Постанова № 16086312, 26.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 квітня 2011 р. № 2-а- 885/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Бутенко С.В.

за участю:

представника позивача - Стаднік В.М.

представника позивача - Кучеренко С.І.

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області

до ОСОБА_4

простягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області (надалі позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (надалі відповідач), в якому просить суд стягнути в судовому порядку з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 борг в сумі 14.891,57 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області як платник страхових внесків. Внаслідок несвоєчасного перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у встановлені терміни за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 накопичився борг у розмірі 14.891,57 грн., що складається з недоїмки зі сплати внесків у розмірі 1.076,27 грн. та фінансових санкцій у розмірі 13.815,30 грн. Оскільки систематичне порушення страхувальником строків перерахування та несплата страхових внесків до пенсійного фонду порушує інтереси держави, УПФУ в Печенізькому районі Харківської області звернулось з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, посилаючись на викладені в ньому обставини, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 позов не визнала. У письмових запереченнях на позов вказала, що по - перше, позивачем не вказано на підставі норми якого закону позивач має право на звернення до адміністративного позову з даним позов, тоді як ч. 4 ст. 50 КАС України визначено перелік випадків, коли громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачам за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень. По-друге, в порушення вимоги п. 2 ст. 106 КАС України, позивач не вказує чим саме підтверджуються позовні вимоги. Приймаючи рішення № 100 та виставляючи вимоги про с плату боргу, позивач нараховує штрафні санкції та пеню без посилання на правові підстави, які йому дають право нараховувати дані штрафні санкції та пеню у цих розмірах. Позивачем не надано суду доказів щодо вручення (надсилання) Рішення про застосування фінансових санкцій № 100 у триденний термін з моменту його винесення, як того вимагає п. 13 ст. 106 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Окрім того, з 25.10.2010 року відповідно до виставлених вимог та з урахуванням оплати у розмірі 7870. 00 грн., заборгованість відповідача становить 1380, 60 грн., що підтверджується вимогою позивача від 01.11.2010 року, згідно до якої сума боргу у розмірі 1380, 60 грн. складається з недоїмки на суму 1076, 27 грн., штрафу - 199, 49 грн. та пені на 104, 84 грн. Не враховуючи, що за 2006 -2007 роки штрафні санкції та пеня вже практично сплачені відповідачем, 02.12.2010 року позивач, приймаючи Рішення № 100, знову нараховує штрафні санкції та пеню за вказаний період.

За таких підстав, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав письмові заперечення відповідача на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у ї їх сукупності дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області в силу норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками, є суб'єктом владних повноважень, звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості перед пенсійним фондом, що передбачено ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки норми КАС України не встановлюють виключення з наведеного правила, то суд вважає, що воно підлягає застосуванню в тому числі і при розв'язанні спорів за зверненнями суб'єкта владних повноважень.

За таких підстав, доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях на позов щодо відсутності правових підстав для звернення УПФУ в Печенізькому районі в Харківської області з даним позовом до адміністративного суду, які підтримані його представником у судовому засіданні, не можуть бути взяти судом до уваги при вирішенні даного спору.

Також, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати приписи ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме положеннями даної статті закону унормовані правовідносини з приводу сплати страхових внесків.

Аналізуючи приписи даної норми, суд доходить висновку, що за загальним правилом страхові внески повинні сплачуватись не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду (абз.1 ч.6 ст.20), а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається одержання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу), то одночасно з таким одержанням (перерахуванням) (абз.8 ст.20).

Розглядаючи справу, суд відзначає, що саме таке розуміння дати виникнення обовязку по сплаті страхових внесків кореспондує положенням абз.1 ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, де вказано, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області як платник страхових внесків.

Заявлена позивачем до стягнення сума спірної заборгованості структурно складається з зобов'язань по оплаті недоїмки зі сплати внесків у розмірі 1076, 27 грн., фінансової санкції у розмірі - 787, 42 грн. та пені у розмірі - 13027, 88 грн.

Загальний розмір боргу СПДФО - ОСОБА_4 на звітну дату 01.01.2011 року складає 14891, 57 грн.

Як зясовано судом, відповідач обовязку по своєчасній сплаті внесків на обовязкове пенсійне страхування не виконав. Наявність спірної суми заборгованості підтверджується відомостями долученої до справи картки особового рахунку відповідача.

Згідно з ч.2 ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Страхувальникам, які мають недоїмку, територіальними органами Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилається вимога про її сплату (абз.1 ч.3 ст.20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”).

При цьому, як визначено абз.2 даної статті вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом і за приписами абз.3 цієї ж статті має бути сплачена страхувальником протягом десяти робочих днів із дня одержання.

Судом досліджена наявна в матеріалах справи копія вимоги та її корінець від 28.12.2010р. Ф № 64а на суму боргу в розмірі 13027, 88 грн., а також копія Рішення № 100 від 02.12.2010 року про застосування штрафу у розмірі 588, 10 грн.

Оглянувши перелічені рішення, суд відзначає, що за формою, змістом та підставами винесення перелічені рішення узгоджуються з компетенцією територіальних органів Пенсійного фонду України, яка визначена ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", а за способом її реалізації відповідають порядку дій, який визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663; далі за текстом Інструкція), винесені повноважною посадовою особою УПФУ.

Підстав для висновку про невідповідність оглянутих рішень закону або відсутність у відповідача обов'язку виконувати владні приписи оглянутих рішень судом з матеріалів справи не виявлено.

Суд не бере до уваги доводи відповідача та його представника про те, що СПДФО ОСОБА_4 до теперішнього часу не отримано рішення № 100 від 02.12.2010 року, оскільки матеріалами справи підтверджується, що вказане рішення було направлено позивачем на адресу відповідача поштовим листом з повідомленням 03.12.2010 року. Даний лист був доставлений адресату 10.12.2010 року, про що свідчить повернуте до УПФУ повідомлення про вручення поштового відправлення зі штампом Мартівського поштового відділення.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, заявлена по даній справі вимога про стягнення заборгованості по оплаті внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування визнається судом обґрунтованою і задовольняється, оскільки доведена зібраними доказами.

Відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області (р/р 25607307458, у відділенні ВАТ "Державний ощадний банк України'' МФО 350222 код 22682253) борг у сумі 14891,57 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна грн. 57 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2011 року.

Суддя О.В. Панченко