Постанова № 16085300, 01.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2109/2011

01 червня 2011 року 11год. 12хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Панасюк Ю.В.

відповідача: представник Гальчина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "САП-САН"

доЗдолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення про застосування штрафних ( фінансових) санкцій №0002241540 від 03.12.2010 року та №0002241540/1 від 24.12.2010 року , -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "САП-САН" звернулося в суд з позовом до Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекцій про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002241540 від 03.12.2010 року та №0002241540/1 від 24.12.2010 року.

Позовні вимоги в повній мірі підтримані представником позивача в судовому засіданні, який на їх обґрунтування покликається на те, що ПП "САП-САН" впродовж 2010 року здійснювало такий вид діяльності як виїзна роздрібна торгівля. Для провадження цього виду діяльності підприємством отримувався патент і, не дивлячись на ту обставину, що дія патенту скінчилась 31.07.2010 року, підприємство щомісячно перераховувало в місцевий бюджет плату за нього, а тому вважає, що в діях ПП "САП-САН" відсутня вина щодо вчинення порушення, зазначеного в акті перевірки. Наголошує на тому, що саме Здолбунівська ОДПІ, як орган, на який ст.8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року покладено, в тому числі, і функцію здійснення контролю за наявністю ліцензій та торгових патентів, повинна була повідомити платника податків про закінчення терміну дії торгового патенту. Всупереч цьому, відповідач не тільки не попередив позивача про ситуацію, що склалася, хоча отримуючи щомісячні звіти ПП "САП-САН" про використання реєстраторів розрахункових операцій, не міг не знати про продовження ведення позивачем діяльності, яка потребує торгового патенту, а й не повернув платнику кошти, сплачені за торговий патент, дія якого скінчилась. Додатково пояснив, що із заявкою про придбання торгового патенту позивач звернувся до Здолбунівської ОДПІ 21.11.2011 року, після чого податковий орган зарахував сплачені ним за попередній патент кошти в рахунок оплати нового патенту. Вважає, що ПП "САП-САН" вжито всіх необхідних заходів спрямованих на усунення допущеного без вини платника податків порушення закону, а тому застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням є безпідставним та необґрунтованим. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, зазначаючи, що органом державної податкової служби у відповідності до вимог чинного законодавства проведено перевірку та застосовано відповідальність до позивача за порушення законодавства у сфері здійснення підприємницької діяльності, яка підлягає патентуванню. Оскільки Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року чітко визначено, що право займатися зазначеними у цьому Законі видами діяльності може надаватися лише за наявності торгового патенту, в той час як ПП "САП-САН" виїзну роздрібну торгівлю проводило з 01.08.2010 року по 21.11.2010 року без патенту, оскільки дія попереднього скінчилася 31.07.2010 року, то вказані дії правомірно розцінені як порушення вимог чинного законодавства. Зазначає, що незнання законів не звільняє від відповідальності, а прагнення позивача перекласти відповідальність на податковий орган вважає протиправними, позаяк передумовою для видачі торгового патенту є заявка субєкта господарювання, а ПП "САП-САН" із відповідною заявкою до закінчення строку дії патенту від 13.08.2009 року в ДПІ не зверталося. Ту обставину, що позивач сплачував кошти за патент, дія якого скінчилася не заперечує, однак не вважає її підставою для звільнення ПП "САП-САН" від відповідальності. Законом не передбачена можливість придбання торгового патенту на минулий період, а тому суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність без придбання торгових патентів, несуть відповідальність у вигляді подвійного розміру вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням. За наведеного просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини.

13.08.2009 року ПП "САП-САН" для здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі, а саме для виїзної торгівлі було отримано торговий патент серії ТПБ №392409, з терміном дії з 13.08.2009 року по 31.07.2010 року (а.с.32).

22.11.2010 року ПП "САП-САН" подало заявку на придбання торгового патенту на період з 22.11.2010 року по 31.10.2011 року (а.с.33), з огляду на що вказаному субєкту господарювання було видано торговий патент серії ТПБ №843787.

Період з 01.08.2010 року по 21.11.2010 року не охоплено дією торгового патенту, однак ПП "САП-САН" в цей час також провадило виїзну роздрібну торгівлю, що підтверджено і представником позивача в судовому засіданні, і звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за серпень-жовтень 2010 року (а.с.35-37), в яких відображено обєм розрахунків позивача з покупцями при здійсненні ним виїзної торгівлі.

22.11.2010 року державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Здолбунівської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ПП "САП-САН" з питання виконання вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року, результати якої оформлені актом №1322/15-35377017 від 23.11.2010 року (а.с.6-7).

Актом зафіксовано, що ПП "САП-САН" з 01.08.2010 року по 21.11.2010 року здійснювало торговельну діяльність без придбання торгового патенту, чим порушило вимоги п.1 ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року.

На підставі вказаного акту, 03.12.2010 року Здолбунівською ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002241540 (а.с.9), згідно з яким до ПП "САП-САН" застосовано 740,00 грн. штрафних санкцій.

Вказане рішення оскаржувалось позивачем до керівників Здолбунівської ОДПІ, ДПА в Рівненській області та ДПА України (а.с.12-14,19-21), рішеннями яких скарги платника податків залишено без задоволення, а оскаржуваний правовий акт індивідуальної дії без змін (а.с.10-11,15-18,22-24). В рамках процедури адміністративного узгодження податковим органом винесено рішення з дробом "1" - №0002241540/1 від 24.12.2010 року (а.с.8).

Суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Пункт 1 ст.2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, визначав торговий патент як державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. До таких видів було віднесено торговельну діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Відповідно п.2 згаданої статті, торговий патент видавався за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Згідно п.2. ст.2 вказаного Закону, підставою для придбання торгового патенту була заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті.

Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності було визначено на рівні 12 календарних місяців.

На виконання Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року Кабінет Міністрів України 13.07.1998 року прийняв постанову №1077, якою затвердив Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів.

Відповідно до п.10, п.11 вказаного Положення, підставою для придбання торгового патенту визначалася заявка суб'єкта підприємницької діяльності, складена за формою згідно з додатком. Відомості, наведені в поданій суб'єктом підприємницької діяльності заявці, посадова особа органу державної податкової служби звіряла з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється ця заявка, реєструвала її в журналі обліку заявок і заповнювала бланк торгового патенту. В силу вимог п.12, торговий патент видавався суб'єкту підприємницької діяльності під розписку у триденний термін з дня подачі заявки. Датою придбання торгового патенту вважалася зазначена в ньому дата.

Здійснення операцій, передбачених Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року, без одержання торгового патенту трактувалося як порушення вимог законодавства і за такі дії ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року була встановлена відповідальність.

Так, згідно вимог ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності із зазначеним порушенням.

Вартість торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності по реалізації продовольчих та непродовольчих товарів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів) для субєктів господарювання, що мають місцезнаходження або пункти продажу на території м.Здолбунова була встановлена розпорядженням міського голови №234-р від 30.09.2002 року на рівні 100 грн. на місяць (а.с.34).

Таким чином, враховуючи ту обставину, що в ході судового розгляду обєктивно встановлено факт здійснення ПП "САП-САН" з 01.08.2010 року по 21.11.2010 року торгівельної діяльності без торгового патенту, в діях позивача наявна об'єктивна сторона правопорушення, за яке органом державної податкової служби застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 740 грн.: подвійний розмір вартості патенту за серпень, вересень та жовтень 2010 року 2 х 100 х 3 = 600 грн. + подвійний розмір вартості патенту за 21 день листопада 2010 року 100 : 30 х 21 = 70 х 2 = 140 грн. Застосовані фінансові санкції є адекватними розміру порушень з боку позивача та в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства.

Доводи сторони позивача про те, що зазначене порушення було допущене внаслідок бездіяльності податкового органу, суд відхиляє як безпідставні. Чинним законодавством на органи ДПС дійсно покладено функцію контролю за наявністю у субєктів господарювання торгових патентів, однак зміст цієї функції не зводиться до того, щоб завчасно повідомляти субєктів господарювання про закінчення строку дії виданого їм торгового патенту. Такий термін зазначається безпосередньо у самому торговому патентів, і особа, якій цей патент видано, не може не знати про те, коли збігає термін. Крім того, оскільки придбання торгового патенту здійснюється на підставі заявки субєкта господарювання, то податковий орган позбавлений можливості перебрати на себе ініціативу в цьому питанні.

Частиною 2 ст.218 ГК України, передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи те, що позивач після завершення дії торгового патенту ТПБ №392409 31.07.2010 року продовжив здійснювати торгівельну діяльність за готівкові кошти, а до органів державної податкової служби за отриманням патенту звернувся лише 21.11.2010 року, суд приходить до висновку, що ПП "САП-САН" не було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, наслідком чого є наявність вини в діях останнього.

Доводи сторони позивача про те, що ним не зважаючи на закінчення дії торгового патенту оплачувалась його вартість суд не може прийняти, як належний доказ, позаяк вказаний факт жодним чином не узаконює провадження позивачем торгівельної діяльності без торгового патенту з 01.08.2010 року по 21.11.2010 року.

Стаття 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, надавала право субєкту господарювання зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності, однак така попередня оплата обмежувалась терміном дії патенту. Оскільки термін дії торгового патенту ТПБ №392409 збіг 31.07.2010 року, то оплата позивачем вартості торгового патенту у вересні - жовтні 2010 року не може розглядатися як належна. Твердження сторони позивача про те, що податковий орган в такому випадку був зобовязаний повернути йому вказані кошти є безґрунтовними, оскільки повернення з бюджету помилково або надміру сплачених коштів відбувалося у встановленому законом порядку, а саме відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України №58/78/22 від 03.02.2005 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2005 року за №247/10527. Цей Порядок передбачав, що повернення здійснюється за заявою платника, яка подається до органу державної податкової служби України за місцем перебування на податковому обліку. В той же час, доказів того, що ПП "САП-САН" зверталося із такою заявою до Здолбунівськї ОДПІ не надано, натомість позивачем визнано, що вказані суми на його прохання в подальшому зараховані в рахунок сплати за патент ТПБ №843787, що був виданий позивачу 22.11.2010 року.

З огляду на викладене суд вважає, що орган державної податкової служби підставно застосував адміністративно-господарську санкцію до позивача.

Суд зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій повноваження Здолбунівської ОДПІ використовувалися з тією метою, з якою вони надані; рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. З огляду на вищевикладене рішення відповідача про застосування фінансових санкцій до позивача законне та обґрунтоване та скасуванню не підлягає.

За обставин викладених вище, суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Приватному підприємству "САП-САН" в позові до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002241540 від 03.12.2010 року та №0002241540/1 від 24.12.2010 року відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.