Постанова № 16086255, 30.05.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1150/11

"30" травня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - Гвоздія В.А.;

представника відповідача Булахтіна Г.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «ТАІР-ДЕМ»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2011 року №0001652305, №0001662305 та від 28 березня 2011 року №0001692305, №0001702305, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТАІР ДЕМ»звернулось до суду з адміністративними позовами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 23 березня 2011 року №0001652305 та 0001662305 та про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 28 березня 2011 року №0001692305 та 0001702305.

Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі та обєднання позовів від 20.04.2011 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовними заявами приватного підприємства «ТАІР ДЕМ»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2011 року №0001652305 та 0001662305 та від 28 березня 2011 року №0001692305 та 0001702305, вказані позовні вимоги обєднані в одне провадження, обєднаній справі присвоєно №2-а-1970/1150/11.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями позивачу, на його думку, неправомірно визначені податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 1069062 (один мільйон шістдесят девять тисяч шістдесят дві) грн. 00 коп., та застосовані штрафні санкції по цьому податку на 267265 (двісті шістдесят сім тисяч двісті шістдесят пять) грн. 50 коп. (податкове повідомлення-рішення №0001652305 від 23.03.2011 року); неправомірно визначені податкові зобовязання по податку на додану вартість в сумі 813583 (вісімсот тринадцять тисяч пятсот вісімдесят три) грн. 00 коп., та застосовані штрафні санкції по цьому податку на 203395 (двісті три тисячі триста девяносто пять) грн. 75 коп. (податкове повідомлення-рішення №0001662305 від 23.03.2011 року); неправомірно визначені податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 532396 (пятсот тридцять дві тисячі триста девяносто шість) грн. 00 коп. та застосовані штрафні санкції по цьому податку на 266198 (двісті шістдесят шість тисяч сто девяносто вісім) грн. 00 коп. (податкове повідомлення-рішення №0001692305 від 28.03.2011 року); неправомірно визначені податкові зобовязання по податку на додану вартість в сумі 425916 (чотириста двадцять пять тисяч девятсот шістнадцять) грн. 68 коп., та застосовані штрафні санкції по цьому податку на 212958 (двісті дванадцять тисяч девятсот пятдесят вісім) грн.. 58 коп. (податкове повідомлення-рішення №0001702305 від 28.03.2011 року) (надалі Оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені за висновками Актів N844/23-05/34419561 від 14.03.2011 року та №861/23-04/34419561 від 17.03.2011 року та за результатами розгляду скарг позивача, залишених без задоволення податковим органом. Позивач посилається на те, що Оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають законодавству, суперечать обставинам фінансово-господарської діяльності та даним бухгалтерського і податкового обліку підприємства. Між позивачем та його контрагентами ТОВ «Фінпром Груп», ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», ТОВ «Компанія Київспецпромторг», ТОВ «Промисловий форум Добробут», ТОВ «Дон-Снек», ТОВ «СК-ДОН»; ТОВ «ЛУЧ-2000»були укладені відповідні правочини за якими Позивач як замовник замовив, отримав та сплатив вартість інформаційно-консультаційних послуг та послуг з розміщення реклами контрагентам. Розрахунки відбулись в повній мірі розрахунки за договорами про надання послуг грошовими коштами в безготівковій формі через банківські рахунки, будь-яка заборгованість за цими договорами відсутня. Факт надання контрагентами послуг та прийняття послуг Позивачем підтверджується відповідними актами приймання-передачі та податковими накладними. Отримані, спожиті та сплачені послуги Позивачем використано у господарській діяльності яка полягає у роздрібній торгівлі. Позивач вважає, що законодавчими нормами не покладений обов'язок перевіряти статус контрагента, наявність у нього трудових ресурсів, умов для надання послуг виробництва, зберігання та передачі методичних матеріалів до інформаційно-консультаційного забезпечення проведення семінарів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для останнього. Вважає, що відповідачем при визнанні нікчемними договорів Позивача з контрагентами були перевищені повноваження, оскільки ці висновки ґрунтуються на припущеннях, а не достовірно встановлених фактах. Податковий кредит позивача підтверджується належним чином складеними податковими накладними та іншими первинними документами.

Представники Позивача присутні у судових засіданнях підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовних заявах.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, посилається на те, що в ході проведення планової виїзної перевірки (акт N844/23-05/34419561 від 14.03.2011 року) та невиїзної документальної перевірки (акт №861/23-04/34419561 від 17.03.2011 року) були виявлені ознаки фіктивності контрагентів Позивача та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди в т.ч. позивачу з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, що документально підтверджується даними автоматизованої інформаційної системи реєстру платників податків (АІС РПП) та актами обстеження місцезнаходження (фактичної адреси) щодо контрагентів позивача, а також процесуальними документами певних кримінальних справ (постанови про порушення кримінальних справ, протоколи проведення виїмки, протоколи допиту свідків) порушених за фактами фіктивного підприємництва з використанням контрагентів Позивача. На підставі таких документів відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів Позивача з контрагентами за ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки у цих підприємств відсутня достатня на думку відповідача кількість трудових ресурсів, які приймали б участь у наданні інформаційно-консультаційних та рекламних послуг позивачу, умов для надання таких послуг та розробки методичних матеріалів для проведення семінарів. Всі операції із надання та споживання послуг не мали реального характеру, операції з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), відображені в податковій звітності контрагентів не мали і не могли мати ніякого юридичного змісту, діяльність контрагентів здійснювалась в порушення ст.42 Конституції України, ст.24 та ст.6 Господарського кодексу України. Контрагентами видавались податкові та підписувались акти приймання-передачі накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Контрагентами порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Правочини Позивача з даним контрагентами відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

Представник відповідача присутній у судових засіданнях заперечив проти заявлених позовних вимог та просив позов у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем, а також витребовувались з ініціативи суду, а також допитано свідка.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство «ТАІР-ДЕМ»є юридичною особою, платником податків, в тому числі платником податку на додану вартість. Тернопільською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт N844/23-05/34419561 від 14.03.2011 року, а також документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року з питань взаємовідносин з ТОВ «ЛУЧ-2000»(ідентифікаційний номер 35704572), за результатами якої складено акт №861/23-04/34419561 від 17.03.2011 року.

Перевіркою за актом N844/23-05/34419561 від 14.03.2011 року встановлені наступні порушення:

-п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі по тексту - Закон № 334/94), та встановлено відсутність операцій, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 5 Закону № 334/94, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 1 069 062 грн., у тому числі за 3 кв. 2009р. на суму 345 208 грн., за 4 кв. 2009р. на суму 389 479 грн. за 2 кв. 2010 р. на суму 223 958 грн. за З кв. 2010р. на суму 110 417 грн.

-п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі по тексту - Закон № 168/97) в результаті чого ПП «ТАІР-ДЕМ»занижено податок на додану вартість всього у сумі 813 583 в тому числі за липень 2009р. - 91 667 грн., за серпень 2009р. 34 167 грн., за вересень 2009р. - 45 333 грн. за жовтень 2009р. 10 5000 і грн., за листопад 2009р. - 311 583 грн., за травень 2010р. - 41 666 грн. , за червень 2010р.

Перевіркою за актом №861/23-04/34419561 від 17.03.2011 року встановлені наступні порушення:

-п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94 у зв'язку з чим позивачем занижено суму податку на прибуток на суму 532 396 грн., у тому числі за 4 кв. 2008р.на 532 396 грн.

-пп. 7.2.1, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону № 168/97, у зв'язку з чим ПП «ТАІР - ДЕМ»занижено податок на додану вартість в сумі 425 916,65 грн., у тому числі за жовтень 2008р. - 150 833,33 грн., за листопад 2008р. - 225 916,70 грн., за грудень 2008р.- 49 166,65 грн.

Як вбачається з вищенаведених актів перевірки за періоди, що перевірялися та підтверджено сторонами у судовому засіданні протягом серпня 2008 року серпня 2010 року Позивачем було укладено договори та підписано акти приймання передачі наданих послуг з наступними контрагентами:

1. договори з ТОВ «Фінпром Груп» (ідентифікаційний номер 35810808) від 15.06.2009р., 18.06.2009р., 22.06.2009р., 31.06.2009р., 30.04.2009р., 22.07.2009р., 07.07.2009р., 24.07.2009р., 27.07.2009р., 31.07.2009р., 13.08.2009р., 17.08.2009р., 10.08.2009р., 19.08.2009р., 27.08.2009р., 02.09.2009р., 08.09.2009р., 10.09.2009р., 18.09.2009р., 22.09.2009р., 24.09.2009р. про надання-інформаційно-консультаційних послуг з питань, зазначених в п.1.2. таких договорів та Акти виконаних робіт від 01.07.2009р. 08.07.2009р., 15.07.2009р., 29.07.2009р., 31.07.2009р., 05.08.2009р., 09.08.2009р., 12.08.2009р., 19.08.2009р. 26.08.2009р., 02.09.2009р., 09.09.2009р., 12.09.2009р., 16.09.2009р., 23.09.2009р., 30.09.2009р. , 07.10.2009р., 14.10.2009р., 21.10.2009р., 30.10.2009р. та 28.10.2009р., в порядку виконання договорів від 15.06.2009р., 18.06.2009р., 22.06.2009р., 31.06.2009р., 30.04.2009р., 22.07.2009р., 07.07.2009р., 24.07.2009р., 27.07.2009р., 31.07.2009р., 13.08.2009р., 17.08.2009р., 10.08.2009р., 19.08.2009р., 27.08.2009р., 02.09.2009р., 08.09.2009р., 10.09.2009р., 18.09.2009р., 22.09.2009р., 24.09.2009р. за якими ТОВ «Фінпром Груп»надано Позивачу інформаційно-консультаційні послуги а саме організація та проведення семінару , який проводиться у м. Тернополі (Ляльковий театр), розробка та надання учасникам семінарів відповідних методичних матеріалів згідно плану та теми проведення семінарів в сумі: 01.07.2009р. - 100000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16666,67; 08.07.2009р. - 100000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16666,67; 15.07.2009р. - 100000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16666,67; 29.07.2009р. - 100000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16666,67; 31,07.2009р. - 150000,00 грн. в тому числі ПДВ - 25000,00 ; 05.08.2009р. - 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 ; 09.08.2009р. - 45000,00 грн. в тому числі ПДВ - 7500,00 ; 12.08.2009р. - 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 ; 19.08.2009р. - 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 ; 26.08.2009р. - 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 ; 02.09.2009р. - 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 ; 09.09.2009р. - 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 ; 12.09.2009р. - 72000,00 грн. в тому числі ПДВ - 12000,00 ; 16.09.2009р. - 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 ; 23.09.2009р. - 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 ; 30.09.2009р. - 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 ; 07.10.2009р. - 100000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16666,67; 10.09.2009р. - 100000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16666,67; 18.09.2009р. - 100000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16666,00; 22.09.2009р. - 230000,00 грн. втому числі ПДВ - 38333,33; 24.09.2009р. - 100000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16666,67.

2. договір з ТОВ «ВКП «Трейд-Центр» (ідентифікаційний номер 36351757) від 01.09.2009р. про надання-інформаційно-консультаційних послуг з питань, зазначених в п.1.2. такого договору та Акт виконаних робіт від 30.11.2009р за якими ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»надано Позивачу інформаційно-консультаційні послуги а саме організація та проведення семінару , який проводиться у м. Тернополі (Ляльковий театр), розробка та надання учасникам семінарів відповідних методичних матеріалів згідно плану та теми проведення семінарів в сумі: 520000,00 грн. в тому числі ПДВ - 86666,67.

3. договір з ТОВ «Компанія Київспецпромторг» (ідентифікаційний номер 336414041) від 01.09.2009р. про надання-інформаційно-консультаційних послуг з питань, зазначених в п.1.1. такого договору та Акт 30.11.2009р. за якими ТОВ «Компанія Київспецпромторг» надано Позивачу інформаційно-консультаційні послуги а саме проведення SWOT - аналізу для визначена сильних, слабких сторін компанії, загроз та можливостей використання їх на практиці, дослідження макрофакторів, які впливають на комерційну діяльність компанії, ефективне використання друкарських засобів в МЛМ - бізнесі ступінь розвитку ринкової інфраструктури на суму: 480000,00 грн. в тому числі ПДВ - 80000,00.

4. договори з ТОВ «Промисловий форум Добробут» (ідентифікаційний номер 3630955) від 01.09.2009р. та 15.09.2009 р. на розміщення зовнішньої реклами та «Акт»від 30.11.2009р., та 30.11.2009р за якими ТОВ «Промисловий форум Добробут»в порядку виконання договорів від 01.09.2009р. та 15.09.2009р. надано Позивачу рекламні послуги в сумі: 01.09.2009р. - 469500,00 грн. в тому числі ПДВ - 78250,00; 15.09.2009р. - 400000,00 грн. в тому числі ПДВ - 66666,67;

5. договори з ТОВ «Дон-Снек»(ідентифікаційний номер 36253588) від 16.04.2010р., 17.05.2010р., 20.05.2010р., 24.05.2010р., 31.05.2010р., 10.06.2010р., 15.06.2010р., 18.06.2010р., 21.06.2010р., 25.06.2010р., 12.07.2010р., 15.07.2010р., 19.07.2010р., 22.07.2010р. про надання-інформаційно-консультаційних послуг з питань, зазначених в п.1.2. таких договорів та «Акти виконаних робіт»від 28.05.2010р., 09.06.2010р., 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 07.07.2010р., 14.07.2010р., 21.07.2010р., 24.07.2010р., 28.07.2010р., 04.08.2010р., 11.08.2010р., 18.08.2010р., 25.08.2010р. за якими ТОВ «Дон-Снек» надано Позивачу інформаційно-консультаційні послуги а саме організація та проведення семінару , який проводиться у м. Тернополі (Ляльковий театр), розробка та надання учасникам семінарів відповідних методичних матеріалів згідно плану та теми проведення семінарів в сумі: 16.04.2010р. - 250000,00 грн. в тому числі ПДВ - 41666,67; 17.05.2010р. - 90000,00 грн. втому числі ПДВ - 15000,00; 20.05.2010р. - 90000,00 грн. в тому числі ПДВ - 15000,00; 24.05.2010р. - 110000,00 грн. в тому числі ПДВ- 18333,33; 31.05.2010р. - 115000,00 грн. втому числі ПДВ - 19166,67; 10.06.2010р. - 70000,00 грн. в тому числі ПДВ - 11666,67; 15.06.2010р. - 70000,00 грн. в тому числі ПДВ - 11666,67; 18.06.2010р. - 70000,00 грн. в тому числі ПДВ - 11666,67; 21.06.2010р. - 140000,00 грн. в тому числі ПДВ - 23333,33; 29 25.06.2010р. - 70000,00 грн. в тому числі ПДВ - 11666,67; 12.07.2010р. - 70000,00 грн. в тому числі ПДВ - 11666,67; 15.07.2010р. - 70000,00 грн. в тому числі ПДВ - 11666,67; 19.07.2010р. - 70000,00 грн. в тому числі ПДВ - 11666,67; 22.07.2010р. -70000,00грн. в тому числі ПДВ- 11666,67.

6. договори з ТОВ «СК-ДОН» (ідентифікаційний номер 36810934) від 11.08.2010р., 16.08.2010р., 18.08.2010р., 20.08.2010р., 25.08.2010р., про надання-інформаційно-консультаційних послуг з питань, зазначених в п.1.1. таких договорів та «Акти виконаних робіт»від 01.09.2010р., від 04.09.2010р., 08.09.2010р., 15.09.2010р., 22.09.2010р., 29.09.2010р. за якими ТОВ «СК-ДОН»надано Позивачу інформаційно-консультаційні послуги а саме організація та проведення семінарів, які проводились у м. Тернополі (ляльковий театр) в сумі: 01.09.2010р. - 200000,0грн в тому числі ПДВ- 33333,33грн., 04.09.2010р. - 450000,0грн в тому числі ПДВ- 75000,0грн., 08.09.2010р. - 200000,0грн в тому числі ПДВ- 33333,33грн., 15.09.2010р. - 200000,0грн в тому числі ПДВ- 33333,33грн., 22.09.2010р. - 200000,0грн в тому числі ПДВ- 33333,33грн., 29.09.2010р. - 200000,0грн в тому числі ПДВ- 33333,33грн.

7. договори з ТОВ «ЛУЧ-2000» (ідентифікаційний номер 35704572) від 08 вересня 2008 року, 25 вересня 2008 року, 16 вересня 2008 року, 10 вересня 2008 року, 12 вересня 2008 року, 17 вересня 2008 року, 20 вересня 2008 року, 02 вересня 2008 року, 05 вересня 2008 року, 29 вересня 2008 року, 23 вересня 2008 року, 20 жовтня 2008 року, 15 жовтня 2008 року, 17 вересня 2008 року, 12 серпня 2008 року, 20 листопада 2008 року, 24 листопада 2008 року, 28 листопада 2008 року, 01 грудня 2008 року, 17 листопада 2008 року про надання-інформаційно-консультаційних послуг з питань, зазначених в п.1.1. таких договорів та «Акти»від 25.10.2008р., 12.11.2008р., 12.11.2008р., 17.11.2008р., 19.11.2008р., 22.11.2008р., 22.11.2008р., 26.11.2008р., 05.11.2008р., 28.12.2008р., 10.12.2008р., 17.12.2008р., 26.12.2008р., 03.12.2008р., за якими ТОВ «ЛУЧ-2000»надано Позивачу інформаційно-консультаційні послуги, а саме організація та проведення семінарів, які проводяться у м. Тернополі (Ляльковий театр), розробка та надання учасникам семінарів відповідних методичних матеріалів згідно плану та теми проведення Семінарів на суму : 2555500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 425916,65 грн.

Виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, Тернопільська ОДПІ вважає встановленими факти відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами за вищенаведеними правочинами, факти фіктивності таких контрагентів, констатував порушення контрагентами вимог ст.203 п.1, п.2, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, оскільки вважає доведеним вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, а виключно на заниження обєкту оподаткування, несплату податків.

З такими висновками суд не погоджується, вважає їх необґрунтованими, передчасними та такими, що базуються виключно на припущеннях з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.5.11. Закону N 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виключний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат передбачено п.5.3. вказаного Закону.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 Закону N 334/94-ВР).

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 Закону N 334/94-ВР).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п. 5.2.1. Закону N 334/94-ВР).

Суд погоджується з висновком позивача, що пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків, а отже до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема, у постанові від 10 червня 2008 року (справа N 21-2044во07) було вказано, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Серед обмежень, передбачених п.5.3. Закону N 334/94-ВР послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Також суд відзначає, що нормами Закону N 334/94-ВР не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, на що й вказує пункт 5.10 ст. 5 Закону N 334/94-ВР.

Щодо висновків відповідача про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами правочинів за ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно, по-перше, встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

По-друге, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Вищий адміністративний суд України вже висловлював правову позицію щодо застосування норм права при розгляді відповідних спорів платників податків з податковими органами. Зокрема в постанові від 02.09.2010 р. К-23029/07 та ухвалі від 04.03.2010 р. К-53289/09 зазначено, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, за обставин, які склалися, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України Відповідачем таких доказів надано не було.

Надані представником Відповідача та оглянуті у судовому засіданні копії постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження від 16.03.2009 року (щодо засновника і директора ТОВ «ЛУЧ-2000» ОСОБА_3), пояснень ОСОБА_3 від 29.09.2009 р. та 25.01.2011 р., акту перевірки місцезнаходження ТОВ «ЛУЧ-2000»від 30.09.2009 р., постанови про проведення виїмки від 11.06.2010 р., акту обстеження фактичної адреси ТОВ «Компанія Київспецпромторг»від 16.09.2010 р., листа ДПА у м. Києві про надання інформації від 09.03.2011 р., постанови про проведення виїмки від 11.06.2010 р., листа ДПА у м.Києві про надання інформації від 09.03.2011 р., акту обстеження фактичної адреси ТОВ «ВКП Трейд Центр»від 16.09.2010р., постанови про проведення виїмки від 15.10.2010р., протоколу виїмки від 20.10.2010р. щодо ТОВ «Дон-Снек», постанови про порушення кримінальної справи, прийняття до провадження та обєднання кримінальних справ в одне провадження від 07.07.2010р., акту обстеження фактичної адреси ТОВ «Промисловий форум Добробут»від 11.02.2011 р., постанови про проведення виїмки від 07.02.2010р., акту обстеження фактичної адреси ТОВ «ВКП «Трейд Центр»від 16.09.2010 р., довідки №61-17022011/61211 щодо директора ТОВ «СК-ДОН»Скоріна О.Ю. суд оцінює критично, оскільки в розумінні приписів статей 70, ч.4 ст.72 КАС України надані письмові документи не є належними і допустими доказами наявності умислу службових осіб Позивача та / або його контрагентів шляхом укладення та виконання вищевказаних правочинів на досягнення незаконного результату, що суперечить публічно-правовим актам держави Україна, а отже порушує публічний порядок.

Згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, що за відсутності в матеріалах справи відповідних вироків у кримінальних справах, що набрали законної сили, позбавляє як адміністративний суд так і відповідача (субєкта владних повноважень) досліджувати, давати оцінку, встановлювати обставини, які мають бути предметом судового розгляду за приписами КПК України.

По-третє, вирішуючи питання про наявність у Позивача та / або його контрагентів умислу на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, необхідно враховувати, що самі лише факти незнаходження контрагентів позивача за їх юридичними та / або фактичними адресами на момент обстеження таких адрес представниками податкових органів, інформація про кількість працюючих на товариствах контрагентів Позивача відповідно до АІС РПП, факти порушення кримінальних справ щодо засновників / посадових осіб контрагентів позивача не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях Позивача та / або його контрагентів мети, що суперечить інтересам держави та суспільства під час укладення відповідних правочинів. Так само сам лише факт ініціювання ліквідаційної процедури щодо ТОВ «Промисловий форум Добробут»в травні 2010р. не тягне за собою безумовних висновків про нікчемність усіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації.

Крім того, виходячи з вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Законодавством не передбачено обов'язку позивача перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентами у їх первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Підтвердженням відсутності умислу у позивача та його контрагентів на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства є також висновки зроблені в постанові Тернопільського міськрайонного суду від 18 квітня 2011 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 на постанову слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Тернопільській області від 24 березня 2011 року та скасовано її. Дана постанова 5 травня 2001 року згідно ухвали апеляційного суду Тернопільської області набрала законної сили.

По-четверте, висновки відповідача викладені в Актах про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та показами ОСОБА_5 допитаного в судовому засіданні в якості свідка.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що у періоди, за які проводилася перевірка відповідачем, свідок був засновником та директором ПП «Таір-Дем», яке здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі товарами для дому і побуту виробництва торгівельної марки AMWAY через мережу незалежних підприємців, тобто т.зв. мережевий продаж. Отримання доходу ПП «Таір-Дем»залежить від кількості незалежних підприємців, яким позивачем буде продано відповідні товари та які (незалежні підприємці) в свою чергу продадуть такі товари щонайбільшій кількості кінцевих споживачів. З метою максимізації доходу та отримання оподатковуваного прибутку ОСОБА_5 було прийнято рішення про вжиття заходів про залучення щонайбільшої кількості незалежних підприємців для наступного продажу таким підприємцям продукції AMWAY від ПП «Таір-Дем». Для цього через мережу Інтернет ОСОБА_5 були віднайдені контрагенти, які за плату погодилися надавати відповідні інформаційно-консультаційні послуги з залучення таких незалежних підприємців шляхом проведення семінарів, на яких представники контрагентів залучатимуть таких незалежних підприємців до мережі AMWAY та стимулюватимуть як серед них, так і серед їхніх покупців збут продукції AMWAY.

Відповідні семінари в періоди, що були предметом перевірки реально організовувалися і проводилися представниками контрагентів в приміщенні Лялькового театру (м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців) та палаці культури «Березіль»(м. Тернопіль, вул. Миру,6), в підтвердження чого в судовому засіданні надані відповідні договори оренди приміщень, долучені до матеріалів справи та зразки численних методичних матеріалів відповідно до тем семінарів, оглянутих судом в засіданні.

Як директор позивача мав контакти з багатьма різними представниками контрагентів, через що пригадати конкретні прізвища, імя, по-батькові останніх не є можливим, договори отримував в двох примірниках від представників контрагентів до проведення заходу, первинні документи після, підписував та віддавав представникам контрагентів, яким довіряв, оскільки надані та спожиті послуги приносили реальний результат з кожним разом кількість відвідувачів семінарів та кількість незалежних підприємців, залучених до мережі зростала, звідси зростали як доходи, так і витрати на їх отримання, тому вважає сплату відповідних грошових коштів за послуги розумною та справедливою. Вважає, що отримати такий дохід без понесення значних витрат не є можливим.

З директорами та засновниками контрагентів ніколи не зустрічався та не цікавився чи працюють офіційно у штаті товариств особи, які безпосередньо надають послуги, оскільки з огляду на належне виконання контрагентами взятих на себе зобовязань, підстав для якихось перевірок чи недовіри не було. Вважає, що позивач не має нести відповідальність за порушення закону його контрагентами, якщо такі порушення мали місце.

Обґрунтовуючи безтоварний характер господарських операцій між позивачем і контрагентами відповідач в Актах та письмових запереченнях на позов посилався на відсутність доказів надання інформаційно-консультаційних послуг в частині розробки методичних матеріалів та конкретної вартості кожної з таких послуг; відсутність в актах виконаних робіт інформації про засоби, що використовувалися для надання таких послуг; відсутність в актах інформації про конкретні послуги, їх зміст та обсяг, їх вартість, одиницю виміру послуг, фактично понесені витрати на проведення послуг, інформації про конкретні напрямки, за якими здійснювалися дослідження; відсутність доказів проведення позивачем процесі надання послуг певних робіт та одержання результатів, що може використати у діяльності, що принесе дохід; відсутність доказів використання позивачем послуг у господарській діяльності.

Такі висновки відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги щодо обовязкових реквізитів первинних документів встановлені приписами ч.2 ст.9 вказаного Закону:

- назва документа (форми);

- дата і місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Звідси слідує, що для визнання документів, оформлених позивачем і його контрагентами за спірними правочинами, первинними достатньою умовою є дотримання приписів ч.2 ст.9 вказаного Закону, які є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Як вбачається з копій договорів та актів до них, наданих представником позивача у судовому засіданні, останні містять, зокрема, наступні реквізити:

зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції:

«організація і проведення (вказується дата) семінарів, які проводилися у м. Тернополі (Ляльковий театр), розробка та надання учасникам семінарів відповідних методичних матеріалів згідно плану та теми проведення семінарів», «надання індивідуальних консультацій для незалежних підприємців Емвей за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 18/27 протягом 10 робочих днів», «проведення рекламної компанії (місцезнаходження),(формат рекламо носія), (період), включаючи виготовлення, монтаж (поклейка) та демонтаж рекламного зображення»; «проведення SWOT-аналізу для визначення сильних, слабких сторін компанії, загроз та можливостей для використання їх у практиці; дослідження макрофакторів, які впливають на комерційну діяльність компанії; ефективне використання друкарських засобів в МЛМ-бізнесі; ступінь розвитку ринкової інфраструктури»тощо.

Суд доходить висновку, що долучені до матеріалів справи акти, що були предметом аналізу під час проведення відповідних перевірок цілком і повністю відповідають ч.2 ст.9 Закону, містять вичерпну інформацію про зміст і обсяг господарських операцій та одиницю їх виміру (послуга). Будь-які додаткові вимоги відповідача щодо первинних документів позивача є незаконними та такими, що суперечать ч.1 ст.19 Конституції України. Суд доходить висновку, що вимоги відповідача щодо відображення в первинних документах будь-якої іншої додаткової інформації як зазначено вище нічим необґрунтовані, а висновки про невіднесення таких документів до первинних безпідставні.

Суд виходить з того, що послуга - це певна дія, що приносить користь споживачу. Послуга як продукт праці має споживчу вартість і це визначає її товарний характер, який виражається в здатності бути реалізованою споживачам, як своєрідний товар, відтак, позивач мав можливість використати надані послуги безпосередньо при проведенні основної господарської діяльності (52.44.9. роздрібна торгівля іншими товарами для дому), оскільки завдяки наданню і отриманню послуг позивач реалізовував більшу кількість товару через багаторівневу мережу агентів збуту (дистриб'юторів) фірми-виробника (AMWAY), що дало можливість (навіть оплативши вартість послуг) продати товар, отримати дохід та сплатити за відповідні податкові періоди податок на прибуток підприємств.

Доводи відповідача щодо вимог чинного на момент здійснення операцій законодавства в частині отримання доходу від кожної господарської операції суд оцінює критично, оскільки норми пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в системному тлумаченні з визначенням поняття «господарська операція», наведеного в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", свідчать, що господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи, вимог же вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції не встановлено (натомість існує вимога щодо отримання доходу від сукупності операцій - господарської діяльності).

Зобовязання за договорами між Позивачем та його контрагентами виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, копії яких залучені до матеріалів справи, а також податковими накладними та виписками з банківських рахунків оглянутими відповідачем під час проведення відповідних перевірок

Оскільки первинні документи, що підтверджують надання послуги повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік»та пункту 2.4. затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, суд приходить до висновку про відсутність підстави для застосування п.п 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого до складу валових витрат не належать витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

По-пяте, суд зауважує, що згідно з ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавство не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства допущенні його контрагентом, які тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

На підставі вищенаведеного суд доходить висновку, що правочини позивача з контрагентами мали реальний характер, здійснення господарських операцій за ними підтверджується належним чином складеними первинними документами, що відповідають вимогам законодавства, відповідачем належними і допустимими доказами не доведено недійсності вищевказаних правочинів, так само як і будь-яких інших підстав, за якими позивач не мав законних підстав включати витрати, понесені у звязку з оплатою послуг контрагентів до складу валових.

Відповідно до п. 1.3. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.10.1 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Як передбачено п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 "Про податок на додану вартість", Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Окрім того, при вирішенні справи суд бере до уваги, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України “Про податок на додану вартість” передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (із змінами та доповненнями), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Факти надання контрагентами послуг позивачу за правочинами підтверджується належним чином оформленими первинними документами позивача, які були надані відповідачу під час проведення перевірки. Зауваження до форми і змісту накладних у Актах перевірок відсутні. Відповідачем в актах перевірок не заперечується, що на момент видачі податкових накладних контрагенти були включені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, тому на законних підставах видали податкові накладні.

Помилковість висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат та необґрунтоване віднесення вищевказаних операцій з контрагентами до нікчемних правочинів обумовлюють неправомірність висновків відповідача про завищення позивачем сум податкового кредиту за правочинами з контрагентами та заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту, що підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості наданих послуг.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, а також віднесення до валових витрат, які здійсненні у звязку з наданням послуг контрагентами, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття Оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Приватного підприємства «Таір-Дем»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 23 березня 2011 року №0001652305, №0001662305 та від 28 березня 2011 року №0001692305, №0001702305.

Повернути з держаного бюджету на користь приватного підприємства «ТАІР-ДЕМ»3 гривні 40 копійок судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 3 червня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.