Постанова № 16085406, 11.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/831/2011

11 травня 2011 року 15год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Суббот В.М.,

відповідача: представник Білик М.В., представник Чорномаз Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Приватного підприємства "Карпатські сири"

доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Карпатські сири»(далі ПП «Карпатські сири») звернулося з адміністративним позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції (далі Дубенська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000132350/0 від 27.08.2010 року.

Одночасно 23.02.2011 року ПП «Карпатські сири»звернулося з адміністративним позовом до Дубенської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142350/0 від 27.08.2010 року.

Ухвалою суду 06.04.2011 року було обєднано в одне провадження для спільного розгляду та вирішення адміністративні справи за вказаними однорідними позовними заявами одного й того ж позивача до одного й того ж відповідача, предметом розгляду яких є правовідносини, що виникли на підставі одного й того ж акту перевірки Дубенської ОПДІ від 13.08.2010 року № 42/35-30/34134008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акта № 42/35-30/34134008 від 13.08.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Карпатські сири»з питань правильності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року. На підставі акта перевірки начальником Дубенської ОДПІ 27.08.2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000132350/0, яким ПП «Карпатські сири» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1209232 грн. 50 коп., у тому числі основного платежу 806155 грн. 00 коп., штрафної санкції 403077 грн. 50 коп., та №0000142350/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 1228896 грн. 60 коп., у тому числі основного платежу 922942 грн. 00 коп., штрафної санкції 305954 грн. 60 коп., які позивача вважає неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, та вказує, що в акті перевірки відсутнє посилання на первинні документи щодо встановлених фактів порушень, зокрема повязаних з донарахуванням податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Зазначає, що є переробним підприємством та має право застосовувати спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 11.21 Закону України «Про податок на додану вартість». А також вважає, що правомірно формував валові доходи та валові витрати.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, суду пояснив, що вважає дії податкового органу неправомірними та надав висновок економічної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України у Рівненській області від 25.11.2010 року, яким не підтвердженні висновки податкової перевірки. Представник позивача просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.08.2010 року №0000132350/0, №0000142350/0.

В судовому засіданні представники відповідача, адміністративний позов не визнали з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову. Вказали, що позивач допустив ряд порушень при визначенні обєкта оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток, зокрема, щодо застосування спеціального режиму оподаткування переробного підприємства відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», визначення валового доходу та валових витрат, амортизаційних відрахувань. В результаті виявлених порушень встановлено заниження ПП «Карпатські сири»податку на додану вартість у розмірі 806155 грн. 00 коп. та податку на прибуток на суму 922942 грн. 00 коп. Представники відповідача просили в позові відмовити повністю.

Під час судового розгляду справи представник позивача заявив суду письмове клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручити Науково-дослідному експертно-криміналістичного центру Управління МВС України у Рівненській області. Ухвалою суду від 11.05.2011 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у призначенні експертизи, оскільки представником позивача пропонувалось поставити на її вирішення аналогічні питання тим, з яких вже надано висновок економічної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України у Рівненській області від 25.11.2010 року, що стосувались дослідження висновків акту перевірки Дубенської ОПДІ від 13.08.2010 року № 42/35-30/34134008, який був підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за № 705/3145 “Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питаньпідготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень” визначено перелік науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції України та зони їх регіонального обслуговування. Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Управління МВС України в Рівненській області не входить до вказаного переліку науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що Державною податковою адміністрацією у Рівненській області проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Карпатські сири»з питань правильності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, результати якої оформлені актом від 13.08.2010 року №42/35-30/34134008. Перевіркою, зокрема, встановлено порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету, в сумі 806155 грн. 00 коп., а також порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та як наслідок занижено суму податку на прибуток, що підлягала сплаті до бюджету, на 922942 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки начальником Дубенської ОДПІ 27.08.2010 року прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення №0000132350/0, яким ПП «Карпатські сири»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1209232 грн. 50 коп., у тому числі основного платежу 806155 грн. 00 коп., штрафної санкції403077 грн. 50 коп., та №0000142350/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 1228896 грн. 60 коп., у тому числі основного платежу 922942 грн. 00 коп., штрафної санкції 305954 грн. 60 коп. За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скарги платника податків залишені без задоволення, донараховані суми податків без змін.

Судом також встановлено, що ПП «Карпатські сири»зареєстроване як субєкт господарювання, перебуває на обліку платника податків у Дубенській ОДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість.

З акта перевірки від 13.08.2010 року № 42/35-30/34134008 вбачається, що позивач використовував спеціальний режим оподаткування відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), подавав дві податкові декларації з податку на додану вартість: спеціальну податкову декларацію з податку на додану вартість переробного підприємства, в якій визначалася сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, і яка у повному обсязі спрямовувалась виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молока і м'ясо у живій вазі, та загальну декларацію, за результатами операцій з реалізації інших товарів, робіт, послуг, в якій визначався податок, що підлягав сплаті до бюджету.

При перевірці правильності визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість встановлено наступне. ПП «Карпатські сири»завищило податкові зобовязання за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року в спеціальній декларації з податку на додану вартість на суму 850682 грн. 00 коп., та занизило податкові зобовязання за цей же період в загальній декларації з податку на додану вартість, завищило податковий кредит в спеціальній декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року на суму 11622 грн. 00 коп., та занизило податковий кредит в загальній декларації на суму 82772 грн. 00 коп., а, крім того, не включило до загальної декларації з податку на додану вартість податкові зобовязання за червень 2010 року на суму 38245 грн. 00 коп. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивач неправомірно включив до складу податкових зобовязань спеціальної декларації з податку на додану вартість обсяг вартості операцій по виробництву і реалізації молочної продукції (сирів копчених) та до складу податкового кредиту спеціальної декларації податок на додану вартість по операціях заготівлі молока в порушення вимог пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 02.04.2009 року № 291, Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805, оскільки не мав первинних документів бухгалтерського обліку, належним чином оформлених згідно з вимогами наведених нормативно-правових актів, інформації щодо ідентифікації джерела придбання молока та підтвердження того, що така сировина придбавалась безпосередньо у сільськогосподарських товаровиробників. Для перевірки не представлено документів, які свідчили б про наявність у позивача власних та орендованих виробничих фондів, які можливо використовувати для виробництва сирів. Таким чином, господарські операції заготівлі молока та реалізації виготовленої молочної продукції, які не оформленні згідно з вимогами закону, позивач не мав права включати до спеціальної декларації переробного підприємства, а повинен був відображати такі обсяги придбання, поставок та відповідні податкові зобовязання у загальній декларації з податку на додану вартість.

Також в акті перевірки від 13.08.2010 року № 42/35-30/34134008 зафіксовано, що ПП «Карпатські сири»не відобразило податкові зобовязання з господарських операцій по поставці готової продукції в червні 2010 року на суму 38245 грн. 00 коп. з вартості відвантаженої продукції покупцям на загальну суму поставки 229470 грн. 21 коп. згідно з такими виписаними податковими накладними: № 21 від 06.06.2010 року покупцю ПП «Коденцово»на суму 22710 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ 3785 грн. 00 коп., № 22 від 13.06.2010 року покупцю ПП «Коденцово»на суму 93096 грн. 37 коп., в тому числі ПДВ 15516 грн. 06 коп., № 23 від 16.06.2010 року покупцю ПП Рипецький на суму 3124 грн. 98 коп., в тому числі ПДВ 520 грн. 83 коп., № 24 від 18.06.2010 року покупцю ТзОВ «Доброта»на суму 8800 грн. 80 коп., № 24 від 28.06.2010 року для ПП «Коденцово»на суму 92937 грн. 22 коп., в тому числі ПДВ 15489 грн. 54 коп., № 25 від 30.06.2010 року для ТзОВ «Доброта»на суму 8800 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 1466 грн. 80 коп.

Крім того, ПП «Карпатські сири»в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в одному випадку, не відобразило в складі податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку сплачену при придбанні товарів і послуг у червні 2010 року в розмірі 2144 грн. 00 коп., в іншому, зайво віднесло суми ПДВ в розмірі 18918 грн. 00 коп., сплачені при придбанні запасних частин та паливно-мастильних матеріалів, які використані не у господарській діяльності та не включаються до складу валових витрат.

Щодо правильності визначення податку на прибуток, то в акті перевірки від 13.08.2010 року № 42/35-30/34134008 викладені висновки про заниження валового доходу за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року на суму 1065705 грн. 00 коп., у тому числі за четвертий квартал 2009 року на 4244 грн. 00 коп., за другий квартал 2010 року на 1061461 грн. 00 коп. по наступних епізодах. Позивачем в порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не включено до складу валового доходу за другий квартал 2010 року дохід від продажу продукції на загальну суму 1060461 грн. 00 коп., в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону не включено до складу валового доходу суму дотації на створення робочих місць, отриману від Радивилівського районного центру зайнятості в сумі 4244 грн. на розрахунковий рахунок згідно виписки банку від 24.12.2009 року.

Перевіркою також зафіксовано завищення ПП «Карпатські сири»валових витрат за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року на суму 2602726 грн. 00 коп., у тому числі за перший квартал 2009 року на 469283 грн. 00 коп., другий квартал 2009 року 619602 грн. 00 коп., третій квартал 2009 року 765058 грн. 00 коп., четвертий квартал 2009 року 412297 грн. 00 коп., за перший квартал 2010 року 518851 грн. 00 коп., а також заниження валових витрат за другий квартал 2010 року в розмірі 182365 грн. 00 коп. Наведене є наслідком порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та віднесення до складу валових витрат витрати, що не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, зокрема, не підтверджено належними документами бухгалтерського обліку придбання молока у населення (позивачем взагалі не оформлялись такі операції) на загальну суму 2668692 грн. 00 коп. В порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону платником податків зайво віднесено до складу валових витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для заправки легкових автомобілів (Мерседес, Фольцваген, Нива, Москвич, Жигулі) на суму 78958 грн. 00 коп. При цьому, підприємство не має у власності таких транспортних засобів та не орендує їх, а використовує в господарській діяльності лише молоковози ГАЗ- 53. Також до валових витрат включено вартість придбаних запасних частин, проте не підтверджено їх використання у власній господарській діяльності на суму 37441 грн. 00 коп. Таким чином, до складу валових витрат включено витрати, використання яких в господарській діяльності не обґрунтоване, на загальну суму 116399 грн. 00 коп. Разом з тим, позивачем занижено валові витрати у другому кварталі 2010 року у звязку з тим, що не була подана декларація з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року, проте витрати на суму 182365 грн. 00 коп. належним чином підтверджені.

В акті перевірки від 13.08.2010 року № 42/35-30/34134008 зафіксоване ще одне порушення, яке вплинуло на обєкт оподаткування податком на прибуток і стосується нарахування амортизації. Так, перевіркою встановлено завищення задекларованих платником податків показників амортизаційних відрахувань на суму 23338 грн. 00 коп. Для перевірки не надано жодних первинних документів щодо витрат на придбання, наявності та обліку основних засобів.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач у даній справі довів правомірність податкових повідомлень-рішень Дубенської ОДПІ від 27.08.2010 року №0000132350/0, яким ПП «Карпатські сири» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, та №0000142350/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 2009 року, першого півріччя 2010 року користувався спеціальним режимом та звітувався по двох деклараціях: загальній, по розрахунках з бюджетом, та спеціальній, по якій сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовувалася виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Проте позивач порушив порядок застосування такого спеціального режиму оподаткування, виходячи з наступного.

Аналізуючи зміни, які постійно вносились до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», та рішення Конституційного Суду України щодо конституційності законів, якими вносились такі зміни, вбачається, що пільговий режим оподаткування ПДВ переробних підприємств у спірний період міг застосовується лише з 17.03.2009 року (дата набрання чинності Закону України від 04.02.2009 року № 922-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу», згідно з яким у статтю 11 Закону України «Про податок на додану вартість»включено пункт 11.21) по 24.11.2009 року (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24.11.2009 р. N 29-рп/2009 зміни, внесені Законом України від 04.02.2009 р. N 922-VI, визнано такими, що не відповідаютьКонституції України (є неконституційними).

Дана норма протягом вказаного періоду діяла в такій редакції: сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок обліку зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, в період з 01.01.2009 року по 16.03.2009 року, та з 24.11.2009 року по 30.12.2009 року включно законодавча норма щодо виплати переробними підприємствами дотацій сільськогосподарським товаровиробникам була відсутня, а тому переробні підприємства повинні були здійснювати розрахунки з бюджетом на загальних підставах.

З 31.12.2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи»від 22.12.2009 року № 1782-VI (який діяв до 31.12.2010 року), згідно з яким пункт 11.21 статті 21 Закону України «Про податок на додану вартість»було викладено в такій редакції: сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначена норма діє без обмеження строку її застосування і призупиняється, коли у законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачено, що сума податку на додану вартість, яка сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти та іншу продукцію переробки тварин і птиці, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), спрямовується до спеціального фонду державного бюджету з подальшим використанням на здійснення доплат на одну корову, наявну на 1 січня відповідного року, на підставі довідок, виданих сільськими, селищними, міськими чи районними у містах радами, - для фізичних осіб та копії звіту про стан тваринництва (форма N 24 (річна) стосовно наявності корів, засвідчену органами державної статистики, - для юридичних осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм реалізації положень пункту 11.21 статті 11 був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 р. № 291 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Порядок № 291). До часу прийняття Порядку № 291 діяв Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805.

Порядок № 291 встановлював механізм обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від форми власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства (далі - сільськогосподарські товаровиробники), за поставлені ними починаючи з 17 березня 2009 року переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі. Нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами усіх форм власності, що мають власні та орендовані переробні потужності (абзац перший, другий пункту 1 Порядку).

Відповідно до пунктів 2, 4, 5, 6 Порядку № 291 сільськогосподарські підприємства поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Особисті селянські господарства поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі за цінами без урахування податку на додану вартість. Переробні підприємства під час приймання поставлених молока та м'яса в живій вазі виписують приймальні квитанції сільськогосподарським підприємствам за формами ПК-1 і ПК-3, а особистим селянським господарствам за формами ПК-2 і ПК-3а. У квитанціях крім ваги та вартості поставленої продукції за договірними цінами окремими рядками зазначаються податок на додану вартість, сплачений у вартості поставленої продукції, та суми дотацій, що належать сільськогосподарському товаровиробнику, виходячи із загального обсягу закупленої продукції та розміру дотацій згідно з попереднім розрахунком переробних підприємств. Перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства, на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду. Оплата особистим селянським господарствам вартості поставлених ними переробному підприємству молока та м'яса в живій вазі і виплата дотацій здійснюється готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення. Переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

Таким чином, переробні підприємства усіх форм власності, що мають власні та орендовані переробні потужності (абзац 2 пункту 1 Порядку № 291) за результатами здійснення операцій з реалізації молока та молочної продукції, мяса та мясопродуктів суми ПДВ не сплачують до бюджету, а перераховують на виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко та мясо в живій вазі. Для застосування пункту 11.21 переробні підприємства всіх форм власності в першу чергу мають бути зареєстрованими платниками ПДВ та мати свідоцтво платника ПДВ, власні або орендовані переробні потужності, а також відкритий в органах державного казначейства небюджетний рахунок. Придбання сировини (молока та мяса в живій вазі) здійснюється за договорами купівлі-продажу і лише у того сільськогосподарського товаровиробника, який самостійно вирощував худобу та з дотриманням відповідного порядку оформлення документів на придбання сировини. Сільськогосподарські товаровиробники мають право отримувати дотації від переробних підприємств лише у разі поставки ними молока та мяса в живій вазі власного виробництва при наявності підтверджуючих документів: ветеринарної довідки (свідоцтва), оформлених у встановленому порядку; довідки місцевої сільської (селищної) ради про приналежність худоби продавцю; копії довідки органів статистики про види діяльності (для юридичних осіб). На дотацію мають право сільськогосподарські товаровиробники незалежно від форми власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства, при дотриманні наведених умов.

Разом з тим, позивачем не представлено ні під час перевірки, ні суду будь-яких первинних документів, які передбачені вимогами цього Поряду щодо придбання молока і наявність яких давала б підстави ПП «Карпатські сири»застосовувати спеціальний режим оподаткування у ті періоди, коли законодавством було передбачено можливість використання такого режиму (тобто під час дії підпункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»). Крім того, позивач застосовував спеціальний режим і тоді, коли була відсутня правова норма, що передбачала можливість використання такого режиму переробного підприємства.

З огляду на встановлені обставини у справі та норми чинного законодавства суд вважає, що позивач допустив порушення щодо формування складу податкового кредиту та податкових зобовязань при декларуванні показників податкової звітності по спеціальній та загальній податкових деклараціях з податку на додану вартість, та формуванні валових витрат за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

При цьому, суд оцінює висновок економічної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України у Рівненській області від 25.11.2010 року на рівні з іншими доказами, та не погоджується з ним, оскільки в даному випадку предметом дослідження не були приймальні квитанції (чи їх корінці), що виписувались селянським господарствам за формами ПК-2 і ПК-3а з зазначенням ваги, вартості поставленої продукції за договірними цінами, податку на додану вартість, сплаченого у вартості поставленої продукції, та суми дотацій, що належать сільськогосподарському товаровиробнику, а також документи щодо оплати особистим селянським господарствам вартості поставлених ними переробному підприємству молока та м'яса в живій вазі, в тому числі касових документів, оформлених з дотриманням норм Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, довідок місцевої сільської (селищної) ради про приналежність худоби продавцю тощо. Саме такі первинні документи бухгалтерського обліку є одними з належних та допустимих доказів для підтвердження права на спеціальний режим оподаткування переробного підприємства, передбачений Порядком №291.

Крім того, ПП «Карпатські сири»не надано доказів на підтвердження наявності власних та орендованих переробних потужностей, що є ще однією з умов застосування Порядку № 291. Такі документи щодо наявності власних та орендованих виробничих фондів не були надані і під час проведення експертизи, що зазначено на сторінці 6 висновку, разом з тим висновок експертизи не підтверджує правомірність висновків акту перевірки. Вказані обставини є ще однією підставою для незгоди суду з висновком експерта.

Обґрунтованим суд вважає і донарахування податку на додану вартість у розмірі 38245 грн. 00 коп. у звязку з не відображенням позивачем у складі податкових зобовязань суми податку з обсягів поставки готової продукції покупцям на загальну суму 229470 грн. 21 коп., в тому числі ПДВ 38245 грн. 00 коп., згідно з виписаними податковими накладними №21 від 06.06.2010 року на суму 22710 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ 3785 грн. 00 коп., №22 від 13.06.2010 року на суму 93096 грн. 37 коп., в тому числі ПДВ 15516 грн. 06 коп., №23 від 16.06.2010 року на суму 3124 грн. 98 коп., в тому числі ПДВ 520 грн. 83 коп., № 24 від 18.06.2010 року на суму 8800 грн. 80 коп., № 24 від 28.06.2010 року на суму 92937 грн. 22 коп., в тому числі ПДВ 15489 грн. 54 коп., № 25 від 30.06.2010 року на суму 8800 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 1466 грн. 80 коп., з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного до 31.12.2010 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України; база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Дата виникнення податкових зобов'язань згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього ж закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Наведені норми закону не були дотриманні ПП «Карпатські сири», а тому податковий орган правомірно збільшив податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 38245 грн. 00 коп. за червень 2010 року. По операціях поставки товару, що э обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Щодо порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, в одному випадку, не відображення у складі податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку сплаченого при придбанні товарів і послуг у червні 2010 року в розмірі 2144 грн. 00 коп., а, в іншому, зайве віднесення суми ПДВ у розмірі 18918 грн. 00 коп., сплаченого при придбанні запасних частин та паливно-мастильних матеріалів, які використані не у господарській діяльності, то, на думку суду, таке донарахування також є підставним та правомірним.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, в цій частині висновки акта перевірки від 13.08.2010 року № 42/35-30/34134008 щодо порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованими та правомірними.

Відтак, податкове повідомлення рішення від 27.08.2010 року №0000132350/0, яким ПП «Карпатські сири»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1209232 грн. 50 коп., в тому числі основного платежу 806155 грн. 00 коп., штрафної санкції403077 грн. 50 коп., є правомірним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку правильності донарахування позивачу податку на прибуток, суд враховує ту обставину, що вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 05.04.2011 року у справі № 1-21/11, який набрав законної сили, визнано винною ОСОБА_4, головного бухгалтера ПП «Карпатські сири»у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання і видача завідомо неправдивих документів. Обвинувальним вироком встановлено, що даною особою вчинено наступне діяння: в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вона незаконно віднесла до складу валових витрат ПП «Карпатські сири», витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для автомобілів, які не належать підприємству і використовуються ним без належного оформлення відповідними бухгалтерськими документами, а також не включила до складу валового доходу суму дотації на створення робочих місць, отриману від Радивилівського районного центру зайнятості.

Згідно з частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, враховуючи наведене, та доведеними обставини, встановлені вироком в кримінальній справі, суд вважає дії податкового органу щодо виключення зі складу валових витрат позивача витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для заправки легкових автомобілів на суму 78958 грн. 00 коп. та віднесення до валового доходу суми дотації на створення робочих місць в розмірі 4244 грн. правомірними, та обґрунтованим донарахування податку на прибуток в цій частині.

Крім того, податкові зобовязання з податку на прибуток визначені і по інших порушеннях, допущених ПП «Карпатські сири». Так, позивачем не дотримано вимоги пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) і не включено до складу валового доходу за другий квартал 2010 року дохід від продажу продукції на загальну суму 1060461 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 4.1, підпункту 4.1.1 пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного до 31.12.2010 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Такі вимоги закону позивач не виконав.

Також перевіркою виявлено завищення ПП «Карпатські сири»валових витрат на суму 2602726 грн. 00 коп. з придбання молока у населення, які не підтверджені жодними первинними документами бухгалтерського обліку, та на суму 37441 грн. 00 коп. з вартості придбаних запасних частин, використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено документально. Разом з тим, позивачем занижено валові витрати у другому кварталі 2010 року на суму 182365 грн. 00 коп. у звязку з тим, що не була подана декларація з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року.

Наведене є наслідком порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В акті перевірки від 13.08.2010 року № 42/35-30/34134008 зафіксоване ще одне порушення, яке вплинуло на обєкт оподаткування податком на прибуток і стосується нарахування амортизації. Так, перевіркою встановлено завищення задекларованих платником податків показників амортизаційних відрахувань на суму 23338 грн. 00 коп. Разом з тим, в платника податків відсутні будь-які первинні документи щодо витрат на придбання, наявності та обліку основних засобів, що є обєктами амортизації.

Підпунктами 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Зважаючи, на наведене, суд приходить до переконання, що в позивача не було правових підстав для нарахування амортизації, а тому ПП «Карпатські сири»неправомірно відобразило в податковій звітності з податку на прибуток в період, за який проводилася перевірка, амортизаційні відрахування.

Відповідно до підпункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, встановленими обставинами у справі, та на підставі вказаних норм чинного законодавства, доведено порушення позивачем порядку формування валових доходів та валових витрат, нарахування амортизаційних відрахувань, що вплинуло на обєкт оподаткування податком на прибуток. Відтак, податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 27.08.2010 року №0000142350/0, яким ПП «Карпатські сири» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 1228896 грн. 60 коп., в тому числі основного платежу 922942 грн. 00 коп., штрафної санкції 305954 грн. 60 коп., є правомірним. а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому суд не вбачає порушень податковим органом Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205), всі використанні під час перевірки первинні документи, описані в додатку 4 до акту перевірки; додаткових документів, що могли б спростувати факти виявлених порушень, позивачем для перевірки не надано, про що є відмітка в акті перевірки, не надано таких первинних документів бухгалтерського обліку і суду під час судового розгляду справи.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству "Карпатські сири" відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.