Постанова № 16083956, 04.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5560/10/1770

04 березня 2011 року 10год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гнітецький Ю.В., Головачик В.О.,

відповідача: представник Дем'янюк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів"

доРівненської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області

про визнання рішення про визначення митної вартості нечинним та стягнення понадміру сплаченої суми податку на додану вартість , -

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці про визнання рішення про визначення митної вартості №204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 року нечинним та стягнення понадміру сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 3533,90 грн.

Адміністративний позов не відповідав п. 3 ч. 1 ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 24.11.2010р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі. Позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, внаслідок чого 08.12.2010 року ухвалою судді відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Вважають, що в процесі митного оформлення сульфата натрію Рівненською митницею безпідставно було здійснено оцінку митної вартості товару за другим методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), у зв'язку з чим рішення про визначення митної вартості товарів №204000006/2010/0092391 від 09.11.2010р. є таким, що підлягає визнанню нечинним. Зазначають, що необхідні для підтвердження митної вартості документи, визначені п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006р. №1766, були надані позивачем у повному обсязі. Вважають, що подані документи є достатніми для визначення митної вартості за методом № 1 (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються) і будь-яких об'єктивних перешкод для визначення митної вартості за даним методом не існувало. Однак, відповідачем було поставлено вимоги про необхідність подання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості, а саме: калькуляцію завода-виробника на виготовлення продукції та техніко-економічне обґрунтування ціни товару на умовах поставки DDU Костопіль. Представники позивача зазначають, що додаткові документи, перелік яких було визначено відповідачем, декларант Рівненській митниці не подав, так як при вирішенні питання про митну вартість декларантом були враховані Методичні рекомендації із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджені Наказом Державної митної служби України від 19.10.2010 р. № 1242, а саме: відсутність вимоги у відповідача надавати додаткові підтверджуючі митну вартість документи в разі здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства-виробники цих товарів, що прямо стосується контракту, укладеного між позивачем та ВАТ «Кучуксульфат», оскільки останній є виробником товару, що підтверджується російською експортною ВМД та п.1.1 контракту № 65 ST від 26.07.10 р. З огляду на те, що використані декларантом відомості є об'єктивними, піддаються обчисленню, належним чином підтверджені документально, необхідні документи надані митному органу, то вважають, що жодних обставин, які унеможливлюють використання декларантом обраного методу визначення митної вартості відповідачем встановлено не було. З огляду на те, що вимоги, передбачені ст.267 МК України, були повністю позивачем дотримані Рівненська митниця не мала будь-яких правових підстав для застосування другого методу для визначення митної вартості товарів, а тому прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості за методом № 2 є необґрунтованим. Крім того, митна вартість імпортованих товарів визначена Рівненською митницею за інформацією ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ (ВМД від 20.10.2010 р. № 113020000/2010/007220). Зазначають, що внаслідок прийняття незаконного рішення відповідачем позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 3533,90 грн. На думку представників позивача, рішення про визначення митної вартості товарів №204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 року, яке спричинило додаткову сплату ПДВ в сумі 3533,90 грн., є незаконним, оскільки порушує приписи ст. 19 Конституції України, прийняте без належного обґрунтування та з порушенням порядку прийняття. На підставі викладеного, просили позов задовольнити повністю.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, яким повідомив, що позов не визнає. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що 08 листопада 2010 року до відділу контролю митної вартості та номенклатури Рівненської митниці була подана вантажна митна декларація № 204000013/2010/004520 на товар "сульфат натрію природний" з комплексом товаросупровідних документів. При оформленні цієї вантажної митної декларації декларантом визначено митну вартість товару за ціною договору 0,15 дол. США за кілограм, тобто застосовано метод визначення митної вартості товарів №1. На підставі п.п.1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильність визначення митної вартості товарів" №339 від 09.04.2010 року посадовою особою підрозділу, уповноваженою на виконання функцій з контролю за визначенням митної вартості було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений час до дати подання позивачем вантажної митної декларації. При проведенні порівняльного аналізу заявленого рівня митної вартості товару за кодом згідно УКТЗЕД 2530909800 з вартісними рівнями товарів, що наявні в програмно-інформаційному комплексі (ПІК) “Цінова інформація при визначенні митної вартості” Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи (ЄА1С) Державної митної служби України, було встановлено, що вартісний рівень ідентичного по опису товару від того самого виробника (ВАТ “Кучуксульфат”), у тих самих обсягах (66000кг), на тих самих умовах поставки - становить 0,18 дол. США за кілограм. З метою зясування дійсного рівня митної вартості, відповідно до п. 11 постанови КМУ від 20.12.06 № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” митним органом були витребувані від декларанта додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості, а саме: калькуляція заводу-виробника на виготовлення продукції, а також техніко-економічне обґрунтування ціни товару на умовах поставки DDU Костопіль, про що міститься запис на зворотньому боці першого аркушу декларації митної вартості, з яким декларант був ознайомлений під підпис. Оскільки відповідач (декларант) відмовився від надання додаткових документів, з ним було проведено консультацію, щодо обрання методу визначення митної вартості. Після проведеної консультації було прийнято рішення про коригування бази оподаткування за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. На підставі цього Рівненською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №204000013/0/00047 від 09.11.2010 р. та рішення про визначення митної вартості №204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 року. У зв'язку з наведеним вище, представник відповідача вважає, що Рівненською митницею дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку прийняття рішення про визначення митної вартості від 09.11.2010 року і саме рішення є обґрунтованим та законним, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 09.12.2010 р., якою закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ухвалою суду від 09.12.2010 р., якою закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області.

Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області.

Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області не забезпечило участі повноважного представника в судових засіданнях. Причини неприбуття суду не повідомило та заперечень на адміністративний позов не подало. Про дату, час і місце судових засідань було повідомлене належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Костопільський завод скловиробів» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 21.08.2000 р., виданим державним реєстратором Костопільської районної державної адміністрації (а.с.36-37) та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30923971, що стверджено копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 280089 (а.с.38-39).

26.07.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Кучуксульфат», Російська Федерація (Продавець) та Приватним акціонерним товариством «Костопільський завод скловиробів» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 65 ST (а.с.6-9), відповідно до якого Продавець постачає протягом серпня-грудня 2010 р., а Покупець отримує і оплачує сульфат натрію природний ТУ-2141-084-56238216-2010 виробництва ВАТ «Кучуксульфат», в кількості 330 тон, за ціною 4500 російських рублів за тону, на умовах поставки DDU (Правила Інкотермс-2000) Костопіль Львівської залізничної дороги, Україна шляхом 100 відсоткової передплати в рублях за кожну партію товару, банківським переказом на рахунок Продавця.

15.10.2010 року позивачем проведено оплату вартості сульфата натрію на суму 297000 російських рублів з призначенням платежу передплата (аванс за сульфат натрію) згідно з договором № 65 ST від 26.07.2010 року, що підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті № 179 від 15.10.10 р. (а.с.19).

При ввезені товару в Україну, 08.11.2010 року декларантом позивача (ППФ «Норма-Плюс») для здійснення митного оформлення товару Рівненській митниці була подана вантажна митна декларація МД-2 № 204000013/2010/004520 з доповненням № 1 (форма МД-6) (а.с.13-14), в якій було заявлено товар: "сульфат натрію природній» 66000 кг нетто, упакований в мішки поліпропіленові біг-беги по 1000 кг нетто, виробник ВАТ «Кучуксульфат» (а.с.13-14). Товар заявлений до митного оформлення відповідно до умов поставки DDU Костопіль/Україна за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), загальною митною вартістю 76391,37 грн. Відповідно заявлено до сплати 1527,83 грн. - мита, та 15278,27 грн. - ПДВ.

Одночасно з вказаною ВМД для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого декларанта подав відповідачу наступні документи: облікову картку від 28.05.2010 р., декларацію митної вартості (форми ДМВ-1) (а.с.44-46); зовнішньоекономічний контракт № 65 ST від 26.07.10 р.; комерційний інвойс № 2259 від 26.10.10 р. (а.с.10); внутрішній транзитний документ - (ВТД) (а.с.18), накладну ЦІМ/УМВС; копію вантажної митної декларації іноземної країни №10605060/261010/0004825 від 26.10.10 р. (а.с.11), довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, сертифікат про походження товару № 0027069324 (а.с.64); сертифікат якості №5722 (а.с.63), платіжне доручення 179 від 15.10.10 р. (а.с.19).

Згідно з зазначеними документами митна вартість визначена за ціною договору (п.1 ч.1 ст. 266 Митного Кодексу України) 0,15 дол. США за 1 кг товару, що всього в російських рублях становить 297000 руб. (або 9900 доларів США, або 76391,37 грн.).

09.11.2010 року митним органом було поставлено вимоги декларанту про необхідність подання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості, а саме: калькуляцію завода-виробника на виготовлення продукції, а також техніко-економічне обґрунтування ціни товару на умовах поставки DDU Костопіль, про що міститься запис у графі «Для відміток митного органу» і на зворотному боці першого аркушу ДМВ № 204000013/2010/004520 (а.с.44), з яким декларант був ознайомлений під підпис 09.11.2010 року.

Вимогу митного органу позивач не виконав, жодного документу, що були витребувані, не надав. 09.11.2010 року декларантом позивача ППФ «Норма-Плюс» (Гнітецький Ю.В.) було здійснено запис на зворотному боці вказаної ДМВ : «додаткові документи надані не будуть, у звязку з їх відсутністю», внаслідок чого з декларантом було проведено консультацію щодо обрання методу визначення митної вартості (запис на зворотному боці ДМВ) (а.с.44).

Як вбачається із матеріалів справи, Рівненською митницею було прийняте рішення №204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 р. про визначення митної вартості товарів, відповідно до якого митну вартість імпортованих товарів визначено за методом №2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів), у розмірі 365560,80 рублів РФ (збільшено обчислену декларантом вартість на 68560,80 рублів РФ) (а.с.17).

09.11.2010 року на підтвердження відмови в прийнятті Декларації митної вартості №204000013/2010/004520, Рівненська митниця надала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 204000013/0/00047 від 09.11.2010р. (а.с.15-16).

В картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 204000013/0/00047 було зазначено вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення чи пропуску цих товарів через митний кордон України: надати нову ВМД та ДМВ із вартістю згідно запропонованого методу визначення митної вартості.

З огляду на прийняте Рівненською митницею рішення про визначення митної вартості від 09.11.2010 р. за №204000006/2010/009239/1, 11.11.2010 року позивачем, зі слів представників позивача з метою запобігання простою вантажу, було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною договору, а за ціною, яка була визначена митним органом - була подана нова вантажна митна декларація №204000013/2010/004602(а.с.47-48) із зазначенням митної вартості, визначеної митним органом, і були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за методом № 2, що, як вважає позивач, на 3533,90 грн. перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Надаючи правову оцінку рішенню Рівненської митниці про визначення митної вартості №204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 р., суд виходить з наступного.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Статтею 264 цього Кодексу встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 266 Митного кодексу України встановлено методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч.2 ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року №339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» визначено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Так, при проведенні порівняльного аналізу заявленого рівня митної вартості товару за кодом згідно УКТЗЕД 2530909800 (сульфат натрію) з вартісними рівнями товарів, митне оформлення яких вже було здійснено, згідно ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ Рівненською митницею було встановлено, що вартісний рівень ідентичного по опису товару (сульфата натрію) від того самого виробника (ВАТ«Кучуксульфат»), у тих самих обсягах (66000 кг), на тих самих умовах поставки (DDU доставка на територію України) становить 0,18 дол. США за кілограм (ВМД від 20.10.10 №113020000/2010/7220), у звязку з чим у митного органу виник сумнів щодо правильності визначення заявленої митної вартості. На підтвердження цього, відповідачем було надано суду копію витягу з Центральної бази даних єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ за ВМД №113020000/2010/7220 від 20.10.2010 року (а.с.43).

Як вбачається із витребуваної судом ухвалою суду від 31.01.2010 р. у Дніпропетровської митниці (митний пост Нікополь) копії вантажної митної декларації ІМ 40 за №113020000/2010/7220 від 20.10.2010 року та документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення сульфату натрію природного згідно з даною ВМД (а.с.108-114), митна вартість сульфата натрію, виробництва ВАТ «Кучуксульфат», придбаного ТОВ з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Менюфекчурінг Україна» (м. Орджонікідзе) у даного виробника, в кількості 66000 кг, упакованого в поліпропіленові мішки біг-беги, на умовах поставки DDU - Нікополь визначена в розмірі 93467,64 грн. (тобто, по ціні за 1 кг 0,18 дол. США, всього на суму 11814 дол. США), а не по ціні 0,15 дол. США, як визначено декларантом ПАТ «Костопільський завод скловиробів» у ВМД №204000013/2010/004520 від 08.11.2010 р. (а.с.13).

Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» (далі Порядок №1766) визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Як вбачається з дослідженої судом копії декларації митної вартості №204000013/2010/004520 (а.с.44) у графі "Для відміток митниці" Рівненською митницею було витребувано у декларанта додаткові документи, а саме: калькуляцію виробництва товару та техніко-економічне обґрунтування ціни товару на умовах поставки DDU - Костопіль. З даною вимогою митниці декларант був ознайомлений під підпис 09.11.2010 року.

За таких обставин, враховуючи те, що під час здійснення митного контролю при порівнянні заявленої митної вартості з рівнем митної вартості на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, відповідачем було встановлено розбіжність у митній вартості сульфата натрію, суд вважає заявлену Рівненською митницею вимогу декларанту про надання додаткових документів у підтвердження дійсної митної вартості задекларованого товару правомірною.

Згідно з вимогами пункту 13 Порядку №1766 декларант зобовязаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представниками позивача не заперечується, що декларант в цей же день 09.11.2010 р. відмовився від надання додаткових документів, здійснивши на звороті ДМВ запис - «Додаткові документи надані не будуть в звязку з їх відсутністю» (а.с.44).

Пунктом 14 Порядку № 1766 встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади України;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження , що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товару покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до частини другої цієї статті.

Згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Судом встановлено, матеріалами справи, а саме: копією декларації митної вартості (а.с.44) підтверджується, що 09.11.2010 року посадовою особою Рівненської митниці з декларантом позивача проведено консультацію, про що здійснено запис на звороті даної декларації.

Відповідно до вимог ст.ст. 268 і 269 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У зв'язку з тим, що декларант відмовився надати на вимогу відповідача додаткові документи, Рівненською митницею відповідно до вимог ст. 265 МК України, пункту 14 Порядку №1766 було визначено митну вартість сульфата натрію на підставі наявних відомостей згідно з законодавством за методом 2 ціною ідентичних товарів.

Частиною 1 ст. 268 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

З огляду на відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортованого товару (додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості за методом № 1, декларантом не надано), суд приходить до висновку про неможливість застосування митним органом першого методу визначення митної вартості товару. З цих підстав наявна в митниці інформація дозволила визначити митну вартість спірного товару та скоригувати її до рівня цін за ціною договору на ідентичні товари (другий метод), відповідно до даних цінової бази ЄАІС ДМСУ (ВМД № 113020000/2010/7220 є 20.10.2010 року), умови оформлення яких найбільш відповідали спірним і час експорту яких був максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи ті обставини, що заявлений декларантом рівень митної вартості менший ніж рівень на ідентичні/подібні товари, що оформлювалися іншими митницями по митній системі в максимально наближений час, і декларант відмовився від надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, перелік яких визначений пунктом 11 Порядку №1766, суд приходить до висновку, що митний орган, приймаючи рішення про визначення митної вартості № 204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 р., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а відтак дане рішення винесене з дотриманням умов порядку його прийняття та є законним.

Суд також відхиляє доводи представників позивача про те, що відповідач в порушення вимог ч.7 ст. 268 Митного кодексу України при застосуванні другого методу для визначення митної вартості сульфата натрію застосував найбільшу вартість операції з ідентичними товарами, оскільки згідно з вимогами частини 1 цієї статті за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Як вбачається з наданих представниками позивача копій ВМД № 204000013/2010/003079 (а.с.62) та № 204000013/2010/003215 (а.с.61), згідно з якими задекларована митна вартість сульфата натрію виробництва ВАТ «Кучуксульфат» в кількості 66 тон становить 93733,20 грн., датою експорту цього ідентичного товару є відповідно 06.08.2010 року та 25.08.2010 року, тоді як датою експорту сульфата натрію, вартість операції з яким використана митницею за ВМД № 113020000/2010/7220, є 20.10.2010 року, що є більш максимально наближеним часом до 08.11.2010 року, в порівнянні з серпнем 2010 року.

Окрім того, копією ВМД № 204000013/2010/003215 від 25.08.2010 р. (а.с.61) підтверджується той факт, що у серпні 2010 року позивач (декларант ППФ «Норма-Плюс») самостійно визначав і декларував митну вартість того ж самого товару (сульфат натрію), в тій же кількості (66 тон), того ж виробника (ВАТ «Кучуксульфат») по тому ж зовнішньоекономічному контракту №65 ST від 26.07.2010 р. за ціною 93733,20 грн., що становить - 0,18 дол. США за 1 кг, тобто, за вищою митною вартістю, ніж мав намір зробити це в жовтні 2010 р. на підставі ВМД № 204000013/2010/004520 від 08.11.2010 р., в митному оформленні якої Рівненська митниця відмовила ПАТ «Костопільський завод скловиробів» оспорюваним рішенням про визначення митної вартості.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Рівненської митниці про визначення митної вартості №204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 р. є правомірним і підстави для визнання його нечинним відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення понадміру сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 3533,90 грн., не підлягають до задоволення, оскільки підстави для цього судом не встановлені. Крім того, слід зазначити, що декларант позивача не скористався передбаченим ч.3 ст. 264 Митного кодексу України правом випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових платежів), що в подальшому надало б йому право звернутися до митного органу із заявою про перевірку визначеної митним органом митної вартості товару та прийняття рішення про можливість застосування заявленої позивачем митної вартості з поверненням надмірно сплаченої суми мита та податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на те, що дії митниці як контролюючого органу та позивача (декларанта) як платника податку при визначенні розміру податку та його сплаті за поданою вантажною митною декларацією №204000013/2010/004602 від 11.11.2010 р. (а.с.47-48) на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року. Згідно з пунктом 5.1 статті 5 вказаного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

11.11.2010 р. позивач подав нові вантажну митну декларацію (а.с.47-48) та декларацію митної вартості з визначенням митної вартості за рішенням митниці, а тому з моменту подання нових декларацій податкові зобовязання зі сплати податку на додану вартість і мита були узгодженими в тому обсязі, який визначив безпосередньо позивач і оскарженню не підлягали. Тим більше, самостійно узгоджена та сплачена сума ПДВ не підлягає стягненню як надмірно сплачена, оскільки списання з депозитного рахунку попередньо сплаченої суми податку було проведено митницею на підставі поданої позивачем декларації.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Рівненською митницею доведено перед судом правомірність прийняття рішення про визначення митної вартості № 204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 року.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів» про визнання рішення про визначення митної вартості №204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 р. нечинним та стягнення понадміру сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 3533,90 грн. є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Приватному акціонерному товариству "Костопільський завод скловиробів" в задоволенні позовних вимог до Рівненської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання рішення про визначення митної вартості №204000006/2010/009239/1 від 09.11.2010 року нечинним та стягнення понадміру сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 3533,90 грн. - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.