Постанова № 16086223, 24.03.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/436/11

"24" березня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - Гураля Р.В.;

представника відповідача Білого В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, результати якої відображені в акті №6220/23-422/32941987 від 25 червня 2010 року та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 липня 2010 року №0001102304/0, №0001142304/0 та №0001172304/0 , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»(далі по тексту - ТОВ «Компанія ЛАН»або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Тернопільська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, результати якої відображені в акті №6220/23-422/32941987 від 25 червня 2010 року та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 липня 2010 року №0001102304/0, №0001142304/0 та №0001172304/0.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного податкового законодавства та порушують права позивача, а тому підлягають скасуванню.

Крім того, позивач не погоджується із діями Тернопільської ОДПІ по проведенню невиїзної позапланової перевірки, оскільки вважає, що відповідачем проведена перевірка та за її результатами складений документ, які не передбачені чинним законодавством України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та додатково пояснив, що в травні 2010 року Тернопільська ОДПІ отримала дозвіл Тернопільського міськрайонного суду на проведення позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Компанія «Лан»за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, проте всупереч Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та внутрівідомчим Наказам ДПА України, що регулюють порядок проведення такого роду перевірок, відповідач таку перевірку не провів, а взамін неї склав та надіслав на адресу позивача Акт невиїзної позапланової перевірки, тим самим допустивши порушення порядку проведення перевірки та змінивши вид перевірки з виїзної на невиїзну.

Крім того, представник позивача зазначив, що перевірка проведена за відсутності достовірних даних щодо взаєморозрахунків між ТОВ «Компанія ЛАН»та ТОВ «Бернат», що в свою чергу, унеможливлює правильне визначення першої події (отримання товару чи проведення оплати за нього) та, як наслідок, робить неможливим правильне визначення відповідних дат виникнення права на валові витрати та податковий кредит.

Представник позивача також пояснив, що висновок Тернопільської ОДПІ про мету укладеного правочину, як таку, що спрямована на заволодіння дохідною частиною бюджету є надуманим і не аргументованим, оскільки базується виключно на припущеннях.

Незаконними, на думку представника позивача є посилання податкового органу на суперечність правочину моральним засадам суспільства, з посиланням на ст.203 та одночасно на ст.228 ЦК України, оскільки така позиція податкового органу суперечить узагальнюючій практиці Верховного Суду України.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.

В своєму запереченні представник відповідача посилається на те, що позивач зловживаючи своїми правами не виконував рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, а тому податковий орган змушений був проводити невиїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія Лан»по взаємовідносинах з ТОВ «Бернат».

Представник відповідача зазначив, що перевіркою було встановлено, що операції по взаємовідносинах Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лан»та товариства з обмеженою відповідальністю «Бернат»не мали реального товарного характеру, оскільки товар не привозився, договір купівлі - продажу відповідно до статей 215, 203 та 216 Цивільного кодексу України є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, в результаті чого, в порушення вимог підпунктів 5.2.1, 5.3.9 пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лан»завищено валові витрати за третій квартал 2008 року на 5783169,00 грн., внаслідок чого, занижено податок на прибуток на 1445792,00 грн. Відповідно, в порушення вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»товариством завищено суму податкового кредиту на 1156634,00 грн., в тому числі: за лютий 2009 року на 809452,00 грн., за квітень 2009 року на 260387, 00 грн., за травень 2009 року на 86795, 00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за липень, вересень 2009 року на 972920,00 грн. в тому числі: за липень 2009 року на 256859, 00 грн., за вересень 2009 року на 716061, 00 грн.

З врахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджено ряд письмових доказів, які надані позивачем та відповідачем, а також здобуті з ініціативи суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено перевірку ТОВ «Компанія ЛАН»за результатами якої складено Акт №6220/23-422/32941987 від 25.06.2010 р. «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Компанія Лан»з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Бернат», в т.ч. : по податку на прибуток за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р.; по податку на додану вартість за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р.».

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2010 р. № 0001102304/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 2891584 грн., в тому числі 1445792 грн. фінансових санкцій, за порушення п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; № 0001142304/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 294886,5 грн., в тому числі 98295,5 грн. фінансових санкцій, за порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; № 0001172304/0 , яким зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в сумі 972920 грн. та визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 344159 грн. та фінансові санкції в розмірі 172079,5 грн., за порушення 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач скористався правом адміністративного оскарження за результатами якого 07.02.11 року отримав рішення ДПА України від 04.02.11 року за №2378/6/25-0515, яким скарга ТОВ «Компанії ЛАН» була залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення Тернопільської ОДПІ від 9 липня 2010 року - без змін.

Оцінюючи правомірність дій Тернопільської ОДПІ по проведенню невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Компанія Лан»з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Бернат», суд виходив з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2010 року, на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду від 6 травня 2010 року, Тернопільська ОДПІ отримала дозвіл на проведення позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Компанія «Лан»за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. Однак податковий орган не зміг провести таку перевірку, оскільки як пояснив представник відповідача, посадові особи ТОВ «Компанія Лан»або були відсутні за юридичною адресою, або не допускали інспекторів до проведення перевірки.

Не провівши позапланову виїзну перевірку, Тернопільська ОДПІ провела невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Компанія Лан»з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Бернат».

Відповідно до п. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові органи мають право проводити документальні невиїзні, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів.

Відповідно до цієї норми закону ДПА України розробила та затвердила наказом №584 від 11.09.2008 р. зразки форм актів перевірок, які можуть проводитися податковими органами, та наказом №355 від 27.05.2008 року Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків.

Даними нормативно-правовими актами чітко визначено види перевірок, які можуть проводитися органами ДПС, проте серед них немає позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, як і немає затвердженої форми акту оформлення результатів такої перевірки.

Із долученого відповідачем до матеріалів справи листа заступника начальника Тернопільської ОДПІ від 07.07.2010 року за №39757/7/23-420 слідує, що в тексті акту перевірки №6220/23-422/32941987 від 25.06.2010 р. допущена помилка, тому у всіх випадках вживання в акті перевірки словосполучення «невиїзна позапланова перевірка»слід читати як «невиїзна документальна перевірка». Оцінюючи дану обставину суд виходить з того, що хоча діючим законодавством не передбачено можливості внесення змін до акту перевірки, проведену відповідачем перевірку необхідно розглядати саме як невиїзну документальну перевірку.

Невиїзні та виїзні перевірки суттєво відрізняються між собою за підставами, методикою та способом їх проведення.

Так, згідно з п.2.3 Методичних рекомендацій №355 невиїзна документальна перевірка підприємства (у т. ч. з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків) може проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки.

Тобто, невиїзна документальна перевірка може бути проведена виключно за наявності достатніх для проведення перевірки документів.

Відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що платником податків (позивачем) надавалися документи та пояснення для проведення невиїзної перевірки, а їх обсяг був достатнім для обєктивності та аргументованості результатів перевірки. Суд вважає, що сам факт звернення до суду за дозволом на проведення виїзної перевірки свідчить про те, що для об'єктивності результатів перевірки необхідно було провести саме виїзну документальну перевірку, оскільки невиїзна документальна перевірка могла бути проведена і без отримання дозволу на її проведення.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач, порушуючи встановлений законом порядок, провів невиїзну документальну перевірку без аналізу будь-яких документів про існуючі між позивачем та ТОВ «Барнат» договірні відносини, а також без документів та даних бухгалтерського і податкового обліку підприємства.

Порушення порядку проведення перевірки полягає також в тому, що позивач був позбавлений права на надання документів та пояснень, оскільки письмове повідомлення про запрошення в порушення п.4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не було направлено за 10 робочих днів. Лист заступника начальникаТернопільської ОДПІ «Про надання інформації»№36815/7/23-430 від 22.06.2010 р. не є належним та допустимим доказом такого повідомлення з огляду на дату його написання (за три дні до підписання акту) та невідповідність форми повідомлення про запрошення додатку 7 до Методичних рекомендацій №355.

Не послідовними та нелогічними є дії Тернопільської ОДПІ і з огляду на те, що керівником Тернопільської ОДПІ відповідно до наказу №526 від 15.06.2010 р. прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН», яка охоплювала і період, і питання, вказані у листі №36815/7/23-430 від 22.06.2010 р., оскільки рішення заступника начальника Тернопільської ОДПІ про проведення невиїзної перевірки свідчило про взаємовиключність прийнятих державним податковим органом рішень, які не могли виконуватись одночасно.

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку, що Тернопільською ОДПІ порушено порядок проведення невиїзної документальної перевірки, допущено суттєві помилки при оформлені її результатів.

Аналізуючи матеріали справи суд приходить до висновку про необґрунтованість та незаконність податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 9 липня 2010 року №0001102304/0, №0001142304/0 та №0001172304/0, виходячи з наступного:

Нікчемність правочину вчиненого між ТОВ «Компанія ЛАН»та ТОВ «Бернат», відповідачем не обґрунтована та недоведена.

Судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №44/401-6 ТОВ «Бернат»є ініціюючим кредитором, а не банкрутом, як вважав відповідач, роблячи висновки в акті перевірки. Однак навіть факт визнання контрагента банкрутом не може бути доказом нікчемності вчинених ним правочинів, оскільки свідчить виключно про відсутність його платоспроможності.

З долучених відповідачем до матеріалів справи пояснень від 02.10.09 року власника приміщення по вул. Сосніних, 3 в м. Київ, - директора ПП «Спрінгс-Ай»ОСОБА_4 слідує, що директором вона є з 01.05.2009 року і про ТОВ «Бернат»їй нічого невідомо. В той час, згідно листа ФОП ОСОБА_5 від 15.07.2010 р., долученого до матеріалів справи позивачем, ТОВ «Бернат»знаходилося за юридичною адресою (м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3) з 17.12.2007 року по 28.11.2009 року на підставі укладених договорів про співробітництво на тимчасове спільне користування частиною приміщення №06/04/ССД/08 та від 17.12.2007 р. та №120/04/ССД//08 від 8.12.2008 р.

Тобто, ТОВ «Бернат»використовує приміщенням за адресою вул. Сім'ї Сосніних, 3 не на підставі безпосереднього договору з власником, а опосередковано через ФОП ОСОБА_5, що виключає його прямі відносини з ПП «Спрінгс-Ай» та ОСОБА_4 зокрема.

Наведена в акті перевірки інформація про те, що гр. ОСОБА_6 наміру здійснювати підприємницьку діяльність і створювати ТОВ «Бернат»не мав та що будь-які документи, які стосуються діяльності ТОВ «Бернат»він не підписував, участі в управлінні справами не брав спростовується поясненням ОСОБА_6 від 14.07.2010 р., наданим працівникам ГВ ПМ Тернопільської ОДПІ, в якому ОСОБА_6 заперечив раніше надане пояснення, пояснивши причину відображення в ньому недостовірної інформації, та одночасно повідомив, що реєстрацію підприємства проводив особисто, директором підприємства є з часу створення і дотепер, що підприємство до цього часу перебуває на обліку як платник податків, у т.ч. ПДВ, та звітується до податкового органу. Крім того, у своєму поясненні ОСОБА_6 повідомив, що ТОВ «Бернат»свого часу мало стосунки із ТОВ «Компанія ЛАН», і також те, що проведені господарські операції відображені в обліку і податковій звітності підприємства.

Суд також враховує, що вищенаведені пояснення ОСОБА_6 підтверджуються даними офіційного сайту ДПА України, згідно якого свідоцтво платника ПДВ №100099871 ТОВ «Бернат»анульоване тільки 31.01.2011 року, тобто через півтора роки після закінчення періоду перевірки позивача по податку на додану вартість.

Поряд з цим судом не приймаються до уваги пояснення представника відповідача з приводу того, що директором ТОВ «Бернат»ОСОБА_6 не підписувались первинні документи видані позивачу, так як про це нібито вказано у висновку спеціаліста почеркознавчого дослідження №204 від 14 жовтня 2010 року. Дані пояснення спростовуються тим, що як вбачається з самого висновку, дослідження проводилось на підставі електрографічних зображень підписів, що, на думку спеціаліста, не виключає можливість монтажу.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Суд вважає, що посилання перевіряючих на порушення ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України суперечить їх же позиції з приводу нікчемності правочину на підставі ст. 228 ЦК України, оскільки відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Тільки порушення вказаних вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідачем ні під час проведення невиїзної документальної перевірки позивача ні в судовому засіданні не вказано яким саме актам цивільного законодавства чи моральним засадам суспільства суперечить правочин вчинений між ТОВ «Компанія ЛАН»та ТОВ «Бернат». Судом також не здобуто доказів вини сторін правочину, яка б виражалася в намірі порушити публічний порядок. Крім того, про відсутність вини позивача свідчать рішення про відмову в порушенні кримінальної від 08.07.2010 року та 23.07.2010 року, прийняті Головним відділом податкової міліції Тернопільської ОДПІ за наслідками перевірки інформації, викладеної в акті перевірки

Суд також прийшов до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки в частині порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат.

Так, на стор.5 Акту перевірки зазначено, що «неможливо судити про факт заключення договору купівлі-продажу між ТОВ «Компанія ЛАН»та ТОВ «Бернат»в письмовій формі. В той же час, з'ясування змісту цих відносин є необхідною передумовою перевірки правильності оподаткування проведених сторонами господарських операцій.

Натомість, відповідач зробивши припущення, що між суб'єктами підприємницької діяльності існували відносини купівлі-продажу, на основі нього розглядає порядок оподаткування проведених господарських операцій. Більше того, як зазначалось вище, перевірка проведена за відсутності достовірних даних щодо взаєморозрахунків між платниками податків, що у свою чергу, унеможливлює правильне визначення першої події (отримання товару чи проведення оплати за нього) та, як наслідок, робить неможливим правильне визначення відповідних дат виникнення права на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем проігноровано передбачений у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»зв'язок понесених валових витрат на придбання виробничих запасів з розрахунком їх приросту/убутку на кінець кожного звітного періоду (ст.5 Закону). Так, у разі якщо на кінець звітного періоду придбані виробничі запаси залишаються на складах, у незавершеному виробництві чи готовій продукції, їх вартість через приріст запасів збільшує валові доходи підприємства, не змінюючи при цьому об'єкта оподаткування.

Тому витрати на придбання виробничих запасів фактично знайдуть своє відображення у зменшенні об'єкта оподаткування через убуток тільки в періоді вибуття запасів, що неможливо встановити на підставі документів, які були використані при проведенні даної перевірки.

Таким чином суд прийшов до висновку, що не маючи такої інформації посадові особи Тернопільської ОДПІ при перевірці дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток не мали змоги достовірно встановити, в яких звітних періодах відбулося фактичне віднесення вартості виробничих запасів до складу валових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи дії Тернопільської ОДПІ по проведенню перевірки та оспорювані податкові повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що податковий орган діяв не в межах наданих йому законом повноважень, що мало наслідком прийняття незаконних та необґрунтованих рішень.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що оспорюваними податковим повідомленням-рішенням порушуються права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист цих прав шляхом скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 9 липня 2010 року №0001102304/0, №0001142304/0 та №0001172304/0.

Приходячи до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Тернопільської ОДПІ по проведенню перевірки, результати якої відображені в акті №6220/23-422/32941987 від 25 червня 2010 року, суд виходив з того, що такий спосіб захисту прав позивача, який виразився в скасуванні прийнятих податковим органом рішень за наслідками незаконно проведеної перевірки виключає необхідність у визнанні протиправними дій по проведенні перевірки.

Згідно ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають поверненню з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 9 липня 2010 року №0001102304/0, №0001142304/0 та №0001172304/0.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лан»3 грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 березня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.