Постанова № 16084916, 29.04.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-749/10/1770

29 квітня 2011 року 16год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: Данилюк Т.М.,

представники позивача: Тищук К.П., Ціхоцька О.А.,

представник відповідача: Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "РКС"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «РКС» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та про зміну предмету позову, просить суд скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення рішення: від 07.08.2009р. №0001911742/0/17-123 в частині визначення зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 468,00грн., у т.ч.: 156,00грн. за основним платежем, 312,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 10.08.2009р. №0003622342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 4246,65грн., у т.ч.: 3327,00грн. за основним платежем, 919,65грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 10.08.2009р. № 0003612342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 11779,50грн., у т.ч.:7853,00грн. за основним платежем, 3926,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 10.08.2009р. №0003632342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 224613,00грн.; від.08.09.2009р. №0004142342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 54,00грн., у т.ч.: 54,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 24.11.2009р. №0005452342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 10709,00грн., у т.ч.:7139,00грн. за основним платежем, 3570,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 31.12.2009р. №0005832342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 28066,00грн., у т.ч.:18711,00грн. за основним платежем, 9355,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаних в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях та в актах перевірки порушень податкового законодавства позивач не вчиняв, висновки актів перевірки не відповідають фактичним обставинам.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та пояснили суду, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно суми бюджетного відшкодування по господарським операціям з ТзОВ «Платформа-Центр» та ПП «Технополіс-Комплект» сформовані підприємством з урахуванням усіх вимог Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджені належними документами податковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3, факт сплати податку на додану вартість вказаним контрагентам підтверджено відповідними банківськими документами. Висновок податкового органу про нереальний характер господарських операцій та нікчемність правочинів ПП «РКС» з ТзОВ «Платформа-Центр» та ПП «Технополіс-Комплект», зроблений у звязку з відсутністю інших документів, суперечить чинному законодавству. Зокрема, акт огляду прихованих робіт згідно з ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва» є документом, який підтверджує якість підрядних робіт, а не факт їх виконання та приймання. Договір, укладений сторонами без наміру створити будь-які правові наслідки для сторін, відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України потребує визнання його фіктивним у судовому порядку. Таким чином, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений ним ТзОВ «Платформа-Центр» та ПП «Технополіс-Комплект» за виконання підрядних робіт згідно з договорами підряду від 02.11.2007р. та від 01.02.2007р. Крім того, висновки ДПІ у м.Рівне щодо невіднесення позивачем до складу валових доходів поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_4 спростовуються деклараціями з податку на прибуток ПП «РКС» за III- IV кв. 2008 року та I кв. 2009 року та журналами проводок по рахункам 719, 791, 301, 3775. Вказали, що донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб теж здійснено неправомірно, оскільки придбане працівником підприємства пальне було оприбутковане на рахунок 203 «Паливо» та використано в господарській діяльності. Відтак, кошти, відшкодовані за придбання цього пального, не є додатковим благом працівника платника податку, у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та не підлягають оподаткуванню. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Державна податкова інспекція у м.Рівне позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду пояснення, тотожні письмовим запереченням. Зокрема, пояснив, що проведеними податковим органом перевірками, встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1ст.8, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Зокрема, порушення норм законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість повязані з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям за нікчемними правочинами з ТзОВ «Платформа-Центр» та ПП «Технополіс-Комплект». Реальний характер господарських операцій з вказаними контрагентами не підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку й, зокрема, документами, передбаченими Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668, та Державними будівельними нормами «Організація будівельного виробництва», затверджених наказом Держкоммістобудування України від 03.04.1996р. №49. Наявність лише податкових накладних не вказує на правомірність формування ПП «РКС» податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування. Що стосується податку на прибуток, то позивачем в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включена до складу валових доходів отримана від фізичної особи ОСОБА_4 поворотна фінансова допомога в сумі 13308,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток. Крім того, ПП «РКС» було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 156,00грн. (у т.ч.: за 2007 рік на 141,00грн., за 2008 рік на 15,00грн.) у випадку, коли не оподатковано доходи, отримані платником податку як додаткове благо у вигляді відшкодування керівнику підприємства Микуляку А.Ю. господарських витрат на пальне, яке було придбане за межами області, без долучення до авансових звітів відрядних посвідчень та наказів про відрядження керівника. Зважаючи на правомірність донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, та застування відповідних штрафних санкцій, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судом встановлено, що з 16.07.2009р. по 24.07.2009р. Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «РКС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р., за наслідками якої складено акт від 29.07.2009р. №46/35/32171116 (т.1 а.а.с.3-33).

У вказано акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3327,00грн., у т.ч.: за III квартал 2008 року в сумі 1056,50грн., IV квартал 2008 року в сумі 969,50грн. та за I квартал 2009 року в сумі 1301.00грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в частині завищення податкового кредиту на 232466,00грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість до сплати на 7583,00грн., у т.ч.: за січень 2009 року на 7853,00грн., а також завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок суму ПДВ на 224613,00грн., у т.ч.: за листопад 2008 року 44118,00грн., грудень 2008 року 130019,00грн., березень 2009 року 50476,00грн.;

- ст.228 Цивільного Кодексу України в частині укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету;

- пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.«а» п.20.2 ст.20, пп.«а» п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV із змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 180,83грн., у т.ч.: 165,83грн., за 2007 рік та 15,00грн. за 2008 рік.

На підставі акта перевірки від 29.07.2009р. №46/35/32171116 ДПІ у м.Рівне прийнято: податкові повідомлення-рішення: від 07.08.2009р. №0001911742/0/17-123 про визначення зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 542,49грн., у т.ч.: 180,83грн. за основним платежем, 361,66грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.101); від 10.08.2009р. №0003622342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 4246,65грн., у т.ч.: 3327,00грн. за основним платежем, 919,65грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.100); від 10.08.2009р. № 0003612342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 11779,50грн., у т.ч.:7853,00грн. за основним платежем, 3926,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.102); від 10.08.2009р. №0003632342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 224613,00грн. (т.1 - а.с.103); від 08.09.2009р. №0004142342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 54,00грн., у т.ч.: 54,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.104).

Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 07.08.2009р. №0001911742/0/17-123 про визначення зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 542,49грн., у т.ч.: 180,83грн. за основним платежем, 361,66грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

Це податкове повідомлення-рішення ПП «РКС» оспорює лише в частині визначення зобовязання в сумі 468,00грн., у т.ч.: 156,00грн. за основним платежем, 312,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане донарахування податкового зобовязання ДПІ у м.Рівне здійснено у звязку з висновками, зробленими під час проведення перевірки, про неоподаткування позивачем доходів, отриманих як додаткове благо працівником підприємства Микуляком А.Ю. у вигляді відшкодування господарських витрат на пальне, яке було придбано за межами області.

У ході розгляду справи встановлено, що директору ПП «РКС» Микуляку А.Ю. було відшкодовано кошти за придбане ним для підприємства пальне в сумі 1039,96грн. на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та долучених касових чеків: звіт від 12.08.2007р. №АО-0000067 на суму 159,98грн. чек СП «Катрін» (м.Жашків) від 12.08.2007р. №0348 на суму 159,98грн.; звіт від 12.08.2007р. №АО-0000069 на суму 100,00грн. чек ТзОВ «Теплотехніка» (с.Бехтери) від 12.08.2007р. №1868 на суму 100,00грн.; звіт від 12.08.2007р. №АО-0000071 на суму 139,98грн. чек ТзОВ «АЗС-Сервіс» (с.Коблево) від 12.08.2007р. №0079 на суму 139,98грн.; звіт від 23.08.2007р. №АО-0000063 на суму 40,02грн. чек від ТзОВ «Веста-Сервіс» (АЗС-11 с.Виноградов) від 23.08.2007р. №2387 на суму 40,02грн.; звіт від 13.11.2007р. №АО-0000110 на суму 99,98грн. чек ТзОВ «УТН Восток» (смт.Милятин) від 13.11.2007р. №413 на суму 99,98грн., звіт від 21.11.2007р. №АО-0000120 на суму 200,00грн. чек ТзОВ «Альянс Холдинг» (м.Коростишів) від 21.11.2007р. №11341 на суму 200,00грн.; звіт від 04.12.2007р. №АО-0000125 на суму 100,00грн. чек ВАТ «Укрнафта» (с.Березина) від 04.12.2007р. №1471 на суму 100,00грн.; звіт від 24.12.2007р. №АО-0000149 на суму 100,00грн. чек ВАТ «Укрнафта» АЗС №19 (м.Тернопіль) від 24.12.2007р. №6700 на суму 100,00грн.; звіт від 22.04.2008р. №АО-0000169 на суму 100,00грн. чек ВАТ «Укрнафта» (с.Байківці Тернопільської області) від 22.04.2008р. №7976 на суму 100,00грн.

Придбане пальне було оприбутковано підприємством на рахунок 203 «Паливо». Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. 889-IV (далі Закон N889-IV) дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону N889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті).

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону N889-IV додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Таким чином, як додаткові блага мають розглядатися виплати, які мають пільговий характер, містять істотний особистий елемент та надання яких особі не пов'язане з виконуваною ним працею, а проводиться на будь-якій іншій підставі.

Оскільки придбане пальне було оприбутковане підприємством та використовувалося у власній господарській діяльності, то кошти, відшкодовані ПП «РКС» Микуляку А.Ю. за придбане ним для підприємства пальне, не є додатковим благом останнього у розумінні п.1.1 ст.1 Закону N889-IV та не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Суд приходить до висновку про відсутність факту заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 156,00грн., а тому його донарахування в цій частині є необґрунтованим та неправомірним.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 07.08.2009р. №0001911742/0/17-123 підлягає до скасування в частині визначення зобовязання в сумі 468,00грн., у т.ч.: 156,00грн. за основним платежем, 312,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.08.2009р. №0003622342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 4246,65грн., у т.ч.: 3327,00грн. за основним платежем, 919,65грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про заниження ПП «РКС» податку на прибуток на 3327,00грн. у звязку з невключенням до складу валових доходів за період III кв. 2008 року - I кв. 2009 року отриманої від ОСОБА_4 поворотної фінансової допомоги у загальній сумі 13308,10грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, зважаючи на таке.

Як встановлено в ході судового розгляду, 29.08.2008р. між ПП «РКС» (позичальник) та ОСОБА_4 (позикодавець) було укладено договір про надання безпроцентної позики №01/290808, за умовами якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти в позику в сумі 20000,00грн. на термін 20 місяців від дня отримання позики.

У періоді, що підлягав перевірці, в касу підприємства ОСОБА_4 було внесено 13308,00грн. згідно з прибутковими касовими ордерами: від 29.08.2008р. №26 4226,10грн., від 01.10.2008р. №27 2132,15грн., від 21.10.2008р. №28 1745,94грн., від 12.02.2009р. №2 4701,83грн., від 20.03.2009р. №3 502,08грн.

Ці операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку наступним чином: Д-т рах. 30 «Каса», К-т рах.3775 «Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях».

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. N334/94-ВР (далі Закон N334/94-ВР) поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону N334/94-ВР валовий дохід включає, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

За змістом вказаних норм та п.11.3 ст.11 Закону N334/94-ВР поворотна фінансова допомога повинна бути включена платником податку, який отримав таку допомогу, до складу валового доходу у періоді, в якому відбулося таке отримання (в даному випадку оприбуткування в касі підприємства).

Таким чином, кошти, внесені ОСОБА_4 у касу позивача, в сумі 13308,00грн. є поворотною фінансовою допомогою та підлягають включенню до складу валового доходу підприємства у відповідних періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, поворотна фінансова допомога в сумі 13308,00грн. відображена позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується журналами проводок по рахунках 719, 791,301 та 3775, та відповідно вказана у рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» декларацій з податку на прибуток ПП «РКС» за 2008 рік та I кв. 2009року.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівне не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.08.2009р. №0003622342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 4246,65грн., у т.ч.: 3327,00грн. за основним платежем, 919,65грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому адміністративний позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.

У ході судового розгляду встановлено, що оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення від 08.09.2009р. №0004142342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 54,00грн., у т.ч.: 54,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, було прийняте відповідачем за результатами адміністративного оскарження на виконання рішення ДПІ у м.Рівне від 04.09.2009р. №38865/25-09 про результати розгляду первинної скарги.

Вказане рішення податкового органу було прийнято за наслідками розгляду скарги ПП «РКС» від 21.08.2009р. на ряд податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта перевірки від 06.08.2009р. №15561/35-30, зокрема, і на податкове повідомлення-рішення від 10.08.2009р. №0003622342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 4246,65грн., у т.ч.: 3327,00грн. за основним платежем, 919,65грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час розгляду вказаної скарги ДПІ у м.Рівне встановлено правомірність нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3327,00грн. та поряд з цим неправильне визначення розміру штрафних санкцій в сумі 919,65грн. згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III розмір штрафу у даному випадку повинен становити 973,65грн.

Таким чином, рішенням від 04.09.2009р. №38865/25-09 ДПІ у м.Рівне збільшила на 54,00грн. суму податкового зобовязання з податку на прибуток, в тому числі на 54,00грн. штрафну (фінансову) санкцію, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 10.08.2009р. №0003622342/0.

Оскільки судом вище було спростовано обставини, які стали підставою для донарахування ПП «РКС» податкового зобовязання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 10.08.2009р. №0003622342/0, а саме податкове повідомлення- рішення визнано протиправним, то податкове повідомлення-рішення від 08.09.2009р. №0004142342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 54,00грн., у т.ч.: 54,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, також є протиправним та підлягає до скасування.

Відтак, адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2009р. №0004142342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 54,00грн., у т.ч.: 54,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає до задоволення.

Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.08.2009р. № 0003612342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 11779,50грн., у т.ч.:7853,00грн. за основним платежем, 3926,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкового повідомлення-рішення від 10.08.2009р. №0003632342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 224613,00грн., суд зазначає наступне.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у звязку з висновками, зробленими під час проведення перевірки, про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати, за січень 2009 року на 7853,00грн., а також завищення заявленої до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість на 224613,00грн. (у т.ч.: листопад 2008 року 44118,00грн., грудень 2008 року 130019,00грн., березень 2009 року 50476,00грн.) по господарським операціям з ТзОВ «Платформа-Центр», з посиланням на нікчемність правочину з цим контрагентом.

Судом встановлено, що 02.11.2007р. між ПП «РКС» (замовник) та ТзОВ «Платформа-Центр» (підрядник) укладено договір підряду у капітальному будівництві, згідно з яким підрядник зобовязується відповідно до проектної документації та умов договору виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, повязані з будівництвом обєкта, а замовник прийняти виконані роботи та оплатити вартість робіт. Обєкт будівництва роботи по реконструкції незавершеного будівництвом готельного комплексу «Либідь» під житловий будинок у с.Зоря Рівненського району. Договірна ціна складає 1270700,00грн., термін виконання до 14.08.2008р.

На виконання вищевказаного договору підряду ПП «РКС» та ТзОВ «Платформа-Центр» складено акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 на суму 1394798,00грн., у т.ч. ПДВ 232466,00грн.: за листопад 2007 року на суму 125000,00грн., у т.ч. ПДВ 20833,33,00грн.; за грудень 2007 року на суму 1269798,00грн., у т.ч. ПДВ 211633,00грн.

ТзОВ «Платформа-Центр» виписано податкові накладні: від 15.11.2007р. №453 на суму 65000,00грн., у т.ч. ПДВ 10833,00грн., від 30.11.2007р. №530 на суму 60000,00грн., у т.ч. ПДВ 10000,00грн., від 29.12.2007р. на суму 1269798,00грн., у т.ч. ПДВ 211633,00грн.

Вказані податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Розрахунки з ТзОВ «Платформа-Центр» позивачем проведено шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, що підтверджується банківськими виписками та актом перевірки.

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних ПП «РКС» включено до складу податкового кредиту. До складу валових витрат витрати по господарських операціях з ТзОВ «Платформа-Центр» згідно з вказаними актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 позивачем не включалися.

Суд бере до уваги посилання позивача на ті обставини, що суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по господарським операціям з ТзОВ «Платформа-Центр» підтверджені податковими накладними, що відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Поряд з цим, суд вважає, що сама по собі наявність у ПП «РКС» податкових накладних не є вичерпним доказом, що підтверджує обґрунтованість визначення позивачем спірних сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового борг з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону N168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР, слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

За змістом розд.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за N168/704 (далі - Положення N88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві NКБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та NКБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" на момент виникнення спірних правовідносин були затверджені наказом державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. N237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» (далі Наказ N237/5).

Як вбачається з матеріалів справи, у складених ПП «РКС» та ТзОВ «Платформа-Центр» актах приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 за листопад, грудень 2007 року, на які посилається позивач, всупереч вимогам Наказу N237/5 не вказано номер договору підряду та дати його укладення, а акт приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за листопад 2007 року не містить дати складання цього документа.

Відтак, зважаючи на невідповідність актів приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 вимогам Наказу N237/5, суд не вважає ці документи належними доказами, оскільки вони не є первинними у розумінні Закону №996-XIV та Положення №88.

За змістом п.п.56, 57 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. N668 (далі Загальні умови), сторона, яка відповідно до договору підряду забезпечує роботи матеріальними ресурсами, відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектною документацією. У разі коли зобов'язання щодо забезпечення робіт матеріальними ресурсами покладено на замовника, підрядник зобов'язаний прийняти та вжити заходів до їх збереження. Матеріальні ресурси передаються відповідно до графіка їх передачі та у порядку, визначеному договором підряду. Замовник може змінювати ці умови тільки за згодою підрядника. Підрядник несе відповідальність за неналежне використання, втрату, знищення або пошкодження (псування) з його вини переданих йому замовником матеріальних ресурсів.

Згідно з п.31 Загальних умов підрядник зобов'язаний, зокрема, подати замовнику звіт про використання матеріальних ресурсів та повернути їх залишок у разі, коли забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами повністю або частково здійснюється замовником;

Позивач у адміністративному позові та його представники у судовому засіданні посилаються на реальний характер господарських операцій з ТзОВ «Платформа-Центр» та їх повязаність з господарською діяльністю підприємства, при цьому не надавши суду, крім податкових накладних, невизнаних судом належними доказами актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт та власне договору підряду у капітальному будівництві, жодних документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували вказані обставини. За даними акта перевірки вказаних документів податковому органу теж надано не було.

У актах приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в, складених ПП «РКС» та ТзОВ «Платформа-Центр», зазначені найменування робіт (установлення віконних блоків, улаштування основи щебенової під фундамент тощо), які підлягали огляду зі складанням актів огляду прихованих робіт, як це передбачено Державними будівельними нормами України (ДБН А.3.1-5-96) «Організація будівельного виробництва», затвердженими наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 03.04.1996р. №49.

Обумовлені акти огляду прихованих робіт не були надані позивачем ні податковому органу під час проведення перевірки, ні суду під час розгляду справи.

Посилання позивача на відсутність актів огляду прихованих робіт на обєкті у звязку з придбанням згідно з договором купівлі-продажу від 24.12.2005р. незавершеного будівництва готельного комплексу готовністю 28% та 94% суд відхиляє, оскільки акти форми №КБ-2в містять інформацію про виконання ТзОВ «Платформа-Центр» за договором підряду саме таких робіт, які підлягають огляду зі складанням обумовлених актів.

Згідно з пунктами 27, 28 договору підряду в капітальному будівництві від 02.11.2007р., укладеного між ПП «РКС» та ТзОВ «Платформа-Центр», забезпечення матеріалами, устаткуванням та послугами здійснюється із урахуванням положень Загальних умов. Забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням здійснює замовник. Він не зобовязаний узгоджувати із підрядником постачальників матеріалів та устаткування.

Відсутність первинних документів свідчить про те, що матеріали та обладнання позивачем підряднику не передавалися, на виробничі потреби першим не списувалися, а виконання будівельно-монтажних робіт, обумовлених договором та зазначених у актах приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3, без використання відповідних матеріалів є неможливим.

Крім того, у відповідь на запит податкового органу від 21.07.2009р. №31286/26/50 ДП «Консюмерс-Зоря» КСП комунального господарства агрофірми «Зоря» (правонаступник продавця незавершеного будівництва готельного комплексу «Либідь» за договором від 24.12.2005р.) повідомлено про те, що підключення готелю «Либідь» до водопровідної мережі було здійснено у 1990-х роках і ПП «РКС» не зверталося в ДП «Консюмерс-Зоря» з приводу погодження проектної документації на водопостачання та водовідведення обєкта, роботи щодо яких включені до вищевказаних актів приймання виконаних робіт форми №КБ-2в.

Що ж стосується посилань позивача на акт готовності обєкта до експлуатації від 04.12.2009р. №365, суд зазначає, що вказаний акт лише спростовує доводи позивача про фактичне виконання ТзОВ «Платформа-Центр» господарських зобовязань, оскільки у п.1 обумовленого акта ТзОВ «Платформа-Центр» не вказане серед переліку субпідрядних організацій, які виконували загально-будівельні та опоряджувальні роботи щодо реконструкції готельного комплексу «Либідь» під житловий будинок в с.Зоря, вул.Жовтнева, 7, Рівненський район.

Не вказує на реальний характер господарських операцій позивача з ТзОВ «Платформа-Центр» й свідоцтво від 25.12.2009р. №1700000365 про відповідність збудованого обєкта проектній документації, на яке посилається позивач, оскільки зазначений документ лише засвідчує відповідність закінченого будівництвом обєкта - реконструкція готельного комплексу «Либідь» під житловий будинок в с.Зоря, вул.Жовтнева, 7, Рівненський район - проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує готовність обєкта до експлуатації.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У ході судового розгляду не встановлено фактичного виконання ТзОВ «Платформа-Центр» робіт по реконструкції незавершеного будівництвом готельного комплексу «Либідь» під житловий будинок, передбачених договором підряду від 02.11.2007р.

Доводи позивача про те, що господарські правовідносини ПП «РКС» з ТзОВ «Платформа-Центр» не визнані недійсними в судовому порядку як фіктивні, оскільки, за твердженням органу податкової служби вчинені без наміру створення правових наслідків, не заслуговують на увагу, оскільки правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За таких обставин, обумовлений правочин між ПП «РКС» і ТзОВ «Платформа-Центр» є таким, що вчинений з порушенням ст.203 Цивільного кодексу України, спрямований на штучне формування позивачем податкового кредиту та в силу ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Отже, суд приходить до висновку, що ПП «РКС» було занижено суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати, за січень 2009 року на 7853,00грн., а також завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок суму податку на додану вартість на 224613,00грн. (у т.ч.: листопад 2008 року 44118,00грн., грудень 2008 року 130019,00грн., березень 2009 року 50476,00грн.).

Таким чином, прийняті ДПІ у м.Рівне податкові повідомлення-рішення від 10.08.2009р. № 0003612342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 11779,50грн., у т.ч.:7853,00грн. за основним платежем, 3926,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 10.08.2009р. №0003632342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 224613,00грн., є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, а відтак в задоволенні позову в цій частині позивачу слід відмовити.

Що стосується правомірності податкових повідомлень-рішень від 24.11.2009р. №0005452342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 10709,00грн., у т.ч.:7139,00грн. за основним платежем, 3570,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 31.12.2009р. №0005832342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 28066,00грн., у т.ч.:18711,00грн. за основним платежем, 9355,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з 05.11.2009р. по 11.11.2009р. Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «РКС» щодо взаємовідносин з ТОВ «Платформа-Центр», ПП «Технополіс-Комплект», ПП «Стаміна», ПП «ТОП-КОМ» за період з 01.07.2006р. по 30.09.2009р., за наслідками якої складено акт від 16.11.2009р. №1490/23-400/32171116 (т.1 а.а.с.183-196).

У вказано акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті завищення податкового кредиту на 25850,00грн.( в т.ч. за лютий 2007 року на 9850,00грн., за травень 2007 року на 16000,00грн.) по взаєморозрахунках з постачальником ПП «Технополіс-Комплект» занижено ПДВ на суму 25850,00грн.

На підставі акта перевірки від 16.11.2009р. №1490/23-400/32171116 ДПІ у м.Рівне прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 24.11.2009р. №0005452342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 10709,00грн., у т.ч.:7139,00грн. за основним платежем, 3570,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.198);

Крім того, з 17.12.2009р. по 18.12.2009р. Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «РКС» щодо взаємовідносин з ТОВ «Платформа-Центр», ПП «Технополіс-Комплект», ПП «Стаміна», ПП «ТОП-КОМ» за період з 01.07.2006р. по 30.09.2009р., за наслідками якої складено акт від 21.12.2009р. №1685/23-400/32171116 (т.1 а.а.с.199-213).

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті завищення податкового кредиту на 25850,00грн.(в т.ч. за лютий 2007 року на 9850,00грн., за травень 2007 року на 16000,00грн.) по взаєморозрахунках з постачальником ПП «Технополіс-Комплект», занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2008 року на 7139,00грн. та завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за листопад 2008 року на 18711,00грн.

На підставі акта перевірки від 21.12.2009р. №1685/23-400/32171116 ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2009р. №0005832342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 28066,00грн., у т.ч.:18711,00грн. за основним платежем, 9355,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.220).

Вказані податкові повідомлення-рішення від 24.11.2009р. №0005452342/0 та від 31.12.2009р. №0005832342/0 прийняті відповідачем у звязку з висновками, зробленими під час проведення перевірок, про заниження позивачем суми податку на додатку на додану вартість, що підлягає до сплати за травень 2008 року на 7139,00грн. та завищення заявленої до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість за листопад 2008 року на 18711,00грн. внаслідок завищення податкового кредиту на 25850,00грн. (у т.ч. за лютий 2007 року на 9850,00грн., за травень 2007 року на 16000,00грн.) по господарським операціям з ПП «Технополіс-Комплект», з посиланням на нікчемність правочину з цим контрагентом.

Судом встановлено, що 01.02.2007р. між ПП «РКС» (замовник) та ПП «Технополіс-Комплект» (підрядник) укладено договір підряду у капітальному будівництві, згідно з яким замовник доручає, підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних, інших робіт, повязаних з будівництвом обєкта. Обєкт будівництва реконструкція незавершеного будівництва готельного комплексу «Либідь» під житловий будинок у с.Зоря Рівненського району, вул. Жовтнева,7. Договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невідємною частиною договору, є приблизною і складає 4 млн. грн., але в будь-якому випадку не більше, ніж фактично виконано підрядником та підтверджено відповідними актами виконаних робіт.

На виконання вищевказаного договору підряду ПП «РКС» та ПП «Технополіс-Комплект» складено акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2В та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 на суму155100,00грн., у т.ч. ПДВ 25850,00грн.: за лютий 2007 року на суму 59100,00грн., у т.ч. ПДВ 9850,00грн.; за травень 2007 року на суму 96000,00грн., у т.ч. ПДВ 16000,00грн.

ПП «Технополіс-Комплект» виписано податкові накладні: від 09.02.2007р. №460 на суму 59100,00грн., у т.ч. ПДВ 9850,00грн., від 31.05.2007р. №722 на суму 96000,00грн., у т.ч. ПДВ 16000,00грн.

Вказані податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Розрахунки з ПП «Технополіс-Комплект» позивачем проведено шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, що підтверджується банківськими виписками та актами перевірок.

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних ПП «РКС» включено до складу податкового кредиту. До складу валових витрат витрати по господарських операціях з ПП «Технополіс-Комплект» згідно з вказаними актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 позивачем не включалися.

Суд бере до уваги посилання позивача на ті обставини, що суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Технополіс-Комплект» підтверджені податковими накладними, що відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а показання свідків працівників ПП «РКС», отримані податковою міліцією у ході розслідування кримінальної справи щодо колишнього директора підприємства, про виконання робіт, передбачених договором з ПП «Технополіс-Комплект» та відповідними актами приймання і довідками про вартість виконаних підрядних робіт, не можуть бути доказами у даному спорі, оскільки не підтверджені вироком суду.

Поряд з цим, суд вважає, що сама по собі наявність у ПП «РКС» податкових накладних не є вичерпним доказом, що підтверджує обґрунтованість визначення позивачем спірних сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як зазначалося судом вище, норми Закону №168/97-ВР дозволяють платнику податку формувати податковий кредит за двох умов:

- підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Однак право на формування податкового кредиту та відповідно суми бюджетного відшкодування позивача по господарським операціям з ПП «Технополіс-Комплект» належним чином не підтверджене.

Як вбачається з матеріалів справи, у складених ПП «РКС» та ПП «Технополіс-Комплект» актах приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 за лютий, травень 2007 року, на які посилається позивач, всупереч вимогам Наказу N237/5 не вказано номер договору підряду та дати складання цих документів.

Відтак, зважаючи на невідповідність актів приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 вимогам Наказу N237/5, суд не вважає ці документи належними доказами, оскільки вони не є первинними у розумінні Закону №996-XIV та Положення №88.

Жодних інших документів первинного обліку, які б підтверджували виконання ПП «Технополіс-Комплект» підрядних робіт згідно з договором підряду від 01.02.2007р., позивачем суду на надано. За змістом актів перевірок від 16.11.2009р. №1490/23-400/32171116 та від 21.12.2009р. №1685/23-400/32171116, не надавалися такі документи й податковому органу під час проведення перевірки.

Крім того, у ході проведення перевірки податковим органом та судом під час розгляду справи встановлено, що роботи з демонтажу дверних блоків та коробок, плит перекриття, металевих балок, розбирання цегляних перегородок, знімання полотен, наличників, ідентичні зазначеним у складених ПП «РКС» та ПП «Технополіс-Комплект» актах приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 за лютий, травень 2007 року, були виконані приватним підприємцем ОСОБА_6 згідно з договором підряду від 30.05.2008р. Відповідно до акта здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2008р. вартість виконаних цим підприємцем робіт складає 58002,00грн.

Вказані обставини позивачем не спростовано.

Таким чином, у ході судового розгляду не встановлено фактичного виконання ПП «Технополіс-Комплект» робіт, передбачених договором підряду від 01.02.2007р.

Аналізуючи взаємовідносини ПП «РКС» з ТзОВ «Платформа-Центр», суд вище посилався на норми Цивільного кодексу України, що визначають нікчемність правочинів.

Доводи позивача про те, що господарські правовідносини ПП «РКС» з ПП «Технополіс-Комплект» не визнані недійсними в судовому порядку як фіктивні, оскільки, за твердженням органу податкової служби вчинені без наміру створення правових наслідків, не заслуговують на увагу, оскільки правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

За таких обставин, обумовлений правочин між ПП «РКС» та ПП «Технополіс-Комплект» є таким, що вчинений з порушенням ст.203 Цивільного кодексу України, спрямований на штучне формування позивачем податкового кредиту та в силу вимог ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Отже, суд приходить до висновку, що ПП «РКС» було занижено суми податку на додатку на додану вартість, що підлягає до сплати за травень 2008 року на 7139,00грн. та завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість за листопад 2008 року на 18711,00грн. внаслідок завищення податкового кредиту на 25850,00грн. (у т.ч. за лютий 2007 року на 9850,00грн., за травень 2007 року на 16000,00грн.) по господарським операціям з ПП «Технополіс-Комплект».

Відтак, прийняті ДПІ у м.Рівне податкові повідомлення-рішення від 24.11.2009р. №0005452342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 10709,00грн., у т.ч.:7139,00грн. за основним платежем, 3570,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 31.12.2009р. №0005832342/0 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 28066,00грн., у т.ч.:18711,00грн. за основним платежем, 9355,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 07.08.2009р. №0001911742/0/17-123 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 468,00грн. (у т.ч.: 156,00грн. - за основним платежем, 312,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від10.08.2009р. №0003622342/0, від 08.09.2009р. №0004142342/0 повністю.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "РКС" судовий збір у сумі 2 (дві) грн. 01 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.