Постанова № 16073573, 18.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 р. № 2а-8517/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Запотічного І.І.,

з участю секретаря судового засідання Жарської І.М.

за участі представника позивача Мокрія Р.З., представника відповідача Сольвара О.М.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, та просить з наведених в ньому підстав, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0006621601/1 від 03.09.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість застосовано штрафні санкції податковим повідомленням рішенням № 0006621601/1 від 03.09.2010 року на суму 1174960,03 грн. ДВАТ «Шахта «Надія»не погоджується з даним рішенням податкового органу, оскільки своєчасно проводила сплату податку на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями. Вказує, що відповідач самостійно, без узгодження з позивачем змінив призначення платежу та погасив податкову недоїмку, внаслідок чого виник борг за попередні періоди, за який позивач вважав податкові зобовязання погашеними. Вважає, що податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, а тому винесене ним податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Ухвалою суду від 06 грудня 2010 року у справі № 2а-9506/10/1370 позовну заяву Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15.10.2010 року № 0006621601/2 та позовну вимогу Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.09.2010 року № 0006621601/1 обєднано в одне провадження для спільного розгляду, і присвоєно номер справи 2а-8517/10/1370.

Заявою № 09/584 від 17.05.2011 року позивачем збільшено позовні вимоги, відповідно до якої він просить визнати нечинним податкове повідомлення рішення № 0006621601/0 від 30.07.2010 року, № 0006621601/1 від 03.09.2010 року та № 0006621601/2 від 15.10.2010 року

Представник позивача Мокрій Р.З. в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Державна податкова інспекція в Сокальському районі Львівської області в запереченні на позовну заяву вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Зазначає, що згідно п. 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами, обовязковими платежами у рівних пропорціях. В даному випадку суми зазначені у платіжних дорученнях були спрямовані на погашення податкового боргу, що виник у звязку з несплатою позивачем самостійно визначеного податкового зобовязання з поданих до податкового органу деклараціях по ПДВ в попередніх роках.

Представник відповідача Сольвар О.М. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 р.(далі Закон) (із змінами та доповненнями), чинного на момент прийняття податкових повідомлень-рішень, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно до ст.1 п. 1.1 Закону платники податків юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи немають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п. 1. 12 ст. 1 цього Закону, контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Податкові органи є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

За результатами проведеної ДПІ в Сокальському районі Львівської області перевірки дотримання ДВАТ «Шахта «Надія»вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за період з 30.01.2008 року по 09.07.2010 року складено акт № 615/160/00178175 від 19.07.2010 року, відповідно до якого податковий орган встановив несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, чим порушено п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», позивачем сплачено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість із затримкою, що є більшою 90 календарних днів в сумі 2349720 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що позивач сплатив до бюджету наступні платежі:

- платіжним дорученням № 1307 від 31.05.2010 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 117 000,00 грн. - призначення платежу ПДВ за квітень 2010 року;

- платіжним дорученням № 1309 від 31.05.2010 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 460 380,00 грн. - призначення платежу ПДВ за квітень 2010 року;

- платіжним дорученням № 1331 від 31.05.2010 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 200 000,00 грн. - призначення платежу ПДВ за травень 2010 року;

- платіжним дорученням № 1582 від 30.06.2010 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 200 000,00 гри. - призначення платежу ПДВ за травень 2010 року;

- платіжним дорученням № 1562 від 30.06.2010 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 1 399 770,00 грн. - призначення платежу ПДВ за травень 2010 року;

- платіжним дорученням № 1678 від 09.07.2010 року сплачено до бюджету ПДВ в розмірі 480 000,00 грн. - призначення платежу ПДВ за червень 2010 року;

Зазначені суми ДПІ у Сокальському районі зарахувала на погашення податкового боргу, що виник раніше та пені, що відображено у картці особового рахунку платника.

Відповідач свої дії обґрунтовує тим , що ДВАТ «Шахта «Надія»має тривалий борг перед бюджетами, який погашається по мірі надходження коштів із зарахуванням їх відповідно до п.3.7 Інструкції «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами ДПС», де зазначено: «якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі, то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 р. № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 р. за№ 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини)»

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Судом встановлено, що податковий орган здійснив самостійне зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІУ «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" чинним на момент виникнення спірних відносин, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Оскільки відповідач доказів в спростування заявлених позовних вимог не надав, суд вважає позов підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Позивач просить оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати нечинним, проте згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Враховуючи вище викладене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України чинного на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги базуються на законі, обґрунтовані, доведені і підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0006621601/0 від 30.07.2010 року, № 0006621601/1 від 03.09.2010 року, № 0006621601/2 від 15.10.2010 року.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 23.05.2011 року.

Суддя Запотічний І.І.