Постанова № 16080676, 31.05.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/889/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Строїтель»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 31.12.2010р. № 0011332301/0 ,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Строїтель»(надалі по тексту Позивач або ПП «Строїтель») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Київському районі м. Одеси), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 31.12.2010р. № 0011332301/0. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено документальну невиїзну зустрічну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Інторг-Преміум»та ТОВ «Кастакс Юг»за період з 01.08.2008р. по 15.11.2010р. Відповідно до висновку акту, відповідачем було встановлено, що відсутність поставок товарів ПП «Строїтель»у грудні 2008р., січні, червні та липні 2009р. свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, внаслідок чого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%», у рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту»в сумі 49272,67 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.12.2010 року №0011332301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 73909,00 грн. (за основним платежем 49272,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24636,33 грн.). Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (в редакції чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

На виконання постанови про призначення зустрічної перевірки від 15.11.2010р. та додаткових документів, отриманих від старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції Даракчі О.Г. від 19.11.2010р. № 171/П/09-0011 (вх. № 7717/8 від 23.11.2010р.), згідно з п. 5 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент проведення перевірки) головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Київському районі Одеської області Кравченко О.М. проведена документальна невиїзна зустрічна перевірка ПП «Строїтель»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Інторг-Преміум»та ТОВ «Кастакс - Юг»за період з 01.08.2008 року по 15.11.2010р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати документальної невиїзної зустрічної перевірки ПП «Строїтель»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Інторг-Преміум»та ТОВ «Кастакс Юг»за період з 01.08.2008р. по 15.11.2010р.»від 22.12.2010р. № 6101/171/22458567/23-02 (а.с. 86-96), відповідно до якого відповідачем встановлено відсутність поставок товарів ПП «Строїтель»у грудні 2008р., січні, червні та липні 2009р., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, внаслідок чого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%», у рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту»в сумі 49272,67 грн., у тому числі по періодам: грудень 2008 року - на суму 33950 грн.; січень 2009 року - на суму 1166,67 грн.; червень 2009 року - на суму 5240 грн.; липень 2009р. - на суму 8916 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.12.2010 року №0011332301/0 (а.с. 8), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 73909,00 грн. (за основним платежем 49272,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24636,33 грн.).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача стосовно того, що контрагентами ПП «Інторг-Преміум»та ТОВ «Кастакс-Юг»виписувались податкові накладні на підставі нікчемних правочинів, тому податковий кредит ПП «Строїтель»за період грудень 2008р., січень, червень та липень 2009 року на загальну суму 49272,67 грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР підлягає коригуванню (зменшенню).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що позивачем у грудні 2008р., січні, червні та липні 2009 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 49272,67 грн., використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено, ПП «Строїтель»здійснювало зазначені операції без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту та як, наслідок, несплати податків, що призвело до втрат доходної частини Держбюджету, а отже, є нікчемним, у т. ч. по періодам: грудень 2008р. - на суму 33950 грн.; січень 2009р. - на суму 1166,67 грн.; липень 2009р. - на суму 8916 грн.

Суд з даними висновками не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ПП «Інторг-Преміум»та ТОВ «Кастакс-Юг».

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень». Судом встановлено, що саме таким шляхом укладалися позивачем угоди з вищезазначеними контрагентами, про що свідчать копії рахунків - фактур (а.с. 117-122).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти ) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобовязання, які покладено Цивільним кодексом України на договором купівлі-продажу, а саме: прийнято товар, про що свідчать копії накладних (а.с. 27,29,31,36,46,48,) та сплачено продавцю грошові кошти на підставі отриманих рахунків - фактур (а.с. 117-122), суми оплати відповідають вартості отриманих матеріалів та конструкцій, що підтверджується копіями платіжних доручень та копіями банківських виписок (а.с.123-132).

У перевіряємому періоді на виконання умов домовленості між позивачем та ТОВ «Кастакс-Юг», останнім виписано податкові накладні: № 15 від 30.06.2009р. (а.с. 42), № 01/07 від 01.07.2009р. (а.с. 47) та № 01/07-1 від 01.07.2009р. (а.с. 49).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за червень та липень 2009р.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями № 89 від 30.06.2009р. на суму 9000 грн., у тому числі ПДВ на суму 1500 грн., № 96 від 07.07.2009р. на суму 48480 грн., у тому числі ПДВ на суму 8080 грн., № 95 від 07.07.2009р. на суму 22400 грн., у тому числі ПДВ на суму 3740 грн., № 98 від 07.07.2009р. на суму 5016 грн., у тому числі ПДВ на суму 836 грн. та виписками банку. Зазначені обставини представником відповідача у судовому засіданні не заперечувались та встановлені в самому акті перевірки.

На виконання умов домовленості між позивачем та ПП «Інторг-Преміум», останнім виписано податкові накладні: № 5/12 від 05.12.2008р. (а.с. 28), № 18/12 від 18.12.2008р. (а.с. 30), № 19/12 від 19.12.2008р. (а.с. 32) та № 26/01 від 26.01.2009р. (а.с. 37).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за грудень 2008р. та січень 2009р.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями № 67 від 05.12.2008р. на суму 61500 грн., у тому числі ПДВ на суму 10250 грн., № 91 від 19.12.2008р. на суму 67200 грн., у тому числі ПДВ на суму 11200 грн., № 90 від 19.12.2008р. на суму 75000 грн., у тому числі ПДВ на суму 12500 грн. та виписками банку. Суми витрат та податкового кредиту по приходній накладній № 26/01 від 26.01.2009р. та податковій накладній № 26/01 від 26.01.2009р. сплачувались готівкою через касу підприємства, зазначені обставини представником відповідача у судовому засіданні не заперечувались та встановлені в самому акті перевірки.

Таким чином зазначені умови домовленості між позивачем та контрагентами ПП «Інторг-Преміум»та ТОВ «Кастакс-Юг»були виконані, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вже судом встановлено, що зазначеними контрагентами позивачу були надані відповідні податкові накладні, які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству. Тобто, згідно п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що вищезазначені вимоги Закону щодо оформлення податкових накладних ПП «Інторг-Преміум»та ТОВ «Кастакс-Юг» при видачі податкових накладних за перевіряємий період були дотримані та представник відповідача відносно правильності заповнення зазначених податкових накладних не заперечував.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що доказами фактичного здійснення господарських операцій, зокрема є: наявність у позивача власних складських приміщень загальною площею 3420 кв. м., про що свідчить копія технічного паспорту (а.с. 134-139) та власної земельної ділянки площею 0,342 га, про що свідчить копія договору купівлі-продажу та копія державного акту (а.с. 145, 148-150); факт ведення обліку матеріалів на складі, що підтверджується відповідними Журналами-ордерами і Відомостями по рахунку 20 «Виробничі запаси»та актами списання матеріалів (а.с. 151-162); факт видачі довіреностей штатним працівникам на отримання ТМЦ від постачальників, що підтверджується Журналом реєстрації довіреностей та вказівками саме на ці номери довіреностей в накладних (а.с. 163-166); факт подальшого використання придбаних матеріалів для виконання ремонтно-будівельних робіт на замовлення Управління НБУ Одеської області та військової частини, про що свідчать копії договорів, актів виконаних робіт та проектно-кошторисної документації (а.с. 50-81).

В акті перевірки та письмових запереченнях на позов відповідач посилається на матеріали кримінальної справи №201201000048, яка порушена у відношенні невстановлених осіб по факту організації фіктивного підприємництва та умисного ухилення від сплати податків з використанням ПП «Іст-Трейд Менеджмент»та ПП «Інторг-Преміум»за ознаками злочину, передбачених ст.ст. 27 ч. 3, 205 ч. 2, 212 ч. 3 КК України.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в матеріалах кримінальної справи №201201000048 містяться показання засновника та директора ОСОБА_3, який створив, вказані підприємства з метою прикриття незаконної діяльності. В дійсності він ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, бухгалтерських документів та податкову звітність не складав, не підписував та в ДПІ не надавав.

Також в акті перевірки зазначено, що у незаконній схемі, направленій на умисне ухилення від сплати податків задіяно ТОВ «Кастакс-Юг», яке також є фіктивним субєктом підприємницької діяльності. При допиті, засновник та директор ТОВ «Кастакс-Юг»ОСОБА_4, пояснив, що після реєстрації підприємства, фінансово-господарської діяльності не здійснював, бухгалтерських документів та податкову звітність не підписував.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі вищезазначеного відповідач прийшов до висновку про те, що укладені позивачем та його контрагентами ПП «Інторг-Преміум»та ТОВ «Кастакс-Юг»правочини є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Суд критично відноситься до зазначених висновку та вважає його не обґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до приписів статті 121 Кримінально - процесуального кодексу України розголошення даних досудового слідства не допускається. Окрім того, пояснення громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підтверджені вироком суду в кримінальній справі і відповідно до приписів вказаного вище наказу ДПА України не можуть відображатися в акті перевірки.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, пояснення громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в кримінальній справі без відповідного вироку суду, не є та не можуть бути належним доказом фіктивності чи/та нікчемності правочинів укладених між позивачем та ПП «Інторг-Преміум», ТОВ «Кастакс-Юг»і відповідно не можуть прийматися судом до уваги як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Частина перша ст. 203 ЦКУ визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину, зокрема купівлі-продажу, є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки сторонами виконанні обов'язки за цим договором (сплачені кошти, отримані товари), складський облік має місце, то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та ПП «Інторг-Преміум», ТОВ «Кастакс-Юг»угоди не віднесено законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсності.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелікправочинів,які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також суд вважає необхідним зазначити, що ДПІ у Київському районі м. Одеси, приймаючи оскаржувані рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеної угоди, висновок відповідача про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства під час розгляду справи не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач та контрагенти ПП «Інторг-Преміум», ТОВ «Кастакс-Юг»належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

Крім цього, судом встановлено, що ПП «Інторг-Преміум», ТОВ «Кастакс-Юг»в повному обсязі перераховано податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, стосовно чого, знову ж таки представник відповідача не заперечував.

Твердження відповідача про те, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків не відповідає дійсності та ні чим не підтверджується.

Таким чином, на даний час всі перелічені договори є дійсними та виконаними, рішення суду про визнання угод не дійсними на даний момент не існує.

Важливим є і той факт, що на момент господарських відносин позивача з зазначеними контрагентами, ПП «Інторг-Преміум», ТОВ «Кастакс-Юг»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Зокрема, взаємовідносини між позивачем та ПП «Інторг-Преміум»відбувалися в 2008 році, свідоцтво платника ПДВ останнього анульовано 21 серпня 2009р. Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Кастакс-Юг»відбувалися в 2009 році, свідоцтво платника ПДВ останнього анульовано 24 квітня 2010р. Таким чином, на момент здійснення угод ці постачальники мали право виписувати податкові накладні згідно п. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», оскільки анулювання їх реєстрації як платників ПДВ відбулося значно пізніше, що підтверджується роздруківками з Офіційного веб-сайту ДПА України. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентами та за можливу недостовірність даних внесених до вказаного реєстру, зокрема даних про особу директора.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ПП «Інторг-Преміум», ТОВ «Кастакс-Юг»відповідні угоди купівлі-продажу, прийняв товар, та сплатив продавцю грошові кошти на підставі отриманих рахунків - фактур (а.с. 117-122), суми оплати відповідають вартості отриманих матеріалів та конструкцій, що підтверджується копіями платіжних доручень та копіями банківських виписок (а.с.123-132). Вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному звязку приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом № 168-97/ВР від 03.04.1997 року правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Судом встановлено, що ПП «Строїтель»цілком обґрунтовано відповідно до п.7.4 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року відносило до податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податковій декларації за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки ПП «Строїтель»органом державної податкової служби - ДПІ у Київському районі м. Одеси суми податку на додану вартість були підтверджені податковими накладними, які і є документами зазначеними підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п. 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Інторг-Преміум», ТОВ «Кастакс-Юг»у загальному розмірі 49272,67 грн., підтверджені податковими накладними.

Факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг) відповідно до вищезазначених податкових накладних було визнано представником відповідача в судовому засіданні, тому суд вважає, що це є додатковим доказом реального характеру зазначених господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підприємством ПП «Строїтель»були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, відповідно до отриманих від контрагента податкових накладних у тому податковому періоді, в якому вони були отриманні та з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого у п. 15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Законом України «Про податок на додану вартість». На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно доч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси не надано доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, у звязку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «Строїтель»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 31.12.2010р. № 0011332301/0.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню в повному обсязі.

керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Строїтель»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 31.12.2010р. № 0011332301/0 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 31.12.2010р. № 0011332301/0.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 31 травня 2011 року.

Суддя С.О. Cтефанов