Постанова № 16085142, 24.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/651/2011

24 травня 2011 року 12год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Никонець Д.А.,

відповідача: представник Ляшук Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Підприємство споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки

доГощанська міжрайонна державна податкова інспекція

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки звернулося до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2010 року № 0002201550/0, № 0002191550/0, № 0002181550/0 (від 05.11.2010 року № 0002201550/1, № 0002191550/1, № 0002181550/1; від 10.01.2011 року № 0002201550/2, № 0002191550/2, № 0002181550/2).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки, якою було встановлено порушення позивачем вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, тобто порушення терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Однак, на думку позивача, зазначений висновок податкового органу є безпідставними, оскільки Підприємство споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки вчасно сплатило податкові зобов'язання, що були визначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень-червень 2010 року. Проте, відповідач зарахував вказані суми не в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань визначених в податкових деклараціях за січень-червень 2010 року, а в рахунок сплати податкового боргу, що був визначений податковим повідомленням - рішенням №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року. З такими діями Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції позивач не погоджується, так як вважає податкове зобовязання визначене податковим повідомленням - рішенням №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року неузгодженим, оскільки постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року по справі №2а-569/10/1770 адміністративний позов Підприємства споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року визнано протиправним та скасовано в частині визначення Підприємству споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат» Корецької райспоживспілки податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 21018,00 грн. На даний час постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року по справі №2а-569/10/1770 законної сили не набрала, оскільки знаходиться на розгляді в Львівському апеляційному адміністративному суді. З таких підстав, представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення Підприємством споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат» Корецької райспоживспілки п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року необґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення від 07.10.2010 року № 0002201550/0, № 0002191550/0, № 0002181550/0 (від 05.11.2010 року № 0002201550/1, № 0002191550/1, № 0002181550/1; від 10.01.2011 року № 0002201550/2, № 0002191550/2, № 0002181550/2) такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що податкове зобовязання визначене податковим повідомленням-рішенням №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року набуло статусу узгодженого податкового зобовязання 22.01.2010 року. Позивач до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення рішення звернувся лише 12.02.2010 року. Зазначив, що так як позивач несвоєчасно звернувся до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобовязання, але в межах строків давності, як це передбачено пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») несплачене податкове зобовязання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворилося на податковий борг платника податків у силу прямого припису п.п 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 даного Закону. Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобовязання. У звязку з чим вважає, що оскарження платником податків до суду суми податкового зобовязання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобовязання не надає відповідному податковому зобовязанню статусу неузгодженого. Також вказав, що зазначений п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. Оскільки, станом на день сплати позивачем податкових зобовязань, визначених ним у податкових деклараціях за січень-червень 2010 року, по його особовому рахунку обліковувався податковий борг, що виник раніше на підставі узгодженого податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року, то податковим органом правомірно було зараховані суми вказані в платіжних дорученнях на його погашення і на розмір такого погашення нараховано штрафні санкції. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 вересня 2010 року Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією (далі - Гощанська МДПІ) було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати Підприємство споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки (далі - ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки) узгоджених податкових зобовязань до бюджету, за результатами якої складено акт №40 від 29.09.2010 р. (а.с.58).

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002181550/0 від 07.10.2010 р., яким за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання податковим органом ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки було визначено штрафні санкції на загальну суму 451,80 грн., що становить 10% відсотків від погашених сум податкового боргу (а.с.6);

- №0002191550/0 від 07.10.2010 р., яким за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання податковим органом ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки було визначено штрафні санкції на загальну суму 7308,73 грн., що становить 20% відсотків від погашених сум податкового боргу (а.с.7);

-№0002201550/0 від 07.10.2010 року, яким за затримку, що є більшою 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання податковим органом ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки було визначено штрафні санкції на загальну суму 7740,44 грн., що становить 50% відсотків від погашених сум податкового боргу (а.с.8).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 19 жовтня 2010 року звернувся до Гощанської МДПІ із скаргою №33 (а.с.9-10), якою просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 р. За результатами розгляду даної скарги Гощанська МДПІ рішенням №6004/15-37 від 05.11.2010 року (а.с.11-12) податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки - без задоволення, внаслідок чого 05.11.2010 р. відповідачем прийняті рішення з дробом “1” на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження (а.с.13-15). 12 листопада 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою №43 (а.с.16-17) до ДПА в Рівненській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2010 року №0002201550/0, №0002191550/0, №0002181550/0 (від 05.11.2010 року №0002201550/1, №0002191550/1, №0002181550/1). 19 листопада 2010 року ДПА в Рівненській області рішенням №23712/25-16/440 продовжила строк розгляду повторної скарги до 11 січня 2011 року (а.с.18). За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Рівненській області рішенням №288/25-16/440 від 10.01.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки - без задоволення (а.с.19-20), внаслідок чого 10.01.2011 р. відповідачем прийняті рішення з дробом “2” на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження (а.с.21-23). 18 січня 2011 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України про скасування податкових повідомлень-рішень №0002201550/0, №0002191550/0, №0002181550/0 (від 05.11.2010 року №0002201550/1, №0002191550/1, №0002181550/1) (а.с.24-25). За результатами розгляду повторної скарги ДПА України рішенням №2415/6/25-0215 від 04.02.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки - без задоволення (а.с.26-27). На день подання адміністративного позову до суду позивачем податкові повідомлення - рішення з дробом “3”отримано не було.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням - рішенням від 07.10.2010 року № 0002201550/0, № 0002191550/0, № 0002181550/0 (від 05.11.2010 року № 0002201550/1, № 0002191550/1, № 0002181550/1; від 10.01.2011 року № 0002201550/2, № 0002191550/2. № 0002181550/2) суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на початок 2010 року по обліковій картці платника податків - ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки з податку на додану вартість обліковувалась переплата в сумі 0,58 грн. (а.с.60).

22.02.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 18523 грн. (а.с.93-94). З платіжних доручень №70 від 25.02.2010 р., №72 від 26.02.2010 р., №76 від 01.03.2010 р. (а.с.152,155) та квитанцій банку від 08.02.2010 р., 11.02.2010 р., 25.02.2010 р. (а.с.153-154) вбачається, що дана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена в повному обсязі та здійснено переплату в сумі 1577 грн., при цьому, в платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за січень 2010 року".

02.03.2010 року позивачем податковому органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року, згідно якого платником самостійно зменшено суму, яка підлягала сплаті до бюджету в розмірі 3091 грн. (а.с.174-175).

19.03.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 10101 грн. (а.с.95-96). З платіжних доручень №142, №154 від 29.03.2010 р., №170, №171 від 30.03.2010 р. (а.с.156,157) вбачається, що сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена в повному обсязі, при цьому, в платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за лютий 2010 року".

20.04.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 6592 грн. (а.с.97-98). З платіжних доручень №181 від 08.04.2010 р., №191 від 14.04.2010 р., №192 від 15.04.2010 р., №195 від 16.04.2010 р., №216 від 23.04.2010 р., №245 від 28.04.2010 р., №248 від29.04.2010 р., №252, №253 від 30.04.2010 р. (а.с.158-162) вбачається, що сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена в повному обсязі, при цьому, в платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за березень 2010 року".

20.05.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 9604 грн. (а.с.99-100). З платіжного доручення №321 від 31.05.2010 р. (а.с.163) вбачається, що сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена в повному обсязі, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за квітень 2010 року".

21.06.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 9149 грн. (а.с.101-102). З платіжних доручень №372 від 29.06.2010 р. та №391 від 30.06.2010 р. (а.с.164) вбачається, що сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена в повному обсязі, при цьому, в платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за травень 2010 року".

20.07.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 9410 грн. (а.с.146-147). З платіжних доручень №423 від 14.07.2010 р., №447 від 28.07.2010 р. та №473 від 30.07.2010 р. (а.с.165-166) вбачається, що сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена в повному обсязі, при цьому, в платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за червень 2010 року".

Згідно з пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У відповідності до п.п 7.8.1. п. 7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковим періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць. А тому, граничним терміном сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року є відповідно 02.03.2010 року; 30.03.2010 року, 30.04.2010 року, 30.05.2010 р., 30.06.2010 року, 30.07.2010 року.

З досліджених судом платіжних доручень та квитанцій банку вбачається, що позивачем вказані податкові зобовязання було сплачено у повному обсязі.

Однак, відповідач, посилаючись на п. 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказані у платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, а саме податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року (що оскаржене в судовому порядку і судове рішення щодо якого не набрало законної сили на час розгляду даної справи).

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Даним пунктом також визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) № 679-XIV від 20.05.1999р. Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Норму аналогічного змісту містить Інструкція про касові операції в банках України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за № 768/8089 в якій зазначено, що платник відповідає за дані, зазначені у квитанції, зокрема і призначення платежу, як необхідний реквізит касового документа.

Тому, очевидно, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Так, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Як вбачається з облікової картки платника податків позивача станом на 31.12.2010 р. (а.с.60-101) суми податкових зобов'язань, які зазначені позивачем в платіжних дорученнях (а.с.152-166), Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція спрямовувала на погашення податкового зобовязання визначеного податковим повідомленням-рішенням №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року, яке за даними податкового органу набуло статусу узгодженого 22.01.2010 року.

Судом встановлено, що на підставі акта перевірки №457/23-50/00913048 від 22.12.2009 р. про результати виїзної планової документальної перевірки ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року (а.с.40-55), відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року, яким ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26556,50 грн., в тому числі за основним платежем - 17711 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8855,50 грн. (а.с.57).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки до суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року по справі №2а-569/10/1770 (а.с.122-124) адміністративний позов ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції №0004162350/0 від 31.12.2009 року визнано протиправним та скасовано в частині визначення Підприємству споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат»Корецької райспоживспілки податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 21018,00 грн., в тому числі 14012,00 грн. за основним платежем та 7006,00 грн. - штрафними санкціями. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року по справі №35061/10 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гощанської МДПІ Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р. по справі № 2а-569/10/1770 за позовом Підприємства споживчої кооперації «Корецький хлібокомбінат» Корецької райспоживспілки до Гощанської МДПІ Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення (а.с.103). Згідно з даними документообігу Рівненського окружного адміністративного суду, станом на день розгляду даної справи судом, адміністративна справа №2а-569/10/1770 до Рівненського окружного адміністративного суду не поверталася.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено і представником відповідача не заперечується, що з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Гощанської МДПІ №0004162350/0 від 31 грудня 2009 року ПСК "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду в межах строку встановленого ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення до суду в 2010 році), однак після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначеного даним податковим повідомленням - рішенням.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, відсутня.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених позивачем сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює відповідальність за порушення податкового законодавства та передбачає вичерпний перелік порушень, який не підлягає розширеному тлумаченню. Серед таких порушень відсутнє недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України не передбачалося застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків повинні вживатися передбачені законодавством заходи примусового стягнення податкового боргу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, а відтак - діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 року № 0002201550/0, № 0002191550/0, № 0002181550/0 (від 05.11.2010 року № 0002201550/1, № 0002191550/1, № 0002181550/1; від 10.01.2011 року № 0002201550/2, № 0002191550/2, № 0002181550/2) є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 07.10.2010 року № 0002201550/0, № 0002191550/0, № 0002181550/0 (від 05.11.2010 року № 0002201550/1, № 0002191550/1, № 0002181550/1; від 10.01.2011 року № 0002201550/2, № 0002191550/2, № 0002181550/2).

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції:

№0002201550/0 від 07.10.2010 року (№0002201550/1 від 05.11.2010 року, № 0002201550/2 від 10.01.2011 року), яким Підприємству споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки нараховано штрафну санкцію по податку на додану вартість в сумі 7740,44 грн.;

№0002191550/0 від 07.10.2010 року (№0002191550/1 від 05.11.2010 року, № 0002191550/2 від 10.01.2011 року), яким Підприємству споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки нараховано штрафну санкцію по податку на додану вартість в сумі 7308,73 грн.;

№0002181550/0 від 07.10.2010 року (№0002181550/1 від 05.11.2010 року; №0002181550/2 від 10.01.2011 року), якими Підприємству споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки нараховано штрафну санкцію по податку на додану вартість в сумі 451,80 грн.

Присудити на користь позивача Підприємства споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.