Постанова № 16081700, 07.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3866/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.

при секретарі Протас О.М.

за участю:

представника позивача - Фищук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Закритого акціонерного товариства "Лубенський ремонтний завод"про стягнення фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2011 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства "Лубенський ремонтний завод"про стягнення фінансових санкцій в розмірі 9097,13 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме в 2010 році підприємством не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в сумі 9026,67 грн., та пені в звязку з порушенням терміну слати адміністративно-господарських санкцій в сумі 70,46 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути лише адміністративно - господарські санкції в розмірі 9026,67 грн., посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, надав копію ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.07.2008 року про порушенння провадження у справі про банкрутство та просив провести розгляд спрви без участі представника підприємства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 вищезазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

На виконання вказаної норми відповідачем в поданому Звіті форми № 10-ПІ самостійно було обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та зазначено у кількості 1 такого робочого місця. Разом з тим, згідно цього ж Звіту, у відповідача в 2010 році не працювало жодного такого працівника, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Тобто підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1 робоче місце.

Згідно листа Лубенського міськрайонного центру зайнятості від 24.05.2011 року № 17733 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН з заповненням графи 15 (наявність вільних робочих місць для інвалідів) для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями від приватного підприємства "Полтавський елеватор" в 2010 році не надходила.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову діяльність” від 23.02.2006 р. № 3483-IV, яким було внесено зміни до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно якої обов'язок працевлаштування інвалідів покладався на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, а обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжувався його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Натомість, тепер у ст. 18 вказаного Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу реалізується шляхом їх безпосереднього звернення на підприємства, установи, організації або до центру зайнятості. Вищевказані підприємства, установи організації згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, встановлених цим же Законом.

Доказів самостійного пошуку інвалідів для працевлаштування на виконання нормативу, встановленого Законом, відповідачем не надано.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 9097,13 грн., що підтверджується копією звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою 10-ПІ № 53/107/94 від 28.04.2011 року (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб, складає 15 осіб, фонд оплати праці становить 1354000 грн. (135400 : 15) х 1- 0 = 9026,67 грн.)

Частина 4 ст.20 Закону України № 875 зазначає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого в ч.1 ст.19 цього закону.

В добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не погашена.

Відносно, наданої відповідачем копії ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.07.2008 року про порушенння провадження у справі про банкрутство, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.п.5, 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Згідно статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 2343-XII від 14.05.1992р. накладати арешт на майно боржника поза межами процедури санації за умови, якщо це не перешкоджає виконанню плану санації та не суперечить інтересам конкурсних кредиторів, не відповідає сутності правовідносин, що склались.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що введена процедура санації не є перешкодою для виконнання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на примусове виконання рішень судів про стягнення з відповідача-боржника заборгованості, та не перешкоджає розгляду справ в порядку позовного провадження про стягнення заборгованості по суті.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” дані суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства "Лубенський ремонтний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лубенський ремонтний завод" (37500, Полтавська область, м.Лубни, вул.Радянська 167, р/р 26001054500635, МФО 331401, банк Філія ПРУ КБ "Приватбанк", код ЄДРПОУ 01373358) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Полтава, вул.Зигіна 1, р/р 31210230700011 в ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, отримувач - УДК у м.Лубни, код ЄДРПОУ 34698631) адміністративно-господарські санкції в розмірі 9026 ( дев'ять тисяч двадцять шість) грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2011 року.

СуддяГ.В. Костенко