Постанова № 16075232, 03.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 р. № 2а-146/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді:Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Становича І.М.

представника відповідача Карпина Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Владокс»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000482304/0 та № 0000492304/0 від 10.12.2010 року, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Владокс»(далі ПП «Владокс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000482304/0 та № 0000492304/0 від 10.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність з його боку порушень п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», посилаючись на реальність угоди між ПП «Владокс»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»спрямованої на отримання прибутку, на підставі якої у ПП «Владокс»виникли зобов'язання по сплаті податку на додану вартість та зобов'язання по сплаті податку на прибуток. Тому метою даної торговельної операції не могло бути отримання податкової вигоди шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Наведені в акті твердження, що операція мала безтоварний характер та не має належних підтверджень фактичного виконання сторонами зобов'язань з передачі товару вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та наявним документам.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі, вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на недійсність правочину, який укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп». Крім того, в процесі проведення перевірки ПП «Владокс»не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з ненаданням для перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Відтак, платник податків протиправно сформував податковий кредит та відніс до валових витрат витрати за надані послуги. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши їх у судовому засіданні, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі виходячи з наступного.

В період з 17.11.2010 року по 23.11.2010 року на підставі направлення від 17.11.2010 року № 884 та відповідно до наказу ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова від 17.11.2010 року № 648, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Владокс»з питань взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за грудень 2008 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки податковим органом складено акт № 3000/23-4/31730462 від 26.11.2010 року у висновках якого встановлено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997 року №283/97-ВР, ПП «Владокс»завищено валові витрати в сумі 158 130 грн. за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 рік, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 39 532,50 грн., п.п.7.2.3 п.7.2., п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 31 626 грн.

Не погоджуючись з висновками вищевказаного акта перевірки, позивачем було подано письмові заперечення до ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова від 01.12.2010 року за № 143. Після розгляду поданих письмових заперечень, комісією ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова прийнято рішення від 09.12.2010 року №35260/10/23-4, яким вирішено висновок акту перевірки від 26.11.2010 року № 3000/23-4/31730462 залишити в силі.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 року №0000492304/0, яким визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 59 208,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 39 532,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 676,25 грн. та №0000482304/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 47 439 грн., в тому числі: за основним платежем - 31 626 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 813 грн.

Суд вважає вказані податкові повідомлення-рішення законним та обґрунтованим з наступних підстав.

18.12.2008 року між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(Постачальником) та ПП «Владокс»(Покупцем) було укладено договір поставки товару № 1615, відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність Покупця будівельні матеріали, комплектуючі засоби та інші непродовольчі товари, а Покупець прийняти і оплатити таку продукцію. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що постачається, погоджується Сторонами у накладних або специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.1, 1.3 договору). Крім цього, за цим договором Постачальник зобов'язаний забезпечити Покупця необхідними документами, а саме податковою накладною, розрахунок коригування до податкової накладної (в разі повернення товару), товаро-транспортними документами (п. 2.1 договору).

На підтвердження здійснення господарської операції - поставки товару від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» позивачем до суду надано видаткову накладну від 19.12.2008 року № РН-375 та податкову накладну від 19.12.2008 року № 3262. Як вбачається із цих документів, позивачем був придбаний товар: гіпсові елементи конструкційні «SYSTEMYR»в кількості 753 штуки на загальну суму 189 756 грн., в тому числі податку на додану вартість 31 626 грн.

Зазначені документи також були надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки, про що зазначено у акті перевірки.

При цьому, інших документів, які б підтверджували факт поставки зазначеного вище товару (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, тощо) позивачем до перевірки не надавалось. Також таких документів не було надано позивачем у судове засідання.

Як зазначалось представником позивача у судовому засіданні, поставка товару здійснювалася відповідно до умов договору поставки № 1615 від 18.12.2008 року. Однак, з вказаного договору поставки не міститься жодних відомостей з якого пункту відправлення та до якого пункту призначення перевозився товар. Крім цього, жодних інших товарно-супровідних документів на поставлений товар позивачем до суду не надано. Не надано також документів, які б свідчили про оприбуткування придбаного товару у бухгалтерському обліку позивача.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри. Засвідчені підписом вантажоодержувачу, передається Перевізнику.

Крім того, при проведенні перевірки позивача ДПІ у Залізничному районі м. Львова використано матеріали документальної невиїзної перевірки його контрагента ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.10.2010 року №823/23-10/34981754.

Як зазначено у вказаному акті, на теперішній час за результатами автоматизованого співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість по ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»встановлено:

- розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТзОВ «С.Дж.Р. Груп» та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами - покупцями за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року становлять 685 708 711 грн., причиною розбіжностей є ненадання (відсутність) у ТзОВ «С.Дж.Р. Груп»підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», №64 «Розрахунки по податкам і платежам», №643 «Податкові зобов'язання», №68 «Розрахунки по іншим операціям», №70 «Доходи від реалізації», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні тощо;

- розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ТзОВ «С.Дж.Р. Груп»та сумою податкових зобов'язань з підприємствами - постачальниками за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року становлять 685 625 926 грн., причиною розбіжностей є ненадання (відсутність) у ТзОВ «С.Дж.Р. Груп»підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», №64 Розрахунки по податкам і платежам», №643 «Податкові зобов'язання», №68 «Розрахунки по іншим операціям», №681 «Розрахунки по авансам отриманим», №91 «Загальновиробничі витрати», №92 «Адміністративні витрати», №93 «Витрати на збут», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, прибуткові накладні тощо.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Крім того в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування. Фактично, згідно податкової звітності у ТзОВ «С.Дж.Р. Груп»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107, яка порушена відносно директора ТзОВ «С.Дж.Р. Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що у даних господарських правовідносинах наявні значні розбіжності між обставинами, повідомленими позивачем та обставинами, встановленими проведеною перевіркою.

Положеннями ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до вимог п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу»(далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на суперечність відомостей щодо здійснення господарської операції з поставки між ТОВ «С.Дж.Р. Груп»та ПП «Владокс», відсутність первинних документів які засвідчують факт поставки, суд вважає, що позивачем не доведена реальність даної господарської операції.

Оскільки доказів фактичного постачання та отримання товару позивачем згідно з договором № 1615 не надано, то є підстави вважати, що придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень рішень доведена, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням норм ст. 94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07 березня 2011 року

Суддя Мричко Н.І.