Постанова № 16077941, 11.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2011 р. Справа №2а-2294/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії судів: головуючого судді Ольшанська Т.С., суддів: Гаманко Є.О., Циганова Г.Ю.

при секретарі Барабановій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України,Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України

треті особи- Територіальне управління Державної судової адміністрації в АР Крим, Красноперекопський міськрайонний суд

про спонукання до виконання певних дій та стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від першого відповідача -ОСОБА_2, довіреність №10-513/11 від 27.01.2011

від другого відповідача -не з'явився,

від третьої особи (Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим)- ОСОБА_2, довіреність № 05-22/11110 від 05.08.2010,

від третьої особи (Красноперекопського міськрайонного суду)- не з'явився.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання незаконною бездіяльності Державної судової адміністрації України по виконанню з 3 грудня 2007 року Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо нарахування позивачу посадового окладу судді у відповідності до мінімальної заробітної плати, встановленої законодавчими актами України; стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача недоплаченої заробітної плати за період з 3 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року включно без урахування податків і обов'язкових платежів в розмірі 155622,11 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.2011 відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду, залучено до участі у справі третіх осіб- Територіальне управління державної судової адміністрації в АР Крим та Красноперекопський міськрайонний суд.

У судове засідання позивач не зявився, хоча про час, дату та місце судового розгляду були сповіщені належним чином та завчасно.

У судовому засіданні представник відповідача 1 - Державної судової адміністрації України заперечував проти задоволення позовних вимог, з мотивів, викладених у запереченнях до позову, а саме зазначив, що ДСА України вчиняла всі можливі заходи щодо збільшення витрат Державного бюджету на відповідні роки щодо проведення повного фінансування витрат на виплату в повному обсязі заробітної плати суддям.

У судове засідання відповідач 2 не забезпечив явку свого представника, хоча про час, дату та місце судового розгляду були сповіщені належним чином та завчасно.

Представник третьої особи 1 проти позову заперечував.

У судове засідання третя особа 2 не забезпечив явку свого представника, хоча про час, дату та місце судового розгляду були сповіщені належним чином та завчасно.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заперечення відповідачів всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 13.10.2004 по теперішній час працює на посаді судді Красноперекопського міськрайонного суду. На зазначену посаду зарахована наказом начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в АРК №584/04-1 від 13.10.2004 на підставі Указу Президента України № 1090/2004 від 16.09.2004, з 16.04.2010 обрана безстроково до цього ж суду- Постанова Верховної ради України №2010-1V від 15.04.2010.

Судом встановлено, що у період з 2007 р. по 2010 р. видатки на заробітну плату позивача формувались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, якою затверджені схеми посадових окладів керівників і суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати.

Вищенаведену Постанову було доповнено пунктом 4-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005, якою мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 332,00 грн. і при її підвищенні в подальшому перерахунок заробітної плати не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” визнано противоправним і скасовано.

Дана постанова суду була оскаржена сторонами по справі, і ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 апеляційні скарги позивача та відповідача - Кабінету Міністрів України - залишені без задоволення, а постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 в частині визнання протиправним та скасування п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 “Про оплату праці суддів” постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.07 залишені без змін.

Але не зважаючи на вищенаведені рішення суду, відповідачі продовжували нараховувати посадовий оклад позивачу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 грн., а не з розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена законодавчими актами України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

У ст.130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

На час виникнення заборгованості, що є предметом спору, правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, загальний порядок забезпечення діяльності судів визначені Законом України “Про судоустрій України ” від 07.02.02 № 3018-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

Подальше посилання на Закон України “Про судоустрій України ” від 07.02.02 № 3018-ІІІ та Закон України “Про статус суддів” від 15.12.1992 № 2862-XII, які втратили чинність відповідно до Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 07.07.2010 № 2453-VI (набрав чинності 03.08.2010), є правомірним, тому як предметом спору є стягнення заборгованості по заробітній платі з 2007 по 2010 рік.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про судоустрій України” однією з гарантій самостійності і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка регулює питання незалежності судді, містить аналогічні положення, які містила ст. 14 Закону "Про судоустрій України".

Розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до Закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений (ст. 123 Закону України “Про судоустрій України”).

Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян встановлений в Законі України “Про статус суддів” від 15.12.92 № 2862-XII (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про статус суддів” незалежність суддів забезпечується в тому числі і особливим порядком фінансування судів. Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865" доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865, зокрема, пунктом 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 по справі № 2-а-84/07, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 та Вищого адміністративного Суду України від 29.10.2009 визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 .09.2005 №865 "Про оплату праці суддів".

За таких обставин суд вважає, що саме з 03.12.2007 дня набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 є протиправним та скасований, внаслідок чого при здійсненні розрахунку посадового окладу позивача мав застосовуватися розмір мінімальної плати, визначений в порядку, встановленому чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачу 01.03.2007 по 31 грудня 2010 був розрахований посадовий оклад, виходячи з обмежень, визначених у п.4-1 постанові Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005.

На думку суду це свідчать про невірний розрахунок розміру посадового окладу позивача, адже визнання незаконним п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддям, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 гривні було підставою для зміни обсягів фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.

Згідно з Указом Президента України від 03.08.2003 № 182 Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 № 14, згідно з яким Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.

На підставі ст. 130 Конституції України забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Ст. 126 Закону України "Про судоустрій України", який був чинним та підлягав застосуванню до 30.07.2010 було визначено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Аналогічні положення містяться в ст. 106 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Ст. 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01 січня 2003 Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Аналізуючи вищенаведені положення, суд приходить до висновку, що саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України відповідні пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у звязку з визнанням судом протиправним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Державна судова адміністрація України під час розгляду справи надані докази того, що в межах наданих їй повноважень вона вчиняла заходи щодо збільшення витрат Державного бюджету на відповідний рік щодо проведення повного фінансування витрат на виплату в повному обсязі заробітної плати суддям.

На думку суду, здійснення виплат недоотриманого окладу позивачу, за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", відповідно Закону України "Про державний бюджет України" повинна здійснювати Державна судова адміністрація України.

При цьому суд зазначає, що відповідно до норм Бюджетного кодексу України бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Згідно п. 1.1 розділу 1 Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.06.2007 за № 673/13940 (далі - Порядок) цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповіднихміністрів" (із змінами), від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів" (із змінами), наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Порядку № 662 він регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (із змінами).

Пункт 1.3 розділу 1 Порядку № 662 встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Згідно з п. 1.4 розділу 1 Порядку № 662 до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005, № 1232, якою затверджено Положення про Державне казначейство України, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.

Згідно з п. 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1232 основними завданнями Казначейства є, зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Відповідно до п.п. 9.1 п. 9 Порядку № 662 Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Під час розгляду справи судом встановлено непроведення перерахунку окладу позивача та виплати йому різниці між фактично виплаченим окладом, та окладом, який він мав отримувати відповідно до Постанови КМУ в № 865, після скасування п.4-1.

На думку суду не здійснення перерахунку коштів позивачеві фактично є відмовою державного органу в реалізації позивачу його права, що має для нього негативні наслідки, оскільки фактично є не визнанням його субєктивного права на реалізацію конституційної гарантії та охоронюваних правовідносин з приводу отримання від держави соціальних послуг, а також реалізації особою свого абсолютного права.

Як зазначалось раніше, позивач просить стягнути з Державної судової адміністрації України на користь позивача недоплачену заробітну плату за період з 01.03.2007 по 31 грудня 2010 включно без урахування податків і обовязкових платежів в розмірі 155622,11 гривень.

Суд при вирішенні справи по суті вважає за необхідне зазначити розрахунок посадового окладу позивача за період з 03.12.2007 по 31 грудня 2010 з нормативним обґрунтуванням.

Таким чином посадовий оклад позивача складає 7,5 мінімальних заробітних плат.

Мінімальний розмір заробітної плати визначений у законах України на відповідний рік та складає:

- з 01.10.2007 31.12.2007 року 460,00 гривень;

- з 01.01.2008 31.03.2008 року 515,00 гривень;

- з 01.04.2008 30.09.2008 року 525,00 гривень;

- з 01.10.2008 30.11.2008 року 545,00 гривень;

- з 01.12.2008 31.12.2008 року 605,00 гривень;

- з 01.01.2009 31.03.2009 року 605,00 гривень;

- з 01.04.2009 30.06.2009 року 625,00 гривень;

- з 01.07.2009 30.09.2009 року 630,00 гривень;

- з 01.10.2009 31.10.2009 року 650,00 гривень;

- з 01.11.2009 31.12.2009 року 744,00 гривень;

- з 01.01.2010 31.03.2010 року 869,00 гривень;

- з 01.04.2010 30.06.2010 року 884,00 гривень;

- з 01.07.2010 - 30.09.2010 року 888,00 гривень;

- з 01.10.2010 30.11.2010 року 907,00 гривень;

- з 01.12.2010- 31.12.2010 року 922,00 гривень.

Згідно розрахунків посадового окладу, які наявні в матеріалах справи, позивачу за період 03.12.2007 по 31 грудня 2010 нарахована та виплачена заробітна плата з розрахунку посадового окладу 2490,00 у сумі 191932,44 грн.

З врахуванням наведених обставин, суд зазначає наступний розрахунок різниці посадового окладу, що підлягає донарахуванню позивачу по наступним періодам:

з 01.12.2007 по 31.12.2007 (460 x 7,5) 4842,50 грн. = 1248,00 гривень);

з 01.01.2008 по 31.03.2008 ((515 x 7,5)х3 =2724,99 грн.;

з 01.04.2008 по 30.09.2008 ((525 x 7,5) -4464 х 3 + 4603,50грн. х 3)=2315,99 х 3 + 2388,37 грн. х3;

з 01.10.2008 по 30.11.2008 ((545 x 7,5) -4603,50 х 2) = 2635,87грн. х 2);

з 01.12.2008 по 31.12.2008 (605 x 7,5) 4603,50 грн. = 3378,37грн.);

з 01.01.2009 по 31.03.2009 ((605 x 7,5) 4324,50 за січень) 4603,50 х 2 = 3173,62грн. за січень + 3378,37 грн. х 2);

з 01.04.2009 по 30.06.2009 ((625 x7,5) 4603,50) х 3 = 3625,87грн. х 3);

з 01.07.2009 по 30.09.2009 ((630 x 7,5) 4324,50 грн. х 3 ) = 3464,25 грн. х 3;

з 01.10.2009 по 31.10.2009 (650 x 7,5) +4324,50 = 3696,75грн.;

з 01.11.2009 по 31.12.2009 ((744 x 7,5) -4324,50) х 2 = 4789,50 грн. х 2;

з 01.01.2010 по 31.03.2010 ((869 x 7,5) -4324,50грн. (за січень) +3487,50грн. х 2 = 6242,62 грн. ( за січень) + 5034,37 грн. х 2;

з 01.04.2010 по 30.06.2010 ((884 x 7,5) -4324,50грн.) х 3) = 6417,00 грн. х 3;

з 01.07.2010 по 30.09.2010 ((888 x 7,5)-4603,50) х 3) = 6880,50 х3);

з 01.10.2010 по 30.11.2010 ((907 x 7,5) -4603,50) х 2) =7115,62грн. х2);

з 01.12.2010 по 31.12.2010 (922 x 7,5)- 4603,50 = 7301,25 грн.;

Таким чином, розмір неотриманного посадового окладу з 03 грудня 2007 по 31 грудня 2010 становить 94841,85 гривень.

Судом встановлено, що Державна судова адміністрація України, Головне управління Державного казначейства України, які є належними відповідачами по справі, в порушення вимог положень ст. 129 Конституції України та ст. ст. 7, 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обовязковості рішень суду заходи щодо своєчасного проведення перерахунку та виплати посадового окладу позивачу не здійснено.

Приймаючи до уваги повноваження відповідачів, суд приходить до висновку, що права позивача можуть бути відновлені шляхом спонукання Державного казначейства України провести фінансування видатків з Державного бюджету України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 94841,85 гривень для виплати позивачу, стягнення з ДСА України на користь позивача недоплаченої суми з заробітної плати за період з 03.12.2007 по 31.12.2010 у розмірі 94841,85 гривень(з подальшим відрахуванням податків та обовязкових платежів).

Під час судового засідання, яке відбулось 11.04.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено18.04.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159 -163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Державне казначейство України ( 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) провести фінансування видатків з Державного бюджету України, передбачених Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 94841,85 грн. для виплати коштів ОСОБА_1.

3.Стягнути з Державної судової адміністрації України( 01601, м. Київ, вул. Липська, 18-5, код ЄДРПОУ26255795) на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати за період з 03.12.2007 по 31.12.2010 у в розмірі 94841,85 грн.,з подальшим відрахуванням податків та обовязкових платежів.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Судді Ольшанська Т.С.

Гаманко Є.О.

Циганова Г.Ю.