Постанова № 16081437, 02.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4242/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача -Яремин Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління соціального захисту населення України в Полтавській областідо Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2011 року Головне управління соціального захисту населення України в Полтавській областізвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро визнання дій щодо накладення штрафу неправомірними, скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. від 16.05.2011 року, винесену у виконавчому провадженні ВП № 26059169.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 16.05.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн 00 коп. за невиконання рішення суду по справі № 2-а-560/10, на підставі виконавчого листа № 2-560/10, виданого Київським районним судом м.Полтави 19.04.2011 року. Позивач вважає, що вказана постанова про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду не виконане з незалежних від позивача причин.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення у яких зазначав, що постанова про накладення штрафу на боржника № 26059169 від 16.05.2011 року винесена у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та просив розглядати справу без участі представника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.04.2011 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача від 20.04.2011 року, відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-560/10, виданого Київським районним судом м.Полтави 19.04.2011 року, про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру заробітної плати, встановленої на момент виплат, з урахуванням виплачених сум.

Вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано 7- денний строк для добровільного виконання рішення Київського районного суду м.Полтави. Дана постанова була отримана Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, проте у встановлені строки не була виконана, як не виконана і станом на момент розгляду справи судом.

16.05.2011 державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області виніс постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 680,00 грн.

Із діями державного виконавця щодо накладення штрафу у розмірі 680 грн. та постановою про накладення штрафу від 16.05.2011 року позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений зокрема статтею 89 зазначеного Закону.

Частиною 1 статті 89 Закону України “Про виконавче провадження” регламентовано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У зв'язку з невиконанням позивачем рішення суду державним виконавцем 16.05.2011 року винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн.

Доводи позивача про те, що призначення, нарахування та фінансування щорічної допомоги, як і будь- якого іншого виду допомоги, до функцій та компетенції Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації не входить, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постанова Київського районного суду м.Полтави від 15.04.2010 року, якою особу, яка зобов'язана здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік визначено Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, набрала законної сили 06.05.2010 року.

Відповідно до частини пятої статті 124 Конституції України та частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України.

Таким чином, незгода позивача з рішенням суду, яке набрало законної чинності, не є підставою для його невиконання та не може бути визнана судом як поважна причина.

У рішенні по справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby c.иce) від 19березня 1997 року, рішення у справі “Бурдов проти Росії” (Bourdov c.), від 7 травня 2002 року; рішення у справі “Ясіунєне проти Литви” (Jasiuniene c. Lituanie) від 6 березня 2003; та рішення по справі “Руйану проти Румунії” (Ruianu c.) від 17червня 2003 року).

При цьому Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях звертав увагу на те, що держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобовязання взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office).

Отже, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 16.05.2011 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин судового рішення ґрунтується на вимогах Закону України “Про виконавче провадження” та прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, тому позовні вимоги про її скасування задоволенню не підлягають

Що стосується позовних вимог про визнання дій державного виконавця при винесенні постанови про накладення штрафу неправомірними, то суд виходить з того, що правові наслідки для позивача створює саме постанова про накладення штрафу від 16.05.2011 року як рішення субєкта владних повноважень. Окремих дій, крім винесення постанови, які б порушували права позивача, судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, дії відповідача по накладенню штрафу на позивача за невиконання рішення суду здійснені відповідно до Закону України “Про виконавче провадження , а постанова про накладення штрафу від 16.05.2011 року прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Таким чином, позовні вимоги необгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства, під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Згідно із вказаним підпунктом розмір судового збору становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн. 40 коп.

Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” передбачено пільги щодо сплати державного мита.

Так, зокрема, відповідно до п. 7 ч. 1 статті 4 вказаного Декрету від сплати державного мита звільняються органи праці та соціального захисту населення - позивачі та відповідачі - за позовами до суду щодо призначення і виплати всіх видів державної соціальної допомоги, компенсацій, виплат та доплат, установлених законодавством.

Таким чином, вказаною нормою чітко передбачена категорія позовів, при поданні яких органи праці та соціального захисту населення звільняються від сплати держмита, проте, до вказаної категорії не належать справи про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Отже, позивач не звільнений від сплати держмита. Разом з тим, при поданні позовної заяви держмито ним сплачено не було. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до державного бюджету судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 25, 89 Закону України “Про виконавче провадження”, Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління праці і соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови відмовити.

Стягнути з Головного управління праці і соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до державного бюджету на р/р 31416537700002, код ЄДРПОУ 34698804, банк одержувача - ГУДК у Полтавській області, код платежу: 22090200, МФО 831019 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2011 року

СуддяЛ.О. Єресько