Постанова № 16084387, 10.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6165/10/1770

10 березня 2011 року 11год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Томчука А.В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Матвійчук Н.М., Суржко Т.В.;

відповідача: представник Мартинович Н.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Лоція-91"

доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішеннь

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лоція-91» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000931650/0 від 21.06.2010 року, №0000931650/1 від 14.07.2010 року, №0000931650/2 від 27.09.2010 року, №0000931650/3 від 13.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 4980,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснили суду, що в квітні місяці 2010 року було подано декларацію в якій заявлено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 4980,00 грн. ДПІ в Рівненському районі здійснено невиїзну (камеральну) перевірку.

На підставі акту перевірки №354/73/1650/13983719 від 15.06.2010 року винесено ДПІ у Рівненському районі податкове повідомлення-рішення №0000931650/0 від 21.06.2010 року, про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 4980,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг в порядку адміністративного оскарження ДПІ в Рівненському районі прийнято податкові повідомлення-рішення №0000931650/1 від 14.07.2010 року, №0000931650/2 від 27.09.2010 року, №0000931650/3 від 13.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 4980,00 грн.

У акті перевірки підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами здійснюваних ним господарських операцій та відємне значення ПДВ у періоді, охопленому перевіркою, однак правомірність та підставність заявлення до бюджетного відшкодування суми ПДВ у висновках актів перевірок підтвердження не знайшла в звязку з тим, що отримання бюджетного відшкодування для осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування , тому з урахуванням підпункту „а“ п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Лоція-91» не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

В акті перевірки № 354/73/1650/13983719 від 15.06.2010 року податковий орган робить свої висновки про зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку на підставі п.п.8.2.1 п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дана стаття 8 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є підставою після акту введення в експлуатацію основних фондів нараховувати амортизацію та поступово відносити витрати на їх придбання, виготовлення та поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. ПП «Лоція-91» в повному обсязі надала документи, що підтверджують придбання та оплату обладнання, ТМЦ та послуг для реконструкції власних основних фондів. Податковим органом під час перевірки, результати якої оспорюються, не було встановлено жодних порушень, щодо відображення позивачем в деклараціях сум податкового кредиту, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість, отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

Державна податкова інспекція у Рівненському районі проти задоволення позову заперечує. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що позивач всупереч абз. «а» п.п.7.7.11 п.7.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» задекларував в декларації за травень 2010 року обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців в сумі менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування по декларації.

Крім того, представник відповідача посилається на роз'яснення ДПА України від 27.01.2010 року № 1366/7/07-1417, де зазначено, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби». Тому, представник ДПІ у Рівненському районі вважає, що податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суму бюджетного-відшкодування ПП «Лоція-91» в розмірі 4980,00 грн. є правомірними та прийняті відповідно до вимог законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок сплати податку на додану вартість до бюджету та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до підпункту «а» пп. 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

ДПІ у Рівненському районі зазначає, що саме відповідно вищезазначеного абзацу підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Норма, на яку посилається орган державної податкової служби, містить умову відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування суми ПДВ, а саме перевищення суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців. Однак, така умова, передбачена вказаною нормою, не поширюється у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону терміни «основні фонди» та «нематеріальні активи» розуміються у значенні, визначеному Законом України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, відповідно до підпункту 8.2.1 пункту п. 8.2 статті 8 зазначеного Закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Як встановлено судом, позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 4980,00 грн.

Сума бюджетного відшкодування сформована із сум від'ємного значення, що не брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування та виникли у жовтні та грудні 2008 року, а також в березні 2010 року.

Крім того, позивач згідно проектної документації здійснює спорудження (будівництво) основних фондів, зокрема реконструкцію виробничих приміщень, що перебувають у власності позивача (дозвіл на виконання будівельних робіт № 499 від 30.07.2008 року (а.с.76)). Відповідно до укладеного договору №41.06/08 від 30.07.2008 року, генеральним підрядником по виконанню реконструкції господарських та адміністративних будівель з добудовою нових цехів для виробництва в'язаних виробів (спец рукавиць) з покриттям їх латексом виступає ВАТ «Рембуд» (а.с.73-74).

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковими накладними, виписками банку, про що не заперечується ДПІ у Рівненському районі.

Тобто, протягом спірного періоду ПП «Лоція-91» здійснило придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів, внаслідок чого і відбулося декларування від'ємного значення податку на додану вартість. Отже, позивач на підставі абзацу третього підпункту "а" п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 4980,00 грн.

Відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що реконструйовані виробничі приміщення які знаходяться за адресою с.Велика Омеляна вул. Бригадна,2 в Рівненському районі Рівненської області, позивач має використовувати у власній господарській діяльності, відповідно до видів діяльності, що визначені в установчих документах. Відтак, згідно п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тому випливає висновок, що податковий кредит на підставі якого виникло бюджетне відшкодування сформовано позивачем у відповідності до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР у звязку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в наступному використовувалися товариством в рамках господарської діяльності. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» для отримання бюджетного відшкодування, а саме, встановлене п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмеження щодо отримання бюджетного відшкодування для осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, в даному випадку не слід брати до уваги, оскільки законом не береться до уваги обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, якщо нарахування податкового кредиту здійснене внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення. Посилання представника відповідача на те, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», не обґрунтоване нормами законодавства.

Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення, матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції», про що свідчить наявний у позивача журнал проводок ПП «Лоція-91» по вказаному рахунку бухгалтерського обліку, який надався для огляду в суді. В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію. Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів. За наведених обставин, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі №0000931650/0 від 21.06.2010 року, №0000931650/1 від 14.07.2010 року, №0000931650/2 від 27.09.2010 року, №0000931650/3 від 13.12.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування приватному підприємству «Лоція-91»в сумі 4980,00 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі: №0000931650/0 від 21 червня 2010 року, №0000931650/1 від 14 липня 2010 року, №0000931650/2 від 27 вересня 2010 року, №0000931650/3 від 13 грудня 2010 року.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Лоція-91" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук А.В.