Постанова № 16075398, 31.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р. № 2а-2198/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представника позивачаГораля Т.З., Дяк В.А.,

представника відповідачаКвасниці Н.Б.,

розглянувши адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Галінвест-Агро"

до Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Державна податкова адміністрація в Львівській області Державна податкова служба України пропро скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ: 28.02.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Галінвест-Агро»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції (надалі - ДПІ) у Камянка-Бузькому районі Львівської області, Державної податкової адміністрації (надалі ДПА) у Львівській області, Державної податкової служби України, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Камянка-Бузькому районі Львівської області від 14 вересня 2010 року № 0000421502/0 та № 0000431502/0, та рішення, прийняті за результатами їх перегляду. Одночасно позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке було задоволено ухвалою суду від 15.03.2011р.

Ухвалою суду від 01.04.2011р. в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправними та скасування рішення ДПІ у Камянка-Бузькому районі про результати перегляду первинної скарги від 25.11.2010р., рішення ДПА у Львівській області від 16.12.2010р. про залишення скарги без розгляду, рішення ДПА України від 21.01.2011р. про залишення повторної скарги без розгляду, провадження у справі закрито. Ухвала не оскаржувалась.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що оскаржуваними рішеннями неправомірно визначено суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість (надалі ПДВ) в розмірі 16943,00 грн. та 1406,00 грн., оскільки ДПІ не обґрунтувало в чому полягає порушення наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р.; декларації з ПДВ за червень та липень 2010 р. складені у відповідності до вимог зазначеного наказу; п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 2275 IV від 20.05.2010 р. не порушено, оскільки він набрав чинності лише 16.06.2010р., в той час як сума податкового кредиту, внесена до декларацій за червень та липень 2010 року, сформована позивачем з сум податкових кредитів попередніх років, на підставі податкових накладних, які надавались ДПІ на перевірку. В додатковому поясненні зазначив, що суми податку на додану вартість сплачені у березні 2008 р. (8 грн. банківський переказ), у липні 2008 р. (5743 грн. - банківський переказ на суму 1878,32 грн. і зарахуванням зустрічних вимог), у грудні 2009 р. (7095 грн. простим векселем, який погашено у червні 2010р.). Вважає, що форма оплати постачальнику товарів податку на додану вартість не впливає на право отримання бюджетного відшкодування.

Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими. ТзОВ «Галінвест-Агро»в декларації за червень 2010 р. задекларувало залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1341,00 грн. Відємне значення виникло в серпні 2007 року і сумі 7558 грн. та сформоване в загальній сумі 25635 грн., яку підприємство задекларувало у 26 стрічці декларації за травень 2010 р. В порушення наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 16 в редакції наказу від 01.03.2008р. № 159 підприємством в рядку додатку № 2 до декларації з ПДВ за червень «Довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів та підлягає включенню до складу податкового періоду»не розподілений залишок відємного значення по періодах виникнення. Відповідно до п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України № 2275 IV від 20.05.2010 р. «Про внесення змін до деяких актів України»з дня набрання чинності цим Законом до 01.01.2011 р. зупинено дію підпункту «б»підпункту 7.7.2 пункту 7.7. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість». Тому починаючи із звітності за червень 2010 року значення рядка 26 (за травень 2010р.) включається до рядка 23.2 декларації наступного звітного періоду тільки в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах та в обовязковому порядку враховується при визначенні суми податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету (рядок 25.1 чи рядок 25.2).

Залишок рядка 26 в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками, зберігається у зазначеному рядку до моменту формування податкової звітності за звітний період, в якому проведені розрахунки з постачальниками.

Позитивне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, задеклароване ТзОВ «Галінвест-Агро»в декларації з ПДВ за червень 2010 року складає 24294 грн. Враховуючи те, що в рядку 23.2 та відповідно рядку 23, при відсутності рядка 23.1 декларації за червень, ТзОВ «Галінвест-Агро»зобовязане відобразити 11261,00 грн. (як залишок відємного значення попереднього звітного періоду, фактично сплачений отримувачем постачальникам товарів у підприємства виникає позитивне значення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20- рядок 23) в сумі 13033 грн. Враховуючи наведене, значення рядка 26, в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками, повинно становити 13041 грн.

Згідно декларації за липень 2010 року задекларовано позитивне значення в сумі 1172,0 грн. Проте, враховуючи рядок 23 (залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду), не декларує суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету. Тому податковий орган дійшов висновку, що платником податків занижено значення рядка 26 декларації за липень на 14213 грн., а також суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками липня 2010 року на 1172 грн.

Сторони неодноразово порушували процесуальні обовязки, зокрема не подавали вчасно витребувані судом докази, не забезпечували явки представників у всі судові засідання, що перешкоджало розгляду справи у визначений законом строк. Сторони зверталися до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи для надання додаткових доказів.

З метою створення сторонами у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 11 КАС України Суд вимагав від ДПІ докази, які підтверджують її доводи. В судовому засіданні представник відповідача заявив, що Суду надано усі докази, що стосуються справи і інших немає, і лише після цього зясування фактичних обставин справи було закінчено.

Заяв про фальшивість наданих суду доказів, зокрема письмових документів, від представників сторін не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Галінвест-Агро» є юридичною особою і платником податку на додану вартість (свідоцтво від 27.07.2006 р. № 18450425).

В акті документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 07.09.2010р. № 27/15-0/34489911 зазначено, що податкову декларацію за червень подано 19 липня 2010 року. Встановлено, що ТзОВ «Галінвест-Агро»відємне значення р. 26 попереднього звітного періоду (за травень 2010р.) виникло з серпня 2007 року в сумі 7558,0 грн. внаслідок оплати надання послуг комбайна. В порушення наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 в редакції наказу від 01.03.2008р. № 159 підприємством додаток № 2 до декларації з ПДВ за червень «Довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів та підлягає включенню до складу податкового періоду»до декларації за травень 2010 р. поданий з порушенням - не розподілений залишок відємного значення по періодах виникнення. На думку ДПІ, зазначене свідчить про порушення п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України № 2275 IV від 20.05.2010 р. «Про внесення змін до деяких актів України», яким з дня набрання чинності цим Законом до 01.01.2011 р. зупинено дію підпункту «б»підпункту 7.7.2 пункту 7.7. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість». Як наслідок, податковий орган дійшов висновку, що позивач занизив суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за підсумками червня 2010 року на 13033 гривень, та завищив значення р. 26 декларації з ПДВ за червень 2010 року на 13041 грн. (а.с. 8-10).

В акті документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 07.09.2010р. № 28/15-0/34489911 зазначено, що податкову декларацію за липень подано 18 серпня 2010 року. Встановлено, що відповідно до поданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду в сумі 1172,0 гр. (р.18.1, р. 20). Зазначена сума підлягає сплаті до бюджету. Податковий орган дійшов висновку, що підприємство завищило суму залишку відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (р. 23.2 декларації за липень) та відповідно занизило суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за підсумками липня 2010 року на 1172,0 грн. Також платником занижено значення р. 26 декларації з ПДВ за липень 2010 року на 14213,0 грн. (а.с. 11-13)

Позивач з висновками актів перевірки не погодився і надав заперечення від 07.09.2010р. (а.с. 14), в яких зазначив, що декларація складена у відповідності до вимог наказу № 166 від 30.05.1997 р.; Закон № 2275 IV від 20.05.2010 р. «Про внесення змін до деяких актів України»набрав чинності з 16.06.2010р. і після цієї дати операції по податковому кредиту не проводились; податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних; рядок 26 сформований із розрахунків попередніх років.

Листом від 10.09.2010р. ДПІ у Камянко-Бузькому районі заперечення відхилила (а.с. 15-16).

За наслідками перевірки ДПІ у Камянко-Бузькому районі прийняла податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010р. № 0000421502/0 за податком на додану вартість, яким визначено суму основного зобовязання в розмірі 13033грн. та 3910 грн. за штрафними санкціями, всього - 16943 грн. (а.с. 18) та податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010р. № 0000431502/0 за податком на додану вартість, яким визначено суму основного зобовязання в розмірі 1172 грн. та 234 грн. за штрафними санкціями, всього - 1406 грн. (а.с. 17).

Платник податків (позивач) з рішеннями не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку 27.09.2010р. (а.с. 19-20). Рішенням ДПІ у Камянко-Бузькому районі від 25.11.2010р. скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. (а.с. 21-23). Платник податків звернувся з повторною скаргою від 08.12.2010р. до ДПА у Львівській області (а.с. 25). Рішенням від 16.12.2010р. зазначена скарга була залишена без розгляду (а.с. 26-27). Платник податків звернувся з повторною скаргою від 27.12.2010р. до ДПА України (а.с. 29-30). Рішенням ДПА України від 21.01.2011р. рішення ДПА у Львівській області від 16.12.2010р. залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 31-32).

Позивач пояснив, що оскаржувані податкові рішення винесені відповідачем у звязку з порушенням пп. б) пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції від 20.05.2010р., яке, на думку відповідача, полягає у формуванні суми податкового кредиту в розмірі 14382 грн. за червень 2010р. та 1172 грн. за липень 2010 р., за якими не проведено розрахунків з постачальниками.

В дійсності розрахунки з постачальниками були проведені шляхом видачі векселя та зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідні документи надавалися інспектору під час перевірки, проте він відмовився їх прийняти. Позивач надав Суду зазначені письмові докази. Зокрема, договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 25.06.2010 р., в якому передбачено, що продаж майна вчиняється за ціною 60946,12 грн., які будуть виплачені у формі простого векселя на суму, що не менше вартості даного майна або грошовою сумою (а.с. 79), акт прийому-передачі нерухомого майна від 29.06.2010р., в якому зазначено, що розрахунок проведений в формі простого векселя серії АА № 0079824 (а.с. 82), акт прийому-передачі векселя від 29.12.2009р. на суму 60946 грн. (а.с. 91) та копію самого цього векселя; договір купівлі-продажу від 01.07.2010р., в якому передбачено, що продаж майна вчиняється за ціною 6000 грн., в т.ч. з оплатою у формі простого векселя на суму 1000 грн. (а.с. 83), акт прийому-передачі нерухомого майна від 02.07.2010р., в якому зазначено, що розрахунок проведений в формі простого векселя серії АА № 0072825 (а.с. 85), лист ТзОВ «Галінвест-Агро»№ 11 від 25.12.2008р., в якому ТзОВ «Галич-Агро»повідомлене, що у звязку з невірним зазначенням у платіжному дорученні № 12 від 22.12.2008р. на суму 9200 грн. призначення платежу, кошти в розмірі 1280,69 грн. зарахувати як оплату згідно акту виконаних робіт від 31.08.2007р., а суму 7919,31 грн як оплату згідно акту виконаних робіт від 30.06.2008 р. за договором від 01.08.2007р. (а.с. 86).

Надано також договір купівлі-продажу від 29.05.2009 р. між ТзОВ «Галінвест-Агро»та ТзОВ «Галич-Агро», за яким «Галич-Агро»купило озиму пшеницю на суму 26780,04 грн. (а.с. 87), лист від 29.05.2009р. про зарахування зустрічних однорідних вимог за цим договором (а.с. 88), договір від 29.05.2009р. про залік взаємних однорідних вимог за договором від 29.05.2009 р. та договорами від 01.08.2007 р. та 30.07.2008 р. про надання послуг (а.с. 89), акт зарахування від 29.05.2009р.

Зазначені документи не були предметом перевірки і не враховані під час прийняття оскаржуваного рішення. Доказів надання цих документів інспектору або що той відмовився їх прийняти, позивач не навів. Про те, що вони не були враховані, в скаргах не зазначав. Відтак, Суд дійшов висновку, що такі документи не були надані для перевірки позивачем з його вини.

Між сторонами немає спору щодо правильності обчислення суми податку на додану вартість та щодо реальності господарських операцій, за якими він виник.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України № 2275 IV від 20.05.2010 р. «Про внесення змін до деяких актів України»з дня набрання чинності цим Законом до 01.01.2011 р. зупинено дію підпункту «б»підпункту 7.7.2 пункту 7.7. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість». З дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2011 року підпункт "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" застосовується в такій редакції:

"б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року".

Таким чином, для визначення залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, який включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду, враховуються лише ті суми податку, які фактично сплачені отримувачем постачальникам товарів (послуг).

Позивач визнав, що у наведених в актах перевірки випадках він не проводив з контрагентами грошових розрахунків. Виконання грошових зобовязань відбулося шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та векселем.

З урахуванням підпункту «б»підпункту 7.7.2 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції Закону України № 2275 IV від 20.05.2010 р. «Про внесення змін до деяких актів України», починаючи із звітності за червень 2010 року значення рядка 26 (за травень 2010р.) включається до рядка 23.2 декларації наступного звітного періоду тільки в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах та в обовязковому порядку враховується при визначенні суми податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету (рядок 25.1 чи рядок 25.2).

Залишок рядка 26 в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками, зберігається у зазначеному рядку до моменту формування податкової звітності за звітний період, в якому проведені розрахунки з постачальниками. Позитивне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, задеклароване ТзОВ «Галінвест-Агро»в декларації з ПДВ за червень 2010 року складає 24294 грн. Враховуючи те, що в рядку 23.2 та відповідно рядку 23, при відсутності рядка 23.1 декларації за червень, ТзОВ «Галінвест-Агро»зобовязане відобразити 11261,00 грн. (як залишок відємного значення попереднього звітного періоду, фактично сплачений отримувачем постачальникам товарів у підприємства виникає позитивне значення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20- рядок 23) в сумі 13033 грн. Враховуючи наведене, Суд погоджується з відповідачем, що значення рядка 26, в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками, повинно становити 13041 грн.

Згідно декларації за липень 2010 року задекларовано позитивне значення в сумі 1172,0 грн. Проте, враховуючи рядок 23 (залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду), не декларує суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету. Тому податковий орган дійшов правильного висновку, що платником податків занижено значення рядка 26 декларації за липень на 14213 грн., а також суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками липня 2010 року на 1172 грн.

Суд враховує також і те, що документи, які підтверджують виконання грошових зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та векселем, позивачем для перевірки не надавалися, а тому й не могли вплинути на прийняття рішення за наслідками перевірки. Оцінюючи правомірність оскаржуваних рішень, Суд виходить з обставин, які мали місце на час його ухвалення. Суд не проводить повторну перевірку на підставі додатково поданих платником податків документів. Оскільки на час прийняття оскаржуваних рішень податковому органу не було відомо про виконання грошових зобовязань ТзОВ «Галінвест-Агро»шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та векселем, вони не були і не могли бути враховані, а отже не можуть впливати на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, Суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваних рішень, а тому в задоволенні позову слід відмовити. Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Камянка-Бузькому районі Львівської області від 14 вересня 2010 року № 0000421502/0 та № 0000431502/0, - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 червня 2011 р.

Суддя Кравчук В.М.

З оригіналом згідно

Суддя Кравчук В.М.