Постанова № 16084959, 13.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/644/2011

13 травня 2011 року 12год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Пасічник М.В.,

відповідача: представник Ляшук Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Великомежиріцького споживчого товариства

доГощанської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Великомежиріцьке споживче товариство звернулося до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000401650/0 від 10.12.2010 року, яким Великомежиріцькому споживчому товариству нараховано штрафні (фінансові) санкцій у сумі 1374,39 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку Великомежиріцького споживчого товариства, якою було встановлено порушення позивачем вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, тобто порушення терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Однак, на думку позивача, зазначений висновок податкового органу є безпідставними, оскільки Великомежиріцьке споживче товариство вчасно сплатило податкове зобов'язання, що було визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.10.2009 року, 21.10.2009 року, 28.10.2009 року. Проте, відповідач зарахував вказані суми не в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань визначених в податковій декларації за вересень 2009 року, а в рахунок сплати податкового боргу, що був визначений податковим повідомленням - рішенням №00014723-50/3 від 29 травня 2007 року. З такими діями Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції позивач не погоджується, так як вважає податкове зобовязання визначене податковим повідомленням - рішенням №00014723-50/3 від 29 травня 2007 року неузгодженим, оскільки 16 березня 2009 року Великомежиріцьким споживчим товариством подано касаційну скаргу №72 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року. Вважає, що прийняття рішення апеляційним судом не може свідчити про узгодження суми податкового зобов'язання, оскільки постанова суду апеляційної інстанції була оскаржена у встановленому порядку до суду касаційної інстанції. За таких підстав, представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення Великомежиріцьким споживчим товариством п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення №0000401650/0 від 10.12.2010 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року набрала законної сили з моменту її проголошення, а тому і податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101259 грн., визначене податковим повідомленням - рішенням №00014723-50/3 від 29.05.2007 року є узгодженим, а саме рішення -чинним. Вказав, що зазначений п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. Оскільки, станом на день сплати позивачем податкового зобовязання, визначеного ним у податковій декларації за вересень 2009 року, по його особовому рахунку обліковувався податковий борг, що виник раніше на підставі узгодженого податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням №00014723-50/3 від 29 травня 2007 року, то податковим органом правомірно було зараховані суми вказані в платіжних дорученнях на його часткове погашення. Також стверджує, що в платіжних дорученнях не було зазначено за який період позивач сплачує податкові зобов'язання з податку на додану вартість. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 30.10.2006 р. по 14.11.2006 р. Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією (далі Гощанська МДПІ) було проведено виїзну планову документальну перевірку Великомежиріцького споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт №83/23-50/00913048 від 22.11.2006 р. (а.с.35-43).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00014723-50/0, яким Великомежиріцькому споживчому товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101259 грн., в тому числі за основним платежем - 67506 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33753 грн. (а.с.34).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено Великомежирицьким споживчим товариством до суду.

Постановою господарського суду Рівненської області від 18 березня 2008 року по справі №20/226 задоволено адміністративний позов Великомежиріцького споживчого товариства до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №00014723-50/3 та №00014823-50/3 від 29 травня 2009 року (а.с.67-71). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року по справі 22-а-8084/08 постанову Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2008 року по справі №20/226 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Гощанської МДПІ від 29.05.2007 року за № 00014823-50/3, яким нараховано податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств, а у задоволенні вимоги адміністративного позову Великомежиріцького СТ про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Гощанської МДПІ від 29.05.2007 року за №00014723-50/3, яким нараховано суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - відмовлено (а.с.64-66).

16 березня 2009 року Великомежиріцьким споживчим товариством подано касаційну скаргу №72 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року по справі №22-а-8084/08/9104 (а.с.72-74). 02 липня 2009 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Великомежиріцького споживчого товариства. Водночас, Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією 09 квітня 2009 року теж було подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №22а-8084/08/9104 від 17 лютого 2009 року (а.с.31-32). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2009 року у справі №20/226 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції та об'єднано касаційні провадження за касаційними скаргами Великомежиріцького споживчого товариства та Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції (а.с.33).

З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, якою платником податків самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 4066 грн. (а.с.45-46).

Судом також встановлено, що 10 грудня 2010 року Гощанською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати Великомежиріцьким споживчим товариством узгоджених податкових зобовязань до бюджету, за результатами якої складено акт №49 від 10.12.2010 р. (а.с.8).

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000401650/0 від 10.12.2010 р., яким за затримку, що є більшою 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в сумі 1830,72 грн. та в сумі 918,06 грн. податковим органом Великомежиріцькому споживчому товариству було визначено штрафні санкції на загальну суму 1374,39 грн., що становить 50% відсотків від погашених сум податкового боргу. (а.с.9).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 17 грудня 2010 року звернувся до Гощанської МДПІ із скаргою №59, якою просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 р. За результатами розгляду даної скарги Гощанська МДПІ рішенням №44/15-37 від 05.01.2011 року (а.с.16-17) податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора Великомежиріцького споживчого товариства - без задоволення. 14 січня 2011 року позивач звернувся з повторною скаргою №3 (а.с.10-15) до ДПА в Рівненській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000401650/0 від 10.12.2010. 21 січня 2011 року ДПА в Рівненській області рішенням №1181/25-16/40 продовжила строк розгляду повторної скарги до 15 березня 2011 року (а.с.18). 15 лютого 2011 року Великомежиріцьке споживче товариство звернулося до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000401650/0 від 10.12.2010 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1374, 39 грн. (а.с.3-7).

Надаючи правову оцінку рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000401650/0 від 10.12.2010 року суд виходить з наступного.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що прийняття рішення Львівським апеляційним адміністративним судом не може свідчити про узгодження суми податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням №00014723-50/3 від 29 травня 2007 року, бо постанова суду апеляційної інстанції була оскаржена у встановленому порядку до суду касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 5 ст. 254 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття постанови Львівським апеляційним адміністративним) встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №22а-8084/08/9104 дана постанова набрала законної сили 17.02.2009 року з моменту її проголошення. Таким чином, суд вважає, що податкове зобовязання з податку на додану вартість, визначене Великомежиріцькому споживчому товариству податковим повідомленням - рішенням від 29.05.2007р. №00014723-50/3, набрало статусу узгодженого 17.02.2009р. Крім того, з аналізу норм КАС України (в редакції чинній на момент прийняття постанови Львівським апеляційним адміністративним судом та в чинній редакції) не вбачається, що внаслідок подання особами, які беруть участь у справі касаційної скарги на постанову апеляційного суду, остання не набирає законної сили.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що повідомленням-рішенням №0000401650/0 від 10.12.2010 року позивачу було визначено штрафні санкції в розмірі 1374,39 грн. за несвоєчасну сплату ПДВ. Дане податкове зобовязання виникло у позивача на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9063 від 20.10.2009 р. (а.с.45-46). Загальна сума податкового зобовязання за вересень 2009 року, визначена Великомежиріцьким споживчим товариством самостійно у податковій декларації з податку на додану вартість, становить 4066 грн. Граничний строк сплати цього податкового зобовязання 30.10.2009 року.

Згідно з пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У відповідності до п.п 7.8.1. п. 7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковим періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць. А тому, граничним терміном сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2009 року є 30 жовтня 2009 року.

З досліджених судом платіжних доручень вбачається, що вказане податкове зобовязання було частково погашено позивачем 16.11.2010 року на підставі платіжного доручення №732 (а.с.125) та 23.11.2010 року на підставі платіжного доручення №746, в яких зазначено призначення платежу «податок на додану вартість»(а.с.125).

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так як Великомежиріцьке споживче товариство сплатило узгоджені суми податкових зобовязань (самостійно визначені у поданій ним податковій декларації за вересень 2009 року) з пропущенням граничного строку сплати, встановленого п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), то відповідачем правомірно нараховано штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що Великомежиріцьке споживче товариство вчасно та в повному обсязі сплатило податкове зобов'язання, яке було визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.10.2009 року, 21.10.2009 року, 28.10.2009 року (а.с.142-143), а відповідач всупереч вимогам чинного законодавства зарахував вказані суми не в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань визначених в податковій декларації за вересень 2009 року, а в рахунок сплати податкового боргу, що був визначений податковим повідомленням рішенням №00014723-50/3 від 29 травня 2007 року, виходячи з наступного.

З досліджених судом платіжних доручень за 08.10.2009 року, 21.10.2009 року, 28.10.2009 року (а.с.142-143) вбачається, що позивачем призначення платежу вказано «Податок на додану вартість», конкретизації періоду, за який сплачено даний податок так само як і документів на підставі яких здійснюється платіж призначення платежу не містить.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Даним пунктом також визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) № 679-XIV від 20.05.1999р. Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Норму аналогічного змісту містить Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за № 768/8089 в якій зазначено, що платник відповідає за дані, зазначені у квитанції, зокрема і призначення платежу, як необхідний реквізит касового документа.

Тому, очевидно, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Так, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Як вбачається з облікових карток платника податків позивача станом на 31.12.2009 р. (а.с.93-101) та 31.12.2010 р. (а.с.102-124) суми податкових зобов'язань, які зазначені позивачем в платіжних дорученнях від 08.10.2009 року, від 21.10.2009 року та від 28.10.2009 року (а.с.142-143) Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція спрямовувала на погашення податкового боргу, що виник раніше на підставі узгодженого податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням №00014723-50/3 від 29 травня 2007 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що податковий орган не змінював призначення платежу, вказаного позивачем в платіжних дорученнях за 08.10.2009 року, від 21.10.2009 року та від 28.10.2009 року, дані платіжні доручення не містять повної інформації про платіж - в реквізиті «Призначення платежу»зазначено лише «Податок на додану вартість», без будь-якого уточнення періоду, за який сплачується податок, суд приходить до висновку, що податковий орган під час зарахування сплачених платником податку сум у рахунок узгодженого податкового боргу, що виник раніше діяв на підставі, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0000401650/0 від 10.12.2010 року, яким Великомежиріцькому споживчому товариству нараховано штрафні (фінансові) санкцій у сумі 1374,39 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а тому підстав для скасування даного податкового повідомлення-рішення у суду немає.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією доведено перед судом та підтверджено належними доказами правомірність своїх дій, щодо прийняття та надсилання Великомежиріцькому споживчому товариству податкового повідомлення-рішення №0000401650/0 від 10.12.2010 року.

За таких обставин, позовні вимоги Великомежиріцького споживчого товариства є необгунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Великомежиріцькому споживчому товариству в задоволенні адміністративного позову до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000401650/0 від 10.12.2010 року - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.