Постанова № 16086872, 19.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 травня 2011 р. № 2-а- 2520/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

за участю:

представник позивача - Шмалія С.В.

представника відповідача - Лиманського А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмен Інтер» (надалі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі відповідач), в якому, уточнивши позовні вимоги, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 09.03.2011 р. № 0000230854 та від 09.03.2011 р. №0000240854, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки № 359/23-1/33119743 від 15.02.2011 р. висновки податкового органу про вчинення ТОВ «Будмен Інтер» порушень є помилковими. Позивач вважає, що у спірних правовідносинах не вчиняв порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», податок на прибуток та податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Селма-Трейд», ПП «Укртарнс Інвест» обчислював правильно, господарські операції з даними контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. Понесення витрат у спірних правовідносинах, на думку позивача, спростовує судження податкового органу про нікчемність укладених з переліченими субєктами господарювання правочинів, оскільки доводить відсутність у позивача наміру безпідставно одержати податкову вигоду, податкові накладні відповідачем недійсними не визнавалися.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на вищевказані обставини, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов вказав, що за висновками акту перевірки від 15.02.2011 р. №359/23-1/33119743 ТОВ «Будмен Інтер» вчинено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 133.238,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 р. у сумі 1017,00 грн., за 4 квартал 2009 р. у сумі 5163,00 грн., за 2 квартал 2010 р. у сумі 127058,00 грн. ТОВ «Будмен Інтер», за висновками податкового органу, була безпідставно збільшена сума валових витрат на суму витрат за господарськими операціями з ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», які відбувались в межах нікчемних правочинів; вчинено порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 403.271,0 грн., у тому числі за липень 2009 р. у сумі 125231,00 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 42419,00 грн., за листопад 2009 р. у сумі 1073,00 грн., за грудень 2009 р. у сумі 2305,00 грн., за липень 2010 р. у сумі 232243,00 грн. ТОВ «Будмен Інтер» до складу податкового кредиту з ПДВ включено податкові накладні, які були виписані ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Селма-Трейд», ПП «Уктранс Інвест» на підтвердження господарських операцій, які відбувались в межах нікчемних правочинів, а також складені з порушенням форми та першої події.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи з 27.12.2010 по 08.02.2011 р. СДПІ ВПП у м. Харкові була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмен Інтер» (ідентифікаційний код 33119743) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 роки, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 роки.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 15.02.2011 р. №359/23-1/33119743.

09.03.2011 р. з посиланням на зазначений акт СДПІ ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000230854 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 504.088 грн. 75 коп. (основний платіж 403.271,00 грн., штрафні санкції 100.817,75 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0000240854 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 166.547 грн. 50 коп. (основний платіж 133.238,00 грн., штрафні санкції 33.309,50 грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 15.02.2011 р. № 359/23-1/33119743 висновки субєкта владних повноважень про порушення ТОВ «Будмен Інтер» вимог:

-п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне віднесення до складу валових витрат обігу та виробництва суми витрат, понесених за господарськими операціями з ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», оскільки ці господарські операції відбувались в межах нікчемних правочинів;

-п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, які були виписані ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», ТОВ «Селма Трейд», ТОВ «Штудіан», ПП «Укртранс Інвест» на підтвердження проведення господарських операцій, які відбувались в межах нікчемних правочинів, податкові накладні виписані з порушенням правила першої події.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість зазначених висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Так, 09.03.2011 р. з посиланням на акт перевірки від 15.02.2011 р. №359/23-1/33119743 СДПІ ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000230854 про визначення ТОВ «Будмен Інтер» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 504.088 грн. 75 коп. (основний платіж 403.271,00 грн., штрафні санкції 100.817,75 грн.).

Суд зазначає, що за правилом п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» повязує виникнення податкових зобовязань, відповідачем в ході розгляду справи не доведена.

Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обовязок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг).

За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робі, послуг), а отже обєктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стосовно судження податкового органу про порушення ТОВ «Будмен Інтер» п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає:

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між позивачем, ТОВ «Будмен Інтер» (в якості покупця) та ТОВ «Гранд Гамма» (в якості постачальника) договору поставки товару з відстроченням платежу №010610 (О)/15 від 01.06.2010 р., факт укладення між позивачем, ТОВ «Будмен Інтер» (в якості покупця) та ТОВ «Юста КВ» (в якості постачальника) договору поставки товару на реалізацію № 06-07/382 (Р) від 01.07.2009 р., факт укладення між позивачем, ТОВ «Будмен Інтер» (в якості покупця) та ТОВ «Селма-трейд» (в якості постачальника) договору поставки з попередньою оплатою №25/05 від 01.07.2010 р., факт укладення між позивачем, ТОВ «Будмен Інтер» (в якості покупця) та ТОВ «Штудіан» (в якості постачальника) договору поставки № 02-06/359П від 31.05.2009 р., а також факт укладання між позивачем, ТОВ «Будмен Інтер» (в якості покупця) та ПП «Укртранс Інвест» (в якості постачальника) правочину поставки товару згідно з видатковими накладними №07070911 від 07.07.2009 р., №1007091 від 10.07.2009 р., №1407091 від 14.07.2009 р., №2007091 від 20.07.2009 р. та податковими накладними №07070911 від 07.07.2009 р., №1007091 від 10.07.2009 р., №1407091 від 14.07.2009 р., №2007091 від 20.07.2009 р.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобовязань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування коштів у безготівковій формі.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування коштів у безготівковій формі в рахунок оплати вартості придбаних товарів (робіт, послуг) є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище субєктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Приєднані до матеріалів справи копії первинних документів складених в межах господарських операцій за переліченими вище правочинами, в тому числі і податкові накладні, не мають дефектів форми, змісту або походження, які згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704; далі за текстом Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Судження відповідача про відсутність реальності господарських операцій за переліченими правочинами слід відхилити, оскільки зазначений довід спростовується встановленими судом та підтвердженими матеріалами справи фактами фактичної наявності товару та використання згаданого товару у власній господарській діяльності позивача шляхом здійснення поставки цього товару на користь інших субєктів господарювання. Надані позивачем та досліджені судом документи дають підстави стверджувати, що товарно-матеріальні цінності не лише були поставлені постачальниками ТОВ «Будмен Інтер», а саме: ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Селма-трейд», ПП «Укртранс Інвест», а й частково реалізовані кінцевим споживачам через будівельний гіпермаркет «Будмен», а частина залишається нереалізованою і зберігається у приміщенні, де здійснюється торгівля за адресою: м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 2/2. Доказів збитковості проведених ТОВ «Будмен Інтер» операцій з придбання та подальшої реалізації товару відповідач в ході судового розгляду справи до матеріалів справи не подав, в акті перевірки від 15.02.2011 р. № 359/23-1/33119743 таких суджень не відобразив.

Оцінюючи висновок ДПІ про нікчемність правочинів, укладених між позивачем, ТОВ «Будмен Інтер» та контрагентами позивача ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», оскільки правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Оглянувши первинні документи, що були складені в межах правочинів, укладених між позивачем, ТОВ «Будмен Інтер» та контрагентами позивача ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Селма-трейд», ПП «Укртранс Інвест», суд відзначає, що згадані правочини були укладені між право- та дієздатними субєктами права, предметом згаданих правочинів є необмежені у цивільному обороті речі.

Окремо суд відзначає, що відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності ТОВ «Будмен Інтер» рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно з ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України є обовязковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування. Більш того, позивач надав постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. Представник позивача додатково пояснив, що документи за вказаною вище перевіркою витребовувалися Прокуратурою Дзержинського району м. Харкова для перевірки, проте жодних приписів не було здійснено, кримінальну справу не порушено.

Посилання відповідача на нікчемність перелічених правочинів з мотивів недекларування контрагентами позивача своїх зобовязань з ПДВ слід визнати необґрунтованим. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

В акті перевірки та запереченнях проти позову відповідач зазначав, що на момент виписки ПП «Укртранс Інвест» у липні 2009 р. податкових накладних на адресу ТОВ «Будмен Інтер» на загальну суму 50087,32 грн. законодавчі підстави для їх виписки у ПП «Укртранс Інвест» були відсутні, оскільки відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в даному випадку податкові зобовязання продавця та підстави для складання податкових накладних виникають у ПП «Укртранс Інвест» по факту отримання від ТОВ «Будмен Інтер» грошових коштів у сумі 50087,32 грн. (до 01.07.2009р.). Тобто, податкові накладні на загальну суму 50087,32 грн. були складені ПП «Укртранс Інвест» у липні 2009 р. безпідставно та не є дійсними, оскільки виписані без дотримання вимог законодавства.

Як відзначав позивач, вказані недоліки не призвели до спотворення бухгалтерського та податкового обліку і звітності, а тому не можуть братися до уваги судом. Аналогічних висновків суд дійшов відносно правовідносин між ТОВ «Будмен Інтер» та ТОВ «Штудіан», ПП «Укртранс Інвест».

Відносно взаємовідносин ТОВ «Будмен Інтер» та ТОВ «Селма-трейд» суд встановив, що на підтвердження виникнення фактичних господарських відносин сторони правочину прийняли товар на підставі видаткових накладних № 30987 від 01.07.2010 р., № 30988 від 01.07.2010 р., № 30989 від 02.07.2010 р., № 30990 від 02.07.2010 р., № 30991 від 05.07.2010 р., № 30992 від 05.07.2010 р., № 30993 від 06.07.2010 р., № 30994 від 06.07.2010 р., № 30995 від 07.07.2010 р., № 30996 від 07.07.2010 р., № 30997 від 08.07.2010 р., № 30998 від 12.07.2010 р., № 30999 від 14.07.2010 р., № 31000 від 19.07.2010 р., а також ТОВ «Будмен Інтер» відобразило постачання товарів за вказаними накладними у податковому обліку та звітності на підставі податкових накладних № 30987 від 01.07.2010 р., № 30988 від 01.07.2010 р., № 30989 від 02.07.2010 р., № 30990 від 02.07.2010 р., № 30991 від 05.07.2010 р., № 30992 від 05.07.2010 р., № 30993 від 06.07.2010 р., № 30994 від 06.07.2010 р., № 30995 від 07.07.2010 р., № 30996 від 07.07.2010 р., № 30997 від 08.07.2010 р., № 30998 від 12.07.2010 р., № 30999 від 14.07.2010 р., № 31000 від 19.07.2010 р.

Посилання відповідача на те, що не відображення у податковій звітності (не декларування) ТОВ «Селма-трейд» вказаних операцій тягне незаконність віднесення понесених витрат до податкового кредиту до ТОВ «Будмен Інтер» не відповідають законодавству. Більш того, юридична відповідальність наступає за винні дії особи, а не за дії третіх осіб. Таким чином, безпідставного завищення податкового кредиту не відбулося.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001 р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи безпосередньо в самих рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 15.02.2011 р. № 359/23-1/33119743 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за правочинами ТОВ «Будмен Інтер» з ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Селма-трейд», ПП «Укртранс Інвест», про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та з ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Селма-трейд», ПП «Укртранс Інвест», про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку субєкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

На підтвердження правомірності позову та взаємовідносин з ТОВ «Гранд Гамма» позивачем надані та досліджені судом постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 р. у справі № 2а-13496/10/2070 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у справі № 2а-13496/10/2070, які набрали законної сили.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ «Будмен Інтер» наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у звязку з реальністю понесення витрат.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження відповідача про порушення ТОВ «Будмен Інтер» п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за взаємовідносинами з ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Юста КВ», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Селма-трейд», ПП «Укртранс Інвест».

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 09.03.2011 р. №0000240854 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в загальному розмірі 166547,50 грн. (основний платіж 133238,00 грн., штраф 33309,50 грн.), суд зазначає наступне:

09.03.2011 р. з посиланням на акт перевірки від 15.02.2011 р. № 359/23-1/33119743 СДПІ ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000240854 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 16.6547,50 грн. (основний платіж 133.238,00 грн., штраф 33.309,50 грн.).

При перевірці на відповідність зазначеного податкового повідомлення-рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, судом встановлено:

Зі змісту акту перевірки від 15.02.2011 р. № 359/23-1/33119743 вбачається і представником відповідача в судовому засіданні визнано, що в ході здійснення перевірки податковий орган не висував жодних претензій до фізичної наявності товару, придбаного позивачем у ТОВ «Гранд Гамма, ТОВ «Юста КВ».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Проведене судом вивчення змісту акту від 15.02.2011 р. № 359/23-1/33119743 показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому за матеріалами справи був реалізований ТОВ «Будмен Інтер» третім особам. Отримання позивачем збитку від господарських операцій з придбання-продажу товару ДПІ не виявлено, в акті від 15.02.2011 р. № 359/23-1/33119743 таких висновків не відображено.

Суд також встановив, що постачання товарів від постачальників до ТОВ «Будмен Інтер» здійснювалося за базовими умовами Інкотермс 2000: DDP м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 2/2 (будівельний гіпермаркет «Будмен») та умовами договору власними засобами або за власний рахунок постачальника.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та обставини подальшого використання товару саме в межах господарської діяльності ТОВ «Будмен Інтер» шляхом проведення подальшої реалізації товару на користь інших осіб-споживачів визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ТОВ та не спростовані в ході судового засідання.

З огляду на викладене, слід визнати помилковим висновок СДПІ про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, оскільки формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування товару.

При цьому, суд зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень ТОВ «Будмен Інтер» п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а вказані порушення не знайшли свого підтвердження судовим розглядом, то висновок СДПІ про завищення ТОВ «Будмен Інтер» валових витрат обігу та виробництва не знайшов підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Будмен Інтер», позов слід задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 09 березня 2011 року № 0000230854 та № 0000240854.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер" сплачене державне мито у розмірі 3.40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2011 року.

Суддя О.В. Панченко