Постанова № 16070304, 11.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 р. № 2а-161/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря Галійчук А.В.,

за участю представника позивача Ядчишин О.Т., представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур»про стягнення 2340,80 грн. заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур», просить стягнути заборгованість на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів основний борг в сумі 2200,00 грн. та пеню в сумі 140,80 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до наявного у справі статистичного звіту відповідача за 2009 рік середньооблікова чисельність працюючих становила 8 осіб, що зобовязувало його створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. Таким чином, кількість робочих місць, незайнятих інвалідами на підприємстві, становить 1 особа, чим порушено норми ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та не сплачено відповідні штрафні санкції., а тому звернувся з позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відповіді на позовну заяву. Пояснив, що на підприємстві відповідача створено робочі місця для працевлаштування інвалідів та працевлаштовано ОСОБА_2, який має статус неповносправної особи від народження особи, а групи інвалідності не оформляє з особистих мотивацій, що, на його думку, не суперечить чинному законодавству України. У звязку з викладеним, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур» (далі-Товариство), зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в Фонді соціального захисту інвалідів та використовує найману працю фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року № 875-XII (далі-Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Субєкти господарювання самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Крім того, використання нормативу робочих місць, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких місце роботи є основним.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»від 10.02.2007р. 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. за N 117/13384 звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Як встановлено судом, Товариство подало за 2009 рік звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів, з якого вбачається, що середньооблікова чисельність працівників, що використовувалась відповідачем у 2009 р. становила 8 осіб (рядок 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) не зазначено (рядок 02), кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875 відповідачем не зазначено (рядок 03), фонд оплати праці штатних працівників 41,0 тисяч грн.(рядок 04) та середньорічна зарплата штатного працівника 5125,00 грн. (рядок 05) . Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів становив 1 особа.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону № 875 інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Інвалідність як міра втрати здоровя визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоровя України.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно відповіді головного лікаря Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи, посильної медичної документації на МСЕК від громадянина ОСОБА_2 не надходило, відповідно він не оглядався і інвалідом не визнавався.

Як вбачається зі звіту відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників у 2009 році, яким встановлено інвалідність, у Товариства складає 0 осіб, а отже фактично не працевлаштовано жодної особи-інваліда.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів встановлюється «Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 (надалі - Порядок).

Відповідно до зазначеного Порядку роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. У разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства. Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

В звіті форми № 10-ПІ відповідач самостійно не визначив суму адміністративно-господарських санкцій, а тому така визначена позивачем в розмірі 2200,00 грн. Останнім днем сплати санкції було 15 квітня 2010 р. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2010 р. по 27.12.2010 р. (256 днів)становить 140,8 грн. Розрахунок суми заборгованості відповідає вихідним даним. Отже, загальна сума заборгованості становить 2340,80 грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказів на спростування позовних вимог відповідач суду не представив, вжиття заходів погашення адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, доведені у судовому засіданні, і тому слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 2340, 80 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур» (місцезнаходження: м. Буськ, вул. Пулюя, 22, код ЄДРПОУ 22342327) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: м. Львів, пл. Маланюка, буд. 6, код ЄДРПОУ 23949066) заборгованість в розмірі 2340,80 грн. (дві тисячі триста сорок гривень 80 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 16.05.2011 року.

Суддя Гулкевич І.З.