Постанова № 16086258, 11.05.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/571/11

"11" травня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Сенчак О.Є.

за участю:

представників позивача: Баб»юк М.П., Притули О.Б.

представника відповідача: Креховця В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Галицького інституту імені Вячеслава Чорновола

до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області

про визнання неправомірними дій контрольно-ревізійного відділу в місті Тернополі та Тернопільському районі щодо предявлення Галицькому інституту імені Вячеслава Чорновола вимог, викладених в листі від 21 лютого 2011 року №19-17-13-14/193 «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності»та визнання неправомірними та такими, що не підлягають до виконання вимог, викладених в листі від 21 лютого 2011 року №19-17-13-14/193 «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності», -

ВСТАНОВИВ:

Галицький інститут імені Вячеслава Чорновола (далі по тексту Галицький інститут або позивач) звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного відділу в місті Тернополі та Тернопільському районі про визнання неправомірними дій контрольно-ревізійного відділу в місті Тернополі та Тернопільському районі щодо предявлення Галицькому інституту імені Вячеслава Чорновола вимог, викладених в листі від 21 лютого 2011 року №19-17-13-14/193 «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності»та визнання неправомірними та такими, що не підлягають до виконання вимог, викладених в листі від 21 лютого 2011 року №19-17-13-14/193 «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності».

В ході судового розгляду справи судом за згодою представників позивача було проведено заміну відповідача на належного Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі ст.ст. 24, 25, 48 Закону України «Про вищу освіту», п 2.1, п.2.2 розділу 2 Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України №847 від 24 грудня 2003 року, у штатні розписи Галицького інституту з 2005 по 2010 рік були введені посади науково-педагогічних працівників (ректора, проректорів, професорів, доцентів, завідувачів кафедр, деканів, помічника ректора). Оплата праці вказаних осіб нараховувалася згідно з додатком № 2 до Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»(із змінами) та Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 02.04.1993 р. № 90 (із змінами).

Позивач вважає незаконним є твердження відповідача про те, що за відсутності надання Галицькому інституту акредитації за III рівнем та акредитації окремих спеціальностей за IІІ рівнем, Позивач при визначенні розмірів оплати праці повинен був керуватись тарифними розрядами посад працівників вищих навчальних закладів І - II рівнів акредитації, згідно з додатком № 5 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 «Про впорядкування умов оплати праці затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», оскільки на його думку, предметом правового регулювання Наказу № 557 є впорядкування умов оплати праці в тому числі працівників навчальних закладів, але даний нормативний акт не регламентує підстав для введення відповідних науково-педагогічних посад у вищому навчальному закладі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та додатково пояснили, що навіть якщо припустити законність вимог КРВ щодо повернення Галицьким інститутом витрачених на оплату праці коштів до бюджету, то розмір вказаних сум є необґрунтованим, з врахуванням того, що науково-педагогічні працівники (декани, завідувачі кафедр, професори, доценти) інституту забезпечували з 2005 по 2010 роки викладання лекційних годин відповідно до ліцензійних та акредитаційних вимог, про що свідчать записи у журналах навчальних занять, екзаменаційних відомостях, залікових книжках та іншій навчальній документації. Студенти всіх випусків отримали дипломи державного зразка, інститут пройшов процедури ліцензування та акредитації, не маючи жодних зауважень Міністерства освіти і науки України, про що свідчать висновки експертних комісій та рішення ДАК з усіх ліцензованих та кредитованих напрямів підготовки/спеціальностей.

Враховуючи вищевикладене, представники позивача вважають, що КРВ обчислює вказані кошти без урахування вказаних вичитаних лекційних годин, проведених інших видів навчальних та позанавчальних занять, а також КРВ не визначило різницю в оплаті праці посад науково-педагогічних та педагогічних працівників.

Крім того, представники позивача вважають, що контролерами ревізорами не враховано, що оплата праці науково-педагогічним працівникам здійснювалась за рахунок коштів загального фонду (коштів Тернопільської міської ради) - 58 % та спеціального фонду (позабюджетних коштів Галицького інституту) - 42 %, які поверненню до бюджету не підлягають, оскільки є власними коштами Галицього інституту.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні, а також усних поясненнях наданих під час розгляду справи.

На думку представника контрольно-ревізійного управління, позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки ревізією встановлено, що з початку створення в 2005 році Позивачем не отримано ліцензії на підготовку спеціалістів та не акредитовано заклад за III рівнем акредитації вищого начального закладу, не підготовлено жодного спеціаліста та магістра., а натомість Позивачем продовжувалась здійснюватись підготовка молодших спеціалістів (його відокремленим підрозділом) та бакалаврів, що відповідає II рівню акредитації, присвоєному Позивачу.

Представник відповідача ствердив, що оплата праці працівників Позивача, який фактично є вищим навчальним закладом II рівня акредитації, підлягала здійсненню відповідно до додатку № 5 «Схема тарифних розрядів посад керівних працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, центрів, професійно-технічних навчальних закладів», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», у зв'язку з чим в акті ревізії зроблено правомірний висновок про безпідставність включення до штатних розписів Позивача посад та встановлення тарифних розрядів, як вищого навчального закладу III рівня акредитації.

Крім пояснень представників сторін судом досліджено ряд письмових доказів, що надавались сторонами та витребовувались з ініціативи суду, а також допитано свідка.

.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює на посаді головного контролера-ревізора КРВ в місті Тернополі та Тернопільському районі. В січня 2011 року брала участь у проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Галицького інституту. В результаті проведеної ревізії встановлено, що позивачем без відповідних документів щодо підтвердження його статусу, як вищого навчального закладу III рівня акредитації, тобто без підстав для включення в штатні розписи посад та встановлення тарифних розрядів, як вищого навчального закладу III рівня акредитації, проведено незаконні видатки за 2005-2010 роки на оплату праці науково-педагогічних працівників, внаслідок завищення посадових окладів. А саме: керівнику на суму 103306,68 грн. та, як наслідок , зайво сплачено внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на 37490,65 грн. та головному бухгалтеру закладу на загальну суму 56197,62 грн. та, як наслідок, зайво сплачено внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на суму 20395,51 грн. Крім цього, Позивачем проведено незаконні видатки бюджетних коштів на оплату праці посад проректорів, професорів, доцентів, завкафедр, помічника ректора, деканів за 2005- 2010 роки на оплату праці на загальну суму 2974221,07 грн. та, як наслідок, зайво сплачено внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на 1079827,73 грн.

Як пояснила свідок при проведенні розрахунку зайво сплачених коштів керівнику (ректору) та головному бухгалтеру нею бралася до уваги різниця у посадових окладах визначених у додатка №2 та №5 до наказу Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», а при розрахунку зайво сплачених коштів науково-педагогічним працівникам (проректорам, професорам, доцентам, завкафедрою, помічникам ректора, деканам) враховувались всі кошти потрачені на оплату їх праці.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, пояснення свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що контрольно-ревізійним відділом в місті Тернополі та Тернопільському районі за результатами позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Галицького інституту за період з 01.01.2005 р. по 01.11.2010 р. пред'явлено вимоги викладені в листі від 21.02.2011 р. № 19-17-13-14/193 «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності», згідно з якою КРВ вимагає:

1.Опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

2.Внести зміни до штатного розпису в частині скорочення зайвих посад та приведення у відповідність тарифних розрядів керівнику та головному бухгалтеру; відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у розробленні штатних розписів, які суперечили вимогам додатку № 5 «Схема тарифних розрядів посад керівних працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, центрів, професійно-технічних навчальних закладів», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 р. № 557 «Про впорядкування умов оплати раці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», та невиконання якого призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів у сумі 133725, 37 грн.

3.Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1137713, 89 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

4.Зайво витрачені кошти на оплату праці за минулі роки в сумі 3133725, 37 грн. перерахувати до місцевого бюджету на рахунок 31411535700002 за кодом бюджетної класифікації доходів 21080500 «Інші надходження».

Вищенаведені вимоги КРВ ґрунтуються на результатах ревізії окремих питань фінансово-господарської цяльності Галицького інституту ім. В. Чорновола за період з 01.01.2005 р. по 01.11.2010 р., що оформлені актом від 25.01.2011 р. № 17-22/010.

Ревізією зокрема встановлено, що навчальним закладом, в порушення додатку № 5 Наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»(далі - Наказу № 557), завищено посадові оклади керівнику та головному бухгалтеру, а також введено посади проректорів, професорів, доцентів, завідувачів кафедр, помічника ректора, деканів, на утримання яких у 2005-2010 рр. зайво витрачено бюджетних коштів на загальну суму 3133725, 37 грн. з огляду на те, що Галицький інститут не пройшов акредитації за III рівнем, не видавав протягом 2005-2010 рр дипломи спеціалістів та магістрів.

Аналізуючи позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дії Контрольно-ревізійного відділу в м. Тернополі та Тернопільському районі щодо пред'явлення Позивачу вимог, викладених в листі від 21.02.2011 № 19-17- 13-14/193 "Щодо усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності", суд прийшов до висновку про їх безпідставність виходячи з наступного:

Пунктом 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (із змінами), контрольно-ревізійним управлінням в містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Таким чином, право органів державної контрольно-ревізійної служби пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, прямо передбачене чинним законодавством.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Контрольно-ревізійного відділу в м. Тернополі та Тернопільському районі щодо пред'явлення Позивачу вимог від 21.02.2011 № 19-17-13-14/193 не ґрунтується на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягають.

Аналізуючи позовні вимоги щодо визнання неправомірними та такими, що не підлягають до виконання вимог, викладених в листі від 21 лютого 2011 року №19-17-13-14/193 «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності»та приходячи до переконання про відмову в їх задоволенні суд виходив з наступного:

Галицький інститут імені В'ячеслава Чорновола створено за дозволом Міністерством освіти і науки України (лист від 28.12.2004 р. № 1/11-6663) та відповідно до рішення Тернопільської міської ради четвертого скликання чотирнадцятої сесії 27.01.2005 р. № 1/14/14 шляхом реорганізації Галицького коледжу імені В'ячеслава Чорновола в Галицький інститут імені В'ячеслава Чорновола, форма власності - комунальна.

Розділом І Статуту Галицького інституту, встановлено, що Інститут є вищим навчальним закладом III рівня акредитації, у якому здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста, та який має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Суд не погоджується з позивачем з приводу того, що акредитація навчального закладу визначається його статутом, виходячи з наступного:

Статтею 24 Закону України «Про вищу освіту»від 17 січня 2002 року N 2984-ІІІ (із наступними змінами та доповненнями) встановлено, що вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра.Вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра.

Судом втановлено, що з початку створення в 2005 році позивачем не отримано ліцензії на підготовку спеціалістів та не акредитовано заклад за III рівнем акредитації вищого начального закладу, не підготовлено жодного спеціаліста та магістра, хоча відповідно та підп. 31, 32, 33 п. 4, підп. 36, 37 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1998р. №65 «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)»нормативний термін навчання спеціалістів та магістрів визначається програмою, але не може перевищувати одного року, а для окремих спеціальностей за погодженням з Міністерством освіти може бути встановлено термін півтора року. Натомість Позивачем продовжувалась здійснюватись підготовка молодших спеціалістів (його відокремленим підрозділом) та бакалаврів, що відповідає II рівню акредитації, присвоєному Позивачу.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи ліцензій серії АБ № 12221 Івід 06.05.2005 року, серії АВ №506174 від 25.01.2010р., та сертифікатів про акредитацію напрямів (спеціальностей) Позивач отримав право та здійснює надання освітніх послуг, пов»язаних із одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста (для відокремленого підрозділу - Коледжу Галицького інституту імені В'ячеслава Чорновола ) та бакалавра, а в сертифікатах про акредитацію спеціальностей: фінанси, економіка і підприємництво, компютерні науки, туризм, журналістика зазначено, що вищезгадані спеціальності визнано акредитованими за другим рівнем.

Таким чином, інститутом не підтверджено та, відповідно, не надані до перевірки ліцензії на право підготовки фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра. З врахуванням викладеного, суд вважає, що паозивач фактично за своїм статусом є вищим навчальним закладом другого рівня акредитації, тобто вищим навчальним закладом, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаціного рівня бакалавра.

При цьому, суд також враховує і те, що позивач не заявляв про процедуру акредитації, тобто з ініціативи вищого навчального закладу процедура офіційного визнання державою його статусу (рівня акредитації) не проводилася, що є порушенням п.п. 1, 2 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №978 від 09.08.2001 (далі по тексту - Положення № 978).

У відповідності до п.2 Положення № 978, акредитація вищого навчального закладу - це державне визнання його статусу (рівня акредитації).

Під час ревізії було досліджено питання відповідності тарифних окладів оплати праці працівників до рівня акредитації Міністерством освіти і науки України, визначення різниці у розмірах заробітної плати.

Перевіркою встановлено, що набір на навчання спеціалістів, магістрів в інституті за 2005-2010 роки Позивачем не проводився, дипломи спеціалістів, магістрів на протязі 2005-2010 років не видавалися.

Суд вважає за необхідне зазначити, що саме з акредитацією навчального закладу повязана і заробітна плата його працівників. Як зазначено вище, фактично Позивач є вищим навчальним закладом II рівня акредитації, тому, враховуючи зазначене, тарифні розряди адміністративно-господарського персоналу Позивача необхідно було встановити у відповідності до додатку № 5 «Схема тарифних розрядів посад керівних працівників вищих навчальних закладів І -II рівнів акредитації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, центрів, професійно-технічних навчальних закладів», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Разом з тим, як вбачається з акту ревізії, при складанні штатних розписів, тарифні розряди працівників інституту були встановлені у відповідності до додатку № 2 «Схема тарифних розрядів посад керівних та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації»до вищезгаданого наказу Міністерства освіти і науки України, всупереч його положенням.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем без відповідних документів щодо підтвердження його статусу, як вищого навчального закладу III рівня акредитації, тобто без підстав для включення в штатні розписи посад та встановлення тарифних розрядів, як вищого навчального закладу III рівня акредитації, проведено незаконні видатки за 2005-2010 роки на оплату праці, внаслідок завищення посадових окладів, керівнику на суму 103306,68 грн. та, як наслідок , зайво сплачено внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на 37490,65 грн. та головному бухгалтеру закладу на загальну суму 56197,62 грн. та, як наслідок, зайво сплачено внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на суму 20395,51 грн. Крім того, проведено незаконні видатки бюджетних коштів на оплату праці посад проректорів, професорів, доцентів, завкафедр, помічника ректора, деканів за 2005- 2010 роки на оплату праці на загальну суму 2974221,07 грн. та, як наслідок, зайво сплачено внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на 1079827,73 грн.

Зазначене є порушенням наказу Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що вищенаведені порушення стали можливими і з вини посадових осіб управління освіти Тернопільської міської ради, в повноваження яких входило погодження та затвердження штатних розписів посад та встановлення тарифних розрядів Галицького інституту як вищого навчального закладу III рівня акредитації.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача з приводу того, що розрахунок сум незаконних видатків на оплату праці обов'язково слід здійснити в врахуванням різниці в оплаті праці безпідставно введених в штатні розписи посад, оскільки такий розрахунок можна здійснити виключно після затвердження нового штатного розпису, згідно з додатком № 5 «Схема тарифних розрядів посад керівних працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, центрів, професійно-технічних навчальних закладів», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Безпідставними ткож вважає суд твердження Позивача про те, що незаконні видатки бюджетних коштів з оплаті праці не підлягають поверненню до місцевого бюджету лише з тих підстав, що такі видатки здійснювались за рахунок як загального так і спеціального фонду кошторису, оскільки воно суперечить чинному бюджетному законодавству.

Так, Позивач є вищим навчальним закладом комунальної форми власності.

Позивач підпорядкований Управлінню освіти Тернопільської міської ради і фінансується по кодах функціональної класифікації видатків та кредитування місцевого та державного бюджетів використання бюджетних коштів, виділених на реалізацію бюджетних програм за КФКВ 070602, тобто, Позивач є бюджетною установою.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Згідно з п. 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. N 228, кошторис має такі складові частини:

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Враховуючи вищенаведені положення, суд погоджується з позицією контрольно-ревізійного управління з даного приводу і вважає, що здійснення незаконних видатків за рахунок коштів спеціального фонду кошторису бюджетної установи, не можна оцінювати як операції з власними коштами бюджетної установи, а тому такі видатки підлягають відшкодуванню до відповідного бюджету.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що вимоги контрольно-ревізійного відділу в місті Тернополі та Тернопільському районі направлені Галицькому інституту імені Вячеслава Чорновола та викладені в листі від 21 лютого 2011 року №19-17-13-14/193 «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності»винесені на підставі вимог чинного законодавства та в межах наданих законом повноважень, а тому приходить до переконання, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Галицького інституту імені Вячеслава Чорновола до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області про визнання неправомірними дій контрольно-ревізійного відділу в місті Тернополі та Тернопільському районі щодо предявлення Галицькому інституту імені Вячеслава Чорновола вимог, викладених в листі від 21 лютого 2011 року №19-17-13-14/193 «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності»та визнання неправомірними та такими, що не підлягають до виконання вимог, викладених в листі від 21 лютого 2011 року №19-17-13-14/193 «Про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності», відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також: прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 травня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.