Постанова № 16080297, 02.06.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

02.06.2011 р. Справа № 2а-3484/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Металбуд", (вул. Новозаводська, 42-б, м. Миколаїв, 54028) доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000922301 від 13.04.2011 року, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.11 №0000922301 про визначення податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість 60900 грн. (основний платіж -48720 грн., штрафні санкції 12180 грн.). Не погоджуючись з підставами постановлення оспорюваного рішення (недійсність даних про обсяги придбання товарів у деклараціях з податку на додану вартість, відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг), нікчемність укладених правочинів в звязку з порушенням підприємством ст.ст.203, 215, 228 ЦК України,п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість), позивач просив про задоволення позову. Відповідач позов не визнав, посилаючись на законність проведеної перевірки позивача та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України .

Так, відповідно до п.п 20.1.4,20.1.27 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право:

проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (ст..75 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.1.7.ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 16.03.2011 по 22.03.2011 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі по тексту ДПІ, контролюючий орган, відповідач) проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту та податкових зобовязань за період з 01.12.10 по 31.12.10.

За наслідками перевірки складено відповідний акт від 29.03.2011 року за №1095/23-200/32283034 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Металбуд»(код ЄДРПОУ 32283034) з питань формування податкового кредиту та податкових зобовязань за період з 01.12.2010 по 31.12.2010»(надалі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до акта перевірки позивачеві інкримінується (далі по тексту розділу 4(висновки) акта перевірки): «на порушення п.п.7.4.1 ,п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.5.1 п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно п.п.1,2 ст. 215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України правочин ТОВ фірма «Сатімпекс»з ТОВ «Металбуд» є нікчемним і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, у звязку з чим, за рахунок штучного формування податкового кредиту, ТОВ «Металбуд»занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 48720,00 грн.»

Підставою для висновку контролюючого органу про недійсність правочинів, вчинених між позивачем та ТОВ фірма «Сатімпекс», є умовивід відповідача про відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг), який ґрунтується на невстановлені контролюючим органом факту передачі товарів в звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних, авансових звітів, подорожніх листів, а також наявності відомостей про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів у ТОВ фірма «Сатімпекс»та його постачальників по ланцюгу постачання у грудні 2010 року. На думку відповідача, господарські операції між ТОВ «Металбуд» та ТОВ фірма «Сатімпекс»за грудень 2010 року не підтверджені, виходячи з врахування реальності часу здійснення операцій, наявності засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.11 за №0000922301, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 60900 грн. (основний платіж -48720 грн., штрафні санкції 12180 грн.).

Судом також встановлено, що 25.11.2010 року між ТОВ «Металбуд»та ТОВ фірма «Сатімпекс»укладено договір за №ТК 25-11/10-01 купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, відповідно до умов якого ТОВ фірма «Сатімпекс»продає, а ТОВ «Металбуд»купує товар згідно специфікацій, які є невідємною частиною договору купівлі-продажу на загальну суму 25200 грн. (в тому числі ПДВ-4200 грн.). Відповідно до специфікації №1 до договору від 25.11.10 за №ТК 25-11/10-01 ТОВ «Металбуд»придбавало диски пєзоелектричні в кількості 7 штук на загальну суму 25200 грн.. За умовами п.2.4 договору купівлі-продажу Покупцю надається послуга товарного кредиту, вартість якої складає 40% в день від суми поставленого та несплаченого товару.

30.12.10 Покупцем та Продавцем складено протокол-угоду до договору від 25.11.10 за №ТК 25-11/10-01, відповідно до якого сума заборгованості ТОВ «Металбуд»за поставлений товар складає 25200 грн. та сума послуги по товарному кредиту за період з 02.12.10 по 30.12.10 складає 292320 грн.. Відповідно до додаткової угоди від 30.12.10 до протоколуугоди від 30.12.10 до договору від 25.11.10 за №ТК 25-11/10-01 ТОВ «Металбуд»-Покупець передає ТОВ фірма «САТІМПЕКС»в якості часткового розрахунку за заборгованість в сумі 291200 грн. відповідно до протоколу-угоди від 30.12.10 простий вексель №АА1829866: векселедавець - ТОВ «Фінінвестбуд», векселеотримувач ПП «Мир Кассандри-350», номінальна вартість -291200,00 грн., дата видачі - 30.12.10, термін платежу - по предявленню. Суму заборгованості в розмірі 26320,00 грн. Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця.

За умовами договору від 25.11.10 № ТК25-11/10-01 Покупець - ТОВ «Металбуд»зобовязувався провести розрахунок за поставлений товар на протязі дня поставки і станом на 01.12.10 відповідно до банківської виписки позивач мав достатньо коштів на рахунку для перерахування 25200 грн. за придбані диски пєзоелектричні.

В акті перевірки на підтвердження вказаних господарських операцій наведені накладні (видаткові та податкові) та посилання на специфікацію, акт прийому-передачі послуг по товарному кредиту. На поставку товару (дисків пєзоелектричних ) та послуг товарного кредиту контрагент виписав податкові накладні, на підставі яких сума ПДВ була внесена позивачем до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ.

На виконання умов договору та листа щодо місця передачі товару ТОВ фірма «Сатімпекс»поставило та передало позивачеві товар власними силами за адресою Позивача: м. Миколаїв, вул. Новозаводська 42б.

В подальшому придбаний товар був використаний Позивачем у господарській діяльності та був проданий за договором купівлі-продажу від 01.12.10 №КП-01/12/01 ПП «Світ Касандри-350».

Зазначені обставини підтверджується дослідженими в судовому засіданні: договором за №ТК 25-11/10-01 купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 25.11.10 між ТОВ «Металбуд»та ТОВ фірма «САТІМПЕКС», договором купівлі-продажу від 01.12.10 №КП-01/12/01 між ТОВ «Металбуд» та ПП «Світ Касандри-350», видатковою накладною №РН -24178 від 01.12.10, податковою накладною №24172 від 01.12.10, специфікацією №1 від 25.11.10., актом прийому-передачі наданих послуг у відповідності з протоколом-угодою від 30.12.10, податковою накладною №2953 від 30.12.10, додатковою угодою №1 від 30.12.10., протоколом-угодою до договору від 25.11.10 за №ТК 25-11/10-01, листом щодо місця передачі товару ТОВ фірма «Сатімпекс», з яких докладно прослідковується рух товарів, які придбані позивачем в ТОВ фірма «Сатімпекс»та потім продані ПП «Світ Касандри-350», що вказує на фактичну наявність майна, яке було предметом угоди між ТОВ «Металбуд»та ТОВ фірма «Сатімпекс», та на реальність (товарність) господарських операцій, проведених позивачем з ТОВ фірма «Сатімпекс».

Той факт, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні (вказаною обставиною відповідач мотивує висновок про недійсність правочинів по безтоварним господарським операціям), в даному випадку не має правового значення, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено, що позивачем оплачено товар з врахування його доставки (вказана обставина відповідачем не оспорюється), а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком, або організацією перевізником) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару. На думку суду, товарно-транспортні накладні мають значення для підтвердження понесених витрат або сплаченого податку на додану вартість лише у випадку, коли підприємство відносить до валових витрат або податкового кредиту кошти сплачені або витрачені саме за послуги з перевезення. В даному випадку, відповідно до договорів, ціна перевезення входила у ціну товару і додатково позивачем не сплачувалася.

Порушення контрагентом позивача та його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному субєкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того висновки відповідача є безпідставними зважаючи на те, що досліджуючи ланцюги постачання товарів (робіт ,послуг) від контрагентів до ТОВ «Металбуд» та зазначаючи про їх нікчемність, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не наведено даних про те, що ТОВ «Металбуд»придбало саме товар, що був отриманий контрагентом за нікчемними правочинами зі своїми безпосередніми постачальниками по ланцюгу постачання.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного субєкта господарювання.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі досліджені судами первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Таким чином, оскільки відповідачем (субєктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про відсутність реальності здійснених господарських операцій між ТОВ «Металбуд»та ТОВ фірма «Сатімпекс»є бездоказовими.

При розгляді справи встановлено, що причиною умовиводу відповідача про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ,п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, що не стосується позивача, про фактичне нездійснення ТОВ фірма «Сатімпекс»підприємницької діяльності з іншими контрагентами (не позивачем) та відсутністю у останніх необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю достатніх трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ТОВ фірма «Сатімпекс», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання на підставі цивільно-правової угоди дисків пєзоелектричних для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Металбуд»та ТОВ фірма «Сатімпекс», по мотивам не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно висновків відповідача про порушення частин 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем із зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями. Суд вважає такі посилання відповідача на зазначені норми ЦК України безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсністьпрямоне встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Із приписів статті 228 ЦК України слідує, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено. Як вбачається із змісту Акту перевірки такий висновок відповідача є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом зясовано, що правочин зазначений в акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Належних доказів, які б свідчили про намір ухилитися від сплати податків і зборів з боку керівників контрагентів, відповідачем на вимогу суду надано не було.Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкових накладних поставщик був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит. Господарські операції, які були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.

Судження відповідача про недобросовісність ТОВ фірми «Сатімпекс»та його контрагентів не можуть бути підставою для визнання правочинів, що вчинені позивачем з ТОВ фірми «Сатімпекс», недійсними, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачається умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом.

Необґрунтованими та непідтвердженими є також твердження відповідача про неправомірність нарахування 48720 грн. до податкового кредиту позивача за послугою товарного кредиту.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За нормами статті 694 передбачено можливість продажу товару у кредит та нарахування відсотків за користування кредитом.

Згідно з статей 42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Отже, норми чинного законодавства не забороняють укладення договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, допущення позивачем прострочення в розрахунку за поставлений товар. Нарахуванню відсотків по кредиту є власним комерційним ризиком ТОВ «Металбуд». Із акта перевірки не вбачається аргументоване викладення інкримінованих позивачеві діянь, що суперечить вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Мінюсті України від 12.01.2011 року за №34/18772 із приписів якого слідує, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. Враховуючи, що відповідач не надав допустимих фактичних даних на підтвердження правомірності оспорюваного повідомлення-рішення від 13.04.11 №0000922301 про визначення податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість 60900 грн. ( основний платіж - 48720 грн., штрафні санкції 12180 грн.), а наведені відповідачем аргументи спростовані під час судового розгляду, позовні вимоги ТОВ «Металбуд» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158 - 163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва № 0000922301 від 13.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Металбуд» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний