Постанова № 16072163, 05.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2011 р. № 2а-2132/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Кравчука В.М., за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю. ,

представників позивача Пігович В.К., Рикової К.Є.

розглянувши справу за адміністративним позовом

ТзОВ "Сюрприз"

до Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»(надалі ТзОВ «Сюрприз») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (надалі ДПІ). З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.03.2011р. (вх. № 13690 від 24.03.2011р.) просить визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000402341/0 від 13.07.2010 р. та № 0000612341/0 від 26.10.2010 р., яким ТзОВ «Сюрприз» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі ПДВ) у розмірі 10840,32 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 5403,16 грн. Одночасно подано заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с. 36-37), яку суд задовольнив на стадії відкриття провадження.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки ДПІ про відсутність у платника податків права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за січень 2010 р. є безпідставними, оскільки обставини, на підставі яких зроблено такий висновок, є не доведеними та спростовуються належними доказами. Господарські операції позивача з ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтабак», Сколівське ДЛГП «Галсільліс»підтверджуються необхідними бухгалтерськими документами, а така співпраця є тривалою. Інші відомості, зокрема, автоматизованої бази даних, вважає такими, що не відповідають дійсності, а платник податку не може відповідати за податковими зобовязаннями іншого субєкта. Висновок про завищення бюджетного відшкодування є необгрунтованим. Вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є протиправним.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи позовної заяви, надали аналогічні за змістом пояснення, просили позов задовольнити.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що товариством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту сплачену суму ПДВ та заявлено до бюджетного відшкодування, оскільки не має можливості встановити джерело відшкодування ТзОВ «Сюрприз». Такі висновки, на його думку, підтверджуються інформацією з автоматизованої бази даних обласного рівня щодо контрагентів позивача. В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

В судові засідання, призначені на 05.04.2011р., 19.04.2011р. та 05.05.2011р., представник відповідача не зявився без поважних причин. Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) розгляд справи завершувався без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Сюрприз» подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з ПДВ за січень 2010 р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно якого бюджетному відшкодуванню на рахунок підприємства підлягає 29365,00 грн. Відємне значення виникло за рахунок здійснення фінансово-господарської діяльності з придбання товарно-матеріальних цінностей (сигарет, лісу) у підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтабак», Сколівського ДЛГП «Галсільліс».

До складу суми, що підлягала відшкодуванню за січень 2010 р., ТзОВ «Сюрприз»включило податкові накладні, отримані від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 09.10.2009 р. № 09/10 на суму ПДВ 1404,12 грн., фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від 02.11.2009 р. № 02/11 на суму ПДВ 9014,74 грн., ТзОВ «Волиньтабак», Сколівського ДЛГП «Галсільліс»від 02.11.2009 р. № 152 на суму ПДВ 1437,32 грн..

22.03.2010 р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Сюрприз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за січень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в період жовтень, листопад, грудень 2009 р., якою порушень не встановлено. Зазначене підтверджується довідкою від 22.03.2010р. (а.с. 15 22).

29.06.2010 р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Сюрприз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за січень 2010 р.

Згідно з актом перевірки від 29.06.2010р. № 3649/23-409/06725046 (а.с. 7 11) ТзОВ «Сюрприз»не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 р. в сумі 18524,68 грн. Такий висновок податковий орган зробив на підставі листа від 25.03.2010 р. № 3072/7/23-4 ДПІ у Дрогобицькому районі, в якому йдеться про пояснення посадових осіб ДЛГП «Галсільліс»про те, що в 2009 р. воно не проводило фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Сюрприз»; згідно автоматизованої бази даних обласного рівня ПП ОСОБА_3 має стан платника 16 припинено (ліквідовано, закрито) за рішенням власника; ПП ОСОБА_4 має стан платника 3 прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру); відповіді від Луцької ОДПІ щодо підтвердження взаєморозрахунків між ТзОВ «Волиньтабак»та ТзОВ «Сюрприз» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова не надходило. У звязку з цим, податковим органом встановлено порушення п.1.3, 1.8 ст.1, п.п. 7.2.3, 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2010 р. № 0000402341/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 18524,68 грн. (а.с. 34)

Позивач подав скаргу від 06.07.2010 р. № 98 (а.с. 38-39) на акт перевірки від 29.06.2010 р. та скаргу від 20.07.2010 р. № 103 (а.с. 42-43) на податкове повідомлення-рішення від 13.07.2010 р. Рішенням ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 10.08.2010 р. скаргу платника податків залишено без задоволення (а.с. 44-49). В подальшому позивач звертався зі скаргою від 17.08.2010 р. (а.с. 50-51) до ДПІ у м. Львові, яка рішенням від 15.10.2010 р. (а.с. 53-54) донарахувала ПДВ в сумі 10810,32 грн., який платником безпідставно задекларовано до відшкодування за січень 2010 р. та відшкодовано, а також застосувала штрафну санкцію в сумі 5403,16 грн. За наслідками цього рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000612341/0 від 26.10.2010 р. (а.с. 33)

Позивач подав скаргу від 22.10.2010р. № 158 до ДПА у Львівській області (а.с. 55-56). За результатами розгляду скарги, ДПА у Львівській області рішенням від 23.12.2010 р. (а.с. 58 63) скасувала податкове повідомлення-рішення від 13.07.2010 р. № 0000402341/0 (від 16.08.2010 р. № 0000402341/1), рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 10.08.2010 р. про результати розгляду первинної скарги, рішення ДПІ у м. Львові від 15.10.2010 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в сумі 5680,24 грн., а в іншій частині залишила їх без змін; скасувала рішення ДПІ у м. Львові від 15.10.10 р. в частині донарахування ПДВ в сумі 10840,32 грн. та застосування санкції в сумі 5403,16 грн., а повторну скаргу задовольнила частково. В мотивувальній частині рішення ДПА у Львівській області зазначено, що ТзОВ «Сюрприз»завищило суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року на 12844,44 грн.

ТзОВ «Сюрприз»не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та висновком податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування, а тому звернулося до суду. Таким чином, спір виник щодо правомірності включення ТзОВ «Сюрприз»до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у звязку з проведенням господарських операцій з ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтабак», Сколівське ДЛГП «Галсільліс». Обставини, щодо реальної можливості зазначеними контрагентами позивача здійснювати операції з ТзОВ «Сюрприз», потребують зясування та доказування, оскільки такі покладені в основу виявленого порушення, а тому впливають на правомірність рішення.

Вирішуючи спір, Суд дійшов таких висновків.

Закон України від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість", порушення якого встановлено податковим органом, втратив чинність з 01 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом Українивід 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).

Спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, а тому положення Закону України "Про податок на додану вартість" застосовуються Судом при вирішенні спору.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 р. податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.1.8 ст.1 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених вище норм Закону свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні представник відповідача не висловив зауважень щодо змісту та форми податкових накладних, отриманих ТзОВ «Сюрприз»від ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтабак», Сколівське ДЛГП «Галсільліс». Не йдеться про це і в акті перевірки від 29.06.2010р.

За період з жовтня по листопад 2009 р. ТзОВ «Сюрприз»заявило до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 29365 грн., за січень 2010 р. 10098,33 грн., ПДВ - 2019,67 грн., згідно вказаних вище податкових накладних, отриманих від ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтабак», Сколівське ДЛГП «Галсільліс».

Оцінюючи господарські операції позивача з ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтабак», ДЛГП «Галсільліс», ДПІ вважає, що такі призвели до завищення бюджетного відшкодування. Такий висновок зроблено на підставі:

- листа від 25.03.2010р. ДПІ у Дрогобицькому районі, в якому йдеться про пояснення посадових осіб Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс»про те, що в листопаді 2009 року підприємство не проводило господарських операцій з ТзОВ «Сюрприз»;

- даних автоматизованої бази даних обласного рівня про те, що ПП ОСОБА_3 має стан платника 16 «Припинено»за рішенням власника; ПП ОСОБА_4 має стан 3 «Прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру) за рішенням власника;

- відсутності відповіді Луцької ОДПІ щодо підтвердження взаєморозрахунків між ТзОВ «Волиньтабак»та ТзОВ «Сюрприз».

Інші документи та обставини податковим органом не враховувалися. В судому засіданні представник податкового органу підтвердив ці обставини усно. Проаналізувавши зазначені вище обставини податковий орган дійшов висновку, що встановити джерело відшкодування ТзОВ «Сюрприз»за січень 2010 року не можливо.

Оцінюючи такі доводи відповідача, Суд вважає їх безпідставними з наступних причин.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Зазначені обставини податковим органом не доведені.

Відповідно до ст. 7 Закону N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункти 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2).

З метою підтвердження правомірності нарахування відємної (позитивної) суми бюджетного відшкодування ПДВ, нарахованої саме у звязку з фактом здійснення господарських операцій з зазначеними вище контрагентами та отриманими податковими накладними, позивач надав до перевірки накладні та інші документи. Спору щодо правомірності видачі таких між сторонами немає.

Крім того, також Суд бере до уваги пояснення позивача відносно того, що ТзОВ «Сюрприз»вже тривалий час співпрацює з ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтабак», Сколівське ДЛГП «Галсільліс», з якими укладались договори, неодноразово отримувалися накладні, податкові накладні, розрахункові документи по оплаті (платіжні доручення, чеки, прихідні касові ордера). Щомісяця в реєстрах до декларацій з ПДВ були включені дані про цих субєктів. Зауважень при камеральних перевірках не було.

Відповідач зазначених доказів не спростував. Також Суду не було надано належних доказів, що підтверджують дані автоматизованої бази даних обласного рівня, а з наведених в акті перевірки даних не можливо встановити, зокрема, з якого часу ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4 мають статус такого платника, діяльність якого припинена, а щодо інших такі відомості взагалі відсутні.

Що стосується ДЛГП «Галсільліс», то як вбачається з податкової накладної № 152 від 02.11.2009р., вона видана Сколівським, а не Дрогобицьким ДПЛГП «Галсільліс». Тому лист Дрогобицького ДПЛГП «Галсільліс»від 25.03.2010р про відсутність господарських відносин з ТзОВ «Сюрприз», покладений в основу висновків податкового органу, є неналежним доказом і не міг прийматися до уваги.

Щодо підтвердження взаєморозрахунків між ТзОВ «Волиньтабак»та ТзОВ «Сюрприз», то в акті зазначено про відсутність відповіді Луцької ОДПІ на запит ДПІ. Відсутність відповіді не є доказом відсутності розрахунків між цими контрагентами і наведені в акті перевірки висновки ДПІ є передчасними, нічим не обгрунтованими, упередженими і не обєктивними.

Таким чином, висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТзОВ «Соприз»і його контрагентами ґрунтуються на припущеннях.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцями, які внесені до Єдиного державного реєстру, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, Суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на бюджетне відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до оскаржуваних рішень.

За наслідками досудового оскарження податкового повідомлення-рішення, з урахуванням останнього рішення ДПА у Львівській області від 23.12.2010 р.:

- податкове повідомлення-рішення від 13.07.2010 р. № 0000402341/0 (від 16.08.2010 р. № 0000402341/1) скасоване у частині зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в сумі 5680,24 грн.;

- скасовано рішення ДПІ у м. Львові від 15.10.10 р. в частині донарахування ПДВ в сумі 10840,32 грн. та застосування санкції в сумі 5403,16 грн.. Водночас залишилось не вирішеним питання про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000612341/0 від 26.07.2010 р.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних рішень.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

У позовній заяві позивач просить визнати рішення нечинними та скасувати. Відповідно до ч. 2 ст. 165 КАС України, яка регламентує процесуальну діяльність адміністративного суду, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. В свою чергу відповідно до ст. 171 КАС України судове рішення про визнання акту нечинним постановляється лише до нормативно-правових актів. В інших випадках Суд визнає рішення протиправним та скасовує його. Зазначені вимоги розглядаються і вирішуються судом в межах одного й того самого способу захисту, а тому зміна формулювання не є виходом за межі позовних вимог. При цьому Суд виходить з того, що вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним. Таким чином, належним формулюванням способу захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000402341/0 від 13 липня 2010 р. та № 0000612341/0 від 26 жовтня 2010 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»3 (три) гривні 40 (сорок) копійок сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 травня 2011 року.

Суддя Кравчук В.М.

З оригіналом згідно

Суддя Кравчук В.М.