Постанова № 16079247, 10.05.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

10.05.2011 р.                                                             справа № 2а-1226/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинському О.В.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 19.10.2010 р. № 3056/07-10);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 31.12.2010 р. № 3951/10.06);

ОСОБА_3 (довіреність від 31.12.2010 р. № 3952/10.06);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

пр. Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017 доУправління освіти виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, 3, м. Миколаїв, 54001 простягнення заборгованості по страховим коштам в сумі 149261,81 грн., керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 3, ЄДРПОУ 02145010, р/р 35414001000917 ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 93, ЄДРПОУ 20866865, р/р 37171001000355 в УДК в Миколаївській області, МФО 826013) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 149261 (сто сорок дев'ять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 81 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя                                                             Ю.І. Продан

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10.05.2011 р.                                                                                 справа № 2а-1226/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинському О.В.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 19.10.2010 р. № 3056/07-10);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 31.12.2010 р. № 3951/10.06);

ОСОБА_3 (довіреність від 31.12.2010 р. № 3952/10.06);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

пр. Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017 доУправління освіти виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, 3, м. Миколаїв, 54001 простягнення заборгованості по страховим коштам в сумі 149261,81 грн., В С Т А Н О В И В:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Відділення) звернувся до суду з позовом до Управління освіти виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Управління) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 149261,81 грн.

В обґрунтування позову, Відділення посилається на те, що відповідач в порушення вимог Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон № 2240-ІІІ), не сплатив внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 149261,81 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та нарахування недоїмки на суми погашення бюджетної заборгованості, відповідно до Закону України від 9 вересня 1994 року № 1994-ІV "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" (далі - Закон № 1994-ІV). Цим виплатам в Законі прямою нормою наданий спеціальний статус бюджетної заборгованості з відповідним механізмом її погашення - "кредиторська заборгованість". 19 травня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 934 "Про реалізацію Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" (далі - Постанова КМУ № 934). На думку відповідача норма, яка б зобов'язувала здійснювати нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Законом № 1994-ІV чи Постановою КМУ № 934, не передбачена, у зв'язку з чим вимоги Відділення є безпідставними.

У судовому засіданні представник Відділення позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити.

Представники Управління позов не визнали, у його задоволенні просили суд відмовити.

У судовому засіданні 10 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що Управління є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Миколаївської області та перебуває на обліку у Відділенні як платник загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У період з 29.11.2010 р. по 17.12.2010 р. Відділенням проведено перевірку порядку нарахування, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за наслідками якої складено акт від 17.12.2010 р., в якому встановлено факт безпідставного сторнування внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на фонд оплати праці найманих працівників, виплачений в період до 2 червня 2006 року відповідно до Закону № 1994-ІV (страхові внески були нараховані відповідно до вимог статті 1 Закону України від 11 січня 2001 року № 2213-ІІІ "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", далі - Закон № 2213-ІІІ).

На підставі цього акту перевірки, позивачем прийнято рішення від 29.12.2010 р. № 1076 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних виплат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким Управлінню донараховано страхові внески в сумі 149261,81 грн., не прийнято до зарахування витрати в сумі 3435,77 грн. та застосовано штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів в сумі 1717,89 грн.

Рішення Відділення від 29.12.2010 р. № 1076 в адміністративному чи судовому порядку Управлінням в установлені законодавством строки оскаржене не було.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до преамбули Закону № 2240-ІІІ, цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Згідно з положеннями статті 21 Закону № 2240-ІІІ та статті 1 Закону № 2213-ІІІ, базою для здійснення нарахувань страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсацiйнi виплати, у тому числі в натуральній формі, якi визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР) та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Закону України від 22 травня 2005 року № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889-ІV).

Відповідно до абзаців 9, 11 частини 1 статті 57 Закону України від 23 грудня 1991 року № 1060-ХІІ "Про освіту", держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам ряд гарантій, в тому числі надбавку за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи та виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Згідно зі статтею 2 Закону № 108/95-ВР та пунктами 2.2.2, 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, зазначені виплати (надбавка за вислугу років, допомога на оздоровлення) відносяться до фонду оплати праці.

Відповідно до статті 4 Закону № 889-ІV, зазначені виплати включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу та є базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина 2 статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Проаналізувавши норми зазначених нормативно - правових актів, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, суд вважає, що оскільки законодавець визначив надбавки за вислугу років і допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки як гарантії держави, передбачивши їх в Законі України від 23 грудня 1991 року № 1060-ХІІ "Про освіту", то відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 108/95-ВР, вказані надбавки і допомога є додатковою заробітною платою і входять до складу заробітної плати.

Таким чином, надбавка за вислугу років і допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним і іншим категоріям працівників навчальних закладів за своєю природою є заробітною платою, і незалежно від того, в який період із якою затримкою вони нараховуються і сплачуються вони залишаються заробітною платою і включаються до фонду оплати праці, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, є правомірними.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону № 2240-ІІІ, у разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевогосамоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 1 статті 9 КАС).

Суд вважає, що зазначені дії Відділення вчинені на підставі наданих йому повноважень, в межах, з метою та у спосіб, встановлених відповідними нормативно-правовими актами, якими у своїй діяльності керується цей державний орган.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Суд, з урахуванням зазначених норми законодавства і встановлених обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги Відділення про стягнення з Управління заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 149261,81 грн. підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з частиною 4 статті 94 КАС, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 3, ЄДРПОУ 02145010, р/р 35414001000917 ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 93, ЄДРПОУ 20866865, р/р 37171001000355 в УДК в Миколаївській області, МФО 826013) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 149261 (сто сорок дев'ять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 81 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя                                                                                           Ю.І. Продан

Повний текст постанови складено та підписано 13 травня 2011 року.