Постанова № 16077953, 25.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2011 р. Справа №2а-1063/11/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанська Т.С., при секретарі Тарасовій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товарситва з обмеженою відповідальністю "Ариель Агро"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування частково податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.01.2011,

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 5/10 від 21.01.2011.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами про скасування частково податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що у грудні 2009 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь була проведена планова виїзна перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Аріель-Агро” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.01.2009 по 30.09.2010. За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 02.12.2010 №18751/23-7/36327478, у якому зафіксовано порушення підпунктів 8.1.1., 4.2.9. “г” Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”- заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 3720,28 грн.

На підставі акту перевірки 10.12.2010 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008451701/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 11160,84 грн., у тому числі 3720,28 грн. основного платежу та 7440,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Судом встановлено, що 01.04.2010 позивачем був виданий наказ №3/п “Про компенсацію за використання особистого автомобіля в службових цілях”, згідно якого за використання особового автомобіля директора та комерційного директора їм сплачується компенсація у розмірі амортизації вартості автомобіля. Заправка автомобіля, заміна шин, гальмівних колодок, технічних рідин і фільтрів, технічне обслуговування проводиться за рахунок підприємства.

На підставі зазначеного наказу, це не заперечується сторонами, підприємством було придбано пальне від ТОВ “Контінент Нафто Трейд”02.04.2010 на суму 4590,00 грн., 20.05.2010 на суму 7650,00 грн., 06.07.2010 на суму 6850,00 грн., яке було списано підприємством.

На думку відповідача, зазначені матеріальні цінності є додатковим благом фізичних осіб, що користувалися автомобілем, та повинен бути оподаткований податком з доходів фізичних осіб.

На думку позивача витрати на придбання пального можуть здійснюватися підприємством в силу експлуатації легкового автомобіля в господарській діяльності, що не заборонено законом, тому нарахування податку на доходи фізичних осіб є протиправним.

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі –Закон 2181), Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 №889-ІУ (надалі –Закон №889). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв’язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовідношень, що є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов’язок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, позивач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”.

Згідно з підпунктом "г" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Однак, пунктом 1.2 ст. 1 Закону №889 встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Тобто, за аналізом вказаної правової норми під доходом розуміється сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку саме у власність або нарахованих на його користь.

Беручи до уваги те, що паливно-мастильні матеріали були отримані фізичними особами особисто за рахунок підприємства, що підтверджується заправними відомостями, шляховими листами, картками роботи автомобіля, суд погоджується з правомірністю висновків податкового органу, що сплачені позивачем контрагентам - юридичним особам грошові кошти і наступне отримання фізичними особами матеріальних цінностей можуть вважатися додатковим благом та об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не доведена безпідставність рішення податкового органу, суд відмовляє у задоволені позову про скасування податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині.

Щодо решти підстав для скасування рішення податкового органу, то суд зазначає про таке.

Як встановлено судом та зафіксовано в акті перевірки від 02.12.2010 позивачем був порушений пункт 4.2.1, 3.4., 8.1.1., 1.9. Закону №889 –не утриманий податок у розмірі 783,82 грн. з доходів, сплачений приватному нотаріусу: ОСОБА_3 у сумі 3580,00 грн., ОСОБА_4 у розмірі 125,00 грн., 20,00 грн., 150,00 грн.

Судом встановлено, що нотаріальні послуги приватного нотаріуса ОСОБА_3 були оплачені фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у січні 2009 року, що підтверджується копіями квитанцій про оплату нотаріальних послуг, що долучені до матеріалів справи.

Разом з тим судом встановлено, що первинна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю “Аріель-Агро” була проведена виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 27.01.2009, тобто після оплати фізичними особами нотаріальних послуг.

Відповідно до Цивільного кодексу України у юридичної особи правоздатність і дієздатність виникають одночасно від моменту її створення і припиняються також одночасно від дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її створення чи припинення відповідно (стаття 91 ЦК України). Перш за все правосуб'єктність юридичної особи має цивільно-правовий характер, а вже на підставі отримання цивільної, юридична особа набуває податкову, трудову чи адміністративну правосуб'єктність, яка є похідною від цивільної.

Відповідно до статті 17.2. Закону №889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є оподаткований дохід з джерелом їх походження з України, є податковий агент. Податковий агент, який нараховує податковий дохід на користь платника податку, утримає податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у пунктах статті 7 Закону №889.

Податковий агент (п.1.15 статті 1 Закону №889), це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Оскільки у даному випадку юридична особа ще набула податкової правосуб’єктності, то суд не находить підстав вважати її податковим агентом для приватного нотаріуса, послуги якого були сплачені раніше.

Тому суд погоджується з позовними вимогами про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополь від 10.12.2010 в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 731,76 грн.

Крім того суд зазначає, що згідно наданих позивачем квитанцій про сплату нотаріальних послуг приватного нотаріуса ОСОБА_4, (копії яких залучені до справи) у вказаних документах зазначено, що податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15% буде сплачено нотаріусом до районного бюджету самостійно.

Судом встановлено, що нотаріальні послуги надавалися фізичній особі ОСОБА_1, яка не зазначена у квитанціях а ні як суб’єкт підприємницької діяльності, а ні як представник товариства з обмеженою відповідальністю “Аріель-Агро”, тому суд погоджується з думкою позивача про те, що у даному випадку позивач не є отримувачем нотаріальних послуг, а тому він не є й податковим агентом, стосовно приватного нотаріуса.

На підставі наведеного суд погоджується з вимогою позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за рахунок доходів сплачених на користь приватного нотаріуса ОСОБА_4 у розмірі 52,06 грн.

У зв’язку з визнанням протиправним податкового зобов’язання з основного платежу, суд визнає протиправним й нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1567,64 грн.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вступна та резолютивна проголошена у судовому засіданні 25.05.2011.

Повний текст постанови оформлений 31.05.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 10.12.2010 №0008451701/0 в частині 783,82 грн. основного платежу, 1567,64грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього у сумі 2351,46 грн.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ариель Агро" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 гривня 70 копійок.

5.В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Ольшанська Т.С.