Постанова № 16086331, 26.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 травня 2011 р. № 2-а- 155/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача не прибув,

представника відповідача Воловельська Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" (далі - ТОВ "Будівельна компанія Макробуд") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000521820/0 від 14.12.2010 року у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом на підставі акту №7956/182/32870120 від 26.11.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Будівельна компанія Макробуд", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року. Згідно висновків вказаного акту податковий орган встановив завищення податкового кредиту у ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" за наслідками вчинених правочинів з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП". Податкове повідомлення - рішення №0000521820/0 від 14.12.2010 року позивач вважає таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування. Позивачем було додержано встановлений порядок податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач вважає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таким чином відповідачем було прийнято необґрунтоване податкове повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 25.05.2011 року до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надав клопотання про проведення розгляду справи за відсутністю представника позивача.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки було виявлено порушення ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" з постачальником ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП"; вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень, липень 2009 року у розмірі 5448,50 грн.. Вказані у акті перевірки факти неподання ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" податкової декларації свідчать про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово - господарських операцій. Таким чином, як вважає відповідач, ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" неправомірно сформовано податковий кредит за червень, липень 2009 року.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.05.2005 року.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" перебуває на податковому обліку у ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Відповідно до свідоцтва №29886135 від 15.04.2004 року, ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" зареєстрована платником податку на додану вартість.

На підставі п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-XІІ, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №509-XІІ) фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 26.11.2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Будівельна компанія Макробуд", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено Акт №7956/182/32870120 від 26.11.2010 року, відповідно до якого було виявлено порушення вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" з постачальником ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП"; вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень, липень 2009 року у розмірі 5448,50 грн.

Сутність порушень ТОВ "Будівельна компанія Макробуд", встановлених актом перевірки, полягає у тому, що ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" в декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2009 року було занижено суму податкового кредиту у розмірі 5448,50 грн. за рахунок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України №168/97-ВР. Тобто угоди, укладені між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" не спричинять реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000521820/0 від 14.12.2010 року, згідно якого ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8172,00 грн.

Судом встановлено, що 05.07.2009 року між ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" (продавець) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (покупець) було укладено Договір поставки №01/06, відповідно до якого продавець зобовязується поставити, а покупець зобовязується сплатити та прийняти товар на умовах даного договору. Вказаний договір має всі необхідні реквізити, а саме підписаний та скріплений печатками сторін. Також встановлено, що 10.07.2009 року між ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" (субпідрядник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (генпідрядник) було укладено Договір субпідряду №10/06, відповідно до якого субпідрядник зобовязується поставити, а генпідрядник зобовязується оплатити та прийняти товар на умовах даного договору. Вказаний договір має всі необхідні реквізити, а саме підписаний та скріплений печатками сторін.

В судовому процесі були досліджені податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, договори, акти здачі - прийняття робіт, платіжні доручення, видаткові накладні та товарно - транспортні накладні, акт приймання - передавання обладнання, виписки по рахунку, які в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" угоди, та як наслідок правомірність віднесення ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Окрім цього, суд зазначає, що факт товарності Договір поставки №01/06 від 05.07.2009 року та фактичний розрахунок за обома договорами відповідачем не бралися під сумнів, вказані факти підтверджуються наявними матеріалами справи.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України №168-97/ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України №168-97/ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, представником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було надано, та залучено до матеріалів справи судом, співставлення щодо декларування податкового кредиту та податкового зобовязання ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", з якого вбачається відсутність розбіжностей, тобто ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" на час розгляду справи надано податкову декларацію з податку на додану вартість та задекларовано податкове зобовязання по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна компанія Макробуд", вказаний факт було встановлено судом з пояснень представника відповідача

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.18Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, первинні документи, надані позивачем та знаходяться у матеріалах справи приймаються судом до уваги, оскільки містять підпис директора ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" Якимця А.В. та скріплені печаткою підприємства.

З акту перевірки вбачається, що підставою для проведення документальної невиїзної перевірки слугував лист ДПА України від 20.08.2010 року №17132/7/26-2017, в якому зазначалося, що директором та засновником підприємства ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" реєстрація підприємства була здійснена за винагороду та він не має відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, керівником та засновником ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" є Якимець А.В., вказаний факт сторонами не заперечувався.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України №755-IV, порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.2, ч.3 та ч.5 ст.8 Закону України №755-IV реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, справжність підпису заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинна бути нотаріально засвідчена. Підпис особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), на реєстраційній картці та заяві про втрату (заміну) документів має бути засвідчений відповідною посадовою особою та скріплений печаткою цієї юридичної особи або нотаріально засвідчений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Суд звертає увагу, що частиною 1 ст.18 Закону України №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Таким чином, через встановлений факт проведення державної реєстрації ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та відсутність у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інших записів, крім реєстрації, суд приходить до висновку, що первинні документи господарських операцій між ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" є належним чином оформлені та підписані уповноваженими особами.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не надано до суду доказів скасування державної реєстрації ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та докази, що первинні документи підписані неуповноваженою особою.

Також, суд зазначає, що пунктом 3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року №17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за №264/3557, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Виходячи з положення наведеної Інструкції, витікає, що наявність на первинних документах печатки ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", є додатковим фактом, що спростовує висновки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова. Отже, наявність у користуванні фізичної особи печатки підприємства, свідчить про дії цієї фізичної особи від імені та в інтересах субєкта господарювання. Фактів звернення до правоохоронних органів представників ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" з приводу втрати, викрадення або знищення печатки, сторонами до суду надано не було.

Таким чином, вищевказані договори не суперечать актам цивільного та господарського законодавства України, відповідають дійсним намірам сторін, не доведені наміри спрямовані на ухилення від сплати податків, не надано доказів про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків і зборів посадових осіб ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП".

Отже, ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" було правомірно нараховано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП".

Стосовно висновків ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про те, що угоди, укладені між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які було укладено між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, договори укладені між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", а також податкові накладні виписані по вказаним договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище договори не є нікчемним (недійсними) в силу закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова податкового повідомлення-рішення №0000521820/0 від 14.12.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій, дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність визнання їх незаконними.

В звязку з тим, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не мала належних підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то згідно положень Закону України №2181-ІІІ відповідач не мала підстав для визначення ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000521820/0 від 14.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" (вул. Руставелі, 37, кв. 10, м. Харків, 61050, код 32870120) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 31.05.2011 року.

Суддя Біленський О.О.