Постанова № 16071841, 06.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2011 р. № 2а-6687/10/1370

«16»год. «19»хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 10.09.2010 року)

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 25.10.2010 року № 25698/102/10-017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ДП "Львівське лісове господарство"

до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова

пропро скасування рішення , в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Львівське лісове господарство»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.07.2010 року №0002642380/15741, № 0002632380/15742 від 09.07.2010 року та податкове повідомлення - рішення від 09.07.2010 року № 0001372320/0/15898.

Ухвалою від 21 липня 2010 року відкрито провадження у справі.

29.09.2010 року за вхідним № 35311 надійшла заява позивача про зміну та доповнення до позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення та рішень про застосування штрафних санкцій.

Представники позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням доповнень до позовної заяви.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у заперечені на позовну заяву.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 12 травня 2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд встановив наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач) проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт № 330/23-2/20842267 від 29.06.2010 року. На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002642380/15741 від 09.07.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002632380/15742 від 09.07.2010 року та податкове повідомлення рішення від 09.07.2010 року № 0001372320/0/15898.

1.В акті перевірки зазначено (стор. 5): «Перевіркою встановлено заниження валового доходу у сумі 36026 грн., в т.ч. за 1 квартал 2009 року у сумі 19041 грн., 2 квартал 2009 року у сумі 11682 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 5303 грн., на підставі проведеного аналізу оборотно сальдових відомостей по рах. 36, аналіз рах. 30, 70, банківських виписок за відповідні місяці. Підприємством до складу валового доходу не включено експорт деревини в повному обємі». Також вказано, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року , про що складено акт 19.02.2009 року № 76/23-2/20842267 встановлено, що сальдо розрахунків між ДП «Львівське лісове господарство»та фірмою «Алміноукан»(Туреччина) по 36 рахунку (розрахунки з покупцями або замовниками) станом на 30.09.2008 року складає Кт 36 18004 грн. Перевіркою встановлено, що згідно бухгалтерського обліку (оборотно сальдової відомості, завіреної печаткою та підписами директора та бухгалтера, що представлено до перевірки по рах. 36362) сальдо розрахунків між ДП «Львівське лісове господарство»та фірмою «Алміноукан»(Туречинна) по 362 рахунку станом на 01.10.2008 року становить Кт 36 265817 грн. Крім того, за період з 01.10.2008 року 31.10.2010 року по вищевказаних підприємствах оплати чи взаємозаліку не проведено, акти на переуступку боргу відсутні. Отже, підприємством безнадійно списано Кт заборгованість яку не відобразили по податковому та бухгалтерському обліку в сумі 247813 грн., (265817 18004). ДПІ у Личаківському районі м. Львова при проведенні перевірки не було взято до уваги укладені угоди з фірмою «Альміоукан». Єдиним обґрунтуванням в підтвердження існування заборгованості відповідач наводить акт перевірки від 19.02.2009 року згідно, якого зафіксовано кредиторську заборгованість перед фірмою «Альміоукан»в розмірі 18004 грн.

У відповідності до п.1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, факти виявлених порушень податкового та іншого законодавства викладаються в акті перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеному Порядку відповідачем не вказано в акті перевірки документів, що підтверджують заниження валового доходу позивачем.

Відповідно до пункту 1.31. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. хоча у відповідності до приписів КАС України такий обовязок покладається саме на суб'єкта владних повноважень, який зобовязаний подати усі наявні докази правомірності вчинених дій та прийняття рішення.

В свою чергу, які саме операції з продажу товарів, на думку відповідача не відображені ДП «Львівське лісове господарство», відповідачем суду не доведено, не вказано на конкретні документи, факти, з яких відповідач зробив висновок про заниження валового доходу з господарських операцій експорту деревини в повному обємі за період що перевірявся.

Згідно п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. В даному випадку кошти які отримані від покупця (аванс) були включені в дохід та оподатковані, що підтверджують акти перевірок в яких порушення не встановлені.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку»внаслідок заниження валового доходу в сумі 36026 грн.

2. В акті перевірки вказано, що позивач в порушення норм ст.1, ст.4, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, занижено валовий дохід за 4 квартал 2008 року у сумі 247 813 грн. по операціях з Фірмою «Альміоукан». У акті зазначено, що заборгованість позивача перед Фірмою «Альміоукан»є заборгованістю, за якою минув строк позовної давності, отже безнадійною заборгованістю та як наслідок остання є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи знаходяться копії контрактів, копії митних декларацій МД2 відмітка на яких свідчить про момент поставки товару, а відтак і існування договірних зобовязань.

За укладеним контрактом (копії долучені до матеріалів справи) договірні відносини фірми «Альміоукан»та позивача є триваючими та не припинялись на час проведення перевірки, в свою чергу, договір та додатки не взято до уваги під час перевірки, тобто факт вчинення операцій відповідачем не досліджувався. Позивач, згідно договірних відносин є продавцем, а Фірма «Альміоукан»покупцем, що в будь-якому випадку виключає наявність заборгованості по зобовязанню в коштах у позивача, а зобовязує поставити товар іноземному контрагенту, при цьому договір (п.3.1.) передбачає умову поставки за повідомленням, тобто за погодженням сторін. Отже, заборгованість по поставці товару, у разі виникнення в жодному випадку не може бути простроченою в розумінні цивільного законодавства.

Не заслуговує на увагу твердження відповідача, викладені в акті перевірки від 19.02.2009 про наявність кредиторської заборгованості перед Фірмою «Альміоукан»в розмірі 18004 грн. станом на 30.09.2008 та 265817 грн., станом на 01.10.2008 р., як безнадійної, оскільки строк позовної давності до Цивільного кодексу України ( 3 роки) на час проведення перевірки не минув. Так, згідно п. 11.3. статті 11 Закону про прибуток датою збільшення валового доходу є подія яка наступає раніше або відвантаження товарів або отримання коштів. В даному випадку кошти які отримані від покупця (аванс) були включені в дохід та оподатковані що підтверджують акти перевірок в яких порушення не виявлені.

Крім того, в акті перевірки зазначається (стор. 7, 8, 9): «Порушення підприємством п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.п. 12.3.1 п. 12.3. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94- ВР (в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями підприємством занижено валовий дохід в 1 кварталі 2010 року у сумі 328839 грн.». Це порушення на думку відповідача має місце внаслідок отримання безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості по ряду договорів та контрагентів.

Відповідач визначає це порушення як отримання безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості по ряду договорів та контрагентів. Однак, при проведенні перевірки податковий орган не встановлював терміну дії договорів, суть зобовязання, строку виконання, відтак суд приходить висновку, що податковим органом невірно визначено строк позовної давності за договорами, а відтак невірно визначено існуючу заборгованість як безнадійну.

Зокрема, згідно ст. 256 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проводячи перевірку податковий орган не врахував, що не підлягають застосуванню положення статті 165 Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у редакції, чинній (по деяких договорах) на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких, якщо строк виконання зобовязання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобовязання в семиденний строк з дня предявлення вимоги кредитором, якщо обовязок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобовязання.

Із висновками наведеними в акті перевірки погодитися не можна у звязку з тим, що відповідно до ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України ( для деяких договорів укладених після 2004 року) Строк (термін) виконання зобов'язання - Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, договори, про які йде мова, є зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з нерезидентами. Згідно ч.2 ст. 10 ЦК України, остання визначає, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Статус Конвенції Дата підписання Україною: 14.06.1974., Дата набуття чинності для України: 01.05.1994) визначає строк позовної давності у чотири роки. ( стаття 8 Конвенції). Якщо при наявності обставин, передбачених правом, застосовуваним до договору, одна з сторін може заявити про припинення договору до настання строку його виконання і заявляє про це, перебіг строку давності, що ґрунтується на цій обставині, починається від дня подання заяви іншій стороні. Якщо про припинення договору не заявлено до настання строку його виконання, перебіг позовної давності починається від дня настання строку виконання договору( стаття 12 Конвенції.)Таким чином, початок перебігу строку позовної давності для договорів обчислений неправильно, та на час проведення перевірки не минув.В даному випадку, контракти, частково виконані, по них проведені розрахунки продавцем, а це свідчить про постійність контрактів (в межах одного здійснюється декілька договорів купівлі-продажу,) та про визнання боржником (продавцем) заборгованості, що згідно норм Конвенції перериває строки позовної давності.

Окремо слід зазначити про тривалість договорів (контрактів). Усі операції купівлі-продажу здійснювались в межах укладених договорів, натомість податковим органом не взято до уваги строки виконання зобов`язань сторонами. Так, усіма контрактами передбачено продовження дії такого контракту, що і було зроблено сторонами. Само по собі призначення строку дії договору полягає у визначенні певного періоду часу для правовідносин, які можуть бути лише триваючими.

Таким чином неправомірною є позиція податкового органу, який самостійно визначає наслідки невизначеності строку виконання зобовязання і встановлює спеціальний порядок виконання зобовязання, однак не визначає строк його існування, а також граничний строк, коли таке зобовязання має бути виконане у разі відсутності вимоги кредитора.

При цьому слід зазначити, що строки дії договорів і строк існування договірного зобовязання не є тотожними поняттями. Так договір, як правочин є підставою виникнення договірного зобовязання, а тому строк існування самої підстави зобовязання не може бути коротшим строку існування цього зобовязання. Строк договору визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості по ряду договорів та контрагентів є помилковими. Крім того, слід зазначити, що відсутність операцій по контракту, аж ніяк не може означати те, що строк позовної давності закінчився.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення позивачем ст.1, 4, 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок заниження валового доходу за 4 квартал 2008 року у сумі 247 813 грн. та в 1 кварталі 2010 року у сумі 328839 грн.

3. В акті перевірки (пункт 3.1.2.4. сторінка 13), вказано що «встановлено завищення задекларованих наступних нарахувань показників у рядку 04.4 «сума страхового збору до фондів державного загальнообовязкового страхування»в сумі 3 299 грн.». При цьому, податковим органом в обґрунтування вказаного твердження не наведено жодних аргументів (обставин, доказів) в звязку з чим зроблено висновок про те що в порушення п.п. 5.7.1. п. 5.7. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено позивачем валових витрат на суму 3 299 грн. за 1 квартал 2010 року.

Так, п. 5.7.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.Податковим органом не вказано, яка саме сума збору до фондів державного загальнообовязкового страхування сплачена позивачем, не враховано наявність відповідних платіжних документів які підтверджують таку сплату.

Відтак, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про порушення позивачем п.п. 5.7.1. п. 5.7. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено позивачем валових витрат на суму 3 299 грн. за 1 квартал 2010 року є необґрунтованим та не підтвердженими жодними доказами.

4.Як вказано у акті перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем в порушення до п.п.5.2.5 п. 5.2. ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати в 4 кварталі 2008 року у сумі 11992 грн.

Відповідно до п. 5.2.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», до складу валових витрат включаються: суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Якщо, підприємством задекларовано (та сплачено) суму податків яка є більшою ніж нарахована сума податків в будь-якому випадку сума переплати відповідно до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відноситься до складу валових витрат. Крім того, відповідачем в акті перевірки не встановлено порушень вимог податкового законодавства щодо несплати, невчасної сплати податкових зобовязань по вказаних видах податків.

Таким чином, твердження податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.5 п. 5.2. ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок завищення валових витрати в 4 кварталі 2008 року у сумі 11992 грн. є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.

5. В акті перевірки зазначено (стор. 31): «Під час перевірки ДП «Львівське лісове господарство»встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 2335, 97 грн., а саме: прибутковий касовий ордер виписано 06.03.2008 року на суму 2335, 97 грн., а в касовій книзі дана готівка оприбуткована 06.03.2009 року. Враховуючи вищенаведене підприємством несвоєчасно оприбутковано готівку в сумі 2335, 97 грн., чим порушено п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованою в Мінюсті України 13 січня 2005 р. за № 40/10320».

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 .12.2004 року № 637 передбачено уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Позивачем було оприбутковано готівку в сумі 2335, 97 грн., саме 06.03.2009 року про, що свідчить прибутковий касовий ордер № 000092 від 06.03.2009 року порядковий номер якого наступний за № 000091 від 06.03.2009 року та повністю відповідає записам у касовій книзі за 06.03.2009 року аркуш 36 вчинено запис за № 92 про оприбуткування готівки в касі (копії знаходяться в матеріалах справи).

В даному випадку працівники податкового органу при проведенні перевірки в прибутковому касовому ордері дату (цифру) 06.03. «09»вважали як «08», в результаті чого було зроблено помилкові висновки про те що готівка в касі була оприбуткована невчасно. При цьому, не взято до уваги касову книгу, попередній та наступний касові ордери, та інші документи які прямо вказують на момент оприбуткування готівки, які досліджувались судом в судовому засіданні. Таким чином суд не вбачає порушення закону при оприбуткуванні готівки.

Таким чином, твердження податкового органу про порушення позивачем п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 внаслідок несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 2335, 97 грн. є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.

6.В акті перевірки зазначено (стор.32) «Перевіркою дотримання вимог Положення № 637 встановлено, що в порушення пункту 2.8 Положення № 637 підприємство зберігало у своїй касі, готівку понад встановлений ліміт каси, а саме: відповідно до наданих документів ДП «Львівське лісове господарство»встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, а саме згідно видаткових касових документів ОСОБА_4 отримує готівку з каси 23.02.2009 року в сумі 1104, 22 грн., проте згідно відрядної посвідки ОСОБА_4 перебував у відрядженні з 09.02.2009 року по 28.02.2009 року»

Судом встановлено, що вказана сума була видана ОСОБА_4 згідно платіжного касового ордеру (платіжна відомість) № 78 від 23.02.2009 року на видачу зарплати за січень 2009 року, виплачено заробітну плату ряду працівників в тому числі ОСОБА_4 та оформлена відповідно до всіх вимог Положення № 637.

Відповідно до пункту 3.4. Положення № 637 - Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

Відповідно до пункту 3.8. Положення № 637 - Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями. Факт отримання готівки з каси в сумі 1104, 22 грн., також, підтверджується письмовим поясненням працівника ОСОБА_4 (в матеріалах справи).

Крім того, в самому акті перевірки вказано, що готівка з каси видана (отримана) працівнику тобто така готівка відсутня в касі, а отже встановлений ліміт каси не може бути перевищено. Щодо, твердження про те що працівник в час отримання готівки перебував у відряджені, слід звернути увагу, на те що наявність чи відсутність готівки в касі жодним чином не може визначатися на підставі відрядної посвідки а підтверджується відповідними документами згідно вимог Положення № 637, та не виключає можливість отримання готівки.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 2.8 Положення № 637 в наслідок зберігання у своїй касі готівки, понад встановлений ліміт каси є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.

7.В акті перевірки зазначено (стор. 32) «Перевіркою дотримання вимог порядку видачі готівки під звіт та її використання в порушення п.2.11, п. 3.1, п. 7, 47 Положення № 637 встановлено відсутність в авансових звітах розрахункових документів, які підтверджували б сплату покупцем готівкових коштів, на загальну суму 1176, 05 грн.»

Таке твердження під час розгляду справи жодними доказами не підтверджено, на вимогу суду не надано документів в обґрунтування заперечень на позов, відтак вказані висновки податкового органу є безпідставними та необґрунтованими.

8. В акті перевірки зазначено (стор. 33) «Під час перевірки встановлено, що підприємством (його посадовими особами) протягом періоду, який перевірявся проводилось приймання готівкових коштів в касу підприємством за товари не власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 2350 грн.»Відповідач у акті перевірки вказує, на те що позивачем 02.04.2009 року отримано від ОСОБА_5 1937, 20 грн. за паливно мастильні матеріали).

Однак, відповідачем не взято до уваги матеріали, які надавались до перевірки, а саме акт ревізії КРУ, додаток № 8 до акта та наказ Державного підприємства Львівське лісове господарство від 10.06.2009 року № 81 а. Актом ревізії КРУ встановлено, що позивачем зайво списано пального в кількості 334 л на суму 1937, 20 грн. Внаслідок цього, ОСОБА_5 було зайво відшкодовано 1937, 20 грн. за наслідками перевірки та усунення вказаного порушення позивачем видано наказ № 81 а від 10.06.2009 року, відповідно до п.2 якого зобовязано забезпечити відшкодування коштів зайво використаних ПММ в розмірі 1937, 20 грн. Працівником підприємства ОСОБА_6 внесено в касу підприємства (як повернення) 1937, 20 грн., на підставі прибуткового касового ордера. (копії акта КРУ, наказу ДП «Львівське лісове господарство»від 10.06.2009 року № 81а та прибуткового касового ордера 000131 знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1, п. 2, п.3, п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, а саме згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Водночас, згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в даному випадку позивачем не проводився продаж продукції чи інша операція яка б вимагали застосування РРО.

Проте, всупереч зазначеним приписам відповідачем не доведено факту неведення обліку товарних запасів та відсутності у позивача відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.07.2010 року №0002642380/15741, № 0002632380/15742 від 09.07.2010 року та податкового повідомлення - рішення від 09.07.2010 року № 0001372320/0/15898.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в Личаківському районі м. Львова від 09.07.2010 року №0002642380/15741, № 0002632380/15742 та податкове повідомлення - рішення від 09.07.2010 року № 0001372320/0/15898.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівське лісове господарство»(адреса:Львівська обл., м. Винники, вул. Яворницього, 34, код ЄДРПОУ 20842267) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна