Постанова № 16074370, 27.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2011 р. № 2а-829/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого судді Демяновського Г.С.,

при секретарі Бугарі Д.Р.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Розліт»до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Адміністративний позивач-товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Розліт” звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання нечинними \недійсними\ та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 грудня 2010 року :№ 0000962321 ,яким позивачу визначено зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 39828 грн.,в т.ч. 26552 грн.-за основним платежем та 13276 грн.-штрафних санкцій , № 0000952321 ,яким позивачу визначено зобов”язання по податку на прибуток в розмірі 43147 грн.,в т.ч. 33190 грн.-за основним платежем та 9957 грн.-штрафних санкцій .

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Представник відповідача позовні вимоги позивача заперечив з підстав, наведених у запереченні .У задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, зважаючи на наступне.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію, Статуту , довідки з ЄДРПОУ товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Розліт” зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності виконкомом Новороздільської міської ради 24.05.2005 року, і йому присвоєно код ЄДРПОУ 33525068.

24 грудня 2010 року ДПІ у Миколаївському районі було проведено виїздну планову перевірку позивача з питань щодо підтвердження відомостей,отриманих від особи,яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ „С.ДЖ.Р.Груп”.

За результатами проведення перевірки було складено Акт № 1193\230\33525068 , з якого вбачається, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток встановлено порушення п.5.1.,п.п.5.2.1. п.5.2,пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283\97-ВР \із змінами та доповненнями\в результаті чого занижено податок на прибуток з-а 1-й квартал 2010 року на суму 33190 грн.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено порушення п.п.7.4.1.,п.п.7.4.5. п.7..4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закону №168)в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2010 року на суму 26552 грн.

За наслідками перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 31 грудня 2010 року :№ 0000962321 ,яким позивачу визначено зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 39828 грн.,в т.ч. 26552 грн.-за основним платежем та 13276 грн.-штрафних санкцій , № 0000952321 ,яким позивачу визначено зобов”язання по податку на прибуток в розмірі 43147 грн.,в т.ч. 33190 грн.-за основним платежем та 9957 грн.-штрафних санкцій .

Позивач в позовній заяві зазначив,що означені податкові повідомлення рішення є необгрунтованими з наступних підстав :

-щодо податку на прибуток ,то документи первинного обліку підтверджують факт відвантаження товару ТзОВ „С.ДЖ.Р.Груп” та прийняття його позивачем,що підтверджується накладними :№637 від 20.12.2010 року на суму 5400 грн.-поставка 3 тони чавунних виробів,№ 11027 від 24.12.2009 року на суму 76999,58 грн.-поставка 43 тони чавунних виробів,№ 638 від 20.01.201 року на суму 76914 грн.-поставка 42,73 тони чавунних виробів. Оплата проведена в грудні 2009 року-січні 2010 року.

Крім цього представлені податкові накладні № № 11027 від 24.12.2009 р. на суму 76999,58 грн.,в т.ч. ПДВ 12833,26 грн.,637 від 24.01.201 року на суму 5400 грн.,в т.ч. ПДВ- 900 грн., 638 від 24.01.2010 року на суму 76914 грн., в т.ч. ПДВ 12819 грн.

Тому позивач вважає,що висновок відповідача щодо завищення суми валових витрат є надуманим та не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне:

У п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 3-5..7 цієї статті, (п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Щодо несплати податку на додану вартість ,то позивач вважає,що фінансово-господарські операцїї з ТзОВ „С.ДЖ.Р.Груп” проведені належним чином ,відображені в бухгалтерському та податковому обліках на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Суд вважає,що ці докази є обов”язковими,але не вичерпними,оскільки предметом доказування є обставини,що підтверджують або спростовують обгрунтованість валових витрат.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283\97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції(робіт,послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п 5.3.9. ст.5 Закону України від 22.05.1997 року виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р.№88 і зареєстрованого в Міністерстві юстицїї України 05.06.1995 р. за № 168\704 первинні документи-це письмові свідоцтва,що фіксують та підтведжують господарські операцїї,включаючі розпорядження та дозволи адміністрацїї \власника\ на їх проведення.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283\97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції(робіт,послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Позивач вважає,що ним надано перевіряючим всі первинні документив підтвердження здійснення фінансово-господарської операцїї,а саме :податкові накладні,видаткові накладні ,однак суд ,проаналізувавши представлені документи приходить до наступних висновків:

-щодо віднесення до складу валових витрат по розрахунках з ТзОВ „С.ДЖ.Р.Груп” ,то позивач представив накладні та податкові накладні. В той же час не надано договір поставки або купівлі продачу продукції, товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів.які за твердженням представника позивача не складались,однак враховуючи вагу товару \продукції\-88,73 тони,то така кількість і вага повинна була перевезена з м.Києва до м.Новий Роздів автотранспортом або залізничним транспортом. Таким чином позивачем не надано в підтвердження реальності господарських операцій,договорів з умовами поставки, копій товарно-транспортних накладних ,наявність яких при дійсному перевезенні вантажів передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні,що затверджені наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 та які зареєстровані в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128\2568. Ці документи є необхідними для всіх учасників транспортного процесу, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками,вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами,є підставою для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського та бухгалтерського обліку.

Крім цього під час перевірки автоматизованого співставлення по ТзОВ „С.ДЖ.Р.Груп” встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту податкового зобов”язання підприємства та сумою податкового кредиту , задекларованого підприємцями покупцями.а також неможливості встановлення фактичного місцезнаходження ТзОВ „С.ДЖ.Р.Груп”. В зв”язку з наведеним суд не може визнати господарські операції реальними і вважає,що підстави для віднесення до валових витрат позивача вартості чавунних виробів 88,73 тони відсутні, а вищенаведене свідчить про нікчемність господарських операцій.

Разом з тим, наявні у справі докази спростовують покликання позивача щодо правомірності формування податкового кредиту.

-Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст. Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається ,виходячи із договірної \контрактної\ вартості товарів \послуг\,але не вище рівня звічайних цін,у разі якщо договірна ціна на такі товари \послуги\ відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари \послуги\,та складається із сум податків ,нарахованих \сплачених\ платником податку за ставкою,встановленою п.6.1. ст.6 та ст.8-1 цього Закону,протягом такого звітного періоду у зв”язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того ,чи товари \послуги\ та основні фонди почали використовуватися в оподатовуємих операціях,а також від того ,чи здійснював платник податку оподатковувані операцїї протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.5 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої подїї:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів \робіт,послуг\,дата виписки відповідного рахунку \товарного чеку\-в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків,

-або дата отримання податкової накладної,що засвідчує факт придбання платником податку товарів \робіт,послуг\

.Однак наявність у покупця належно оформлених документів,які відповідно до п.п.7.4.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту,не є безумовною підставою для формування податкового кредиту в випадку,коли перевіркою встановлюються обставини,що підтверджують нікчемність правочинів,укладених між покупцем і продавцем,а також,що дїї покупця спрямовані на зменшення бази оподаткування по податку на додану вартість

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.Позивач не довів, що за за укладеними з контрагентом документами відбулись реальні дії.

Перевіривши представлені докази суд вважає,що віднесення позивачем до податкового кредиту зазначеної суми податку на додану вартість в сумі є порушенням вимог п.п.7.4.1.,п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач в означеній справі неналежним чином підтвердив своє право на податковий кредит та на віднесення спірних сум на валові витрати ,і тому суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та вважає, що в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науков0-виробниче підприємство Розліт»до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 12.2010 року №№ 0000952321\0 , 0000962321\0 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя: підпис з оригіналом звірено.

Суддя Демяновський Г.С.