінвест" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 312 939 грн., з чим суд частково на погоджується, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності рішення № 0001112302 від 30.03.11 р., оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

За матеріалами справи судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Так, висновок відповідача стосовно заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 1 733 285 грн., викладений в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно ТОВ "Укренергоінвест" допущено вищезазначене порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку податкового органу позивачем було порушено вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" під час взаємовідносин з ТОВ "АРКА Компани" та ТОВ "ЛЕК-ОІЛ", оскільки укладені при цьому договори, не спричиняли реального настання правових наслідків, порушували публічний порядок, а тому є нікчемними, що базувалось на акті перевірки ТОВ "АРКА Компани" № 6566/23-506/32136396 від 10.11.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року та листа ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1315/7/15-510 від 26.01.2010 року щодо відсутності ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" за юридичною адресою та набуття ним з 1 кварталу 2010 року статусу "не визнання декларації з ПДВ як податкова звітність", на що суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ "Укренергоінвест" у ТОВ "АРКА Компани" було придбано ТЦМ та основних засобів на загальну суму 469539,45 грн., у тому числі: ПДВ-78256,58 грн.

Суд звертає увагу, що при цьому позивач не тільки укладав договори з "АРКА Компани" на придбання ТЦМ і основних засобів, а й здійснював операції з продажу товару останньому, що не було враховано відповідачем, який зробив висновок про нікчемність угод, укладених ТОВ "Укренергоінвест" із зазначеним контрагентом, та не виключив зі складу валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ вартість товару, проданого тому, водночас не заперечуючи правомірність останнього.

Таким чином, податковий орган в даному випадку не дотримався приписів ст. 54.3 Податкового кодексу України, де передбачено обов'язок контролюючого органу визначити суму податкового зобов'язання платника податків як у разі заниження, так і в разі завищення податкових зобов'язань.

Що стосується формування позивачем податкового кредиту за операцією з придбання товарів та основних засобів у ТОВ "АРКА Компані" в сумі 469539,45 грн., у т.ч. ПДВ-8256,58 грн., суд зазначає наступне.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Отже, суму сплаченого ПДВ у складі вартості придбаних активів ТОВ "Укренергоінвест" було включено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які мали всі необхідні реквізити, визначені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагента позивача було зареєстровано як платника податку на додану вартість, то дана особа мала право на виписування податкових накладних.

Також, судом встановлено, що ТОВ "Укренергоінвест" протягом перевіряємого періоду придбало у ТОВ "АРКА Компані" ТМЦ, основні засоби на загальну суму 469539,45 грн., у т.ч. ПДВ-78256,58 грн.

В акті перевірки міститься висновок, що договір укладений між ТОВ "АРКА Компані" з позивачем, не спричиняє реального настання правових наслідків, порушує публічний порядок, а тому є нікчемним.

Зважаючи на той факт, що на момент оформлення акту перевірки, договори на придбання ТМЦ та основних засобів у ТОВ "АРКА Компани" на загальну суму 469539,45 грн., у т.ч. ПДВ -8256,58 грн., не визнані недійсними в судовому порядку, висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про нікчемність таких правочинів не відповідає ст. 228 ЦК України.

Також, в акті перевірки міститься висновок про безпідставність включення ТОВ "Укренергоінвест" податкового кредиту з ПДВ, вартості товарів (ПММ) та ПДВ у їх складі, придбаних у ТОВ "ЛЕК-ОІЛ", оскільки такі операції не пов'язані з власною господарською діяльністю. Такий висновок зроблено податковим органом у зв'язку з тим, що починаючи з 1 кварталу 2010 року декларації з податку на прибуток ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" мають статус "не визнані як податкова звітність". У зв'язку з цим, ДПІ вважає, що правочини, вчинені ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" та ТОВ "Укренергоінвест" є нікчемними.

Однак, на момент оформлення акту перевірки, договори на придбання ТМЦ у ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" на загальну суму 7626637,57 грн., у т.ч. ПДВ - 1271106,27 грн., не визнані недійсними в судовому порядку.

Під час проведення перевірки, ТОВ "Укренергоінвест" документально підтвердило здійснення операцій з придбання паливо-мастильних матеріалів у зазначеного контрагента протягом 2010 року первинними документами, які мають всі необхідні реквізити визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що не заперечується актом перевірки. Розрахунок за придбані у ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" нафтопродукти проведено у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентом, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення від 30.03.11 р. № 0001112302 щодо збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Укренергоінвест" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 733 285 грн., вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та ТОВ "АРКА Компани" і ТОВ "ЛЕК-ОІЛ", - з другої сторони, недійсними.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення від 30.03.2011 р. № 0001112302 є протиправним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки міститься висновок про заниження ТОВ "Укренергоінвест" валового доходу в сумі 1397741,00 грн. та податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 157148 грн. Зазначений висновок зроблено ДПІ у Київському районі м. Харкова у зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки встановлено реалізацію основних засобів фізичним та пов'язаним особам за цінами нижче від звичайних.

Згідно п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі передачі товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Порядок визначення "звичайної ціни" на момент здійснення операцій з продажу основних засобів, було визначено п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" яким передбачено, що в загальному порядку звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Так, при проведенні перевірки було встановлено, що ТОВ "Укренергоінвест" продано нежитлову будівлю - АЗС літ. "А-1", загальною площею 47,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Харків, Хуторянський в'їзд 1, та обладнання, необхідне для експлуатації АЗС, що включає в себе: колонки ТРК 28-3000 у комплекті; обігрівач масляний GYD-Х9 секц.; вогнегасники ОП-9; сигналізатор - аналізатор переносний "Дозор-С-ПВ"; табло інформаційне; табло світлове 1; табло світлове 2; холодильник однокамерний; касир-клієнт 1М (голосний звязок); котел Еко-2 у зборі; драбина 9 ступ.34; метр шток 4.3. з насічкою; вогнегасники ОП-100, вогнегасники ОП-5, вогнегасники ОУ-3 АЗТ; пломбіратор; валіза інкасаторська; контролер НД20 17К12-777 директору ТОВ "Укренергоінвест" Уткіній К.К. та транспортні засоби: полуприцеп - топливоцистерн а 32/5, сідловий тягач DAF TRACKS, ланос - СКD - Y6DВТF69 ОСОБА_4 та ТОYОТА САМRY JTNВК40К00304 5557 120 ФОП ОСОБА_5

Отже, при проведенні перевірки було встановлено, що позивач реалізував нежитлову будівлю АЗС, обладнання, необхідне для експлуатації АЗС та транспортні засоби особам, які не платниками податку на прибуток на загальних підставах, а саме: директору Уткіній К.К. та іншим фізичнам особам за ціною, нижчою від балансової вартості в 2,8 раза, що суперечить визначенню поняття "господарської діяльності". Так, балансова вартість реалізованих основних фондів складає 1204910,49 грн., а реалізовано в сумі 419169,0 грн.

Відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визнається будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" положення пп. 7.4.1 та п.п.7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Так, згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Отже, дохід отриманий позивачем від продажу товарів (робіт, послуг) особам, які не є платниками податку на прибуток, визначається виходячи із договірних цін, але не нижче звичайних цін, що діяли на дату такої поставки.

При проведенні перевірки ТОВ "Укренергоінвест" не було надано жодного документа, що свідчить про проведення відповідної оцінки майна, за якою було реалізовано зазначене майно.

Враховуючи вищенаведене, ТОВ "Укренергоінвест" в порушення пп.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занизило валовий дохід в сумі 785741,0 грн., в тому числі за III кв. 2010р. в сумі 299820,0 грн., за ІУ кв. 2010р. в сумі 485921,0 грн.

Також, в ході перевірки встановлено, по даним б/р № 6852 станом на 31.12.2010 р. у ТОВ "Укренергоінвест" числиться кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_6 в сумі 300000,0 грн. та ФОП ОСОБА_4 в сумі 312000,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_6 19.07.2010 р. звернувся до боржника з вимогою про оплату заборгованості в сумі 300 тис. грн., яка виникла внаслідок невиконання боржником умов договору від 01.07.2009 р. та підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт від 30.06.2010 р. Позивачем було надано відповідь на вимогу 19.07.2010 р., в якій ТОВ "Укренергоінвест" визнає суму заборгованості.

ФОП ОСОБА_4 16.08.2010 р. звернулася до боржника з вимогою про оплату заборгованості в сумі 312 тис. грн., яка виникла внаслідок невиконання боржником умов договору. ТОВ "Укренергоінвест" було надано відповідь на вимогу 20.08.2010 р., в якій воно визнає суму заборгованості.

Відповідно пп. 12.1.5. п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а)або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б)або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, позивачем в порушення пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включено до складу валового доходу за 2010 р. кредиторську заборгованість в сумі 612000,0 грн., по якій товариством визнані претензії і минув граничний строк погашення такої заборгованості.

Окрім того суд зазначає, що ТОВ "Укренергоінвест" було укладено договір добровільного страхування майна № ДД 101201/002 від 01.12.2010 р. з ЗАТ "Страхове товариство "Стройполіс". Предметом договору страхування є нерухоме майно - товар на складі: бензин А92 на суму 442104,00 грн., бензин А80, А76 на суму 11140,00 грн. Страховий платіж 31573,38 грн. Строк сплати до 17.12.2010 р. Майно страхувальника знаходиться за адресою м. Харків, нафтобаза, вул. Цементна, 6-А, згідно договору зберігання №1 від 01.06.2010 р.

Також, ТОВ "Укренергоінвест" було укладено договір добровільного страхування фінансово (комерційного) ризику № ДД 101101/002 від 01.11.2010 р. з ЗАТ "Страхове товариство "Стройполіс". Предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном та збитками страхувальника. Страхування за цим договором поширюється на зобов'язання з реалізації товарів на умовах, встановлених договором № 67/2/2118 від 14.12.09 р. укладеного між страхувальником та ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Уктатнафта" код ЄДРПОУ 00152307.

Страхова сума за цим договором складає 22200,0 тис. грн., страховий тариф 4,54% від страхової суми. Страховий платіж 1007880,0 грн. Строк сплати до 24.12.2010 р.

Згідно наданих до перевірки документів вартість придбаних ПММ ТОВ "Укренергоінвест" від ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Уктатнафта" за квітень- листопад 2010 р. складає 5642,50 тис. грн. З грудня 2010 р. ПММ ТОВ "Укренергоінвест" від ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Уктатнафта" не отримувало.

Відповідно п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються будь - які витрати зі страхування майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь - які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Укренергоінвест" уклало договір добровільного страхування фінансово (комерційного) ризику і страхує майнові інтереси на зобов'язання з реалізації товарів на умовах, встановлених договором № 67/2/2118 від 14.12.2009 р. укладеного між страхувальником та ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Уктатнафта" код ЄДРПОУ 00152307. За перевірений період реалізації паливно-мастильних матеріалів ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Уктатнафта" не встановлено.

Отже, встановлено, що витрати в сумі 1007880,0 грн., сплачені ТОВ "Укренергоінвест" за договором добровільного страхування фінансово (комерційного) ризику № ДД 101101/002 від 01.11.2010 р. не пов'язані були з веденням його господарської діяльності.

Таким чином, позивачем в порушення пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено валові витрати за ІУ кв. 2010 р. по ряд. 04.12 Декларації в сумі 1007880,0 грн., що свідчить про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення від 30.03.2011 р. № 0001082302 щодо збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Укренергоінвест" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 312 939 грн. та є підставою для відмови в задоволенні позову щодо останнього.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 30.03.11 р. № 0001112302 щодо збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Укренергоінвест" суми грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 733 285 грн.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08.06.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.