Постанова № 16075319, 25.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 р. № 2а-4348/11/1370

13 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засіданняЯнчак П.О.,

представник позивача Барабаш В.Г.

представник відповідача Жук В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ДП "Золочівське лісове господарство"

до Державна податкова інспекція у Золочівському районі

пропро визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги , Обставини справи.

Позивач, державне підприємство «Золочівське лісове господарство», звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області та скасування податкової вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю направлення підприємству податкової вимоги оскільки зобовязання по податку з доходів фізичних осіб є неузгодженими, тому дії відповідача по направленню позивачу податкової вимоги, як і сама податкова вимога є неправомірними.

У судовому засіданні представником позивача в порядку ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача по винесенню податкової вимоги №31/5380 від 31.03.2011 року про сплату податку з доходів фізичних осіб та зобовязати Державну податкову інспекцію у Золочівському районі Львівської області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу в сумі 288888,84 грн. який виник станом на 01.05.2008 року.

Змінені позовні вимоги обґрунтовано тим, що минув строк для стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, відтак дії по виставленню податкової вимоги є неправомірними, а податковий борг підлягає списанню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовні заяві.

Представник відповідача подав письмове заперечення на позов, проти позову заперечує з тих підстав, що податкове зобовязання позивача є узгодженим та стало податковим боргом, порушень прав позивача не вбачає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем 31.03.2011 року виставлено позивачу податкову вимогу №31/3781 за платежем «податок з доходів фізичних осіб»в сумі 496951, 85 грн.

Листом від 17.05.2011 року відповідач повідомив позивача про відкликання через технічну помилку податкової вимоги №31/3781 та направив до виконання податкову вимогу №31/5380 від 31.03.2011 року за платежем «податок з доходів фізичних»осіб в сумі 496951,85 грн.

Як встановлено судом з наданої відповідачем облікової картки позивача за платежем «податок на доходи фізичних»осіб, станом на 31.03.2011 року за позивачем обліковувалася заборгованість по вказаному податку в сумі 496743,12 грн. та пеня 208,73 грн., разом 496951,85 грн. Вказані суми відповідають сумам зазначеним у податковій вимозі №31/5380 від 31.03.2011 року.

Заборгованості позивача станом на 31.03.2011 року утворилася у результаті часткової сплати самостійно задекларованої у поданій позивачем 18.03.2011 року податковій декларації заборгованості з податку на доходи фізичних осіб в сумі 584764,40 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення»ПК України, податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Податковою декларацією, розрахунком, є відповідно до п.46.1 ПК України, документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків згідно п.54.1 ст.54 ПК України самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п.14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

З урахуванням того, що у позивача існувала заборгованість по перерахуванню до бюджету податків з доходів фізичних осіб, що зафіксовано у акті перевірки №13/23-00992467 від 06.04.2009 року, ним самостійно задекларовано у поданій податковому органу декларації суму заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, яка на час виставлення відповідачем податкової вимоги несплачена у визначений ПК України строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідача неправомірними, оскільки такі вчинені при виставлені податкової вимоги на підставі, у спосіб та порядку передбаченому ПК України.

Списання безнадійного податкового боргу передбачено ст.101 ПК України, відповідно до п.101.1 якої, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном "безнадійний", відповідно до п.101.2 ст.101 ПК України розуміється:

- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

- податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;

- податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

- податковий борг платника податків, державна реєстрація якого припинена на підставі рішення суду та внесено запис про виключення з Державного реєстру.

Відповідно до п. 102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено подання позивачем податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб 18.03.2011р. із самостійно задекларованою сумою грошового зобовязання - 584764,40 грн., відтак обчислення 1095 днів починається за останнім днем граничного строку сплати таких грошових зобов'язань, тому можливість погашення відповідачем податкового боргу позивача в порядку визначеному ПК України не втрачена.

Згідно п. 3.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків затвердженого Наказом ДПА України № 1034 від 24.12.2010р., далі Порядок) визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється:

- на підставі даних автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу;

- за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Відповідно до п.3.2 Порядку, днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Кодексу), - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу;

При прийнятті рішення про списання безнадійного податкового боргу орган державної податкової служби відповідно до п.4.4 Порядку здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пунктів 4.2, а саме: за результатами розгляду відповідних документів з метою списання безнадійного податкового боргу контролюючий орган за місцем обліку такого боргу (якщо контролюючий не є органом державної податкової служби) звертається до органу державної податкової служби за місцем обліку платника податків.

До звернення додаються: довідка про наявність безнадійного податкового боргу, яку оформлено на бланку відповідного контролюючого органу за формою згідно з додатком 1; копії документів, згідно з якими податковий борг визнано безнадійним.

Проте у матеріалах справи відсутні будь які докази звернення позивача до податкового органу з заявою про прийняття рішення про списання податкового боргу, як і відсутні будь-які докази надання позивачем відповідачу документів в підтвердження того, що вказаний борг є безнадійним та докази відмови відповідача у прийнятті такого рішення. Водночас з огляду на норми ПК України та фактичні обставини справи, судом встановлено що такий борг не є «безнадійним».

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем дотримані, відтак позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.. 94 КАС України, відшкодування судових витрат позивачеві у випадку відмови у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текс постанови складено та підписано 30.05.2011р. о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.